Види збитків і методи їх визначення

Збиток - це розмір тих втрат суспільства, яких удалося уникнути в результаті цілеспрямованого поліпшення якості навколишнього природного середовища.
Загалом під збитками розуміють можливі або фактичні втрати, які виникають у результаті яких-небудь подій чи явищ, зокрема, як негативні зміни у природному середовищі внаслідок антропогенного впливу.
Розрізняють такі види збитків (рис. 5.3.1):
- економічні;
- екологічні;
- еколого-економічні;
- соціальні;
- соціально-економічні;
- психологічні;
- морально-етичні;
- естетичні.

Рис. 5.3.1. Види збитків від порушення екології навколишнього середовища
Під економічним збитком, завданим навколишньому середовищу, необхідно розуміти виражені у вартісній формі фактичні або можливі втрати, заподіяні господарству, суспільству, чи додаткові витрати на компенсацію такої шкоди.
Екологічні збитки - це необоротне руйнування унікальних екосистем, зникнення різноманітних видів тварин і рослин, генетичні зміни в біосфері.

На охорону навколишнього природного середовища в Україні щорічно витрачають великі кошти. Однак цього недостатньо, щоб повністю відшкодувати збитки, які завдаються природному середовищу внаслідок його забруднення. Вплив забруднень на природу, людину, будівлю, споруду, сільськогосподарські угіддя тощо оцінюють величиною екологічного збитку.

Екологічний збиток — фактичні або можливі екологічні та соціальні втрати, що виникають у результаті певних подій або явищ, в тому числі зміни природного середовища, його забруднення. Розглядають прямий та опосередкований (непрямий) збиток.

Прямий збиток виникає внаслідок безпосереднього руйнування матеріальних цінностей, погіршення умов ведення господарства та впливу на здоров'я людини. При цьому слід розглядати збиток різних часових інтервалів і ступенів впливу. Так, крім одномоментного збитку, може виникати перманентний збиток (наприклад, при ерозії та засоленні ґрунтів), латентний (прихований) збиток, який проявляється лише через певний час (переважно при дії на здоров'я людини та природні екосистеми).

Збиток опосередкований (непрямий) виникає в результаті негативної дії на продуктивні сили суспільства в цілому, в тому числі на людину. В цьому випадку спостерігається ріст захворювань, інвалідності тощо.

Екологічний збиток від забруднення природного середовища визначається сумою затрат на відшкодування збитку, спричиненого окремими джерелами в межах певної території. У всіх випадках при визначенні очікуваного збитку на основі варіантних розрахунків встановлюється мінімальна сума, призначена на попередження та компенсацію впливу забрудненого середовища. Такий підхід реалізується для оцінювання екологічного збитку в масштабах промислових комплексів та окремих технологічних процесів.

Екологічний збиток формується під впливом трьох груп факторів:

— впливу (характеризує ступінь забруднення того або іншого елемента навколишнього середовища);

— сприйняття (об'єкти, що зазнають негативного впливу забруднення);

— стану (відображає рівень нормативних економічних показників, які переводять натуральні показники у вартісні).

Для кількісної оцінки екологічного збитку використовують три основні методи:

— метод прямого розрахунку, що базується на порівнянні показників забрудненого та умовно чистого (контрольного) районів;

— аналітичний метод, що ґрунтується на отриманні математичних залежностей між показниками стану відповідної економічної системи та рівнем забруднення навколишнього середовища;

— емпіричний, суть якого полягає в тому, що залежність збитку від рівня забруднення, отримана на основі двох перших методів на окремих об'єктах, узагальнюється і переноситься на однорідні досліджувані об'єкти.

Вказані методи визначення збитку допомагають вирішити різні завдання, відмінні за функціональним призначенням і рівнем побудови.

При розрахунку економічного збитку з методом прямого розрахунку використовують суму локальних збитків:

де Ззд — збиток від погіршення здоров'я населення; Зжк — збиток у житлово-комунальному господарстві; 3 — збиток у лісовому господарстві; Зсе — збиток у сільському господарстві; 3— збиток у рибному господарстві; Зпр — збиток у промисловості.

Так, збиток від погіршення здоров'я населення — це матеріальний збиток, що складається із додаткових затрат на лікування та затрат на створення основних фондів охорони здоров'я в збільшеному обсязі. Збиток у житлово-комунальному господарстві можна розглядати як додаткові затрати на машинне прибирання вулиць від пилу, додаткове пофарбування металоконструкцій тощо.

На промислових підприємствах надають перевагу емпіричному методу розрахунку економічного збитку. Так, відповідно до усередненої оцінки збитку під час викиду забруднювальних речовин в атмосферу збиток Зат залежить від декількох складових [9]:

де сі — безрозмірна константа, що характеризує географічний район розташування підприємства; о* — безрозмірний показник відносної небезпеки забруднення атмосферного повітря, що враховує характер території; М — річна маса викидів домішок; А — показник відносної агресивності домішок, що дорівнює 1/ГДКНМ домішки Т/Т; ф — параметр, що враховує особливість розсіювання домішок; у — коефіцієнт, за допомогою якого оцінка збитку у балах переводиться в економічну (вартісну) і визначається рівнем інфляції.

При розрахунку економічного збитку від забруднення водних джерел 3 використовують формулу

де Еп — питомий збиток на одиницю приведеного об'єму стічних вод, грн/млн м8; вп — приведений об'єм стічних вод, млн м3.

Приведений об'єм стічних вод — це умовна величина, за допомогою якої способом зіставлення (розведення до норм ГДК) можна виразити шкідливість забруднювальних інгредієнтів, які містять стічні води різних виробництв. Його визначають за формулою

де Сі — концентрація інгредієнтів у стічній воді, мг/л; ГДК1 — гранично допустима концентрація інгредієнта у стічній воді, мг/л; (? — об'єм стічних вод, млн м3/рік.

Збиток від забруднення навколишнього середовища твердими відходами виробництва визначають за формулою

де &вЮх — видатки на проведення навантажувально-розвантажувальних операцій, транспортування відходів від підприємства до місця їх ліквідації, приведені видатки на створення та експлуатацію систем знищення, складування або захоронення відходів; З — збиток, завданий суб'єкту господарювання, вилучення території під складування, створення відвалів, захоронення відходів; Здтв— збиток, пов'язаний із вторинним забрудненням водоймищ (розраховується за формулою (8.98)); Здта — збиток, пов'язаний з вторинним забрудненням атмосферного повітря. Збиток від забруднення ґрунтів визначають за формулою

де д — коефіцієнт, що враховує цінність земельних ресурсів; З' — питомий збиток від викиду 1 т забруднених речовин у ґрунт, грн/т; Мер — маса викидів шкідливих речовин у ґрунт, т/рік.

Тема 5.4. Методи прямого розрахунку збитків

Існує декілька підходів щодо визначення збитків (в основному пов'язаних із забрудненням) від порушень стану навколишньо­го природного середовища, які із різним ступенем повноти вра­ховують витрати, що виникають унаслідок забруднення середо­вища та негативних змін його стану. Пропонуються способи і методи розрахунку в натуральному вираженні, наводяться деякі залежності між ступенем забруднення середовища і розміром шкоди, заподіяної цим явищем. Однак грошове вираження збит­ків визначається досить суперечливо: одні пропонують визнача­ти за витратами валової продукції; інші - за приведеними ви­тратами на заходи по ліквідації наслідків забруднення і на від­творення продукції, що втрачається; треті - за зміною економіч­ної оцінки ресурсу.

Можна розраховувати за балансовою вартістю пошкоджених фондів та об'єктів, можна здійснити розрахунки за таксами та встановленими тарифами.

Проте майже в усіх випадках недостатньо уваги надається визначенню ефективності здійснення природоохоронних захо­дів. При визначенні економічних збитків слід пам'ятати, що не можна соціально-економічні збитки зводити лише до матеріаль­них, що це не реальні матеріальні блага, не створена вартість, а матеріальні блага і вартість, які не можуть бути створені в результаті погіршення стану навколишнього природного середо­вища. Виходячи з цього, під еколого-економічними збитками слід розуміти різницю між сукупним суспільним продуктом, який міг би бути одержаний на основі раціонального викорис­тання природного середовища, і сукупним суспільним продук­том, одержаним при допущених порушеннях навколишнього природного середовища. Саме недоодержаний сукупний продукт суспільство змушене компенсувати.

Визначення еколого-економічних збитків може здійснюва­тися за такими напрямками:

- прямі розрахунки втрат (метод контрольних районів);

- непряма емпірична оцінка (за методиками, які затверджуються у встановленому порядку);

- аналітичний (статистичний) метод.

Можна використовувати і комбіновані методи, однак слід мати на увазі, що отримані за різними методиками розрахункові дані не завжди порівнювані. Прямі розрахунки еколого-економічних збитків, наприклад у галузі рослинництва, можна у загальному вигляді здійснити за такою формулою:

де С_і - показник, що служить для переведення натуральних величин втрат врожаю і-ї культури у вартісне вираження, грн./ц; У_иі та У_к - урожайності і-ї культури відповідно в досліджуваному (забруд­неному) районі та в контрольному (чистому), ц/га; Si - посівна площа і-ї культури в досліджуваному районі.

Статистичні методи розрахунку збитків ґрунтуються на кореляційно-регресивному аналізі впливу різних чинників, у тому числі й забруднення навколишнього природного середовища, на досліджувані показники. Важливим аспектом здійснення цих розрахунків є інформаційне забезпечення.

Емпірична оцінка збитків від забруднення атмосферного повітря здійснюється за такою формулою:

де у - константа, що показує розмір шкоди, яка завдається при надхо­дженні в навколишнє природне середовище 1 т умовної забрудню­ючої речовини, грн./умовну т; G - коефіцієнт відносної небезпеки забруднення атмосфери в межах окремих територій (житлової забудови, промисловості, с/г угіддя, рекреаційні, лісові тощо), ви­значається як середньозважена по всій площі забруднення і зале­жить від різновидів територій, зони забруднення; f — коефіцієнт розсіювання домішок, який залежить від фракційного складу і швидкості осідання частинок (пил, краплини рідини, газоподібні речовини); М - порівнювана маса усіх забруднюючих речовин, що надходять у навколишнє середовище від джерела забруднення (ум. т) визначається за формулою:

де т_і - річна маса викиду і-ї речовини; А, - показник відносної агре­сивності, який обернено пропорційний до ГДК (умовних т/т) і орієнтовно може бути розрахований за формулою:

А = 1 / ГДК

де ГДК - граничне допустима концентрація речовини. Тоді дана формула матиме такий вигляд:

Коефіцієнт не має розмірності і може бути розрахований за формулою:

де S - загальна площа зони активного забруднення; Si - площа частили зони активного забруднення, що належить до території і-го типу;

Gi - показник відносної небезпеки забруднення терито­рії і-го типу;

п - кількість типів території, що потрапили до зони активного забруднення.

Зона активного забруднення для стаціонарних джерел за­бруднення висотою вище 10м являє собою кільце, обмежене дво­ма радіусами: r - внутрішній та R - зовнішній, які також мо­жуть бути розраховані:

r = 2j h

де h - висота джерела викиду забруднюючих речовин; j - темпера­турна поправка для визначення висоти викиду, що може бути розрахована за такою формулою:

де DТ - середньорічне значення різниці температури викиду на вихо­ді з джерела забруднення та температури атмосферного повітря.

Коефіцієнт розсіювання (f) можна знайти за такими форму­лами:

а) для газоподібних домішок з дуже малою швидкістю осі­дання (менше 1 см/с):

де и - середньорічний модуль швидкості вітру.

б) для частинок, що осідають із середньою швидкістю (від 1 до 20 см/с):

в) для великих частинок, що осідають зі швидкістю понад 20 см/с:

Оцінка збитків від забруднення водних ресурсів здійснюєть­ся за такою формулою:

де у - залежить від народногосподарського значення водного джерела, що зазнає забруднення.

Витрати, спрямовані на компенсацію збитків, непродуктивні, а спрямовані на попередження економіко-екологічних збитків -продуктивні. Перші витрати пасивні, другі - активні. Добре, якщо активні випереджають пасивні.

Відношення збитків (3)від порушень навколишнього природ­ного середовища у вартісному вираженні до всього створювано­го суспільного продукту (ССП)показує рівень розвитку охорони навколишнього природного середовища, а також ступенів нега­тивного впливу виробничої діяльності на природу (К):

В ідеалі, К = 0. Це стане можливим, коли будуть створені принципово нові екологічні технології.

В основу методики визначення економічних збитків може бути покладена й економічна оцінка природних ресурсів. Отже, зага­льний розмір економічних збитків, його точний прогноз у майбу­тньому абсолютно необхідні для визначення коштів на здійснен­ня заходів з охорони навколишнього природного середовища як в цілому по країні, так і для оцінки раціонального природокори­стування на окремо взятому підприємстві.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 6. Природні та антропогенні фактори забруднення, економічні збитки від забруднення, методика розрахунку збитків від забруднення, напрямки охорони атмосферного повітря, водних ресурсів, земельних ресурсів, мінеральних ресурсів, ресурсів морів та океанів