Значення та задачі природокористування

Введення.

Тема 1.1 Теоретико-методологічні основи збалансованого природокористування

Значення та задачі природокористування.

Природокористування - взаємовідношення людини з природним середовищем в процесі його господарської і соціокультурної діяльності. Це наука про раціональному і збалансованому використанні природних ресурсів. Це також залучення територіальних комплексів природного середовища та їх ресурсів в процес суспільного виробництва, культури, відпочинку, а також їх раціональне і збалансоване використання, охорона, відновлення та перетворення. Це основна форма взаємодії суспільства і природи, що відображає різноманіття зв'язків господарської діяльності людини і навколишньою його природним середовищем.

Приватні види природокористування - водокористування, землекористування, надрокористування.

Головне завдання природокористування як науки полягає в пошуку і розробці шляхів оптимізації взаємовідносин суспільства з природним середовищем, що має сприяти збереженню та відтворенню сприятливих умов життя і господарської діяльності людини. Ця складна і багатогранна завдання вимагає інтеграції природничонаукових, соціально-економічних і технічних знань. Цим природокористування, як і інші базові дисципліни екологічної групи, відрізняється від традиційних наук, що виконують функцію аналізу і тому в процесі свого розвитку все більш диференціюються, і набуває рис світогляду, покликаного інтегрувати знання. Отримувані за допомогою методів природничих наук висновки про екологічну обстановку і прогнози її розвитку повинні співвідноситися з громадськими настроями і втілюватися в юридичні норми, організаційні та технічні рішення. Природокористування як практична діяльність включає в себе різні аспекти: екологічні, географічні, економічні, юридичні, технологічні та медико-санітарні.