Державні цінні папери: облігації внутрышньої і зовнішньої державних позик

Держа́вні ці́нні папе́ри — облігації, казначейські (скарбницькі) векселі та інші державні зобов'язання, які випускають уряд або місцеві органи влади для розміщення позик та мобілізації грошових ресурсів.

Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України (435-15) та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його
власником грошей, визначає відносини позики між власником
облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента
повернути власникові облігації її номінальну вартість у
передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход
за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.
Державні облігації України можуть бути:

· довгострокові - понад п'ять років;

· середньострокові - від одного до п'яти років;

· короткострокові - до одного року.

цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому

ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування

пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою

доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Цільові облігації внутрішніх державних позик України -

облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом

фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених

на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний

рік, та в межах граничного розміру державного боргу. Основним реквізитом цільових облігацій внутрішніх державних

позик України є зазначення передбаченого законом про Державний

бюджет України на відповідний рік напряму використання залучених

від розміщення таких облігацій коштів.

Облігації зовнішніх державних позик України - державні

боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових

ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати

пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою

доходу відповідно до умов випуску облігацій. Емісія державних облігацій України є частиною бюджетного

процесу і не підлягає регулюванню Державною комісією з цінних

паперів та фондового ринку. Емісія державних облігацій України регулюється законом

України про Державний бюджет України на відповідний рік, яким

встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та

внутрішнього боргу. Рішення про розміщення облігацій зовнішніх та внутрішніх

державних позик України та умови їх випуску приймається згідно з

Бюджетним кодексом України. Розміщення державних облігацій України здійснюється у разі

дотримання на кінець року граничних розмірів державного

зовнішнього та внутрішнього боргу, передбачених Верховною Радою

України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Умови розміщення та погашення облігацій внутрішніх

державних позик України і цільових облігацій внутрішніх державних

позик України, не визначені умовами розміщення, встановлюються

Міністерством фінансів України відповідно до законодавства. Розміщення, обслуговування та погашення облігацій

зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів

України, яке може залучати для цього банки, інвестиційні компанії

тощо. Відносини між Міністерством фінансів України і цими

організаціями регулюються відповідними договорами. Витрати на підготовку розміщення, а також на розміщення,

погашення державних облігацій України, виплату доходів

здійснюються відповідно до умов розміщення державних облігацій

України за рахунок коштів, передбачених на такі цілі у Державному

бюджеті України. Продаж облігацій внутрішніх державних позик здійснюється

в національній валюті, а облігацій зовнішніх державних позик

України - у валюті запозичення.

Виплата доходів і погашення державних облігацій України
здійснюються грошима або державними облігаціями України інших
видів за згодою сторін.

110. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ в Україні.
Однією з ланок загальнодержавних фінансів України є державний кредит як сукупність відносин, в яких держава виступає в ролі позичальника коштів, кредитора і гаранта. Переважно держава виступає в ролі боржника і позичальника, при цьому за допомогою державного кредиту залучаються вільні фінансові ресурси суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, які використовуються для задоволення державних потреб.
Держава може виступати в ролі кредитора, надаючи позики юридичним і фізичним особам, а також гаранта в тих випадках, коли бере на себе відповідальність за погашення позик та виконання інших зобов'язань, які взяли фізичні та юридичні особи.
Державний кредит призначений для задоволення потреб державних органів влади і управління.
Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім. Основні форми внутрішнього державного кредиту:
— державні позики;
— використання частини вкладів населення в ощадних установах;
— грошово-речові лотереї;
— використання коштів державного позичкового фонду.

Найбільш поширена форма державного кредиту — це державні позики. Вони можуть випускатися центральними і місцевими органами державної влади. В залежності від строку, на який здійснено випуск, розрізняють короткострокові (до 1 року), середньострокові (від 1 до 5 років) і довгострокові (понад 5 років) позики. Під час економічних криз та інфляції переважають короткострокові і середньострокові державні позики. Розміщення державних позик може проходити на добровільних засадах (виключно так відбувається в умовах ринку) і примусовим шляхом. Примусові облігації і формально добровільні (по підписці) використовувалися в нашій країні в складні періоди війни і післявоєнного відновлення народного господарства. В цілому такі методи розміщення державних позик притаманні лише тоталітарним системам.
Формами випуску державних позик можуть бути готівка (емісія державних цінних паперів) і безготівка (шляхом записів на відповідних рахунках). Державні цінні папери бувають іменними і на пред'явника.
Обіг цінних паперів державної позики може мати обмеження, і тому позики бувають ринкові (вільно купуються і продаються), неринкові (мають обмеження по купівлі і продажу або без права обігу — не можуть змінювати свого власника).
Найбільшого розповсюдження серед державних цінних паперів у практиці ринкових країн набули облігації та казначейські зобов'язання, які є борговими цінними паперами, що засвідчують внесення їхніми власниками коштів, дають право на отримання доходу, а також на повернення коштів після визначеного строку

Крім випуску позик, держава використовує кошти населення, розміщені в ощадних установах. Це є ще однією, досить розповсюдженою формою державного кредиту, яка супроводжується випуском цінних паперів (ощадних сертифікатів) або безоблігаційних позик.
Грошово-речові лотереї, як форма державного кредиту, мають тривалу історію. Вони досить активно використовувались в СРСР для поповнення доходів бюджетів.
Функціонування і розвиток державного кредиту веде до утворення державного боргу, який представляє собою сукупність строкових боргових зобов'язань Уряду в грошовій формі. Державний борг складається з державного внутрішнього і державного зовнішнього боргу.
Згідно із діючим законодавством, державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.
До складу державного внутрішнього боргу України входять позичання Уряду України і позичання, здійснені при безумовній гарантії Уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм. Борг складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що знову виникає по боргових зобов'язаннях Уряду України. Борговими зобов'язаннями є:
— випущені Урядом України цінні папери (облігації і казначейські зобов'язання);
— інші зобов'язання в грошовій формі;
— одержані кредити.
Відомості про стан і розміри державного внутрішнього боргу України щорічно публікуються Міністерством фінансів у загальнодоступному виданні. Законом України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" встановлено граничний розмір державного внутрішнього боргу України на 1 січня 2001 року в сумі 25.710.517,1 тис. гривень. Управління державним боргом України покладено на Міністерство фінансів України, а в його складі — на казначейство. Діяльність по управлінню державним боргом охоплює:— випуск нових позик, визначення умов їх випуску;
— виплату доходу за раніше випущеними позиками;
— погашення позик;
— зміну умов раніше випущених позик.
Контроль за утворенням та погашенням державного внутрішнього боргу України здійснює Рахункова палата України.