Державне регулювання грошової сфери як головне призначення грошової системи

Регулювання грошового обігу - це сукупність заходів, які проводяться в сфері грошового обігу з метою забезпечення його сталості, стримування інфляції, гнучкого забезпечення грішми потреб сфери обігу і є складовою частиною грошово-кредитної політики держави.

Найбільший вплив на грошовий обіг в державі здійснює НБУ.

Вплив на основні параметри грошового обміну здійснюється через такі інструменти:

- механізм готівкової комісії;

- встановлення межі кредиту ЦБ, що подається урядові а банківським установам;

- пряме регулювання позикових банківських операцій;

- визначення межі на вартість кредитних ресурсів, що виділяються згідно з пріоритетами макроекономічної політики для фінансування окремих галузей економіки в межах споживчого кредиту.

До опосередкованих інструментів впливу на основні параметри грошового обміну належать:

- регулювання норм банківських резервів (це гнучкий валютно-платіжний інструмент, який виявляється у продажі чи купівлі ЦБ цінних паперів на відкритому ринку комерційних банків, а також використовується для проведення експансивної чи рестрикційної грошово-кредитної політики);

- регулювання облікової ставки відсотка, що подається ЦБ (політика облікової ставки виявляється у змінах облікової ставки відповідно до кон’юнктурних коливань економіки і застосовується для управління кредитною активністю).

Політика мінімальних резервів - це найбільш жорсткий інструмент грошово-кредитного регулювання, який проявляється в маніпуляції нормою обов’язкових резервів. які комерційні банки зобов’язані зберігати на рахунках у ЦБ. Ця політика застосовується як засіб швидкого стиснення або розширення кредитної маси у системі.