Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Практичні методи. Праця в природіяк один з основних методів ознайомленнядошкільників з природою 3 pageБагато творів І. Соколова-Микитова («Рік у лісі», «Квіти лісу» та ін.) сприяють залученню дітей до сприймання краси природи.Поряд з прозовими творами, широке використання в ознайомленні з природою знаходять поетичні твори українських поетів Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, Л. Глібова, М. Рильського, П. Тичини і російських поетів О. Пушкіна, Ф. Тютчева, А. Фета, С. Єсеніна про природу. Дітей знайомлять і з творами сучасних письменників. Серед українських письменників заслуговують на увагу цікаві твори Є. Шморгуна, В. Чухліба. У творі Є. Шморгуна «Зелені сусіди» в цікавій казковій формі подаються дітям реалістичні відомості про пустирні і придорожні рослини, що сприяє формуванню у дітей правильного ставлення до них.Українським дитячим видавництвом «Веселка» видаються для дошкільників цікаві пізнавальні книги про природу «Весна», «Літо», «Квіти», «Журавлина», «Що ти знаєш про комах», «Що ти знаєш про риб», «Що ти знаєш про тварин», в яких не тільки подається цікава інформація з ілюстраціями, але й ставляться перед дітьми відповідні завдання, виконання яких сприяє кращому засвоєнню знань про природу. Серед російських письменників слід виділити Н. Павлову. Багато її творів, написаних у жанрі пізнавальної казки, з захопленням сприймаються дошкільниками. Це казки «Знахідка», «Під кущем», «Як хмаринка», «Травка-муравка» та ін.Цікаві твори І. Акімушкіна «Чиї сліди», «Це все кішки», «Це все собаки» тощо. У роботі з дошкільниками використовуються твори М. Сладкова. Його книга «Барвисті крила», ілюстрована чудовими фотографіями автора, знайомить дітей з цікавим світом комах. Багато творів для дітей створив Ю. Дмитрієв. Його книга «Хто в лісі живе і що у лісі росте» може вважатися справжньою маленькою енциклопедією для дітей. У книзі «Танок пелюсток» подаються цікаві відомості про рослини, а у книзі «Для чого птахам хвіст» автор знайомить маленьких читачів з цікавими пристосуваннями птахів до польоту. Плідно працює над створенням дитячої природознавчої книжки письменник Г. Снєгірьов. Його твори «Хто саджає ліс», «Михайло», «Рачок-морехід», «Верблюжа рукавичка» та інші мають цікавий пізнавальний сюжет. Наприклад, в оповіданні «Хто саджає ліс» показано зв'язок життя птахів з лісом. Мисливець прийшов на галявину, на якій ніколи не росли дуби, та й близько ніде він дуба не бачив. Звідки ж взялися ці молоденькі дубочки, хто їх посадив? Раптом його увагу привернув красивий крупний птах. Мисливець пізнав у ньому сойку і вирішив простежити за нею. Він побачив, що сойка принесла щось у дзьобі і сховала у мох біля пенька. Коли сойка відлетіла, мисливець вирішив подивитися на схованку. В ній він побачив два жолуді. Так ось хто саджає ліс. Сойка робить собі запаси на зиму, але потім не всі знаходить, і частина жолудів проростає, виростають молоденькі дубки. Дитяча природознавча література використовується на заняттях і у повсякденному житті. Дослідження Є. Ф. Лукіної, Е. П. Клочкової свідчать про те, що сприймання поетичних образів природи буде значно глибшим, якщо у дітей сформовані конкретні уявлення про найвиразніші картини природи в різні пори року, життя рослин, тварин. Тому найчастіше природознавчу книгу рекомендується читати після спостережень. При цьому художні твори допомагають підсумувати побачене, доповнити, поглибити спостереження, спрямувати увагу дітей на дальше сприйняття природних явищ. Читання природознавчої книги найчастіше пов'язується з бесідою. В процесі бесіди важливо допомогти дітям зрозуміти зміст твору, повніше і глибше засвоїти його. Бесіда повинна вестися емоційно. Вона не будується на переказі прочитаного тексту. Головну увагу слід приділити розкриттю зв'язків, осмисленню фактів. У бесіді важливо встановити зв'язки особистого досвіду з новими знаннями. Обов'язкова вимога до бесіди — зберегти у дітей безпосередність вражень від художніх образів. Наприклад, після читання вірша С. Маршака «Вусатий-смугастий» можна поставити дітям такі запитання: «У кого вдома є кошеня? Що воно любить їсти? З чим найбільше любить гратися? Як кошеня захищається?» Невелике оповідання, казку інколи можна прочитати дітям до спостереження, щоб викликати інтерес. Наприклад, казку Н. Пав-лової «Як хмаринка» можна прочитати до проведення спостереження і відразу ж запропонувати знайти цю рослину за описом на луці. Невеликі поетичні твори, а також малі форми усної народної творчості часто використовують у процесі спостережень. Образна мова їх допомагає виділити особливості явищ, певні якості предметів, посилити естетичне сприйняття природи. Наприклад, під час снігопаду добре прочитати уривок з твору І. Сурикова «Перший сніг»: Білий сніг пухнастий Падає, кружляє І на землю тихо Стелиться, лягає. Загадки, прислів'я, в яких сконцентровані характерні ознаки рослин, тварин, широко використовуються переносні значення слів, метафори, алегорії як засоби образного відображення, швидше сприймаються дітьми, якщо вони пов'язані з безпосереднім сприйманням об'єктів природи. Наприклад, діти розглядають узор на розмальованому морозом вікні. Вихователь питає, до чого подібний цей узор. «Наче казковий ліс намальований»,— відповідають діти. «Без рук, без олівця малює без кінця,— відгадайте, що це за художник». Цінне також використання-1 прислів'їв, в яких, на думку К. Д. Ушинського, відобразився народний погляд на природу, з якого діти повинні черпати народну мудрість, привчатися до спостережливості: «Де багато пташок, там немає комашок», «Зимою сонце світить, та не гріє», «Багато снігу — багато хліба», «Зимою деньок, як комарів носок», «Що посієш, те й пожнеш». Отже, художня природознавча книга найчастіше використовується для розширення знань дітей про відомі їм предмети і явища природи. Слухання художніх творів пов'язане з активною діяльністю відтворюючої уяви. Цей процес буде тим дійовішим, чим повніше будуть сформовані образи у дітей про навколишню природу. У педагогічній літературі бесіда визначається як цілеспрямована, організована розмова з дітьми. Значення бесіди полягає в тому, що вона активізує розумову діяльність дітей, оскільки в процесі бесіди створюються можливості для використання раніше набутих знань. В ході бесіди ці знання закріплюються, збагачуються і уточнюються. У процесі бесіди діти підводяться до встановлення причинних зв'язків і залежностей у природі, розвивається зв'язна мова дітей, формуються розумові операції. Під час бесід виховується ставлення дітей до природних об'єктів. У процесі ознайомлення дошкільників з природою використовуються вступні, супровідні і заключні бесіди. Вступна бесіда ставить за мету пов'язати попередні знання дітей з вивченням нових, викликати інтерес до них, з'ясувати, що діти недостатньо засвоїли і на що треба звернути увагу. Найчастіше такі бесіди проводяться перед спостереженнями, екскурсіями. Наприклад, перед екскурсією на річку вихователь запитує: «Чи були ви, діти, на річці? Як називається наша річка? Що цікавого бачили ви на річці?» Досить часто використовується супровідна бесіда у поєднанні із спостереженнями, розгляданням ілюстрацій, під час дослідів тощо. Питання, які ставить вихователь, повинні активізувати думку дітей, вести їх від виділення зовнішніх ознак до порівнянь, встановлення зв'язків і залежностей. Наприклад, під час спостережень за погодою з'ясовують, яка сьогодні погода. Чи такою ж вона була вчора? Чому сьогодні стало прохолодніше? (Хмари закрили сонце, дме холодний вітер тощо). Заключна бесіда спрямована на систематизацію і узагальнення одержаних фактів, їх конкретизацію, закріплення, уточнення. Ці бесіди за змістом можуть бути різного рівня: одні проводяться після спостереження за вузьким колом об'єктів, наприклад, що бачили діти на водоймі, на луці, у лісі. Можуть проводитися бесіди за більш широким колом явищ (бесіди про осінь, зиму, весну, літо, про неживу природу, свійських і диких тварин тощо). Під час цих бесід узагальнюються знання дітей, набуті за тривалий час.З усіх видів бесід проведення заключної бесіди вимагає найбільш ретельної підготовки дітей і вихователя. Успіх узагальнюючої бесіди залежить від: 1. Чуттєвого досвіду дітей. 2. Плану бесіди, в якому слід передбачити, які питання треба уточнити, до яких узагальнень і висновків потрібно підвести дітей. 3. Правильного добору ілюстративного матеріалу. Бесіда — це результат проведеної з дітьми роботи. Тому перед вихователем стоїть завдання нагромадження у дітей уявлень через спостереження, трудову діяльність, ігри, читання природознавчої літератури, розповіді. Вести з дітьми бесіди можна лише про те, про що у дітей є конкретні уявлення. Ось чому заключній бесіді в старшій групі про осінь повинні передувати екскурсії і цільові прогулянки в різні осінні місяці у ліс, парк, на водойму, збір урожаю на городі, перегляд діафільмів «Осінь», «Хто як до зими готується», дидактичні ігри на закріплення знань про дикорослі і культурні рослини, тварин, розучування віршів про осінь тощо. Вихователь повинен добре уявляти дидактичну мету бесіди, який зміст треба уточнити, конкретизувати, які суттєві зв'язки для узагальнень і систематизації слід виділити, до яких узагальнень і висновків необхідно підвести дітей у ході бесіди. Бесіда починається найчастіше з аналізу явищ, фактів, виділення їх особливостей, ознак, суттєвих зв'язків і залежностей між явищами. Такий аналіз забезпечує перехід до узагальнень, систематизує розрізнені факти. Аналіз і підготовку до узагальнень у першій частині бесіди забезпечують запитання до дітей. У бесіді про осінь: «Які ви знаєте осінні місяці? Яка погода була на початку осені, в середині і в кінці? Чому дні стали коротші, а ночі довші? Які квіти цвіли на початку осені в саду, в лісі? Які комахи літали біля них? Чому пізньої осені не цвіли квіти і не літали комахи? Які птахи відлетіли від нас? Чому вони відлетіли? Які птахи залишилися? Чим вони живляться тепер? Як готуються зимувати жаби, їжачки? Чому вони засинають?» Опора на досвід дітей і логічна послідовність запитань забезпечують більшу зацікавленість, активність дітей, підводять до більш узагальненого розуміння зв'язків у природі. До запитань вихователя ставляться певні вимоги. Запитання: 1. Пропонуються всій групі, оскільки в них завжди є розумові завдання, які повинні вирішуватися всіма дітьми. 2. Мають бути зрозумілими, точними, короткими. 3. Повинні містити одну думку. Не слід ставити запитань, що вимагають відповіді «так» або «ні» через те, що вони не забезпечують достатньої розумової і мовної активності дітей. У середньому кількість запитань у бесіді має дорівнювати 12—14. Вихователь у ході бесіди повинен піклуватися про те, щоб використати різноманітний наочний матеріал, який допоможе дітям пригадати і виділити суттєві ознаки явищ. Це — календарі природи, малюнки дітей, ілюстрації, картини, а також технічні засоби— діапозитиви, грамзаписи, які підвищують емоційну насиченість бесіди. В процесі бесіди можна використовувати знайомі дітям вірші, прислів'я, загадки, приказки. Бесідою слід керувати так, щоб не давати дітям ухилятися від теми, в той же час вести її невимушено, природно. Слід вислуховувати дітей, але не вимагати від них обов'язково повних відповідей. Доцільно спонукати всіх дітей до оцінки думок, що ними висловлюються, і неухильно вести до кінцевих висновків. Важливо, щоб діти самі сформулювали висновки, узагальнення, а не повторювали їх за вихователем. Заключні бесіди завершують роботу по ознайомленню дітей з сезонними явищами природи і повинні проводитися в кінці сезону. Навесні, влітку в зв'язку із значним збільшенням пізнавального матеріалу, який набувають діти під час ознайомлення з природою, можна проводити 2—3 бесіди. Наприклад, враження, одержані дітьми під час екскурсій чи цільових прогулянок у ліс, на луки, на поле, уточнюються і систематизуються під час бесід на такі теми: «Що ми бачили в лісі», «Що ми бачили на луці», «Що ми бачили на полі». Специфіка змісту бесіди визначає її тип, своєрідність проведення, використання наочного матеріалу. Заключні бесіди часто проводяться з дітьми старшого дошкільного віку як контрольні заняття. Використання всіх словесних методів, і особливо бесід, потребуєширокого введення емоційного фактора. Цього можна досягнути введенням ігрових прийомів, змагальності типу телевізійної гри «Що, де, коли», постановкою перед дітьми завдань на відтворення дій тварин тощо. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ПО ОЗНАЙОМЛЕННЮ ДОШКІЛЬНИКІВ З ПРИРОДОЮ. Різноманітні методи — наочні, практичні, словесні — можуть застосовуватися під час різноманітних форм організації роботи по ознайомленню дошкільників з природою. Такими формами є заняття, екскурсії, як особливий вид занять, цільові І повсякденні прогулянки. ЗАНЯТТЯ. Заняття розглядаються як важлива форма роботи по ознайомленню дошкільників з природою. Це зумовлене тим, що заняття дають змогу формувати знання у всіх дітей одночасно, у певній послідовності з урахуванням можливостей дітей і природного оточення. Під керівництвом вихователя відповідно до програми у дітей формуються системні знання, розвиваються пізнавальні процеси, здібності, формується правильне ставлення до природи. Розрізняють кілька типів занять залежно від дидактичної мети, яка вирішується на заняттях. Якщо на занятті діти вперше знайомляться з певними об'єктами або явищами природи, їх визначають як первинно-ознайомлювальні. На них у дітей формуються конкретні уявлення про неживу природу, рослини, тварин, особливості їхнього розвитку за певних умов. Діти вчаться впізнавати за зовнішніми ознаками кімнатні, садові, лісові, лучні рослини, диких і свійських тварин, знайомляться із способом їхнього життя, живленням, сезонними змінами тощо. Основними методами проведення цих занять є спостереження, досліди, а також розглядання картин, показ діапозитивів, діа-, кінофільмів у поєднанні із словесними методами. Організаційним різновидом таких занять часто є екскурсія в природу чи на сільськогосподарські об'єкти. Другий тип занять спрямований на уточнення, розширення, поглиблення знань, формування практичних навичок догляду за живими об'єктами у ході вирощування їх. Важливе значення на таких заняттях має використання, поряд із зазначеними вище методами праці в природі, ігор, читання творів дитячої природознавчої літератури тощо. Третій тип занять спрямований на узагальнення і систематизацію знань дітей про природу. Це поглиблено-пізнавальні заняття, змістом яких є встановлення причинних зв'язків, залежностей, систематизація знань. Основними методами їх проведення виступають бесіди, дидактичні ігри, узагальнюючі спостереження, демонстрація моделей, які розкривають взаємозв'язок рослинного і тваринного світу і зовнішнього середовища. Четвертий тип занять — комбіновані, на яких розв'язуються два дидактичних завдання — засвоєння нових знань і уточнення раніше засвоєних. Останнім часом набули поширення інтегровані (неординарні) заняття. їх впровадження пов'язане з рядом причин, серед яких протест проти проникнення у навчання дошкільників шкільних методів, прагнення зробити навчальний процес більш цікавим через введення нетрадиційного змісту і поєднання різних методів. Інтегровані заняття дають змогу вихователю творчо перерозподілити час для засвоєння програми з тих чи інших розділів, логічно об'єднуючи їх. Важливе значення має урізноманітнення діяльності дітей на таких заняттях. Завдання по ознайомленню з природою можуть здійснюватися в процесі занять з розвитку мови, образотворчої діяльності. Одночасно в процесі ознайомлення з природою можна здійснювати завдання по формуванню початкових математичних уявлень (величини, форми, тощо), розвитку мови і т. д. Інтеграція надзвичайно важлива для впровадження принципу міждисциплінарного підходу у здійсненні екологічного виховання. Формування ставлення до навколишнього середовища повинне здійснюватися на заняттях з усіх розділів, пронизувати всю роботу дитячого садка. Інтегровані заняття найчастіше вирішують завдання поглиблення, закріплення знань. Комплексні заняття — це сполучення занять з двох розділів, об'єднаних однією темою. Наприклад, ознайомлення з весняними рослинами і малювання пролісків і підсніжників. Таке об'єднання дозволяє оптимізувати процес засвоєння дітьми знань. Новий матеріал на таких заняттях не може бути з обох розділів. Доцільно планувати з одного — знайомий, з іншого — новий. Ефективність занять залежить від їх підготовки і проведення. Намітивши тему заняття, вихователь повинен розробити програмні завдання. Вони включають освітні, виховні завдання та завдання на розвиток особистості. У визначенні змісту програмних завдань вихователь виходить з вимог програми, рівня розвитку дітей і особливостей природного оточення дитячого садка. Слід уточнити місце даного заняття в системі роботи (чи йде на занятті процес формування початкових знань, чи їх збагачення, систематизація, вправляння у застосуванні знань і т. д.). Міцність засвоєння знань вимагає поступового оволодіння ними дітьми через первинне ознайомлення, збагачення, закріплення і узагальнення. Важливий етап підготовки до заняття — вибір метод у. Він залежить від дидактичної мети, змісту пізнавального матеріалу, особливостей природного оточення, вікових можливостей дітей. Вибраний метод або їх сукупність повинні забезпечити повноту виконання програмних завдань і активну розумову діяльність дітей. В ознайомленні дітей з природою необхідно забезпечити пріоритет методам, що забезпечують безпосередній контакт з природою. Важливе значення в проведенні занять має розміщення дітей. Для розглядання тварин, кімнатних рослин, картин доцільніше дітей садити півколом. Це дозволяє всім брати активну участь у занятті. За наявності роздавального матеріалу для спостережень краще посадити дітей за столами. Під час занять з праці столи розміщують буквою «П» або стрічкою. При цьому діти мають змогу краще бачити показ прийомів роботи, а вихователю легше контролювати роботу дітей. Готуючись до занять, вихователь повинен підібрати наочні посібники: картини, малюнки, гербарії тощо. Під час розглядання тварин — відповідні корми, предмети догляду. Після цього вихователь продумує хід заняття: послідовність роботи, систему прийомів, що активізують розумову діяльність дітей (пошукові запитання, порівняння, ігрові прийоми тощо).У ході заняття важливо залучати до виконання завдань усіх дітей. Наприкінці заняття вихователь, як правило, користується педагогічною оцінкою навичок і умінь, ставлення дітей до заняття, їхньою пізнавальною активністю. Диференціація оцінки залежить від віку дітей. ЕКСКУРСІЇ. Навчальні екскурсії (від лат. ехсигсіо—поїздка, прогулянка) визначаються в педагогіці як форма І метод навчально-виховної роботи, що дозволяє організовувати спостереження і вивчення різноманітних предметів і явищ у природних умовах.Розвиток і розповсюдження екскурсій як методу і форми роботи були пов'язані в педагогіці з боротьбою проти схоластики і вербалізму у навчанні. Важливе місце екскурсіям відводили Я. А. К,о-менський, Ж. Ж. Руссо, И. Г. Песталоцці, Ф. Фребель. У російській педагогіці в зв'язку з розробкою ідей краєзнавства в 60-і роки XIX ст. екскурсійний метод навчання широко пропагували в своїх творах К. Д. Ушинський, Д. Д. Семенов, А. Я. Герд та інші методисти. У дошкільній педагогіці важливого значення екскурсіям надавали Є. М. Водовозова, Є. І. Тихєєва, А. С. Симонович.Н. К. Крупська в статтях і виступах неодноразово вказувала на екскурсії як засіб розширення знань дошкільників про природу і суспільне життя.Великого значення екскурсіям надавав В. О. Сухомлинський, вважаючи кожну подорож у природу уроком розвитку розуму, почуттів, моралі. В методиці ознайомлення з природою екскурсії розглядаються як важлива форма роботи по ознайомленню з природою і широко використовується в практиці роботи дитячих садків. Навчально-виховне значення екскурсій, їх відмінність від прогулянок. Особлива цінність екскурсій у природу як специфічної форми проведення заняття в тому, що на екскурсіях діти знайомляться з явищами природи в їх природних взаємозв'язках, з рослинами і тваринами в середовищі їх існування, з перетворюючим впливом людини на природу. Це дає змогу формувати реалістичні уявлення про природу, а також перші елементи матеріалістичного світорозуміння. Ознайомлення з новими об'єктами на екскурсіях поєднується з розширенням словника, розвитком мови. Чуттєвий досвід, що формується внаслідок дії аналізаторів, тісно пов'язується із словом, що забезпечує зв'язок першої і другої сигнальних систем. У дослідженні Т. А. Куликової, присвяченому формуванню пізнавальних інтересів у процесі екскурсій, доводиться особлива роль їх у розвитку цих процесів завдяки введенню нової інформації про зв'язки і залежності. Сприймання яскравих пейзажів, поєднане з образним словом вихователя, пробуджує у дітей почуття краси, виховує любов до природи. Знання, що їх одержують діти під час екскурсій, про взаємозв'язки в природі, правила природокористування, цінність для людини тих чи інших об'єктів природи, з якими знайомляться діти, є важливими для екологічного виховання. Екскурсії цінні тим, що на них діти можуть повправлятися у своїх знаннях про природокористування: в лісі ми гості і поводити себе треба чемно, не порушувати спокій тих, хто постійно там живе, не грабувати їхню домівку. Екскурсії — найцінніші заняття для фізичного розвитку, зміцнення здоров'я дітей. Екскурсії в природу мають ряд відмінностей від прогулянок. Екскурсія — це заняття, яке проводиться за межами дитячого садка. На екскурсії планується значно ширший за обсягом програмний матеріал, оскільки це заняття цілком присвячене ознайомленню з природою.На екскурсії діти одержують більш закінчені, систематизовані уявлення про явища природи. Вони проводяться в той час, коли в природі відбуваються помітні зміни.Екскурсія вимагає більш чіткої організації. Проводяться колективні спостереження, заохочуються лише ті спостереження за ініціативою, які відповідають меті екскурсії. Прогулянка — повсякденна форма роботи, вона проводиться найчастіше на ділянці. Ознайомлення з природою на прогулянці є одним з компонентів прогулянки, а тому обсяг програмного матеріалу, який реалізується, значно менший. На прогулянці діти знайомляться з тими ознаками об'єктів природи, уявлення про які складаються протягом тривалого часу.На прогулянках мають місце колективні спостереження і заохочуються різноманітні індивідуальні спостереження за ініціативою дітей. Тематика і структура екскурсій у природу. За тематикою екскурсії поділяють на: 1. Екскурсії в природу — в ліс, на луки, до водойми, тобто в природні і штучні рослинні угруповання — парк, сквер, ботанічний сад. 2. Екскурсії на сільськогосподарські об'єкти — в поле, на птахо-, молочну ферму, в плодовий сад, на город, в оранжерею, шкільну теплицю, на тік з метою ознайомлення з працею дорослих, рослинами, тваринами, що вирощуються для задоволення потреб людини. Структура цих екскурсій дещо відмінна. Структура екскурсій у природу містить: 1. Встановлення зв'язку з попереднім досвідом дітей. Це зумовлено потребою викликати інтерес, пов'язати нові знання з набутими раніше, нагадати про правила поведінки при переході вулиці тощо. 2. Повідомлення мети екскурсії. Цей структурний елемент потрібний для надання спрямованості основній частині екскурсії — колективному спостереженню. 3. Колективне спостереження — головна, обов'язкова частина кожної екскурсії, мета якої — нагромадження чуттєвих вражень, виділення зв'язків і залежностей у природі. 4. Збирання природного" матеріалу — важливий структурний елемент екскурсії, що створює інтерес до неї, забезпечує більш близький контакт дітей з природою, формує навички поведінки в природі. Проте на деяких екскурсіях його не слід вводити (наприклад, на літній екскурсії у парк, сквер). 5. Дидактичну гру—спрямовується на закріплення в ігровій формі одержаних на екскурсії знань. 6. Підведення підсумків. Структура екскурсій на сільськогосподарські об'єкти містить: 1. Встановлення зв'язку з попереднім досвідом дітей. 2. Повідомлення мети екскурсії. 3. Колективне спостереження. 4. Розповідь дорослого про об'єкт. 5. Підведення підсумків. Методика проведення екскурсій. Організувати і провести екскурсію в природу важче, ніж заняття в груповій кімнаті. Успіх у її проведенні багато в чому залежить від підготовки. Екскурсії проводяться починаючи з середньої групи. Природознавчі екскурсії проводять у певній системі, організовувати їх треба на одні і ті самі об'єкти в різні пори року, щоб простежити сезонні зміни в них. Сільськогосподарські екскурсії організовуються епізодично. Плануючи екскурсію, вихователь точно визначає тему і мету екскурсії, конкретизує програмний зміст, намічає місце екскурсії. Слід виходити з того, що кількість нових об'єктів не повинна перевищувати 2—3 у середній і 3—4 у старшій групі. Під час визначення місця екскурсії треба враховувати фізичні можливості дітей, особливості дороги, пору року, стан погоди. Як правило, маршрут не повинен перевищувати 2—3 км в обидва кінці. Вихователю слід оглянути місце екскурсії за 1—2 дні до неї. Він уточнює маршрут, знаходить потрібні об'єкти, намічає послідовність спостережень, місце, де діти будуть самостійно вести спостереження, збір матеріалу, а також місце для відпочинку, проведення гри. Вихователь заздалегідь підбирає вірші, загадки, прислів'я, які потім використовує в роботі з дітьми. У роботу вихователя входить також підготовка екскурсійного обладнання. Перед екскурсією вихователь продумує, яке обладнання взяти з собою, яке підготувати в групі для розміщення об'єктів, принесених з екскурсії: інсектарії, тераріум, акваріум тощо. Для збору тварин необхідно взяти сачок водяний або ентомологічний, білу тканину для розглядання спійманого у воді, прозорі поліетиленові мішечки для перенесення в дитячий садок; для збору рослин — лопату або совок, кошики або відерця для листя, шишок, викопаних рослин. Вихователі повинні бути добре обізнані з законодавством про охорону природи, Червоною книгою України, щоб не завдати шкоди природі. Взяті в дитячий садок тварини повинні бути повернені в природу. За кілька днів до екскурсії вихователь проводить з дітьми невелику бесіду, з тим, щоб викликати у них інтерес до майбутнього заняття, оживити враження від попередньої екскурсії. Діти повинні знати, куди вони підуть і для чого. Добре разом з дітьми готувати екскурсійне обладнання, щоб підвищити інтерес до заняття. Одяг дітей має бути легкий, взуття зручне. Щоб уникнути перегрівання в літню пору, слід обов'язково мати на голові шапочки. Діти повинні знати, що екскурсія — це заняття, на якому треба бути дисциплінованим і уважним. Перед виходом з дитячого садка слід нагадати правила поведінки на вулиці і на місці екскурсії: йти парами, не розбігатися. Вихователь розподіляє між дітьми екскурсійне обладнання і домовляється, в якому порядку по черзі повинні нести його діти. Екскурсії проводяться у місця, які мають найбільшу естетичну цінність, тому, починаючи екскурсію, слід надати змогу сприйняти красу краєвиду, підкреслюючи це поетичним словом, а потім поставити мету і починати розглядання окремих об'єктів. Основна частина екскурсії — колективне спостереження. Саме в процесі нього вирішуються основні програмні завдання заняття. Вихователь допомагає дітям відзначити і усвідомити характерні ознаки предметів і явищ, їх взаємозв'язки. Методика керівництва спостереженням на екскурсіях не відрізняється від розглянутої нами вище. Під час розглядання нових об'єктів слід звернути увагу на особливості естетичного вигляду, зв'язки з умовами життя, значення в житті природи і людини.Важливо в процесі спостереження використати різноманітні прийоми активізації пізнавальної діяльності дітей. Особливу увагу треба приділити питанням, які спонукають дітей роздивлятися предмет, порівнювати, знаходити подібність і відмінність, встановлювати зв'язок між явищами природи. Слід подбати про включення різних аналізаторів у сприйманні об'єктів природи. Доцільно в процесі екскурсії використовувати твори художньої літератури для підсилення вражень дітей від сприймання краєвидів, окремих об'єктів. Використання пояснень, розповіді повинно мати місце в тих випадках, коли є потреба у розширенні знань дітей про пристосування, зв'язки з середовищем тощо. Сполучення різних прийомів видозмінюється залежно від мети і змісту екскурсії. Збір природного матеріалу, в процесі якого діти можуть задовольнити бажання у самостійних спостереженнях,— відповідальний етап екскурсії. Перш за все вихователь повинен піклуватися про безпеку дітей, домовитися, на яку відстань вони можуть відходити, що можна брати. Збір природного матеріалу слід використати для екологічного виховання, засвоєння правил природокористування: можна викопати 1—2 рослини з числа тих, яких навкруги багато. Рідкісні брати не можна. Багато жолудів не можна брати тому, що ними живляться сойки, білки, кабани та інші тварини. Після розглядання зібраного матеріалу з метою закріплення знань про природні об'єкти, з якими знайомилися діти, проводяться дидактичні ігри «Відгадай, з якого дерева цей листок», «У кого дітки з цієї гілки» та ін. Наприкінці екскурсії підводяться підсумки, в яких відзначається, які нові знання одержали діти, їх пізнавальна активність, прояви дбайливого ставлення до природи.
|