Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как противостоять манипуляциям мужчин? Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДИ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ІСТОРІЇ ЗАХІДНОЇПРОГРЕСИВНОЇ ПЕДАГОГІКИ





Класики західноєвропейської прогресивної педагогіки вважали природу важливим фактором виховання дошкільників.Видатний чеський педагог Я. А. Коменський (1592—1670) зро­бив великий внесок у розроблення питання про роль природи у вихованні дітей. Людина, на його думку, частина природи і повин­на розвиватися за законами природи. Правильне виховання, за Я. А. Коменським, має будуватися відповідно до природи дитини, її можливостей. В усьому потрібно наслідувати природу, послідов­но розвиваючи сили дитини.

Я. А. Коменський вважав, що вже з раннього віку слід давати дітям потрібні знання про природу, які є такими ж важливими для розумового розвитку дітей, як і знання мови, математики тощо.. У творі «Материнська школа» Я- А. Коменський зробив спробу ви­значити обсяг знань, які повинні засвоїти діти в перші шість років життя. На його думку, дитина повинна ознайомитися з тим, що таке дощ, сніг, знати дерева, квіти, трави, звірів, які найбільш часто зустрічаються. Це було першою спробою в педагогіці окрес­лити коло знань про природу для дошкільників.

Виходячи у розумінні процесів пізнання з позицій матеріаліс­тичного сенсуалізму, Я. А. Коменський вважав, що пізнання приро­ди дитиною повинно починатися з реальних явищ і предметів. На­вчання треба починати «не з словесного тлумачення про речі, а з. предметного над ними спостереження».

Наочність Я. А. Коменський називав «золотим правилом на­вчання». Засобами наочності, на його думку, повинні бути як ре­альні предмети, так і картини. У материнській школі Я. А. Ко­менський рекомендував використовувати в роботі з дітьми ілю­страції. В книгах, наголошував він, можуть бути намальовані го­ри, долини, дерева, птахи, риби тощо. Поряд із спостереженнями реальних предметів, розглядання ілюстрацій повинно допомагати дітям у пізнанні природи.

Під час навчання Я. А. Коменський рекомендував використову­вати різні аналізатори, щоб слух поєднувався з зором і слово — з діяльністю руки. Погляди Я- А. Коменського були прогресивними і мали великий вплив на розвиток світової педагогічної думки. Цікаві погляди на роль природи у формуванні особистості дитини були висловлені видатним французьким мислителем Ж- Ж. Рус­со (1712—1778).

Ж. Ж. Руссо був прихильником природного виховання, тобто такого, яке б відповідало особливостям дітей і було близьким до природи. За глибоким переконанням Ж- Ж. Руссо, перебування дітей серед природи, на повітрі зміцнює їх фізичні можливості, впливає на формування тіла. Він рішуче відмовлявся від вихован­ня дітей в умовах міст, вважаючи їх атмосферу нездоровою. Ж. Ж- Руссо вважав, що повноцінний фізичний розвиток можна здійснювати, лише виховуючи дітей серед природи, закликав по­силати дітей відновлювати серед полів силу, втрачену у нездоровій атмосфері надто густо заселеної місцевості.

Чудовими засобами фізичного розвитку Ж. Ж. Руссо вважав прогулянки на лоно природи, де діти мали змогу бігати, стрибати, задовольняючи природні потреби у рухах, а також різноманітні Ігри з природними матеріалами — снігом, водою. Проте звертає на себе увагу своєрідність поглядів Ж. Ж. Руссо на питання керівни­цтва дітьми. Ось маленькі пустуни, що грають на снігу: вони поси­ніли, задубіли, ледве ворушать пальцями. Піти і нагрітися — це залежить від них, але вони цього не роблять; якщо ж їх примуси­ти до цього, жорстокість примусу вони відчують у сто разів силь­ніше жорстокості холоду. Безумовно, використання методу при­родних покарань щодо маленьких дітей не може бути сприйняте як гуманне.

Важливого значення надавав Ж. Ж. Руссо здійсненню розумо­вого виховання під час ознайомлення з природою, особливо таких розумових якостей, як допитливість і увага. У творі «Еміль, або про виховання» Ж- Ж. Руссо радив виховати у дітей увагу до явищ природи, тоді вони стануть допитливими. Основний шлях для цьо­го — прогулянки з дітьми на лоно природи, під час яких вихова­тель знайомить дітей лише з тими об'єктами, які самі привернуть увагу дитини. Розумовий розвиток, на думку Ж- Ж. Руссо, повинен основуватися на самодіяльності дитини, яка досліджує навколишні предмети. Завдання ж вихователя полягає у підтримці і розвитку у дитини інтересу до того, що її зацікавило. Під час оцінки цих рекомендацій у наш час слід відмітити їх важливість для побудови навчання на внутрішній активності дитини. Однак не можна пого­дитися з деяким приниженням Ж- Ж. Руссо ролі вихователя, з від­мовою від цілеспрямованого систематичного навчання.

Важливого значення під час ознайомлення дітей з природою Ж- Ж. Руссо надавав іграм з природними матеріалами. Він вважав, що маленькі гілки дерев з плодами і листками, маківки, в яких пересипаються зернята, солодковий корінь, який дитина може смоктати і жувати, будуть забавляти її такою ж мірою, як і пре­красні іграшки.

Будучи сенсуалістом, Ж. Ж. Руссо розглядав розвиток орга­нів чуттів як важливу передумову розумового розвитку, яке спи­рається на вивчення навколишнього світу. Тому Ж- Ж- Руссо високо цінував ознайомлення з природою в дошкільному віці для розвитку аналізаторів. Дитина, вказував він, хоче до всього до­торкнутися, взяти все в руки. Не слід перешкоджати цій допитли­вості, оскільки вона дає дитині перші найпотрібніші знання. Саме таким шляхом вона навчається відчувати тепло і холод, твердість і м'якість, легкість і важкість тіл, судити про їхні розміри і всі доступні відчуттю властивості за допомогою зору, дотику, через оцінку зором того відчуття, яке вона одержала за допомогою паль­ців.

Погляди Ж. Ж. Руссо на виховання дитини серед природи бу­ли прогресивними, але цінність від спілкування дітей з природою значною мірою знижувалася через відмову від цілеспрямованого систематичного навчання.

У педагогічних творах видатного швейцарського педагога Й. Г. Песталоцці (1746—1827) «Як Гертруда вчить своїх дітей», «Лінгард і Гертруда», «Книга для матерів», «Метод. Пам'ятна за­писка Песталоцці» знайшла втілення ідея розвитку здібностей лю­дини відповідно до законів природи. Подібно до Ж. Ж. Руссо, Й. Г. Песталоцці наголошував на значенні ознайомлення з приро­дою для нагромадження чуттєвого досвіду дітей, на основі якого будується вся наступна робота над розвитком понять. Природа, вказував він,— це джерело, завдяки якому розум піднімається від неясних чуттєвих сприймань до чітких понять. Тому, на думку Й. Г. Песталоцці, дитину з ранніх етапів розвитку слід ввести у всю багатоманітність навколишньої природи. Єдиний, справжній фундамент людського пізнання — сприймання природи. Весь за­пас знань, яких набуває людина за допомогою відчуттів, є резуль­татом уважного ставлення до природи. Ознайомлення з предметом буде тим глибшим, чим більша кількість відчуттів візьме участь у його обстеженні.

Послідовним прихильником виховання дітей серед природи був видатний німецький педагог Ф. Фребель (1782—1852).Засновник дитячих садків у Німеччині, Ф. Фребель, називаючи так дитячий заклад, мав на увазі, що діти більшу частину часу будуть проводити на відкритому повітрі, в саду, під безпосереднім впливом природи. З іншого боку, назва «дитячий садок» означала, що у виховному закладі буде забезпечено такий же догляд за діть­ми, як у хорошому саду за рослинами. Основні педагогічні ідеїФ. Фребеля знайшли відображення у книзі «Дитячий садок». Він вважав природу невичерпним джерелом для здійснення розумового, морального виховання. Догляд за рослинами, тваринами, вплив на природу формують дух і пізнання дитини, її характер і почуття, є джерелом для внутрішнього морального вдосконалення.

Ф. Фребель важливого значення надавав ранньому залученню дітей до праці. На його думку, людина повинна бути підготовленим до майбутньої сумлінної і продуктивної праці. Він розробивдетальні рекомендації для створення городів у дитячих садках і Організації праці дітей на них. Деякі з його методичних розробок і понині використовуються у дошкільних закладах.Виключно важливого значення надавав Ф. Фребель розвитку пізнання дітей, рекомендуючи проводити екскурсії у мальовничі Околиці рідних осель. Враження від спілкування з природою по­тінні відбиватися в іграх. Він розробив систему рухливих ігор, побудованих на наслідуванні явища природи, тварин (ігри у метелика, в квіти, лисиця ходить навколо, кіт і миші). Всі ці ігри супроводжувалися пісеньками.Цікавими у спадщині Ф. Фребеля були рекомендації щодо проведення свят у природі (свято першої квітки, свято колоска тощо).

У педагогічній спадщині Марії Монтессорі (1870—1952), її праці «Метод наукової педагогіки, що застосовується до дитячого виховання в будинках дитини» важливе місце відводилося природі як засобу розумового, морального розвитку і зміцнення фізичних сил дитини.Природа, особливо в дитячому віці, підкреслювала М. Монтес­сорі, потрібна для розвитку розуму і тіла, для формування людини, оскільки вона належить природі. Найкращий спосіб зміцнити ди­тину — організувати її спілкування з природою.

Для психічного життя дитини потрібно збагачувати її вражен­нями від природи. Основними засобами для досягнення цього є організація праці на землі, вирощування рослин і тварин, спосте­реження за природою.

М. Монтессорі наголошувала на створенні в будинках дитини невеликих городів, де діти з чотирирічного віку мали б змогу пра­цювати на клаптиках землі, утримувати курей, голубів. Вона під­креслювала, що ніщо так не розвиває почуття природи, як піклування про живих істот. У дітей збільшується інтерес до спостере­жень, розвивається відповідальність за життя живих істот. Однак, за спостереженнями Є. І. Тихєєвої, яка вивчала практику роботи з дітьми у будинках дитини у Римі, природа мало використовува­лася у роботі з дітьми. Діти були зайняті в основному штучними дидактичними матеріалами.

РОСІЙСЬКА ПЕДАГОГІКАПРО ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДИ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙДОШКІЛЬНОГО ВІКУ.У російській педагогіці питання про роль природи у вихованні дітей уперше ми знаходимо у працях В. Ф. Одоєвського (1804— 1869) «Наука до науки», «Досвід про педагогічні способи при по­чатковій освіті дітей», «Розмови з дітьми» та ін. В. Ф. Одоєвський відзначав важливе значення природи для розвитку у дітей спо­стережливості, вміння бачити у стосунках з предметами зміни, для розвитку мови. В. Ф. Одоєвський радив вихователям привчати ди­тину не тільки дивитися на навколишні предмети, але й бачити відмінність їх одне від одного. Для того, щоб спонукати дітей до спостережень, В. Ф. Одоєвський рекомендував використовувати запитання, наприклад: чи пахне бальзамін, чи колір зів'ялої квітки такий самий, як і свіжої тощо. Він вказував на потребу створення при дитячих закладах городів, де діти самі зможуть садити овоче­ві рослини. Надалі з дітьми потрібно проводити бесіди, уточнювати стан рослин, які вони садили, тощо.

Значний вплив на розвиток педагогічної думки мали погляди російських революціонерів-демократів О. І. Герцена, В. Г. Бєлін­ського, М. О. Добролюбова, М. Г. Чернишевського.

О. І. Герцен (1812—1870) в окремих своїх творах («Досвід бе­сіди з молодими людьми», «Листи про вивчення природи» та ін.) винятково важливого значення надавав природі як засобу розумо­вого розвитку людини. У статті «Публічні читання пана професора Рульє» він зазначав, що вважає майже неможливим без природо­знавства виховати дійсно могутній розум. О. І. Герцен підкреслю­вав, що з вивчення природи треба починати виховання для того, щоб очистити дитячий розум від забобонів, дати йому змужніти на цій здоровій основі. Поряд з розумовим розвитком повинно йти і формування моральних якостей особистості. На думку О. І. Герце­на, дитячі враження, отримані від спілкування з природою, про­воджають людину далеко у життя і зміцнюють у ній бажання віддати свої сили служінню Батьківщині.

На думку В. Г. Бєлінського (1811—1848) природничі науки найбільше можуть зацікавити дітей. Цей предмет близький дітям тому, що вони на кожному кроці стикаються з природою, а отже, виховання їх треба починати з вивчення природи. Багато сил В. Г. Бєлінський віддав боротьбі за вироблення високих критеріїв оцінки дитячої художньої літератури. Твори дитячої художньої лі­тератури повинні прищеплювати дітям любов до природи, навчити розуміти прекрасне у природі. Він наполягав, щоб виховання дітейздійснювалося на високохудожніх зразках прози і поезії. В. Г. Бє­лінський високо оцінював поезію О. С. Пушкіна, вказуючи на орга­нічний зв'язок його поезії з природою. Справжня поезія одухотво­ряє природу, примушує говорити і німий камінь, і квітку, і польову билину. Природа і життя збуджували б тільки холодний подив, якби вони не були наскрізь проникнуті поезією. Вплив поезії на розуміння прекрасного в природі В. Г. Бєлінський вбачав у тому, що поезія наближує природу до дітей, робить сприймання її більш доступним і зрозумілим.

Високо оцінював вплив природи на формування дітей М. О. До­бролюбов (1836—1861). У статті «Про значення авторитету у ви­хованні» він відзначав, що діти дуже охоче тягнуться до природи. З радістю вивчають усе дійсне, а не вигадане, їх захоплюють усі живі явища.У поглядах М. О. Добролюбова проводиться думка про вплив природи на формування матеріалістичного світорозуміння, розви­ток доказовості у судженнях дітей. На його думку, природничі на­уки привчають дітей не задовольнятися простими ймовірностями, а примушують в усьому шукати достатні і переконливі причини.Під час вивчення природи потрібно більше користуватися на­очністю, вивчати її безпосередньо. Що може бути краще для ді­тей,— зазначав М. О. Добролюбов, як не вивчення природничих наук не за допомогою книжок, а практично, наочно, на відкритому повітрі, з живими спостереженнями І дослідами. Поряд з цим важ­ливе місце у вивченні природи М. О. Добролюбов надавав книзі та ілюстраціям. Він рішуче засуджував усякий містицизм у худож­ніх творах для дітей, вважаючи, що художні твори та ілюстрації до них повинні правдиво відображувати навколишню природу.Високо оцінював М. О. Добролюбов вплив природи на вихо­вання у дітей почуття любові до Батьківщини. У статті «Російська цивілізація, написана паном Жеребцовим» М. О. Добролюбов за­значав, що у першому своєму прояві патріотизм і не має іншої форми, крім пристрасті до полів, рідних гір, золотих забав перших років.

Важливий вплив на розуміння завдань естетичного виховання дітей засобами природи мала розробка М. Г. Чернишевським (1828—1889) матеріалістичної естетикив його роботі «естетичне відношення мистецтва до дійсності». на думку М. Г. Чернишев­ського, прекрасними є життя, природа,яка існує об'єктивно, роз­виваючись за своїми законами. Природа – це невичерпане джерело прекрасного, з неї людина черпає насолоду, її відображає у творах мистецтва. В природі є багато таких видовищ, якими можна тільки захоплюватися, там нічого засудити. У пізнанні прекрасного в природі треба йти від першоджерела — від самої природи, оскільки краще справжньої троянди уява не може нічого створити.

Отже, відзначаючи могутній вплив природи на формування осо­бистості, революціонери-демократи особливо підкреслювали зна­чення вивчення природи для формування правильних матеріаліс­тичних уявлень про неї, розвитку розумових здібностей, естетично­го сприйняття природи та формування почуття любові до Бать­ківщини.

Великий внесок у розробку питання про використання природи у початковому вихованні і навчанні дітей зробив К. Д. Ушинський (1824—1871). К. Д. Ушинський вважав неможливим здійснення початкового навчання без природи. Природа, вказував він, є одним з наймогутніших агентів у вихованні людини, і навіть найретельніше виховання без участі цього агента завжди віддаватиме су­хістю, однобічністю, неприємною штучністю. К. Д. Ушинський на­зивав природу «все розвиваючою» і у своїх працях розкривав мож­ливості використання її для розумового, морального, естетичного і фізичного виховання дітей.

Підкреслюючи значення природи для розумового розвитку ді­тей під час початкового навчання, К. Д. Ушинський вказував, що природа є першоджерелом реальних вражень, вона близька дитині і вихователь не знайде більш багатого, доступного, різноманітного матеріалу, ніж матеріал навколишньої природи. Логіка природи — найдоступніша для дітей логіка — наочна і неспростовна. Ознайом­лення з природою дає змогу наочно І практично засвоювати при­чини і наслідки, робити висновки, розвивати мову, тому початкове навчання потрібно будувати на природному матеріалі.

Основою розумового виховання К. Д. Ушинський вважав розви­ток мислення і мови. Тому, складаючи книги для початкового на­вчання «Рідне слово» і «Дитячий світ», він широко використовував природознавчий матеріал рідної природи, зауважуючи, що дітей не слід знайомити з курйозами, а привчати знаходити цікаве в то­му, що їх повсякденно оточує. Книги містили відомості про неживу природу, рослини, тварин. Знання діти повинні отримувати відповідно до пір року, що має забезпечити нагромадження чуттєвого досвіду і формування системи знань. Щоб навчання не було сухим, далеким від дійсності і однобічним, вказував К. Д. Ушинський, щоб дитина розвивалася у всій своїй живій, гармонійній природній цілісності, треба завжди зважати на місце і час.Традиції, закладені К. Д. Ушинським, живі і сьогодні. Вивчен­ню природи приділяється важливе значення в дитячих садках. Аналіз підручників для перших класів свідчить, що вони містять багато текстів природознавчого змісту.

Високо оцінюючи навколишню природу як фактор розумового розвитку дітей, К. Д. Ушинський в окремих своїх творах розкрив методи, користуючись якими педагог ознайомлює дітей з приро­дою. Важливу роль при цьому він відводив наочним методам. Ре­комендуючи широко користуватися ними, К. Д. Ушинський обґрун­товував свої рекомендації особливостями формування уявлень і понять у маленьких дітей. Дитина, писав він, мислить формами, барвами, звуками, відчуттями взагалі, і той даремно і шкідливо насилував би дитячу природу, хто захотів би примусити її мислити інакше. Таким чином, робить висновок К. Д. Ушинський, надаючи початковому навчанню форм, барв, звуків, ми робимо його доступ­ним дитині і самі входимо у світ дитячого мислення.

Серед наочних методів важливу роль К. Д. Ушинський відводив спостереженням. Предмети природничих наук, зазначав він, вже наполовину знайомі дитині, якщо тільки вона на них подивилася. Примусьте її подивитися уважніше, введіть її запитаннями в істот­ні подробиці предмета, і вам залишиться сказати лише кілька слів, висловити думку, що вже ворушиться в голові учня, і ви дасте міцну основу його знанням про предмет і піднесете мислення ви­хованця на один щабель вище.

Видатний педагог вважав, що саме спостереження збуджують самостійну думку дитини, розвивають допитливість. Спостережен­ня, якщо вони проводяться правильно і систематично, сприяють розвитку мислення і мови. Основою розумної, суто людської мови є правильне логічне мислення, а воно, в свою чергу, виникає не з чого іншого, як з правильних і точних спостережень, зауважував К. Д. Ушинський. Тому для розвитку спостережливості, на його думку, важливо навчити дітей бачити предмет з усіх сторін і в середовищі тих відношень, в які він поставлений.

З метою більш повного ознайомлення з предметами навколиш­нього світу К. Д. Ушинський рекомендував широко використовува­ти під час спостережень порівняння, вважаючи, що тільки процес порівняння робить зовнішній світ надбанням розуму. У розгляданні предмета він пропонував послідовно переходити від зовнішніх оз­нак до більш істотних особливостей.

Серед наочних методів, на думку К. Д. Ушинського, важливе місце в ознайомленні з навколишньою природою повинні займати картини. Високо оцінюючи їх у роботі з маленькими дітьми, К. Д. Ушинський відзначав, що, якщо вчити дитину яким-небудь п'яти невідомим їй словам, вона буде даремно мучитися над ними. Проте якщо зв'язати з картинкою двадцять таких слів — дитина засвоїть їх відразу. В роботі з дітьми він радив використовувати картини, на яких зображено краєвиди, рослини, тварин. Розглядан­ня їх повинно супроводжуватися бесідами, порівняннями.

Цікавими є думки К. Д. Ушинського стосовно праці дітей у природі для пізнання її. Лише та праця сприяє розвитку дітей, в процесі якої вихователь пояснює всі явища і процеси, доступні дітям. Із словесних методів ознайомлення дітей з навколишньою природою К. Д. Ушинський рекомендував широко використовувати художню літературу, особливо усну народну творчість — казки, за­гадки, приказки, прислів'я. Він сам дав чудові зразки оповідань і казок для дітей, які допомагають розширити уявлення дітей про навколишню природу. Наприклад, оповідання «Як сорочка у полі виросла» ознайомлює дітей з процесом вирощування льону і виго­товленням тканини. В дитячому читанні і досі живуть лаконічні, доступні розумінню дітей твори К. Д. Ушинського «Васька», «Віш­ка», «Чотири бажання» та ін.

Загадки і прислів'я, побудовані на природознавчому матеріалі, К. Д. Ушинський радив використовувати для того, щоб пов'язати їх з цікавими поясненнями. Наприклад: «Зоря-зоряниця, красна ді­виця, по лісу ходила, ключі загубила; місяць бачив — не сказав, сонце побачило — підняло». Дитина може не відгадати, що клю­чі — це роса, але хай пояснить, чому зоря називається красною ді­вицею, чому говорять, що зоря губить росу. Важливе значення при­слів'я і загадки мають для оволодіння дітьми рідною мовою, оскільки за формою—це животрепетний прояв рідної мови, що вилетів з її глибокого джерела — душі народу.

Читання статей (так називав К. Д. Ушинський маленькі опові­дання) має супроводжуватися бесідою, порівняннями, в яких ви­користовуються знання, набуті дітьми в процесі спостережень. Так, після читання статті «Васька» він радив порівнювати, наскільки це можливо, кота з собакою.Дуже широко у початковому навчанні, на думку К. Д. Ушин­ського, слід використовувати розповідь. Вона доповнює інші мето­ди і подобається дітям більше, ніж читання. Педагогічні якості розповіді мають бути такими, щоб вона легко запам'ятовувалася, не була сухою, щоб подробиці не затьмили головного.За переконанням К. Д. Ушинського, природа — важливий фак­тор морального та естетичного виховання. Оцінюючи її позитивний вплив на формування особистості, він порівнював її з впливом пе­дагога.

Одним з найважливіших елементів народності виховання К. Д. Ушинський вважав оволодіння рідною мовою і вивчення діть­ми природи. Саме через ці джерела дитина проймається народнимдухом. Голос рідної природи, сповнений думок і почуттів, пробу­джує у дитини любов до Батьківщини.Вплив природи на формування моральних якостей особистості К. Д. Ушинський вбачав не тільки у вихованні патріотичних почут­тів. Високо цінив він спілкування з природою, пізнання її через літературу, через працю в природі для виховання інших мораль­них рис.

Важливого значення надавав К. Д. Ушинський праці в природі для формування особистості дитини. Праця, на його думку, по­винна готувати підростаюче покоління до життя, виховувати у ньо­го вольові якості, привчати до порядку. Виховання, підкреслював він, якщо воно спрямоване на щастя людини, має готувати її до праці, бо без неї людина втрачає справжню дорогу в житті. Пра­ця в природі благотворно впливає на фізичне і духовне здоров'я, робить життя красивим, допомагає створювати достаток.

Засобом морального виховання є художня література, зокрема і твори природознавчого змісту. Сила справжніх художніх творів, па думку К. Д. Ушинського, полягає в тому, щоб пробуджувати у дітей почуття, викликати певне ставлення до моральних вчинків. Той літературний твір є повчальним, який примушує дитину по­любити моральний вчинок, моральне почуття, моральну думку, висловлену у творі. Видатний педагог виступав проти голого мора­лізування у художніх творах для дітей, а його оповідання і каз­ки, вміщені в «Дитячому"світі» і «Рідному слові», були взірцем ди­тячої художньої літератури, які своїм змістом сприяли вихованню моральних якостей у дітей.

Моральне виховання К. Д. Ушинський тісно пов'язував з есте­тичним. Зв'язок цей, на його думку, полягає в тому, що щира на­солода з витонченого сама по собі є джерелом морального почут­тя. Важливим засобом естетичного виховання К. Д. Ушинський вважав свята зими, весни, літа, осені, які пробуджують поетичні почуття дітей, викликають радісні емоції, знайомлять з народними традиціями. Виховання, позбавлене свят, він називав сірим, тьмя­ним.Вважаючи природу найважливішим засобом гармонійного роз­витку особистості, до якого обов'язково входить і правильне фі­зичне виховання, К, Д. Ушинський висловлювався за перенесен­ня навчальних закладів у сільську місцевість, щоб наблизити дітей до природи. Він вказував, що сучасна педагогіка недооцінює виховний вплив природи на дитину. Треба сказати, що це за­кид стосується педагогіки і сьогодні. Педагогічна спадщина К. Д. Ушинського, його думки про роль природи у вихованні дітей розроблялися його послідовниками і не втратили актуальності і в наш час.

Розробку ідей К. Д. Ушинського ми знаходимо у працях його учениці і послідовниці Є. М. Водовозової (1844—1923). Основні погляди на роль природи у вихованні дітей знайшли відображення у її книзі «Розумове і моральне виховання дітей від першого вияв­лення свідомості до шкільного віку», яка витримала сім видань і до революції була основним посібником для матерів і виховате­лів.

Є. М. Водовозова висувала завдання всебічного розвитку дітей, починаючи з раннього віку. Важливу роль у здійсненні цих завдань вона відводила природі.Уперше в російській педагогіці Є. М. Водовозова визначила ко­ло предметів і явищ природи, з якими слід ознайомлювати дітей, а також диференціювала їх для дітей різного віку. Рекомендова­ний нею обсяг знань стосувався сезонних явищ у природі, життя рослин і тварин.Основним шляхом пізнання дітьми природи і розвитку на цій основі розумових здібностей вона вважала спостереження. Розви­ток спостережливості пов'язувався нею з розвитком допитливості, інтересу до того, що нас оточує, удосконаленням органів чуттів. Є. М. Водовозова рекомендувала широко використовувати прогу­лянки і екскурсії на лоно природи: в ліс, на луки, поле, річку. Бажаючи розумово розвинути свого вихованця, наполягала вона, вихователь не повинен втрачати жодного дня, сприятливого для прогулянки з дитиною з метою пробудження її спостережливості, уваги та інтересу до природи.

Для розвитку спостережливості Є. М. Водовозова рекомендува­ла спиратися на активність дитини, показувати предмети з усіх сторін.Великого значення в розумовому і моральному вихованні дітей вона надавала праці в природі. Для цього Є. М. Водовозова ради­ла відвести дітям невеликий клаптик землі, дати вирощувати їм різноманітні рослини, брати участь у догляді за свійськими тва­ринами тощо. Для розвитку спостережливості вона рекомендувала проводити з дітьми досліди, які б показали властивості явищ у природі, підводили їх до встановлення зв'язків.Крім спостережень під час прогулянок, на городі, в саду Є. М. Водовозова рекомендувала створювати для дітей «природни­чі кабінети» — кутки природи.

Спостереження на прогулянках, екскурсіях, на думку Є, М. Во­довозової, повинні супроводжуватися розповіддю дорослого, щоб дитина усвідомлювала явища, які вона спостерігає. Важливе місцеу збагаченні знань про природу Є. М. Водовозова відводила худож­ній літературі. Нею були написані серії оповідань «З російського життя і природи».

На думку Є. М. Водовозової, розумове виховання повинне йти поруч з моральним і естетичним. Саме у спілкуванні з природою, п процесі догляду за рослинами, тваринами потрібно здійснювати формування благородних почуттів, любові до живих істот, почуття жалю до них. Естетичні ж почуття, підкреслювала Є. М. Водово­зова, найлегше і найвільніше розвиваються за таких умов: коли дитині дають змогу добре і багато бачити і спостерігати — рослин, тварин, картини природи і її явища.

Погляди на природу як важливий засіб виховання дітей до­шкільного віку були втілені у практику роботи перших дитячих садків А. С. Симонович(1840—1933) —представником демокра­тичного напрямку в російській дошкільній педагогіці.Розвиваючи ідею народності К. Д. Ушинського, А. С. Симоно­вич вводить заняття ознайомлення з рідною природою (так звані заняття з краєзнавства).

У дошкільному віці діти повинні мати уявлення про сонце, мі­сяць, небо, хмари, дощ, сніг, лід, грозу, річку, поле, ліс, луки, ка­міння, квіти, дерева, птахів, комах, молюсків.На заняттях із старшими дітьми проводилися цікаві фізичні досліди, екскурсії до річки, у парк, під час яких діти спостерігали природу, зміни в ній. Прогулянки і екскурсії супроводжувалися бе­сідами, збором різних предметів — рослин, камінців тощо. На на­ступних заняттях дітям читали і розповідали про життя природи з метою поглиблення знань. Навесні і влітку діти працювали у са­ду, висаджували квіти, овочі, спостерігали за мешканцями саду — птахами, комахами, вивчали їхні повадки. Все це сприяло фізич­ному, розумовому і моральному розвитку дітей.

Високо оцінювала роль природи у вихованні дошкільників Є. І. Конраді (1838—1898)—відома письменниця-публіцист XIXст. На її думку, в роботі з дітьми вихователі повинні віддавати пере­вагу елементарним знанням з природознавства, оскільки їхній різ­нобічний вплив на розвиток розуму, почуттів, пам'яті, фантазії не в змозі замінити ні вивчення мови, ні вправи із складання чисел та геометричних фігур. Основою ознайомлення з природою Є. І. Конраді вважала спілкування дітей з дійсними явищами і предметами природи.

Видатний педагог і організатор дошкільної справи Є. І. Тихєєва (1866—1944) розглядала природу як елемент середовища, без яко­го не можна виховати здорову, всебічно розвинену людину. Природа, писала Є. І. Тихєєва, основний лікар і вихователь маленької дитини. Вона зміцнює її, лікує, збагачує знаннями.

Основними шляхами формування у дітей конкретних уявлень про природу, розвитку органів чуттів Є. І. Тихєєва вважала спосте­реження. Якщо ви хочете дати дітям уявлення про ліс, радила во­на, поведіть туди дітей. Дайте їм змогу власними очима побачити ліс в усій його красі і різноманітності, почути звуки лісу, відчути його пахощі, задовольнити в обстановці лісу свою потребу в ру­хах.

Саме у спілкуванні з природою, у різноманітній діяльності по­трібно, на думку Є. І. Тихєєвої, здійснювати сенсорне виховання дітей. Вона виступала з критикою системи М. Монтессорі за її штучність, відрив від життя.

Спостереження в природі, підкреслювала Є. І. Тихєєва, найвірніший шлях до розвитку мови дітей. Важливо під час спостере­жень влучно використовувати художню літературу для посилення вражень від того, що спостерігається.

У практиці роботи дитячих садків за методом Є. І. Тихєєвої важливе місце мала організація трудової діяльності на городі, квітнику, в кутку природи. В проведенні праці на городі Є. І. Ти­хєєва багато в чому наслідувала рекомендації Ф. Фребеля.Вплив природи на формування дитини не повинен обмежувати­ся розширенням знань, розвитком розумових процесів. Природа — могутній засіб естетичного і морального виховання. Спілкування з природою викликає у дітей почуття радості, розквіт найкращих сторін дитячої душі. Що може більшою мірою сприяти розвиткові етичного, ніж усвідомлення своєї відповідальності за життя доро­гої живої істоти?

Високо оцінювала Є. І. Тихєєва вплив природи на естетичне виховання дітей. Природа, писала вона, найвищий естет, що пред­ставляє форми, кольори, матеріали в тому гармонійному співвідно­шенні, в тій вічній красі, які їй одній доступні.

У 1928 р. Є. І. Тихєєвою було підготовлено план — програму ознайомлення дошкільників з природою. Вона передбачала посту­пове ускладнення матеріалу від групи до групи, що давало змогу створювати у дітей уявлення про цілісні явища в природі на кож­ну пору року. Програма ознайомлення з природою і сьогодні не втратила свого значення. Отже, Є. І. Тихєєва на основі прогресив­них педагогічних поглядів розвинула і вперше практично втілила у життя, в практику суспільного дошкільного виховання ідею ви­користання природи у всебічному розвитку дітей. Зміст праці і спостережень, підбір матеріалів для кутків природи, розроблений Є. І. Тихєєвою, не втратили свого значення і тепер.

У поглядах Л. К. Шлегер (1863—1942) («Практична робота в дитячому садку») відзначалося, що основне завдання ознайомлен­ня з природою — пробудження інтересу у дітей, яке досягається як спостереженнями за явищами природи, так і щоденним розглядан­ням ілюстрацій.

Багато плідних думок про використання природи у вихованні дітей знаходимо у спадщині Н. К. Крупської (1869—1939). Вона розглядала природу як засіб гармонійного розвитку дітей, приді­ляла великого значення перебуванню дітей на лоні природи як необхідній умові зміцнення їх здоров'я. Пропонувала влаштовува­ти майданчики при дитячих садках, робити все для того, щоб ма­лята якомога більше перебували на свіжому повітрі. Разом з тим вона настійно рекомендувала розгорнути пропаганду серед матерів, розповідати їм про те, яку користь дає перебування дітей на свіжо­му повітрі, у природному оточенні.

Н. К. Крупська послідовно проводила в практику ідею про важ­ливу роль природи у розумовому розвитку дітей. Завдання дитя­чого садка, вказувала вона, полягає у розширенні кола дитячих знань про природу, у пізнанні її. У зауваженнях до проекту про­грами дитячого садка вона називала «жахливо убогим» обсяг ві­домостей про природу, пропонувала розширити цей розділ, зробити програму конкретнішою.Розширення обсягу знань про природу Н. К. Крупська пов'язу­вала з розвитком реалістичних уявлень про навколишнє середови­ще, з формуванням матеріалістичного світорозуміння.Насіння містики, вказувала вона, легко заронити в дошкільно­му віці. Дитячі враження настільки сильні, що потім дуже важко позбутися забобонів. Тому надзвичайно важливо саме в дитячому садку давати правильні, матеріалістичні пояснення природних явищ, доступних розумінню дітей.

Під час ознайомлення дітей з природою Н. К. Крупська реко­мендувала використовувати різні методи, щоб забезпечити розв'я­зання поставлених завдань. Важливе місце вона надавала спосте­реженням. У статті «Методи дошкільної роботи на селі» Н. К. Крупська підкреслювала, що надзвичайно важливе завдання працівників дитячих садків, міських і сільських, вчити дітей спо­стерігати, рекомендувала дошкільним працівникам частіше показу­вати дітям, як ростуть рослини і живуть тварини, вивозити до­шкільників на екскурсії у поле, до річки і т. ін.Життєвий досвід, якого набувають діти під час спостережень, за Н. К. Крупською дає їм змогу самостійно підходити до розу­міння зв'язків у природі, допомагає кращому матеріалістичному розумінню природи, ніж будь що інше. Спостереження розвивають уміння бачити, дають дітям матеріал для роздумів.

Н. К. Крупська висунула основні педагогічні вимоги до органі­зації праці дітей дошкільного віку. Дітей треба привчати до пра­ці, однак потрібно, щоб вона насамперед сприяла розширенню ди­тячого досвіду, розвиткові пізнавальних процесів, була доступ­ною.Високо оцінювала Н. К. Крупська роль ігор, художньої літе­ратури, ілюстрацій під час ознайомлення дітей з природою. Гра для дошкільника,— писала вона, спосіб пізнання того, що нас ото­чує. Граючись, діти вивчають колір, форму, властивості матеріалів, рослин, тварин. Спілкування з природою впливає на розвиток ігро­вої діяльності: у дітей, що близько стикаються з природою, дуже багато цікавих ігор.Іграшки Н. К. Крупська пропонувала оцінювати з погляду на те, як вони допомагають вивчати навколишнє середовище. Віддаю­чи пріоритет методам безпосереднього ознайомлення з природою, вона рекомендувала, щоб молодші дошкільники гралися з іграшко­вими звірами лише тоді, коли у них складуться певні реалістичні уявлення про цих тварин.Книжки про природу, на думку Н. К. Крупської, повинні бути реалістичними, допомагати дитині пізнавати природні явища і зв'язки між ними. Такі ж вимоги висувалися нею і до ілюстрацій.

Завдання, зміст і методи ознайомлення з природою уточнюва­лися на з'їздах, конференціях з дошкільного виховання, у доку­ментах інструктивного і методичного характеру, програмах.

У 1924 р. на IIIз'їзді і в 1925 р. на IIIконференції з питань дошкільного виховання розглядалися питання змісту і методів роботи дитячих садків. Схвалювалася позиція — наближати дітей до природи, здійснювати екскурсії, вирощувати в умовах дитячого садка рослин і тварин.

Важливе значення мало видання методичного листа «Про роботу з природознавства у дошкільних закладах» (1927 р.), в якому розвивалися ідеї, вироблені на конференції.У 1932 р. підготовлено проект, а в 1934 р. видано першу про­граму для дитячих садків, що мало велике значення у спрямуван­ні роботи по ознайомленню з природою.








Date: 2015-07-23; view: 640; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2017 year. (0.012 sec.) - Пожаловаться на публикацию