Показники ефективності використання фінансових ресурсів

Професійне управління фінансами підприємств вимагає глибокого аналізу фінансових ресурсів, що дасть змогу найточніше оцінити забезпеченість, інтенсивність та ефективність їх використання. Показники прибутковості (рентабельності) дають змогу оцінити ефективність використання фінансових ресурсів, що визначається співвідношенням чистого прибутку, визначуваного різними способами, з сумою активів, використаних для отримання цього прибутку. Показники прибутковості формуються залежно від фокусу дослідження ефективності. Виходячи з їх мети аналізу, формуються компоненти показника: обсяг прибутку (чистий, операційний, прибуток до виплати податку) і розмір активу, або капіталу, які породжують цей прибуток.

Сума коштів, яку необхідно сплатити за використання визначеного обсягу фінансових ресурсів являє собою ціну, що підприємство платить за його залучення з різних джерел.

Вартість фінансових ресурсів підприємства виражається в сформованих на підприємстві відносних річних витратах по обслуговуванню своєї заборгованості перед власниками, кредиторами та інвесторами.

Фінансові ресурси, як один із важливих чинників виробництва мають як і інші їх чинники, визначену вартість, що формує рівень операційних і інвестиційних витрат підприємства. Ця концепція є однією з базових при управлінні прибутком у процесі фінансової діяльності. Вона не зводиться тільки до розрахунку відсотків, що потрібно сплатити власникам фінансових ресурсів, але характеризує ту норму рентабельності інвестованого капіталу, що повинно забезпечувати підприємство, щоб не зменшити свою ринкову вартість.

Таким чином проблема розрахунку ефективності використання фінансових ресурсів розподіляється на наступні задачі: визначення оптимальної структури капіталу, тобто поєднання різних джерел фінансування діяльності; розрахунок вартості кожного джерела фінансування; визначення вартості фінансових ресурсів підприємства в динаміці. Також необхідно враховувати той факт, що вартість фінансових ресурсів підприємства не є фіксованим показником - вона змінюється з часом, знаходячись під впливом багатьох чинників.

Вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді визначають за наступною формулою.

(1.1)

де ВКфз - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді,%

ЧПв - сума чистого прибутку, виплачена власникам підприємства в процесі розподілу за звітний період;

ВК - середня сума власного капіталу підприємства в звітному періоді.

Відповідно вартість функціонуючого власного капіталу в плановому періоді визначається по формулі 1.2.

ВКфп = ВКфз х ПВт (1.2)

де ВКфп - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в плановому періоді, %;

ВКфз - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді,%;

Пвт - запланований темп росту виплат прибутку власникам на одиницю вкладеного капіталу, виражений десятковим дробом.

Вартість додатково залученого капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій розраховується за формулою:

(1.3)

де ВКпра - вартість власного капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій, %;

Дпра - сума дивідендів, передбачених до виплати відповідно до контрактних зобов'язань емітента;

Кпра - сума власного капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій;

ЕВ - рівень емісійних витрат підприємства.

Вартість залучення додаткового капіталу за рахунок емісії простих акцій здійснюється за наступною формулою:

(1.4)

де ВКпа - вартість додаткового капіталу, що залучається за рахунок емісії простих акцій, %.

Ка - кількість акцій, що додатково емітуються.

Дпа - сума дивідендів, виплачених на одну просту акцію в звітному періоді.

ПВт - запланований темп приросту виплат дивідендів, виражений десятковим дробом.

Кпа - сума власного капіталу, залученого за рахунок емісії простих акцій.

У процесі залучення цього виду власного капіталу варто мати на увазі, що по вартості він є найбільш дорогим, тому що витрати по його обслуговуванню не зменшують базу оподатковуваного прибутку, а премія за ризик - найбільш висока, тому що цей капітал у випадку банкрутства захищений у найменшому ступені.

Вартість банківського кредиту визначається на основі ставки відсотка за кредит, що формує основні витрати по його обслуговуванню.

ПКбк = Вбк х (1-Спп) ( 1.5)

де ПКбк - вартість позикового капіталу, що залучається у формі банківського кредиту, %.

Вбк - ставка відсотка за банківський кредит, %.

Управління вартістю банківського кредиту зводиться до виявлення таких його пропозицій на фінансовому ринку, що цю вартість мінімізують як по ставці відсотка за кредит, так і по інших умовах його залучення. З цією метою використовується спеціальний показник - “грант-елемент”, що дозволяє порівняти вартість залучення кредиту на умовах окремих банків із середніми умовами на фінансовому ринку. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою 1.6.

(1.6)

де ГЕ - грант-елемент, %;

і - одиниця платіжного періоду;

t - кількість одиниць платіжного періоду протягом загального терміна надання кредиту;

В - сума виплат відсотка й основного боргу в і-ом періоді по конкретному кредиту;

КРб - сума банківського кредиту, що залучається;

СВкр - середня ставка відсотка за кредит, що склалася на фінансовому ринку по аналогічних кредитних інструментах, виражена десятковим дробом.

Оскільки грант-елемент порівнює відхилення вартості залучення конкретного кредиту від середньоринкової, його значення можуть бути як позитивними так і негативними. За допомогою цього показника можна визначити ефективність умов залучення кредиту відповідно до пропозицій окремих банків.

Вартість товарного (комерційного) кредиту, наданого у формі короткострокової відстрочки платежу, здійснюється за наступною формулою:

(1.7)

де ПКткк - вартість товарного кредиту, наданого на умовах короткострокової відстрочки платежу, %; ЦЗ - розмір цінової знижки при здійсненні платежу готівкою за продукцію,%; ПВ - період надання відстрочки платежу за продукцію, у днях.

Показник, що відображає рівень додаткового прибутку на власний капітал при різній частці використання позикових коштів, називається ефект фінансового важелю.

(1.8)

де ЕФВ - ефект фінансового важеля, %;

Спп - ставка податку на прибуток, десятковий дріб;

КВРа - коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;

СРСВ - середній розмір відсотків за кредит, що сплачується підприємством за використання позикового капіталу, %.

Середній розмір відсотків за кредит, що сплачується підприємством за використання позикового капіталу розраховується за наступною формулою.

(1.9)

де ПК - середня сума позикового капіталу, використовуваного підприємством, за виключенням кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, по виданим векселям і поточних зобов'язань (рядки 520 - 610 Ф.1).

ВК - середня сума власного капіталу підприємства.

Коефіцієнт фінансового важеля (плече) - характеризує силу впливу фінансового важеля. Він помножує позитивний або негативний ефект, одержаний за рахунок відповідного значення диференціала. При незмінному диференціалі плече є головним генератором як зростання суми і рівня прибутку на власний капітал, так і фінансового ризику втрати прибутку.

Якщо нове залучення позикового капіталу (збільшення плеча) приносить підприємству збільшення рівня ефекту фінансового важеля, то таке залучення вигідно. Але при цьому необхідно стежити за диференціалом, тому що при нарощуванні плеча банк схильний компенсувати зростання свого ризику збільшенням рівня процентної ставки.

Механізм фінансового важелю використовується при розрахунку оптимальної структури капіталу підприємства.

Формулу загального ефекту фінансового важелю можна використовувати для оцінки сумарного рівня ризику, пов'язаного з підприємством, і визначення ролі операційного та фінансового ризику в формуванні сукупного рівня ризику.

Управління структурою капіталу підприємства проводиться в двох напрямках: по-перше, встановлення оптимальних для даного підприємства пропорцій використання власного та позикового капіталу, і по-друге, забезпечення залучення необхідних видів та обсягів капіталу для досягнення розрахункових показників структури.

Оптимізація структури капіталу підприємства є одним з найважливіших завдань, які стоять перед фінансовим менеджментом. Оптимальна структура капіталу - це таке співвідношення використання власного та позичкового капіталу, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Вихідною базою формування оптимальної структури капіталу є дані, отримані в процесі поелементної оцінки капіталу, як це зображено в формулі

(1.10)

де СЗВК - середньозважена вартість капіталу;

С_і - вартість окремих елементів капіталу;

У_і - питома вага окремих елементів капіталу в загальній його сумі.

Показник СЗВК на підприємстві визначається, по-перше, структурою капіталу, по-друге, вартістю кожного джерела фінансування.

Наступним кроком при визначенні ефективності використання фінансових ресурсів здійснюється оптимізація структури капіталу по критерію максимізації рівня фінансової рентабельності. Для проведення таких розрахунків використовується механізм фінансового важелю.

Таким чином, можна зробити наступні висновки по Розділу 1. В процесі дослідження встановлено, що для успішного функціонування будь-якого підприємства вирішальне значення має забезпечення його діяльності необхідним обсягом фінансових ресурсів, під якими розуміють грошові кошти, які формуються в процесі функціонування із внутрішніх і зовнішніх джерел, використовуються для фінансування процесів відтворення, визначають фінансовий потенціал підприємства. Незадоволену потребу у фінансуванні, яку в повному обсязі не можна задовольнити за рахунок внутрішніх джерел, підприємство задовольняє шляхом залучення додаткового зовнішнього фінансування у формі кредитів і позик.

Розділ 2. Аналіз ефективності формування та використання фінансових ресурсів ДПТД “Нікітський сад”

2.1 Загальна характеристика фінансово-господарської діяльності ДПТД “Нікітський сад”

Нікітський ботанічний сад - Національний науковий центр (НБС-ННЦ) заснований в 1812 році і є одним з найстаріших науково-дослідних установ нашої країни. З перших днів існування Сад був покликаний сприяти прискореному розвитку сільськогосподарського виробництва півдня України на основі інтродукції, акліматизації, селекції та широкого розповсюдження південних плодових, квіткових, декоративних, нових технічних, лікарських та інших корисних рослин, вивчення і активного використання місцевих рослинних ресурсів. З метою швидкого збагачення вітчизняного сільськогосподарського виробництва новими рослинами засновниками Саду були встановлені міцні ділові та наукові зв'язки з провідними ботанічними установами Європи, Азії та Америки. Це дозволило зібрати унікальні колекції видів, сортів і форм різних культур. Нікітський ботанічний сад - Національний науковий центр Національної академії аграрних наук Україна є родоначальником таких нових галузей народного господарства, як південне декоративне садівництво, південне і субтропічне плодівництво, виноградарство, ефіроолійних рослинництво і тютюнництво. В даний час, за оцінками провідних фахівців в галузі ботаніки, НБС-ННЦ відноситься до числа найвідоміших в світі ботанічних установ і найбільших колекцій генофонду цінних рослин. НБС-ННЦ є єдиним в нашій країні сховищем видового і сортового різноманіття південних плодових культур, що включає більше 11 000 сортів персика, абрикоса, аличі, інжиру, граната, маслини, черешні, хурми. Тут зібрані унікальні колекції декоративних деревних і трав'янистих рослин, квіткових та ароматичних культур. Всесвітню популярність приніс Саду його унікальний арборетум (дендрарій), що є візитною карткою ботанічної науки України для багатьох мільйонів вітчизняних і зарубіжних туристів, фахівців і вчених-садівників. На площі близько 40 га зосереджені колекції деревних рослин світової флори. Арборетум НБС-ННЦ завжди був і залишається об'єктом першорядного збереження. У грудні 2001 р. арборетум НБС-ННЦ отримав статус національного надбання України, а у вересні 2009 р. Кримська колекція гербарію НБС-ННЦ також отримала цей статус. В даний час НБС-ННЦ є провідною установою України в області декоративного рослинництва.

Структура Нікітського ботанічного саду - Національного наукового центру Включає 4 наукових відділи, в складі яких 19 лабораторій:

- відділ селекції, інтродукції, фіторізноманіття та агроекології;

- лабораторія флори і рослинності;

- лабораторія дендрології та квітникарства;

- лабораторія південних плодових культур;

- лабораторія нових ароматичних і лікарських культур;

- лабораторія агроекології;

- лабораторія фітопатології та ентомології;

- відділ фізіолого-біохімічних досліджень та біотехнології;

- лабораторія біохімії, біотехнології і вірусології рослин;

- вимірювальна лабораторія;

- лабораторія фізіології і репродуктивної біології рослин;

- лабораторія фітореабілітаціі людини;

- відділ фітомеліорації степових і лісових екосистем;

- лабораторія сортовивчення та карантину рослин;

- лабораторія мобілізації та збереження рослинних ресурсів;

- лабораторія передгірного садівництва;

- лабораторія лісових екосистем;

- лабораторія охорони природи;

- відділ інтелектуальної власності та маркетингу інновацій;

- лабораторія маркетингу інновацій та інформації;

- лабораторія стандартизації і метрології;

- патентно-ліцензійний сектор.

У складі НБС-ННЦ знаходиться чотири дослідних господарства в Криму та Херсонської області, а також відділення фіторекреаціі. Для впровадження і реалізації продукції при НБС створено Державне підприємство "Торговий дім "Нікітський сад". Досліджуване підприємство спеціалізується на реалізації продукції рослинництва.

Аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності підприємства наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Показники фінансово-господарської діяльності ДПТД "Нікітський сад" за 2006-2010 роки, тис. грн.

Початковими даними для аналізу господарської діяльності є загальні показники економічної діяльності підприємства, що їх представлено у таблиці 2.1 За цими даними спостерігається нестійка тенденція полярної зміни показників прибутковості підприємства протягом 2006-2010 рр.

Головним показником результативності економічної діяльності ДПТД "Нікітський сад" є дохід від реалізації продукції. Даний показник становив в 2010 році 50240,00 тис. грн., що на 146,2 % більше аналогічного показника 2006 року. Відповідно до такого підвищення зріс і показник чистого доходу від реалізації. Темпи його зростання потягом 2006-2010 рр. більше темпів зростання показника доходу від реалізації ті складають 163,98 %.

Витрати на збут в 2007 році зменшилися на 50,00 %, але вже 2008 року зросли на 1000,00 % відповідно показника 2007 року. Це була максимальна його позначка за аналізований період. Вже 2010 року витрати на збут склали лише 25,00 тис. грн. порівняно з 264,00 тис. грн. 2008 року. Цей факт говорить про приділення керівництвом ДПТД "Нікітський сад" більшої уваги обслуговуванню клієнтів та заказників продукції, та збільшення витрат на обслуговування 2008 року, але і про зниження її 2009-2010 рр.

Відповідно до збільшення обсягів доходів ДПТД "Нікітський сад" сплачує більшу суму податкових відрахувань до бюджету за загальною системою оподаткування підприємства. Сума відрахувань до бюджету зросла в 2010 році порівняно з 2006 роком на 319,51 %.

Після сплати податків та різних відрахувань на потреби підприємства залишився показник чистого прибутку, що зменшився в 2007 та 2008 роках до максимальної межі збитку 5905,00 тис. грн. за аналізований період. Проте вже 2009 року підприємство отримало максимальний прибуток к розмірі 1111,00 тис. грн., але 2010 року - лише 120,00 тис. грн. Такі коливання у бік зменшення суми чистого прибутку підприємства обумовлене підвищенням суми податкових відрахувань, операційних та інших витрат.

За результатами аналізу показників фінансово-господарської діяльності ДПТД "Нікітський сад" за 2006-2010 роки можна зробити висновки про те, що підприємство за останні два роки є прибутковим, проте рівень прибутковості коливається в динаміці і різко знижується станом на 2010 рік. Зазначена тенденція відбувається завдяки значним змінам в обсягах надходжень виручки від реалізації продукції. Також спостерігається чітка тенденція значного впливу на показник прибутковості собівартості реалізованої продукції, так, наприклад, значне підвищення собівартості продукції в 2010 році призвело до значного зниження показника чистого прибутку підприємства.