Джерела формування фінансових ресурсів підприємства

Формування фінансових ресурсів розпочинається в момент заснування підприємства, коли утворюється статутний фонд (капітал). Він показує розмір основних і оборотних коштів, інвестованих у процес виробництва. Надалі фінансові ресурси формуються головним чином за рахунок власних джерел (власних коштів): прибутку, амортизаційних відрахувань, позик. Поряд з ними джерелами фінансових ресурсів виступають: виторг від реалізації вибулого майна; різноманітні цільові надходження; виторг від вибуття оборотних коштів та ін. Значні фінансові ресурси можуть бути мобілізовані за знову утворюваними або реконструйованими підприємствами на фондовому ринку шляхом продажу цінних паперів певного підприємства [14, с.34].

Формування фінансових ресурсів з різних джерел дає можливість підприємству своєчасно інвестувати кошти в нове виробництво, забезпечувати у разі необхідності розширення і технічне переозброєння діючого, фінансувати наукові дослідження, розробки та їх впровадження і т. ін. [22, с.17]. Таким чином, для формування фінансових ресурсів підприємство може використовувати наступні джерела (рис.1.4).

Рисунок 1.4 - Джерела формування фінансових ресурсів

Початкові фінансові ресурси, які формують статутний фонд, спрямовуються в основні та оборотні фонди. У процесі використання основних фондів формується такий вид фінансових ресурсів, як амортизаційні відрахування. Забезпечення формування оборотних фондів здійснюється за рахунок оборотних коштів.

Амортизаційні відрахування являють собою специфічний вид цільових фінансових ресурсів. У кругообігу коштів вони відображають перенесену на готову продукцію вартість основних засобів, їх знос у процесі експлуатації [54, с. 206].

Оборотні засоби являють собою ту частину фінансових ресурсів, яка постійно перебуває в обігу. Вони спрямовуються на придбання сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів та інших елементів виробничих запасів. Частина цих коштів перебуває у незавершеному виробництві та в готовій нереалізованій продукції. До них належать також залишки грошових коштів підприємства [23, с.60].

Оборотні засоби, як і амортизаційні відрахування, призначені для забезпечення простого відтворення оборотних фондів, яке здійснюється як за рахунок власних оборотних засобів, так і залучених джерел. При цьому дуже важливо встановити оптимальну структуру цих джерел. Власні кошти повинні забезпечувати мінімальну стабільну потребу, без якої процес виробництва неможливий. Установлення рівня забезпеченості підприємств власними оборотними засобами може здійснюватися шляхом їх нормування в адміністративному порядку та на основі самостійного визначення обсягів власних коштів, залучених в оборотні фонди. При самостійному встановленні обсягів власних оборотних засобів підприємство виходить зі своїх фінансових можливостей (розмірів статутного фонду) та доцільності спрямування початкових фінансових ресурсів в оборотні засоби [61, с.150].

У процесі виробничої і фінансової діяльності підприємства заінтересовані у збереженні та ефективному використанні власних оборотних засобів. Збереження досягається за рахунок, по-перше, їх спрямування на придбання потрібних виробничих запасів, які використовуватимуться у виробничому процесі, а не осідатимуть на складі. По-друге, за рахунок недопущення використання оборотних засобів не за призначенням. Ефективність використання забезпечується насамперед високим рівнем обіговості. Чим вищий рівень обіговості, тим менше коштів потрібно для забезпечення виробничого процесу [73, с.95]. Обіговість визначається терміном між вкладенням коштів та їх поверненням у складі виручки від реалізації. Осідання коштів у незавершеному виробництві й нереалізованій готовій продукції - основний чинник неефективного використання оборотних засобів.

Потреба у власних оборотних засобах визначається як виробничими, так і фінансовими чинниками. Виробничі - це обсяги виробництва, тривалість виробничого циклу, періодичність закупівлі виробничих запасів, терміни реалізації продукції і форми розрахунків за неї. Зміни цих показників ведуть до необхідності коригування власних оборотних засобів. Скорочення обсягів виробництва та інших показників сприяє зменшенню потреби у власних оборотних засобах. Вивільнені ресурси можуть бути спрямовані на інші цілі. Збільшення вказаних показників веде до необхідності приросту власних оборотних засобів. Цей приріст забезпечується за рахунок власного прибутку підприємства чи наданих ресурсів [75, с.176].

Забезпеченість підприємства оборотними засобами, як і основними фондами, безпосередньо впливає на його діяльність. Їх недостатність веде до незабезпеченості виробничого процесу. Нераціональне та неефективне їх використання звужує виробничі й фінансові можливості підприємства. Втрата чи осідання оборотних засобів веде до банкрутства підприємства [26, с.25].

Кредити являють собою фінансові ресурси, які тимчасово перебувають у розпорядженні підприємств. Саме це визначає сферу їх використання - як правило, на тимчасові чи сезонні потреби, а також потреби, які мають циклічний характер.

Кредит існує у двох основних формах: комерційний і банківський. Комерційний - це придбання товарів чи отримання послуг з відстрочкою оплати. Подібна угода оформляється спеціальним борговим зобов’язанням - векселем. Банківський кредит полягає в отриманні позичок від банків чи інших кредитних установ.

Кредитування здійснюється з дотриманням принципів поворотності, строковості, платності, забезпеченості. Дотримання принципів кредитування дуже важливе для обох сторін. Підприємства-позичальники за умови неухильного виконання вимог до отримання і повернення кредитів не просто заінтересовані в ефективному використанні позичених фінансових ресурсів - вони повинні його забезпечити. Кредитні установи, відповідно, не просто позичають певні кошти - вони, для забезпечення виконання встановлених принципів, спрямовують їх у найефективніші підприємства і проекти [27, с.18].

Кредит характеризує такі економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу отримання останнім позички в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк із сплатою заздалегідь визначеного відсотку за користування нею. Кредитування здійснюється на певних принципах, до яких належать: строковість, цільовий характер, забезпеченість та платоспроможність. Існує три форми кредиту - державний, банківський і комерційний [27, с. 19].

Для забезпечення безперебійного фінансування процесу виробництва велике значення мають фонди фінансових резервів. В умовах ринку роль цих фондів зростає. Фінансові резерви спроможні забезпечити безупинний кругообіг коштів у відтворювальному процесі навіть у разі виникнення величезних втрат або непередбачених обставин. Фінансові резерви можуть створюватись самими підприємствами за рахунок власних фінансових ресурсів (самострахування), управлінськими структурами (на підставі встановлених нормативних відрахувань), спеціалізованими страховими організаціями (методом страхування), державою (резервні фонди) [22, c. 19].

Грошові кошти можуть з’явитися шляхом інкасації грошей за векселями. Цей спосіб не допускає великого старіння дебіторської заборгованості.

Вилученню дебіторської заборгованості сприяє факторинг. У бізнесмена нерідко бувають періоди, коли йому доводиться чекати надходження платежів, а гроші потрібні негайно для проведення фінансових операцій. В такому випадку можна продати борги спеціалізованим закладам - факторинговим фірмам. В результаті подібної операції бізнесмен, який продає боргові зобов'язання, протягом 2-3 днів отримує 70-90% від суми вимог у вигляді авансу. Решта 10-30% є своєрідною гарантією, яка призначається до виплати при отриманні факторинговою фірмою рахунка на оплату вимог боржником. За ці послуги фірма вираховує з божника певні проценти [47, с.94].

Вдаючись до послуг факторингу, бізнесмен має можливість перетворити майбутній борг у готівку в потрібний момент, отримуючи до 80 % від суми боргу до настання строку платежу, і цим самим покращити своє фінансове становище. Одночасно він звільняється від ризику можливих неплатежів, які бере на себе факторингова фірма. Крім того, він скорочує витрати на ведення дебіторських рахунків [56, с.181].

Прибуток є формою фінансових ресурсів, прирощених (зароблених) підприємством у результаті його господарської діяльності. Він спрямовується насамперед на розвиток виробництва. Капітальні вкладення та приріст оборотних коштів відображають збільшення статутного фонду, тобто тих ресурсів, які постійно перебувають у розпорядженні підприємства. Крім того, за рахунок прибутку здійснюються певні поточні затрати, які податкове законодавство не дозволяє відносити на валові витрати [13, с.56].

Таким чином, ми можемо виділити такі основні джерела формування фінансових ресурсів:

- статутний капітал, що формується під час створення підприємства та спрямовується на формування основних та оборотних засобів;

- кредитні ресурси, що являють собою форму зовнішнього фінансування підприємства. Кредитні ресурси на сьогоднішній день в умовах фінансової кризи є занадто дорогим задоволенням для підприємства, тому останнє поставлене в умови необхідності максимальної мобілізації внутрішніх джерел залучення фінансових ресурсів;

- дебіторська заборгованість є грошовими коштами за придбану покупцями продукцію, отримані послуги. В той же час, великий розмір дебіторської заборгованості є негативним явищем для підприємства, оскільки вона є ні чим іншим як грошовими коштами, що мають бути, але відсутні у розпорядженні підприємства. Таким чином, можливість їх використання у підприємства обмежена;

- фінансові резерви, розмір та періодичність сплати до яких визначається самим підприємством, а в деяких випадках й передбачено законодавством. Фінансові резерви слугують своєрідним страховим буфером підприємства на випадок непередбачених витрат та збитків;

- нерозподілений прибуток - результат фінансової діяльності підприємства, що може бути спрямований на розширення виробництва, інвестований у основні фонди або розподілений між засновниками.

Отже, вибір джерела покриття витрат підприємства у разі нестачі власних фінансових ресурсів залежить від цілей інвестування коштів. Для покриття короткострокової і середньострокової потреби в оборотних коштах доцільно використовувати позики кредитних установ. Здійснюючи значні капітальні вкладення в розширення, технічне переозброєння або реконструкцію виробництва, можна залучити довгостроковий кредит або скористатися випуском цінних паперів.