Концепція сталого розвитку

Основи сталого розвитку суспільства.

Загальні питання сталого розвитку.

Передісторія та основні поняття сталого розвитку.

Сталий розвиток: визначення, складові, передумови.

Визначення:

1. Глазовський Н.Ф.

«Сталий розвиток – це багаторівнево-ієрархічно керований процес коеволюційного розвитку природи і суспільства (за масової і усвідомленої участи населення), мета якого забезпечити здоров’я, продуктивне життя в гармонії з природою нинішньому і майбутньому поколінням на основі охорони і збагачення культурної та природної спадщини.»

2. 1992 р.- Всесвітній саміт ООН по сталому розвитку (Ріо-де-Жанейро). «Сталий і довготривалий розвиток являє собою не незмінний стан гормонії, а скоріше процес змінювання, у якому масштаби експлуатування ресурсів, напрямок капіталовкладень, орієнтація капіталовкладень, орієнтація технологічного розвитку та інституційних змін узгоджується з нинішніми і майбутніми потребами»

3. Всесвітня комісія з навколишнього середовища і розвитку (WCED, голова – доктор тру Харлем Брундланд).

Сталим є такий розвиток, який задовольняє потреби теперішнього покоління не наряджаючи на ризик здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Сталий розвиток є не просто соціальною або економічною програмою, набором норм і правил. Це глобальна модель соціальної організації, нова цивілізаційна концепція, це система оптимальної взаємодії всіх сфер людського життя (у т.ч. науки, економіки, довкілля і багатьох інших), що опирається на нові соціальні цінності розвитку людства, оптимального використання ресурсів і турботи про майбутні покоління.

Концепція сталого розвитку.

П’ять головних принципів на яких ґрунтується концепція сталого розвитку:

1. Принцип екологізації економіки.

2. Принцип екоресурсної емності.

3. Принцип ентропійного ресурсопотоку.

4. Принцип сталого споживання і виробництва.

5. Принцип коеволюції.

Принцип екологізації економіки – уведення факторів виснаження ресурсів і забруднення довкілля у витрати виробництва, процес ціноутворення (законодавче забезпечення: торгівля квотами на викиди, екотрудова податкова реформа, розвиток «органічного сектора»).

Принцип екоресурсної ємності – обмеженість ресурсів, пов’язана з обмеженою здатністю екосистеми до самовідновлення (Закон Мальтуса: «Усі ресурси в умовах Землі вичерпні»).

Принцип ентропійного ресурсопотоку – економічна діяльність залежить від джерел вхідної низькоентропійної речовини/енергії (Пісочний годинник ентропії).

Принцип сталого споживання і виробництва – екологічні можливості планети повинні узгоджуватись с потребами людства.

Принцип коеволюції – спільна еволюція людських систем (цінності, знання, культура, технології) та природних систем з їх постійною взаємодією, взаємним впливом і адаптування до змін у цих двох світах.

Передісторія та основні поняття сталого розвитку.

Виміри сталого розвитку.

Сталий розвиток має бути:

1. Соціально сприятливим, дієвим, тобто таким. Що має умови для задоволення рівною мірою культурних, матеріальних і духовних потреб суспільства.

2. Економічно спроможним, тобто здатним оплачувати своє функціонування (витрати покриваються прибутком).

3. Екологічно стійким, тобто здатним підтримувати довготривалу життєздатність екосистем.

Рис.1.1. Головні компоненти концепції сталого розвитку суспільства

Рис.1.2. Виміри сталого розвитку.

Рис. 1. 3. Досягнення сталого розвитку.

Складові поняття «сталий розвиток»:

1. Соціум.

2. Економіка.

3. Навколишнє природне середовище.

4. Політика і право.

5. Міжнародні відносини.

6. Інформація.

Політика і право:

- розвиток сучасної демократії;

- система розумного законодавство;

- соціальна справедливість;

- забезпечення свободи і рівноправності всіх людей перед законом;

- координація урядових і цивільних структур з забезпечення ноосферного розвитку суспільства;

Економіка:

- розумне поєднання всіх форм власності в народному господарстві;

- цивілізована товарно-ринкова економіка;

- демонополізація і вільна конкуренція виробників і споживачів;

- виробництво сільськогосподарської та промислової продукції, культурних благ у достатній кількості для забезпечення основних життєвих потреб усіх жителів планети.

Навколишнє природне середовище:

- забезпечення коєволюції суспільства і природи, людини і біосфери, поновлення відносної гармонії між ними;

- збереження екологічних можливостей економічного зростання для наступних поколінь;

- розроблення і практична реалізація методів ефективного використання природних ресурсів;

- забезпечення екологічної безпеки розвитку.

- широкий розвиток біотехнологій і впровадження маловідходних технологій;

- поступовий перехід до альтернативної енергетики;

- удосконалення методів захисту довкілля;

- екологічна освіта молоді.

Соціум:

- ліквідація голоду злиденності і безробітті;

- турбота про дітей, людей похилого віку, хворих і калік;

- виховання і освіта дітей та підлітків;

- розвиток широкої мережі професійних середніх і вищих навчальних закладів.

Міжнародні відносини:

- попередження нової світової війни та регіональних конфліктів;

- забезпечення партнерства всіх країн та народів у промисловості, с/г, культурі й науці на основі рівноправного співробітництва;

- надання всебічної допомоги слаборозвинутим країнам.

Інформація:

- високий рівень розвитку науки і техніки і втілення їх досягнень в практику;

- розвиток народної освіти й засобів масової інформації, їх правдивість;

- компютерізація і інформатизація народного господарства та культури;

- масове використання електронних засобів для пропаганди успіхів стратегій сталого розвитку.

Екологічні передумови концепції сталого розвитку:

- забруднення навколишнього природного середовища, формування нових техногенних зон, порушення біохімічних циклів на глобальному та локальному рівнях;

- техногенні порушення цілісності ландшафтів;

- зменшення біорізноманіття;

- погіршення якості питної води та продуктів харчування.

Соціально-економічні передумови:

- переважання «філософії споживання», тобто внаслідок цілеспрямованої діяльності людини проявилась її двоїста природа: з одного боку як елемент біосфери вона є його частиною, з іншого – як біосоціальна істота перебуває в конфлікті з нею, використовуючи біосферу як ресурси для задоволення зростаючих потреб, результатом чого є виснаження ресурсного потенціалу та деградації навколишнього природного середовища;

- переважання ресурсоруйнівних технологій, тобто пріоритетів економічної вигоди, ілюзія невичерпності ресурсного потенціалу, що стимулювало розвиток низко ефективних ресурсоруйнівних технологій;

- невідповідність цін на ресурси реальній вартості;

- диспропорції між розвинутими країнами і тими, що розвиваються, тобто з одного боку, відносно низький рівень цін на сировину і робочу силу, з іншого – високий технологічний потенціал, що породжує головне протиріччя – постійно зростаючий борг країн, що розвиваються, який сформувався через низькі ціни на природні ресурси, і ще більш інтенсивна експлуатація природних ресурсів для можливостей повернення заборгованості.

Умови реалізації сталого розвитку:

- усвідомлення наявності загрози сталому розвитку;

- розроблення фундаментальних основ аналізу сталого розвитку, створення методології та моделей сталого розвитку різного рівня;

- розроблення механізму сталого розвитку і механізмів його реалізації.