Додатки

Д1. Контрольні питання та тести для модульного та підсумкового контролю

Д1.1. Контрольні питання для модульного контролю.

Д1.1.1 Змістовий модуль1:

1. Наукові підходи у визначенні сутності Болонського процесу.

2. Місце ВНЗ в системі управління вищою освітою.

3. Зв'язок якості освіти з інформаційним її забезпеченням.

4. Розкрити сутність сучасних освітніх процесів у Європі.

5. Академічна свобода ВНЗ: сутність і завдання.

6. Виділіть основні періоди формування зони європейської вищої освіти.

7. Розкрийте фактори, що ускладнюють впровадження принципів Болонського процесу в Україні та країнах Європи.

8. Зміст та вимоги Болонської декларації до вищої освіти у сучас­них офіційних документах і практиці.

9. Лісабонська конвенція та формування кваліфікаційних рівнів у європейському освітньому просторі.

10.Історико-політичні аспекти формування Болонського процесу.

11.Велика хартія університетів — шлях до академічної свободи уні­верситетів.

12.Формування зони європейської вищої освіти в документах Бо­лонського процесу.

13.Роль університетів в процесі реформування вищої освіти в краї­нах Європи.

14.Тенденція розширення завдань закладів вищої освіти: проблеми і перспективи.

15.Інформатизація освіти в умовах Болонського процесу.

16.Поняття процесу гармонізації і архітектури системи європейсь­кої вищої освіти.

17.Розкрийте сутність шести основних цілей Болонського процесу.

18.Розкрийте зв'язок між якістю освіти і академічною мобільністю.

19.Принципи формування змісту кваліфікацій і структури ступе­нів.

20.Вкажіть основні європейські освітні структури (організації), які супроводжують Болонський процес.

21.Характеристика внутрішньої і зовнішньої мобільності.

22.Міжнародний вимір якості вищої освіти: конкурентоспромож­ність і привабливість.

23.Застосування інноваційних технологій у навчально-виховному процесі як напрям удосконалення якості освіти.

24.Академічна мобільність - якісний вимір європейського освіт­нього простору: здобутки та ризики.

25.Освітньо-інформаційна діяльність університету на допомогу академічній мобільності студентів як процес наукової комуніка­ції та реальна перспектива.

26.Безперервна освіта - стратегічний напрям розвитку сучасних освітніх систем.

27.Інтеграція до світового освітнього простору: націоналізація та ін­тернаціоналізація освіти.

28.Умови доступу та освітні послуги навчального закладу в системі факторів стимулювання академічної мобільності.

29.Інноваційні технології освітньо-інформаційного процесу на шля­ху до євроінтеграції.

30.Визнання дипломів і кваліфікацій — шлях до світового ринку праці.

31.Системи вищої освіти у країнах Європи та принципи і шляхи їх інтеграції.

32.Університетська кооперація на базі комп'ютерно-телекомуніка­ційних технологій: нові шляхи європейського освітнього спів­робітництва.

33.Умови доступу та освітні послуги навчального закладу в країнах Європи.

34.Вища освіта та іноземні студенти: педагогічний і економічний ас­пекти.

35.Освітні реформи в країнах Європейського Союзу.

36.Міжнародні освітні організації: їх роль і місце в освітньому інтег­раційному процесі (ООН, ЮНЕСКО, ЄАУ, МАУ та ін.).

37.Основні принципи побудови системи вищої освіти у країнах Єв­ропи.

38.Ознайомитися з особливостями систем вищої освіти у Велико­британії, Італії, Німеччині, Франції, Іспанії та ін.

39.Розкрити систему доступу до вищої освіти у країнах Європи.

40.Узгодження системи кваліфікаційних рівнів у європейському регіоні.

41.Критерії доступу до вищої освіти іноземних студентів у країнах Європи.

42.Проблеми і перспективи зближення освітніх систем європейсь­ких країн.

43.Огляд наукових публікацій за темою заняття.

44.Умови доступу та освітні послуги навчального закладу в Ук­раїні.

45.Напрями структурного реформування вищої освіти України з ог­ляду на Болонський процес.

46.Нормативно-документна підтримка України у приєднанні до Бо­лонського процесу.

47.Характеристика системи вищої освіти України: традиція та інно­вації.

48.Управління вищою освітою України в контексті Болонської де­кларації.

49.Управління вищими навчальними закладами України в період реформування освіти.

50.Міжнародне співробітництво України в галузі вищої освіти і на­уки.

51.Навчання іноземних студентів в Україні як один із стратегічних напрямів розвитку системи національної освіти.

52.Вища освіта України в процесі інтеграції.

53.Документи Болонського процесу щодо міжнародного співробіт­ництва України.

54.Законодавчі документи України стосовно входження в Болонсь­кий процес.

55.Сутність реформ у системі вищої освіти України.

56.ВНЗ України: проблеми, завдання, перспективи.

57.Акредитація та ліцензування ВНЗ у сучасних інтеграційних умо­вах.

58.Види міжнародної освітньої співпраці за інтенсивністю її засто­сування (близьке та далеке зарубіжжя).

Д1.1.2 Змістовий модуль2:

1. Європейська кредитно-трансферна система (ECTS): сутність, за­вдання та принципи.

2. Кредити ECTS: структура та призначення.

3. Основні документи ECTS: зміст, структура та призначення.

4. Координаційна робота ВНЗ згідно з вимогами Болонського про­цесу.

5. Академічне навантаження студента за ECTS.

6. ECTS — як одна з умов академічної мобільності.

7. Оцінка знань та нові вимоги до оцінювання за системою ECTS.

8. Розкрити сутність основних документів ECTS.

9. Вкажіть вплив ECTS на академічну мобільність студентів.

10.Координатори ECTS.

11.Розкрийте зміст базових елементів ECTS.

12.Створіть Інформаційний пакет ВНЗ (на вибір).

13.Європейська система "полегшення шкали оцінювання" досяг­нень студента.

14. Складіть навчальний контракт студента з ВНЗ.

15.Розробіть основні рекомендації щодо впровадження ECTS у ВНЗ.

16.Болонський процес і вища освіта України: інновації та традиції.

17.Запровадження ECTS в українській вищій освіті: проблеми і перспективи.

18.Система перерахування кредитів: європейський та український досвід.

19.Структурно-логічні схеми підготовки фахівців: зміст і призна­чення.

20.Модульна система організації навчального процесу у ВНЗ Ук­раїни.

21.Заліковий кредит у організації навчального процесу.

22.Створення нових галузевих стандартів вищої освіти.

23.Введення граничного терміну навчання за програмою навчання.

24.Зарахування на навчання до вищого навчального закладу за на­прямами підготовки.

25.Розкрийте сутність введення Додатка до диплома.

26.Охарактеризуйте навчально-методичне, матеріально-технічне та інформаційне забезпечення навчання в умовах кредитно-мо­дульної системи організації навчального процесу.

27.Введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних прог­рам навчання.

28.Кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) в українській вищій школі як модель організації навчального процесу.

29.Експериментальна перевірка технології застосування Європей­ської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECTS) в системі вищої освіти України.

30.Університет та його структурні підрозділи як координатори КМСОНП.

31.Змістовий модуль як система поєднаних навчальних елементів, відповідних певному навчальному об'єктові.

32.Заліковий кредит як одиниця виміру навчального навантаження.

33.Контроль успішності студента та 100-бальна і спрощена шкали оцінювання навчальних досягнень студента.

34.Нормування навчального навантаження студента і викладача.

35.Створення сучасної системи управління якістю освітньої діяль­ності суб'єктів навчального процесу.

36.Міністерство освіти і науки України: діяльність із запроваджен­ня кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України.

37.Програма дій щодо реалізації положень Болонського процесу: мета і завдання.

38.Розкрийте сутність проведення педагогічного експерименту з впровадження кредитно модульної системи.

39.Розробити індивідуальні графіки навчального процесу з ураху­ванням особливостей КМСОНП.

40.Порівняльна система визнання іноземних документів про вищу освіту в Україні.

41.Впровадження національних документів про освіту у країнах — учасницях Болонського процесу.

42.Вивчити досвід нострифікації у країнах — учасницях Болонсько­го процесу, що приєдналися до Лісабонської конвенції.

Д2.2. Тести для підсумкового контролю.

1. Предметом вивчення дисципліни "Вища освіта і Болонський процес"є:

а) системи освіти європейських країн;

б) процес реформування освітніх систем;

в) ВНЗ європейських країн;

г) студенти і викладачі.

2. Болонський процес — це:

а) процес інтернаціоналізації освітніх систем європейських країн;

б) сукупність дій європейських країн, спрямованих на створення
єдиного європейського простору вищої освіти;

в) процес розповсюдження європейських цінностей, задекларованих у документах Болонського процесу;

г) процес уніфікації освіти в країнах Європи.

3. Офіційним документом, який започаткував Болонський процес, є:

а) Велика хартія університетів;

б) Лісабонська конвенція;

в) Болонська декларація;

г) Сорбонська декларація.

4. Зустрічі міністрів освіти європейських країн відбуваються:

а) щороку;

б) кожні два роки;

в) кожні три роки;

г) двічі на рік.

5. Основні цілі Болонського процесу:

а) введення дворівневого навчання;

б) запровадження академічної свободи;

в) запровадження Додатка до диплома;

г) навчання впродовж життя.

6. Назва "Болонський процес"походить:

а) від назви міста Болонья;

б) від назви Болонського університету;

в) від назви Болонської декларації;

г) рішення міністрів освіти європейських країн.

7. Приєднання до Болонського процесу здійснюється шляхом:

а) міжнародної співпраці освітніх систем;

б) надання якісних освітніх послуг;

в) підписання Болонської декларації;

г) співпраці з міжнародними освітніми організаціями.

8. Офіційно Болонський процес започатковано:

а) 1957 р;

б) 1988 р;

в) 1999 р.;

г) 2001 р.

9. Додаток до диплома — це:

а) перелік оцінок;

б) еквівалент диплома (його копія англійською мовою);

в) документ, що гарантує автоматичне визнання кваліфікації;

г) документ, що поліпшує міжнародне професійне й академічне визнання спеціальності.

10. Система контролю якості освіти формується на рівні:

а) ВНЗ — ректора — викладача;

б) держави — ВНЗ — ректора;

в) ВНЗ — національному — міжнародному;

г) студента — викладача — ректора.

11. У дворівневу систему навчання входять такі освітньо-кваліфікаційні рівні:

а) молодший спеціаліст-спеціаліст;

б) бакалавр-магістр;

в) спеціаліст-магістр;

г) бакалавр-спеціаліст.

1 2. Головне завдання Болонського процесу полягає у:

а) реформуванні систем освіти;

б) підвищенні наукового потенціалу держави;

в) уніфікації освітніх установ національного і міжнародного рівня;

г) гармонізації структури системи європейської вищої освіти.

13. У комплекс компетенцій, спільних для всіх освітніх ступенів, не входить категорія:

а) інструментальна;

б) особистісна;

в) міжособистісна;

г) системні.

14. Чіткість, ясність і інформаційну обґрунтованість суджень щодо кваліфікації забезпечує:

а) система освіти;

б) Додаток до диплома;

в) нормативно-законодавча база;

г) вищий навчальний заклад.

15. Привабливість європейської вищої освіти забезпечується:

а) культурно-історичними зв'язками;

б) ринком праці;

в) якістю освіти;

г) політичним, соціальними, економічним рівнем країни.

16. За основу в Болонському процесі взято таку модель університету:

а) гумбольдську;

б) англосаксонську;

в) радянську;

г) американську.

17. Безперервна освіта охоплює людей:

а) починаючи з наймолодших і закінчуючи найстарішими;

б) починаючи зі шкільного віку і закінчуючи отриманням високої
кваліфікації;

в) починаючи з навчання у ВНЗ і закінчуючи отриманням наукового ступеня;

г) починаючи закінченням ВНЗ і закінчуючи найстарішими.

18. Навчання впродовж життя ґрунтується на чотирьох стовпах:

а) доступ до освіти, умови освіти, можливість працевлаштування, рівні можливості;

б) доступ до освіти, кваліфікація, рівні можливості, знання;

в) кваліфікація, диплом, можливість працевлаштування, рівні можливості;

г) можливість працевлаштування, пристосованість, підприємництво, рівні можливості.

1 9. Додаток до диплома складається:

а) з трьох розділів;

б) з п'яти розділів;

в) з восьми розділів;

г) з дванадцяти розділів.

20. Академічна мобільність — це:

а) переміщення людей за межами власної країни в пошуках знань чи кваліфікованої роботи;

б) обмін знаннями і досвідом;

в) пошук і залучення до роботи талановитих науковців;

г) зближення освітніх систем Європи.

21. Структура вищої освіти в європейських країнах поділяється на:

а) унітарну;

б) змішану;

в) унітарну - бінарну - змішану;

г) унітарну - бінарну.

22. Основні вимоги до доступу у ВНЗ іноземних студентів:

а) знання мови - визнання документів - платоспроможність;

б) рівень знань - віза - платоспроможність;

в) певний термін проживання в країні - знання мови - платоспроможність;

г) визнання документів - платоспроможність - віза;

23. Про створення зони європейської вищої освіти йдеться у документі:

а) Болонська декларація;

б) Сорбонська декларація;

в) Лісабонська конвенція;

г) Комюніке міністрів освіти країн Європи.

24. Кооперація ВНЗ спрямована на:

а) зближення освітніх систем;

б) забезпечення якості освітніх послуг;

в) співпрацю в галузі управління ВНЗ;

г) визнання дипломів і кваліфікацій.

25. Неуніверситетський сектор вищої освіти повноправно діє у:

а) Австрії;

б) Італії;

в) Фінляндії;

г) Бельгії.

26. Документ про освіту видається при завершенні:

а) формального навчання;

б) неформального навчання;

в) самоосвіти;

г) спонтанного навчання.

27. Забезпечення працевлаштування випускників здійснюється шляхом:

а) співпраці з виробничим сектором;

б) відповідних освітніх програм;

в) надання якісних освітніх послуг;

г) видачі диплома про освіту.

28. Навчання впродовж життя орієнтується:

а) на пропозиції з боку системи професійної освіти;

б) на побажання абітурієнтів;

в) на можливості ВНЗ;

г) на попит ринку праці.

29. Унітарною система освіти є в країнах:

а) Норвегія;

б) Швеція;

в) Франція;

г) Греція.

30. Залученню іноземних студентів на навчання у ВНЗ сприяє:

а) престиж вищої освіти країни;

б) рівень економіки країни;

в) статус вищого навчального закладу;

г) розвиток дружніх стосунків між країнами.

31. Поглиблення стосунків України з ЄС здійснюється через:

а) міжнародне співробітництво;

б) європейську інтеграцію;

в) міжнародні угоди;

г) партнерство.

32. Вища освіта України має:

а) 2 кваліфікаційні рівні;

б) 3 кваліфікаційні рівні;

в) 4 кваліфікаційні рівні;

г) 5 кваліфікаційних рівнів.

33. Україна стала учасником Болонського процесу:

а) 1999 р.;

б) 2001 р.;

в) 2003 р.;

г) 2005 р.

34. Євроінтеграція України забезпечує розвиток:

а) економіки, освіти і культури;

б) культури і історичної справедливості;

в) політичної стабільності;

г) соціального забезпечення.

35. Програма ЄС ТЕМПУС — це:

а) співпраця в рамках Болонського процесу по створенню спільного європейського простору вищої освіти на рівні вищих навчальних закладів країн Центральної і Східної Європи;

б) погодження між ВНЗ різних країн навчальних планів і програм;

в) співпраця на посилення взаємодії вищої освіти і промисловості;

г) сприяння оволодінню європейськими мовами з передбаченням практики студентів і викладачів у країнах досліджуваної мови.

36. Привабливість вищої освіти України вимірюється:

а) кількістю іноземних студентів;

б) кількістю ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації;

в) діяльністю МОН України;

г) співвідношенням ціни і якості освіти.

37. Навчання впродовж життя — це:

а) сукупність нових додаткових курсів;

б) вдосконалена модель безперервної освіти або освіти дорослих;

в) розвиток знань, умінь і компетенцій людей впродовж їхнього життя;

г) навчання на базі інформаційних технологій.

38. Найпривабливіші спеціальності для іноземних студентів, о надаються ВНЗ України:

а) економіка, право, фінанси;

б) медицина, мистецтво, технічні науки;

в) мова, історія, живопис;

г) менеджмент, математика, політика.

39. Управління освітою в сучасних умовах передбачає виконання державою основних функцій:

а) організація, планування, фінансування, міжнародна співпраця;

б) прогнозування, наближення законодавства, фінансування,

в) прогнозування, організація, фінансування, міжнародна співпраця;

г) організація, планування, контроль і фінансування.

40. Науково-технічне співробітництво України і ЄС здійснюється через програми:

а) Незалежні дослідження в галузі науки і освіти;

б) Вирощування сільськогосподарських культур;

в) Інтеграція і зміцнення європейського дослідницького центру;

г) Екологічна безпека та природні катаклізми.

51. Кредитно-модульна система — це:

а) система акумулювання понять про модуль і кредит;

б) система організації навчального процесу;

в) система оцінювання навантаження студента;

г) система контролю якості освіти.

52. Основними документами ECTS є:

а) каталог навчальних дисциплін, академічна угода;

б) інформаційний пакет, шкала оцінювання, академічна угода;

в) інформаційний пакет, Додаток до диплома;

г) інформаційний пакет, академічна угода, Додаток до диплома.

53. Кредити ECTS дають змогу:

а) порівнювати обсяг навчального навантаження студента;

б) визначати якісні показники освіти;

в) регулювати зміст, структуру та еквівалентність навчальних програм;

г) усувати різницю між навчальними системами країн Європи.

54. Студент за європейськими нормами має отримати протягом навчального року:

а) 36 кредитів;

б) 40 кредитів;

в) 54 кредити;

г) 60 кредитів.

55. Впровадження ECTS у ВНЗ не впливає на:

а) розширення вибору для навчання за кордоном;

б) можливість самостійно формувати програми навчання;

в) збільшення значення наукових досліджень;

г) гарантування академічного визнання.

56. Навчальне навантаження, необхідне для засвоєння змістових модулів, вимірюється:

а) кількістю модулів;

б) заліковим кредитом;

в) дидактичним кредитом;

г) кількістю годин.

57. Кредити ECTS не призначаються:

а) самостійній роботі;

б) екзаменам;

в) курсовим, дипломним роботам, різним видам практики;

г) олімпіадам і конкурсам.

58. До складу координаторів ECTS входять:

а) координатори ВНЗ;

б) координатори ВНЗ і факультету;

в) координатори ВНЗ, факультету і групи;

г) координатори структурних підрозділів ВНЗ.

59. Один кредит для середньостатистичного студента за європейськими нормами становить:

а) 27 годин;

б) 36 годин;

у) 54 години;

г) 60 годин.

60. Шкала оцінювання знань студента за ECTS є:

а) п'ятибальною — стобальною;

б) семибальною — стобальною;

в) дванадцятибальною;

г) стобальною.

61. Стратегічна мета України щодо розвитку освіти і науки полягає у:

а) здобутті лідерських позицій у світовій освіті та науці;

б) пріоритетності і модернізації освітньої діяльності;

в) досягненні визнання на світовому рівні;

г) формуванні додаткового джерела економічного зростання.

62. Для залучення інвестування науково-дослідної галузі слід:

а) удосконалити законодавчу базу запитань: страхування ризиків, пільгового оподаткування, трансферів технологій, інтелектуальної власності тощо;

б) залучити відомих науковців з інших країн;

в) активніше рекламувати власні винаходи за кордоном;

г) змінити підходи до науково-дослідної роботи

63. Навчальні заклади можуть надавати освітні послуги з підготовки спеціалістів різних рівнів кваліфікації після:

а) проведення атестації;

б) проведення акредитації;

в) отримання ліцензії;

г) отримання дозволу.

64. Виконання державних вимог щодо ліцензування, атестації та акредитації ВНЗ за напрямами підготовки фахівців забезпечує:

а) Вища атестаційна комісія (ВАК);

б) Державна акредитаційна комісія (ДАК);

в) Міністерство освіти і науки України;

г) Відомче міністерство ВНЗ.

65. Ступенева освіта в Україні включає освітньо-кваліфікаційні рівні:

а) молодший спеціаліст, спеціаліст, магістр, доктор філософії;

б) бакалавр, магістр, доктор філософії;

в) молодший спеціаліст, спеціаліст, бакалавр, магістр;

г) спеціаліст, магістр, кандидат наук, доктор наук.

66. Недоліки впровадження ECTS у ВНЗ України:

а) сегментація процесу навчання;

б) автономність і диверсифікація;

в) зміст навчальних програм;

г) комунікативність.

67. Інноваційне освітнє середовище у ВНЗ формується завдяки:

а) підготовці висококваліфікованих фахівців;

б) реалізації міжнародних стандартів освіти;

в) залученню інноваційних технологій в освітніх процесах;

г) інтеграції освіти у європейський інформаційний простір.

68. Проблеми наукової галузі України полягають у:

а) нестачі наукоємної вітчизняної продукції;

б) нестачі інвестицій;

в) відсутності талановитих вчених;

г) відсутності системи підвищення кваліфікації.

69. Україна підтримує європейську тенденцію розвитку академічної мобільності шляхом:

а) відповідного рівня підготовки з іноземних мов;

б) співробітництва на рівні держав, університетів, окремих осіб;

в) регулювання цінової політики;

г) візового режиму.

70. До самостійної роботи студента не належить така форма роботи:

а) лекція;

б) семінар;

в) практична робота;

г) дипломна робота.

71. Кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) - це:

а) модель підвищення якості освіти через впровадження системи модулів і кредитів;

б) модель системи оцінювання навчального процесу через систему залікових одиниць;

в) модель організації навчального процесу, що ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання і залікових одиниць;

г) система елементів навчального процесу, поділених за ознаками відповідності на модулі і кредити.

72. Об'єктом проведення педагогічного експерименту у ВНЗ України є:

а) кредитно-модульна система;

б) система вищої освіти України;

в) вищі навчальні заклади;

г) Болонський процес.

73. Триступенева система контролю якості освіти включає такі види контролю:

а) поточний, модульний, підсумковий;

б) поточний, підсумковий, ректорський;

в) поточний, підсумковий, міністерська перевірка;

г) поточний, модульний, ректорський.

74. Метою впровадження КМСОНП є:

а) запровадження ефективного механізму громадського рейтингу ВНЗ та навчальних програм;

б) запровадження експертних і тестових методів оцінювання;

в) сприяння доступності знань для студентів;

г) підвищення якості освіти фахівців, конкурентоспроможності, престижу.

75. Для впровадження КМСОНП слід дотримуватися принципів:

а) співробітництва;

б) модульності і методичного консультування;

в) реальності подій;

г) функціональності програм.

76. Контроль за індивідуальним навчальним планом здійснюється:

а) ректором;

б) деканатом;

в) куратором;

г) викладачем.

77. Дидактичний кредит — не є:

а) критерієм порівняння якості вищої освіти у різних навчальних закладах;

б) системою оцінювання знань студента;

в) критерієм забезпечення студентам права вільного вибору навчальних дисциплін;

г) числовою мірою повного навчального навантаження студента;

78. Мета проведення педагогічного експерименту у ВНЗ України є:

а) стандартизувати освітню систему України відповідно до вимог Болонського процесу;

б) створити сучасну систему управління якістю освітньої діяльності;

в) розробити і перевірити технологію впровадження ECTS у систему вищої освіти України;

г) впровадити систему ECTS у роботу ВНЗ, особливо у контролюванні й оцінюванні діяльності студентів.

79. Інформаційне забезпечення навчального процесу у ВНЗ здійснюється через:

а) діяльність керівних структурних підрозділів;

б) діяльність бібліотечно-інформаційного центру ВНЗ;

в) діяльність інформаційних служб ВНЗ;

г) доступ до внутрішніх і зовнішніх інформаційних ресурсів.

80. Мінімально-допустимою кількістю балів для продовження подальшого навчання є:

а) 67 балів;

б) 60 балів;

в) 59 балів;

г) 34 бали.