Форми і умови залучення банківського кредиту

Кредит – це позикові кошти, які надаються банком підприємству з дотриманням наступних принципів: 1) терміновості, 2) платності, 3) забезпеченості 4) повернення. При встановленні відсотка за кредит і оцінці строків його повернення банки також ураховують 5) цільове призначення позикових коштів.

Забезпеченість і платність кредиту.

Банківська система надає кредити під певне забезпечення (заставу). Як забезпечення можуть виступати: рухоме і нерухоме майно, дебіторська заборгованість, товарно-матеріальні цінності і готова продукція, розрахункові документи, цінні папери, тощо. Кредит може бути забезпечений договором страхування відповідальності позичальника, векселями, авалем.

Забезпечення кредиту має задовольняти наступним вимогам:

1) висока ліквідність, тобто здатність застави швидко конвертуватися в реальні гроші;

2) стабільність цін на закладене майно й товарно-матеріальні цінності;

3) здатність до тривалого зберігання (як мінімум до строку погашення кредиту);

4) низькі витрати по зберіганню й реалізації забезпечення.

Розглянемо деякі елементи забезпечення кредиту підприємством-позичальником.

Переуступка дебіторської заборгованості полягає в передачі банку зобов’язань по сплаті рахунків за поставлені позичальником товари, виконані роботи (надані послуги). При цьому переуступка може здійснюватися з повідомленням або без повідомлення боржника.

Аваль – це зобов'язання (поручительство) третьої сторони погасити заборгованість позичальника по кредиту у випадку його неплатоспроможності. У якості авалістів можуть виступати підприємства, установи, інвестиційні компанії й фонди, банки.

Забезпечення кредиту товарними запасами. При цьому як застава можуть виступати партії сировини, матеріалів, готової продукції. Вимоги до такого забезпечення – можливість зберігання до моменту погашення позички. Наявність такої застави підтверджується квитанцією зі складу позичальника.

Платність кредиту носить безумовний характер. Банківський відсоток має принципове значення для підприємства-позичальника, тому що визначає доцільність залучення позикових коштів і можливість їхнього повернення. А тому варто знати й враховувати технологію формування відсотка за кредит. Проценти за кредит регулюються в основному співвідношенням попиту та пропозиції на ринку позикових капіталів. Однак на банківські відсотки впливають ще й інші фактори, з якими слід рахуватися.

1. Облікова ставка НБУ (ставка рефінансування). За цією ставкою Національний банк продає кредитні ресурси, визначаючи тим самим кредитну політику комерційних банків. Вона залежить від процентних ставок на міжнародному ринку позикових капіталів, стану платіжного балансу держави, рівня інфляції тощо.

2. Інфляція підвищує відсоток за банківський кредит, оскільки банки таким способом страхують свої грошові ресурси від знецінення.

3. Строк кредиту. Чим більше строк кредиту, тим він дорожче, тому що зростає знецінення позикового капіталу від інфляційних процесів, а також збільшується віддача позикових джерел.

4. Розмір кредиту. Звичайно, чим більша позика, тим вона менше коштує, тому що витрати по кредитній послузі не пропорційні розміру позички, а абсолютні доходи банку за великими кредитах вище. Крім того, великі позички видаються банком тільки кредитоспроможним позичальникам, що знижує їхні ризики. Однак банк може не знижувати позичковий відсоток, якщо має місце порушення правил диверсифікованості його активів.

5. Попит на кредитні ресурси. Звичайно, чим вище попит на позиковий капітал, тим він дорожчий. Однак в умовах конкуренції і боротьби за розширення кредитного ринку, банк може відійти від цього правила, тому що йому вигідно збільшити число своїх клієнтів і завоювати конкурентні переваги.

6. Характер забезпечення кредиту. Тут діє такий принцип: чим вища ліквідність застави, тим за інших рівних умов процентна ставка за кредит буде меншою.

7. Норма прибутку банку від інших активних операцій. Ця норма є одним з орієнтирів при встановленні банком позикового відсотка. Якщо, наприклад, інші операції приносять банку більш високий прибуток на вкладений капітал, то він буде «підтягувати» до нього й позиковий відсоток.

8. Необхідність одержання прибутку від позикових операцій. Банки заробляють маржу від продажу грошових ресурсів. А тому відсоток за кредит буде вище ставки рефінансування або депозитного відсотка.

Ці й інші фактори слід враховувати при вирішенні питання про залучення позикових коштів через банківський кредит.

Відповідно до банківської практики не можуть одержувати кредити підприємства, по відношенню до яких порушена справа про банкрутство, коли має місце прострочена заборгованість за раніше виданими кредитами. Чинне вітчизняне законодавство забороняє видавати кредити на покриття збитків від господарської діяльності.

За цільовим призначенням розрізняють кредити, що видаються на фінансування оборотних коштів і основних засобів.

Розглянемо основні форми банківських кредитів (рис. 3).

Рис. 3 – Форми банківського обслуговування підприємства

Бланковий кредит надається, як правило, комерційним банком, що здійснює розрахунково-касове обслуговування підприємства. Цей короткостроковий кредит, хоча формально носить незабезпечений характер, але фактично забезпечується сумою дебіторської заборгованості й інших поточних активів.

Контокорентний кредит. При наданні цього кредиту банк відкриває підприємству контокорентниий рахунок, на якому враховуються як кредитні, так і розрахункові операції. Контокорентний рахунок використовується як джерело кредиту в обсязі, що не перевищує ліміту кредитування, що встановлюється у відсотках від надходжень на рахунок. Використання контокорентного кредиту пов'язане з більш високими витратами для підприємства. Однак контокорентний рахунок має певні переваги для підприємства: по-перше відсотки за кредит нараховуються тільки за фактичні дні його використання, по-друге підприємство може скористатися кредитними ресурсами в будь-який момент часу без укладання додаткової кредитної угоди. Різновидом цієї форми кредиту є овердрафт Овердрафт – короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понад залишки на його розрахунковому рахунку в рамках заздалегідь обумовленої суми.

Кредитна лінія – це згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в обсязі, що не перевищує заздалегідь обумовленої суми. Протягом періоду дії кредитної лінії підприємство може в будь-який момент одержати кредит без додаткових переговорів з банком і інших формальностей. Кредитна лінія відкривається, як прийнято, на рік, але її можна відкрити і на коротший термін. Проте за банком зберігається право відмови від видачі чергової частки позички, якщо банк виявить ускладнення фінансового стану підприємства-позичальника. Перевага цього виду кредиту для підприємства полягає в тому, що воно залучає позикові кошти в строгій відповідності зі своїми реальними потребами. Кредитну лінію відкривають підприємствам зі стійким фінансовим станом і гарною репутацією.

Онкольний кредит. Особливістю цього виду кредиту є те, що він надається позичальнику без вказівки строку його використання (у рамках короткострокового кредитування) із зобов'язанням підприємства погасити кредит на першу вимогу кредитора (на практиці – у строк до трьох днів).

Револьверний (автоматично поновлюваний) кредит. Він надається на певний період, протягом якого дозволяється як поетапне зняття кредитних коштів, так і поетапне часткове або повне погашення зобов'язань по ньому (амортизація суми основного боргу). Виплата непогашеної суми основного боргу й відсотків, що залишилися, провадиться по закінченні строку кредитного договору. Перевагою цього виду кредиту порівняно з відкриттям кредитної лінії є мінімальні обмеження, що накладаються банком, хоча рівень процентної ставки за ним звичайно вищий.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) – це короткостроковий кредит, який банк надає пред'явнику векселів, скуповуючи їх до настання строку виконання зобов'язань за ними і виплачуючи пред'явнику номінальну суму векселя мінус дисконт. Переваги такого виду кредитування:

Ø можливість рефінансування товарного кредиту для забезпечення платоспроможності і ліквідності;

Ø банки не вимагають додаткових гарантій від підприємства у зв'язку із солідарною відповідальністю за переказним векселем.

Іпотечний кредит надають банки, що спеціалізуються на видачі довгострокових позичок під заставу необоротних активів чи всього майнового комплексу підприємства.

Консорціумний кредит надається підприємству групою банків у випадку, якщо обсяг кредитних ресурсів не дозволяє банку повною мірою задовольнити високі потреби клієнта в позикових коштах. З врахуванням рекомендацій НБУ банк обмежує розмір позичок, що надаються одному позичальнику (не більше 10 % кредитного портфеля банку). Союз банків для здійснення таких кредитних операцій називається консорціумом. За організацію консорціумного кредиту провідний банк одержує певну винагороду.

Акцептний кредит – це згода банку акцептувати інкасований позичальником переказний вексель за умови, що підприємство надає в розпорядження банку вексель до настання строку погашення. Особливість акцептного кредиту полягає в тому, що банк надає підприємству не гроші, а гарантію оплатити вексель у зазначений строк. Акцептний кредит носить короткостроковий характер і використовується переважно в сфері зовнішньої торгівлі.

При авальному кредиті банк бере на себе відповідальність за зобов'язання підприємства у формі поручительства. Якщо власник векселя вносить протест у зв'язку з несплатою за векселем, банк аваліст погашає всю суму векселя за платника.