Щодо поняття та організаційно-правової форми біржі

Питання стосовно визначення понять «бір­жа», «біржова діяльність» були предметом до­сліджень багатьох вчених як за кордоном, так і у дореволюційній Росії. У незалежній Україні біржа як ринковий інструмент відроджується і розвивається досить активно, але з певними специфічними особливостями початкового пе­ріоду, що зумовлює необхідність комплексних наукових досліджень у цій сфері господар­ської діяльності.

Проблеми, пов’язані з біржовою діяльні­стю, вже в наш час були предметом до­сліджень таких науковців, як А. Г. Бобкова, С. Я. Бугіль, Р. П. Дудяк, І. В. Зотов, В. К. Ма­мутов, Ю. О. Моісеєв, О. М. Сохацька, М. О. Солодкий, В. І. Успаленко, В. С. Щер­бина та ін. Однак переважна більшість цих досліджень присвячена виключно економіч­ній стороні біржової діяльності, а проблеми правового характеру ще не були предметом серйозного комплексного вивчення. Акту­альність такого дослідження, з одного боку, обумовлюється прискореним розвитком бір­жової торгівлі та зростанням її ролі у станов­ленні ринкових відносин в Україні, а з іншо­го — значним відставанням України у їх пра­вовому забезпеченні відповідно до вимог сучасного стану світового біржового ринку. З прийняттям Господарського кодексу Укра­їни (далі -— ГК), який містить норми стосов­но товарної та фондової бірж, проблема тако­го дослідження стала ще актуальнішою. Ме­та даної статті полягає в тому, щоб роглянути існуючі розбіжності у понятійному апараті біржового права, дати визначення біржової діяльності, біржі, а також пропозиції щодо правових засобів вирішення цих проблем.

Аналіз науковї літератури і норматив­но-правових актів свідчить, що нині немає єдиного підходу до розуміння понять «бір­жова діяльність» і «біржа». В економічній літературі, поряд з поняттям «біржова діяль­ність», широко вживається у тотожному зна­ченні поняття «біржова справа» [!]. У ГК міститься поняття «торговельно-біржова ді­яльність». У цьому зв’язку стверджується, що поняття «торгово

біржова діяльність» і «діяльність товарної біржі» тотожні [2, с. 6]. Таке твердження, на наш погляд, не має до­статнього підгрунтя, незважаючи на те, що воно певною мірою випливає із змісту ст. 278 ГК, згідно з якою торговельно-біржо­ва діяльність має на меті організацію та регу­лювання торгівлі шляхом надання послуг суб’єктам господарювання у здійсненні ни­ми торговельних операцій спеціально утво­реною господарською організацією — то­варною біржею. З нашої точки зору, це супе­речить самому ГК, відповідно до ч. З ст. 360 якого діяльність фондової біржі спрямо­вується виключно на організацію укладення угод купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних.

Торгівля — це галузь народного господар­ства, яка реалізує товари шляхом купівлі- продажу [3, с. 478; 7, с. 1353]. Згідно із ст. 263 ГК господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарюван­ня у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживан­ня, а також допоміжна діяльність, яка забез­печує їх реалізацію шляхом надання відпо­відних послуг. А це означає, що торговель­но-біржова діяльність, у понятті самого ж ГК, притаманна як товарній, так і фондовій біржі, оскільки і там, і там здійснюється тор­гівля біржовим товаром, тобто укладення до­говорів купівлі-продажу. Торгівля, таким чи­ном, є складовою біржової діяльності

понять «справа» чи «торгівля» і може повністю охоплювати їх¹. Тому і поняття «біржова діяльність», на наш погляд, є більш прийнятним і має бути законодавчо за­кріплене для офіційного вживання.

Виходячи з визначень ГК й інших норма­тивно-правових актів біржову діяльність у сучасних умовах можна визначати за такими напрямами:

1) утворення та забезпечення діяльності особливих суб’єктів господарювання — гос­подарських організацій — бірж;

2) особливого роду діяльність самих бірж з організації й проведення біржових торгів (торгових сесій), надання послуг суб’єктам господарювання у здійсненні ними біржових торговельних операцій — торгівлі шляхом укладення договорів купівлі-продажу;

3) діяльність членів і учасників бірж із на­дання ними посередницьких (ділерських чи брокерських) послуг учасникам біржових торгів — продавцям і покупцям;

4) діяльність продавців і покупців біржо­вого товару (у більш широкому значенні — також спекулянтів, хеджерів) щодо участі у біржових торгах;

5) управління і контроль за здійсненням біржової діяльності.

Попри численні дослідження, нині в Ук­раїні відсутнє також і єдине загальновизнане поняття «біржа».

Цікавою, як приклад алогічності у цьому сенсі, є позиція українського законодавця. Так, за ст. 279 ГК товарна біржа є особливим суб’єктом господарювання, який надає по­слуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє по­в’язаним з ним торговельним операціям. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про то­варну біржу» від 10 грудня 1991 р. товарна біржа є організацією, що об’єднує юридич­них та фізичних осіб, які здійснюють вироб­ничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг щодо укладення біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і про­позицій товарів, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торговельних операцій, а фондова біржа, за Законом України «Про цінні папери та фон­довий ринок» від 23 лютого 2006 p., — це ор­ганізатор торгівлі, який утворюється в орга­нізаційно-правовій формі товариства (крім повного, командитного і товариства з додат­ковою відповідальністю) або дочірнього під­приємства об’єднання торговців цінними па­перами, діяльність якого полягає у створенні організаційних, технологічних, інформацій­них, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановлени­ми правилами, централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових ін­струментів, у тому числі здійснення клірин­гу та розрахунків за ними, та розв’язання спорів між членами організатора торгівлі (ст. 20, 21).

Навіть без детального аналізу наведе­них визначень вбачаються, по-перше, суттє­ві відмінності в усіх цих визначеннях біржі, по-друге, відсутність єдиного підходу до та­кого визначення і, по-третє, ці визначення не відображають з певною однозначністю суті й основних характерних ознак біржі, які до­зволяли б відокремлювати її від інших видів гуртової торгівлі — ярмарків, аукціонів, вільних ринків (базарів) тощо.

У науковій літературі також існує декіль­ка визначень біржі, які об’єднує те, що всі во­ни формулюються за принципом визначення декількох характерних сторін (ознак, аспек­тів) біржі. Частина українських економістів розглядає біржу в трьох аспектах — організа­ційному, економічному і юридичному:

1) організаційний аспект: біржа — це су­купність осіб, що постійно в певному місці здійснюють торговельні операції, добре об­ладнане ринкове місце, що надається учас­никам біржови

2) економічний аспект: біржа — це орга­нізований у певному місці регулярно діючий за встановленими правилами оптовий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними па­перами, валютою, дорогоцінними металами, оптова торгівля товарами і контрактами на їх поставку в майбутньому за цінами, що офіційно встановлені на основі попиту та пропозиції;

3) юридичний аспект: це організація, що об’єднує фізичних та юридичних осіб [8, с. 79].

Погоджуючись із таким підходом до роз­гляду поняття «біржа», зазначимо, що юрист у кожному з названих аспектів бачить його правову складову. Тобто, коли йдеться про сукупність осіб, які постійно в певному місці здійснюють торговельні операції, то, з юри­дичної точки зору, його цікавлять правовід­носини, в які вступають дані особи. Тому представники сучасної юридичної науки терміном «біржа» позначають: 1) сукупність осіб, які постійно в певному місці здійсню­ють торговельні операції; 2) місце їх зібран­ня; 3) сукупність угод, які укладаються у цьому місці [9, с. 57; 10, с. 353].

З методологічної точки зору, ця позиція не є новою, оскільки її викладали й дорево­люційні (до 1917 р.) російські юристи. Так, Г. Ф. Шерешеневич під поняттям «біржа» розумів: 1) сукупність торгуючих людей, які збираються постійно в певному місті для взаємних зносин — «багатолюдна біржа»; 2) саме місце зборів; 3) сукупність угод, укладених у цьому місці [11, с. 469]. А. С. Невзоров поняття «біржа» розглядав з чотирьох позицій: 1) як особливу організа­цію (товариство); 2) її діяльність як особли­вого роду зібрання, що вирізняється прита­манною їй технікою, оточенням, здійснен­ням різноманітних маніпуляцій; 3) як ком­плекс угод, договорів і домовленостей, влас­тивих тільки такому веденню торгівлі; 4) як місце зібрань (приміщення), виділяючи та­ким чином особливість організаційно-право- вої форми біржі, особливість її роботи й «прив’язаність» до певного місця — примі­щення. Приміщенню біржі надавалось особ­ливе значення, оскільки на той час купці

могли збиратись — «сходитись» — просто» неба, як, наприклад, в Астрахані, на Нікольській вулиці, чи у Ризі, біля біржі та дому чорноголових [4, с. 258—259]. Певною мірою такий підхід був обумовлений тогочасним законодавством Росії. У ст. 656 Статуту торгового (видання 1903 року) було закріплене таке загальне визначення бірж: «Біржі суть збірні місця чи зібрання належних до торгового класу осіб для взаємних зносин і угод з торгівлі» [4, с. 262].

На наш погляд, при визначенні поняття! «біржа» можуть враховуватись не всі з перелічених позицій. Викликає сумнів твердження, що біржа — це сукупність угод. Як свід­чить практика, у розвитку окремої біржі чи навіть усіх бірж країни можуть бути періоди, коли на біржових торгах, що провадяться ни­ми, біржові угоди не укладаються, але від цього самі біржі не перестають бути біржа­ми. З розвитком біржових торгів за допомо­гою електронних засобів зв’язку поступово втрачає визначальне значення й прив’язка біржі до приміщення. Як видається, у сучас­них умовах поняття «біржа» може мати одне юридичне значення — це спеціально утворе­на і зареєстрована у встановленому порядку господарська організація торговців, яка має визначений правовий статус і зобов’язана виконувати особливі специфічні функції що­до організації та проведення біржових тор­гів. Тому у ст. 35 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» і ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондовий ри­нок», яким скасовано чинність першого, встановлено, що терміни «фондова біржа» та. похідні від нього дозволяється використову­вати лише юридичним особам, які створені та функціонують відповідно до вимог цього Закону;

При визначенні біржі як господарської організації важливе юридичне значення мас питання стосовно її організаційно-правової форми.

Згідно із ст. 83 Цивільного кодексу України 2003 року (далі — ЦК) юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, передбачених за­коном. Товариством є організація, створена

шляхом об’єднання осіб (учасників), які ма­ють право участі у цьому товаристві. Това­риства поділяються на підприємницькі та не- підприємницькі.

Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Тобто основною ознакою, яка відрізняє товариство від уста­нови, є те, що засновники останньої не бе­руть участі в управлінні нею.

Головною ознакою, що відрізняє підпри­ємницьке товариство від иепідприємницько- го є прибуток. Відповідно до ст. 84 ЦК това­риства, які здійснюють підприємницьку ді­яльність з метою одержання прибутку та на­ступного його розподілу між учасниками, є підприємницькими товариствами. Вони можуть створюватись як господарські това­риства (повне товариство, командитне това­риство, товариство з обмеженою або додат­ковою відповідальністю, акціонерне това­риство) або виробничі кооперативи. Мета одержання прибутку та наступного його роз­поділу між учасниками визнається визна­чальною для господарських товариств також і ГК (ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 88). Згідно зі ст. 85 ЦК непідприємницькими товариствами є то­вариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Із наведених вище визначень бірж у зако­нодавстві вбачається, по-перше, що всі вони складаються з переплетення економічних та юридичних категорій і понять (постійно дію­чий ринок, організація, товариство тощо), і, по-друге, застосовуються абсолютно різні правові категорії (особливий суб’єкт госпо­дарювання, організація, самоврядна органі­зація, товариство), що, на наш погляд, не розкриває її суті. Незважаючи на такий різ­нобій у визначеннях біржі важливим є те, що всі вони базуються на тому, що при утворен­ні будь-якого виду біржі повинні бути вико­нані такі обов’язкові умови:

1) біржа утворюється шляхом обєднання осіб та їхнього майна (з формуванням ста­тутного фонду);

2) засновники (члени) біржі беруть участь в управлінні її діяльністю як члени загальних зборів — вищого органу управління, мають право бути обраними до виборних органів управління біржею;

3). біржа не має права здійснювати комер­ційну (підприємницьку) діяльність з метою отримання прибутку та його наступного роз­поділу (ч. 7 ст. 279, ч. З ст. 360 ГК). Закон України «Про цінні папери та фондовий ри­нок» такого положення не містить, але згід­но з ч. 1 його ст. 21 прибуток фондової біржі спрямовується на її розвиток і не підлягає розподілу між її засновниками (учасниками), що означає те ж саме. Комерційну (підпри­ємницьку) діяльність на біржі здійснюють її засновники (учасники), надаючи посередни­цькі послуги продавцям і покупцям біржово­го товару (ч. 4 ст. 281 ГК);

4). основним завданням біржі є органі­зація і проведення біржових торгів згідно з біржовими правилами, що розробляються і приймаються самими біржами відповідно до чинного законодавства.

Перші дві з вказаних ознак більше нагаду­ють такі, що є характерними для товариства, яке, як зазначалось вище, відрізняєєься від установи тим, що засновники останньої не беруть участі в управлінні нею. За третьою ознакою біржа утворюється без з мети отри­мання прибутку, тому вона не може бути господарським товариством чи виробничим кооперативом. За переліченими ознаками біржа не може бути визнана і як будь-який інший кооператив — споживчий, обслугову­ючий тощо)1. Згідно із ст. 2 Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 р. ко­оператив — це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх еконо­мічних, соціальних та інших потреб на заса­дах самоврядування. Обслуговуючий кооператив створюється з метою надання послуг переважно членам кооперативу, а споживчий – для задоволення споживчих потреб його членів. Мета ж створення біржі полягає не стільки у задоволенні потреб її засновни­ків (членів), хоча всі вони, створюючи бір­жу, переслідують і свої особисті економічні інтереси, скільки в організації і проведенні біржових торгів, що певною мірою набуває публічного (загальносуспільного) значення.

При цьому її засновники (члени), задоволь­няють свої інтереси не шляхом ведення спільної біржової діяльності, а шляхом само­стійного (кожний окремо), на свій страх та ризик, надання послуг посередницького ха­рактеру. Угоди з надання таких послуг укла­даються не від імені організації (у даному ра­зі — біржі), як це робиться в кооперативі, а від імені кожного засновника (члена) біржі.

Не має правових підстав і для визначення фондової біржі як дочірнього підприємства, оскільки це суперечить характерним озна­кам біржі, закріпленим ч. 2 ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондовий ри­нок», — фондова біржа утворюється не мен­ше ніж двадцятьма засновниками — торгов­цями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльно­сті на фондовому ринку; частка одного тор­говця цінними паперами не може бути біль­шою 5 відсотків статутного капіталу фондо­вої біржі; кожний член фондової біржі має рівні права щодо управління та організації діяльності фондової біржі; а відповідно до ч. 4 цієї статті діяльність фондової біржі при­пиняється, коли число її членів стає меншим 20 і протягом шести місяців не прийнято но­вих членів.

При утворенні фондової біржі як дочір­нього підприємства об’єднання торговців цінними паперами жодна з перелічених умов не дотримується. По-перше, біржа перестає бути об’єднанням торговців цінними папе­рами. Згідно з положеннями ст. 48 Закону об’єднання професійних учасників фондово­го ринку — це саморегулівна організація, метою якої є забезпечення провадження діяльності професійними учасниками фондового ринку, що є членами саморегулівної організації, розроблення і затвердження правил поведінки та ' провадження відповідного виду професійної діяльності. Вона не має статусу торговця цінними паперами, не отримує відповідної ліцензії на здійснення такої діяльності, набуває статусу саморегулівної організації з дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Та обставина, що об’єднання складається - з торговців цінними паперами, нічого не змінює. Згідно з Положенням про саморегулівну організацію ринку цінних паперів, затвердженим наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі — ДКЦПФР) від 23 грудня 1996 р. № 329, заре­єстрованим у Міністерстві юстиції України 26 грудня 1996 р. за № 749/1774 (із змінами та довненнями), таке об’єднання є юридичною особою. Це означає, що у будь-які пра­вовідносини воно вступає виключно від сво­го імені, набуває тільки для себе права і обо­в’язки при утворенні фондової біржі — отримує сто відсотків її статутного фонду, що порушує правило про норму не більш як 5 відсотків для одного торговця цінними паперами — учасника біржі, і колективне управління останньою. У будь-якому випад­ку біржа буде мати одного засновника — юридичну особу і перебувати у повній за­лежності від неї, що навіть не відповідає суті відносин дочірнього підприємства з холдин­говою компанією, яка може володіти не всіма акціями, а тільки контрольним пакетом акцій (ст. 126 ГК)¹. Якщо ж юридична особа є власником 100 % акцій, то тоді — це не до­чірнє підприємство, а господарське товари­ство з одним засновником.

Таким чином, вважаємо, що положення про можливість створення фондової біржі як дочірнього підприємства суперечить ЦК і ГК щодо порядку створення господарських товариств і дочірніх підприємств, порушує принципи утворення та діяльності біржі й тому має бути вилучене із Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Усе наведене є характерним як для товар­ної, так і для фондової біржі й дозволяє з пов­ним правом віднести біржу, за її організацій­но-правовою формою, до непідприємниць­кого товариства, яке створюється без мети отримання прибутку з його наступним роз­поділом між учасниками (ст. 85 ЦК).

Виходячи з викладеного можна визна­чити поняття «біржа»: біржа — це заре­єстрований у формі непідприємницько- го товариства суб’єкт господарювання, створений на основі добровільного об’єд­нання фізичних та юридичних осіб — по­середників для організації та проведення біржових торгів біржовим товаром у кон­кретному місці та в призначений час за визначеними у встановленому порядку бір­жовими правилами¹.

На практиці нині всі діючі біржі за своєю організаційно-правовою формою, закріпле­ною їх установчими документами при дер­жавній реєстрації, не відповідають організа­ційно-правовим формам, передбаченим ГК і ЦК,

[1]Утворення фондової біржи як дочірнього підприємства, на наш погляд, не відповідає також і мсті заснування самої саморсгулівної організації, зазначеної у п. 4 Положення про саморсгулівну організацію ринку цінних паперів.

оскільки у переважній більшості товарні біржі утворювалися у формі товариств з об­меженою відповідальністю, а фондові, як то­го вимагало чинне тоді законодавство, — у формі акціонерних товариств.

З абсолютно незрозумілих причин зако­нодавець у новому Законі України «Про цін­ні папери та фондовий ринок» закріпив недо­ліки законодавства, яке діяло до введення в дію ЦК, визначивши, що фондова біржа може утворюватись в організаційно-право­вій формі акціонерного товариства та това­риства з обмеженою відповідальністю. Хоча ЦК чітко встановив, що ці види товариств відносяться до господарських товариств, які утворюються з метою отримання прибутку з наступним його розподілом². Встановлюю­чи таке правило у зазначеному Законі, його автори і Верховна Рада України грубо пору­шили ч. 2 ст. 4 ЦК, якою чітко визначено: «Якщо суб’єкт права законодавчої ініціати­ви подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов’язаний од­ночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Пода­ний законопроект розглядається Верхов­ною Радою України одночасно з відповід­ним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України». Оскільки ні­яких подібних змін до ЦК не внесено, то для усунення такої невідповідності, по-перше, необхідно ч. 1 ст. 21 даного Закону привести у відповідність з положеннями ст. 84 ЦК, ви­клавши її в такій редакції: «1. Фондова біржа утворюється та діє в організаційно-правовій формі непідприємницького товариства та провадить свою діяльність відповідно до Господарського кодексу України,

[1] У літературі правильно відмічалося, що «товарна біржа як некомерційна господарська організація повинна створюватись у формі непідприємницького товариства» [2, с. 68], але що стосується не тільки товарної, а й бірж ін­ших видів. У цьому зв’язку доречно навести ще одну думку: «Фондова біржа є суб'єктом некомерційного господарювання, який створюється у формі акціонерного товариства та здійснює діяльність з організації торгівлі на РЦП на підставі ліцензії, виданої ДКЦПФР. Саме такс визначення фондової біржі необхідно закріпити у ст. 33 Зако­ну України «Про цінні папери і фондову біржу)»... для усунення існуючих суперечностей в законодавстві слід закріпити положення про створення фондової біржі у формі некомерційного партнерства, як цс зроблено в росій­ському законодавстві, і прийняти відповідний нормативно-правовий акт, який регламентуватиме її правове становище» (5, с. 190—191 ]. Тут автор правильно зазначив некомерційний характер фондової біржі. Незрозуміло тіль­ки, чому цю некомерційність господарювання треба закріпити у формі акціонерного товариства, а потім — ще і некомерційного партнерства, і чи залишається форма акціонерного товариства при такому некомерційному парт­нерстві.

² Цікаво, що при цьому ст. 21 вказаного Закону передбачено, що біржа утворюється та провадить свою діяль­ність відповідно до ЦК, хоча насправді норми про фондову біржу містяться у ГК, а у ЦК жодної такої норми не існує. Для виправлення цього непорозуміння необхідно послатись на ГК.

Цивільно­го кодексу України, законів, що регулюють питання утворення, діяльності та припинен­ня юридичних осіб, з особливостями, визна­ченими цим Законом». Усі ж біржі, створені як господарські товариства, повинні пройти відповідну перереєстрацію як непідприєм- ницькі товариства.

По-друге, необхідно внести відповідні зміни та доповнення до ГК, а також чинних нормативно-правових актів, які регулюють біржову діяльність, з метою приведення їх у відповідність з ЦК і ГК.

У ГК, як видається, питання функціону­вання товарної біржі, не зовсім виправдано віднесено до глави ЗО «Особливості право­вого регулювання господарсько-торговель­ної діяльності», а фондової біржі — до гла­ви 35 «Особливості правового регулювання фінансової діяльності», у той час, коли і то­варна, і фондова біржі зобов’язані забезпе­чувати організацію і проведення біржових торгів біржовим товаром шляхом купівлі- продажу (не мас особливого значення, яку форму має товар — нафта, цінний папір, пра­во на контракт тощо), тобто торгівлі.

Зважаючи на основні спільні ознаки біржо­вої діяльності та її специфіку вважаємо за до­цільне доповнити ГК главою 30^[2] «Правове ре­гулювання біржової діяльності», в якій перед­бачити § 1 «Загальні засади біржової ді­яльності» (у цьому параграфі необхідно дати загальне визначення біржової діяльності, бір­жі, встановити її організаційно-правову форму як!^підприємницького товариства, класифі­кацію бірж за їх видами, загальні засади утво­рення, державної реєстрації, припинення та ліквідації бірж, загальні принципи діяльності та функції бірж, порядок прийняття біржових правил проведення біржових торгів, перелік та визначення основних біржових угод та угод на надання посередницьких послуг, порядок ви­рішення біржових спорів, відповідальність у сфері біржової діяльності та контроль за нею). Параграфи 2—3 — присвятити особливостям правового регулювання діяльності, відповід­но, товарної і фондової бірж. Четвертий пара­граф міг би бути присвячений питанням пра­вового регулювання інших видів бірж, що діють в Україні, із зазначенням, шо на них по­ширюються загальні засади правового регу­лювання діяльності бірж, за винятком особли­востей, шо випливають із специфіки їх пред­мета та суб’єктного складу (наприклад, аграр­на біржа, що утворюється відповідно до Зако­ну України «Про державну підтримку сіль­ського господарства України» від 24 червня 2004 p.).

Згідно із ст. З Закону України «Про дер­жавну реєстрацію юридичних осіб та фізич­них осіб —підприємців» «біржі, інші уста­нови та організації, для яких законом вста­новлені особливості державної реєстрації, набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом»¹. Тому в ГК треба також вказати, що державна реєстра­ція бірж і набуття ними статусу суб’єкта гос­подарювання (відповідно, і юридичної осо­би) здійснюється згідно із зазначеним Зако­ном, а право на здійснення особливого виду діяльності — з моменту видання дозволу на здійснення певної діяльності. Фондові біржі (як і товарні) набувають статусу суб’єкта господарювання з моменту їх державної ре­єстрації, а право проведення біржових торгів цінними паперами — з моменту отримання дозволу ДКЦПФР.

Як видно з наведеного аналізу, не відпо­відають сучасному стану правового регу­лювання господарських відносин спецальні закони, що регулюють біржову діяльність. Перш за все їх необхідно привести у відпо­відність до ЦК і ГК.

Разом з тим зазначимо, що подібне «ла­тання» вказаних законів не приведе до кар­динальних зрушень у поліпшенні правового регулювання біржової діяльності. На розгля­ді у Верховній Раді України нині перебу­вають проекти законів, які безпосередньо чи опосередковано спрямовані на поліпшення правового регулювання біржової діяльності [6]. Однак усі вони базуються, на наш по­гляд, на застарілих підходах і до біржової діяльності, і до її правового регулювання. Як видається, назріла необхідність прийняття принципово нового закону про біржову ді­яльність, в якому комплексно було б врегульовано всі основні загальні питання біржової діяльності в Україні і особливості функціонування бірж окремих видів

Використана література

1. Биржевое дело: Учеб. Пособие / И. В. Зотов, В. И. Успаленко. — X.: Бурун-Книга, 2005. — 256 с.; Сохацька О. М. Біржова справа: Підручник. — Тернопіль: Карт-бланш, 2003. — 602 с.

2. Бобкова А. Г., Моісеєв Ю. О. Біржове право: Навч. Посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 200 с.

3. Івченко А. О. Тлумачний словник української мови. — X.: Фоліо, 2002. — 540 с.

4. Невзоровъ А. С. ПособІе къ изученію торговаго права. — Изданіе второе. — Юрьев, Лифл. Г.: Из­датель М. С. Михалевскій, 1912. — 430 с.

5. Попова А. В. Поняття фондової біржі та торговельно-інформаційної системи як професійних учасників ринку цінних паперів в Україні // Вісник господарського судочинства. — 2004. — № 4. — С. 187—І9І.

6. Див., напр.: проект Закону України «Про товарну біржу», внесений народними депутатами України М. JI. вятинею, В. П. Мартиновським // http: // rada. Kiev.ua

7. Советский энциклопедический словарь. — М.: Советская энциклопедия, 1980. — 1600 с.

8. Солодкий М. О. Біржовий ринок. — К.: Джерела М, 2002. — 336 с.

9. Цивільне право України: Підручник. — У 2-х кн. (О. В. Дзера (кер. авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнецовой — 2-е вид. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Кн. 2. —640 с.

10.Щербина В. С. Господарське право: Підручник. — 2-е вид., перероб. і допов. — К.: Юрінком Ін­тер, 2005. — 592 с.

11. Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права. — М.: Статут, 2003. — Т. II: Товар. Торговые сдел­ки. — 544

^[2] Цс саме правило закріплене у ч. 3. ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», а рішенням ДКЦПФР «Про внесення змін до рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04.09.2003 № 364 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних си­стем» від 1 серпня 2006 р. № 635, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 серпня 2006 р. за № 999/12873, дане Положення скасовано.