Форми держави

Кожна держава має певну організацію, певний устрій. Побудова і функціонування держави можливе на підставі конкретних її форм. Форма держави – це її устрій, який характеризується трьома взаємозалежними елементами:

- способом організації органів вищої державної влади;

- територіальною організацією держави;

- способом здійснення державної влади.

Зазначені елементи складають форму держави у широкому її розумінні.

Кожен тип держави має свої відповідні форми із притаманними їй особливостями. Разом з тим форма всіх існуючих держав має загальні ознаки. В залежності від цього розглянемо елементи форми держави.

Форма державного правління являє собою структуру вищих органів державної влади, порядок їх утворення та розподілу компетенцій між ними. Вона визначає:

- порядок створення вищих органів державної влади, їх побудову;

- принципи взаємовідносин між вищими та іншими державними органами;

- обсяг забезпечення органами вищої державної влади прав і свобод громадянина та ін.

У світовій практиці форми державного правління поділяють на дві основні групи: монархії і республіки.

Монархія характеризується такими властивостями і юридичними ознаками:

- влада цілком або частково належить одній особі – монарху;

- як правило, перебування відповідного монарха при владі є безстроковим, тобто закінчується з настанням його смерті або при відмові;

- влада монарха передається, як правило, у спадок;

- монарх здійснює свою владу не за дорученням держави, а за власним правом;

- монарх як глава держави не несе відповідальності за свої вчинки.

Необмежена монархія – держава, де влада монарха фактично і юридично не обмежується ніякими органами, законами. Його воля є незмінною. Існують такі її різновиди:

- деспотична - влада монарха обожнюється, а він офіційно визнається наступником Бога на землі (божеством). Такі монархії існували у рабовласницьких державах Давнього Сходу.

- абсолютна- характеризується тим, що хоча монарх уже і не обожнювався, але його влада визнавалася необмеженою. У такій державі немає законодавчого органу (парламенту), що обирається населенням, а також конституційних актів, що обмежують владу монарха. Існувала у Російській Імперії, в даний час - в Саудівській Аравії;

- теократична – це така форма правління, коли релігійна влада зливається з державною владою, релігійний лідер є одночасно і главою держави (Ватикан).

Обмежена монархія (конституційна) – держава, де влада монарха обмежена конституцією й поділена із владою інших суб'єктів, що мають певні повноваження. Існують такі її різновиди:

- парламентська монархія - влада монарха суттєво обмежується в усіх видах державної влади. Монарх не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується парламентом, і уряд підзвітний останньому. За ним зберігається лише формальний статус глави держави й виключно представницькі повноваження. Існують у сучасній Англії, Іспанії, Норвегії, Швеції, Японії;

- дуалістична монархія – монарх позбавлений законодавчої влади, яка переходить до парламенту. Разом з тим монарх зберігає за собою виконавчу владу. Він особисто формує склад уряду, яким керує сам або через призначеного ним прем'єр-міністра. Уряд підзвітний не парламенту, а йому. Така монархія зараз існує в країнах Близького Сходу (Бахрейн, Йорданія, Кувейт). Крім зазначених видів монархій, існує виборна монархія, при якій поєднуються елементи монархії та республіки. Прикладом такої держави є Малайзія, де главою уряду є виборний верховний правитель (монарх), який обирається із правителів монархічних штатів, що входять до склад федерації.

Республіка (лат. res public – суспільна спрaва) характеризується такими властивостями і юридичними ознаками:

- наявністю вищих виборчих органів влади;

- вищі державні органи обираються населенням або формуються представницьким органом на певний термін;

- наявністю глави держави, що обирається на певний термін;

- відповідальністю глави держави у випадках, що визначені законом;

- похідністю державної влади від суверенітету народу;

- відповідальністю посадових осіб, що реалізується через відставку та відклик;

- взаємною відповідальністю особи і держави;

- обов’язковістю захисту прав і свобод людини.

У теорії права розглядають аристократичні та демократичні республіки. В аристократичній республіці формальне право обирати і бути обраним належить лише вищим верствам населення

(Стародавній Рим). У демократичних республіках формальне право брати участь у виборах органів влади належить всьому населенню країни, тобто всім її громадянам, які досягли певного віку, не визнані судом недієздатними або якщо їх право не обмежене на підставах, передбачених законом (антична - Афіни, феодальна – Венеція, Новгород, в Україні – козацька республіка, буржуазна – Італія, СШ, Франція, постбуржуазна - Білорусь, Грузія, Україна).

Серед демократичних республік розрізняють три основні види форми правління: парламентська, президентська, змішана (президентсько-парламентська чи парламентсько - президентська). Парламентська республіка - це держава, де здійснюється верховенство парламенту, що обирається населенням країни. Їй притаманні такі риси:

- президент обирається парламентом;

- глава держави (президент) не має відношення до формування уряду і не може впливати на його політику;

- президент формально наділений повноваженнями виконавчої влади, насправді вся виконавча влада належить урядові;

- нормативні акти президента затверджуються парламентом;

- уряд формується парламентом з представників партій, що мають в ньому більшість;

- уряд підзвітний тільки парламенту;

- парламент може висловити уряду недовіру, що тягне за собою його відставку.

Мають місце в ФРН, Італії, Індії, Греції, Чехії.

Президентська республіка характеризується наявністю глави держави – президента, який може поєднувати повноваження глави держави і уряду. Президент обирається непарламентським шляхом (прямими або непрямими виборами населення). Президент одноособово або з подальшим схваленням верховної палати парламенту формує склад уряду, яким керує сам. Уряд несе відповідальність тільки перед президентом, а не перед парламентом. Президент за певних обставин може розпустити парламент. В свою чергу парламент може ініціювати процес проти президента (імпічмент) для відсторонення його від влади у разі порушення ним конституції чи скоєння злочину. Прикладами президентських республік є США, Аргентина, Мексика, Бразилія, Іран, Швейцарія.

Змішана (напівпрезидентська) республіка -це така республіка, яка поєднує риси парламентської і президентської республіки де:

- президент – глава держави, обирається народом так, як і парламент;

- глава держави (президент) особисто пропонує склад уряду, який затверджується парламентом;

- президент підписує та обнародує закони, що приймаються парламентом (Україна, Франція);

- уряд підзвітний як президенту, так і парламенту (подвійна відповідальність);

- парламент може виразити недовіру уряду, фактично позбавити його повноважень;

- за певних умов парламент набуває право усунути президента з поста;

- за президентом визнається право (у визначених конституцією випадках) дострокового розпуску парламенту та призначення нових виборів його складу.

Такі республіки існують в Україні, Болгарії, Португалії, Франції, Фінляндії.

Форма державного устрою характеризує засоби національно – державного й адміністративно – територіального розподілу держави та засоби взаємозв’язку її територіальних утворень.

Форма державного устрою відповідає на запитання, який територіальний устрій має певна держава. На відміну від форми правління організація держави розглядається з погляду розподілу державної влади і державного суверенітету в центрі і на місцях, їх поділу між складовими частинами держави.

Державний устрій може бути простим (унітарним) і складним (федеративним).