Види адміністративних процесуальних представництв та їх особливості

У ч. З ст. 56 КАС України закріплено, що представники бе­руть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону. Тому, виходячи із цього законодавчого положення, можна говорити про те, що процесуальне представництво буває таких двох основних видів як договірне і законне процесу­альне представництво.

1. Договірне процесуальне представництво. Цей вид пред­ставництва виникає внаслідок домовленості між особою, яка бере участь у розгляді адміністративним судом справи в якості сторони або третьої особи та особою, яка є фахівцем в галузі права, володіє необхідними професійними знаннями.

Правовідносини між процесуальним представником та осо­бою, яка бере участь у адміністративній справі (сторона, третя особа), урегульовані виключно диспозитивним методом, ос­кільки такі відносини формуються лише за взаємною згодою цих осіб і можуть виникати, змінюватись або бути припинені у будь-який момент часу.

Оскільки сторона, третя особа має право самостійно визна­чати потребу у процесуальному представнику, тобто процесу­альним законом допускається і відсутність процесуального представника у справі, то, відповідно, цей вид представництва ще іменується як факультативне (необов'язкове) представ­ництво.

Поширеним явищем у судовій практиці є здійснення дого­вірного представництва адвокатами. Як визначено у ст. 1 За­кону України "Про адвокатуру", адвокатура України є добро­вільним професійним громадським об'єднанням, покликаним, згідно з Конституцією України, сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу'.

Крім того, до участі в адміністративному процесі в якості процесуальних представників можуть бути допущені особи, які не входять до адвокатських об'єднань (колегії, адвокат­ської фірми, контори), або які не є адвокатами взагалі.

Нагадаємо, що представником у адміністративному процесі може бути фізична особа, яка відповідно до ч. 2 ст. 48 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність. Отже, законодавець не закріплює ніяких абсолютних обмежень щодо осіб, які вступають у адміністративну справу. Договірним представником у адміністративному процесі може бути будь-яка фізична особа, яка відповідає вимогам ч. 2 ст. 48 КАС України та із якою укладено договір про здійснення представни­цьких функцій....

2 Законне представництво, на відміну від договірного, виникає не на підставі договору, а внаслідок законодавчо за­кріпленого обов'язку конкретної особи здійснювати в адмі­ністративному процесі в інтересах інших представницькі функції

Так у ч.ч. 4-8 ст. 56 КАС України закріплено перелік суб'єктів, які можуть виступати в адміністративній справі за­конними представниками, та визначені особи, щодо яких може здійснюватись такий вид процесуального представництва.

Законними представниками, як визначено вказаною процесу­альною нормою права, можуть бути такі суб'єкти.

1. Батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом — захищають права, свободи та інте­реси І) малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а та­кож 2) недієздатних фізичних осіб.

Також батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом, можуть захищати в суді права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, не­працездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздат­ність яких обмежена. Суд може залучити до участі у таких справах відповідно неповнолітніх осіб, непрацездатних фізич­них осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

Суд з метою захисту прав, свобод та інтересів неповно­літніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, та які бе­руть участь у справі, може залучити до участі у справі їхніх законних представників.

2. Керівник чи інша особа, уповноважена законом, поло­женням, статутом на здійснення функцій законного представ­ника відповідного органу, підприємства, установи, організації. Наприклад, голови місцевих державних адміністрацій пред­ставляють відповідні місцеві державні адміністрації у відноси­нах з ІНШИМИ державними органами та органами місцевого са­моврядування, політичними партіями, громадськими і релігій­ними організаціями, підприємствами, установами та організа­ціями, громадянами та іншими особами як в Україні, так і за ЇЇ межами (п. 2 ст. 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 року)'.

3. Органи та інші особи, яким законом надано право захи­щати права, свободи та інтереси інших осіб. Так, наприклад. Міністерство юстиції України виступає як представник інте­ресів Президента України, утворених ним для здійснення своїх повноважень консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб і Кабінету Міністрів України під час розгляду справ судами України і судами іноземних держав або міжна­родними судовими органами та установами (п. 4 Положення про Міністерство юстиції України^).

У разі відсутності представника у сторони чи третьої особи, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, а також у разі, якщо законний представник цих осіб не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом^ суд зупиняє провадження в справі та ініціює перед органами опіки і піклування чи іншими органами, визначеними законом, питання про призначення чи заміну законного представника.

Отже, із викладеного можна зробити висновок, що законне представництво здійснюється щодо таких категорій суб'єктів:

1) малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з яко­го настає адміністративна процесуальна дієздатність;

2) недієздатних фізичних осіб;

3) неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адмі­ністративна процесуальна дієздатність;

4) непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна діє­здатність яких обмежена;

5) органів, підприємств, установ, організацій;

6) інших осіб, права, свободи та інтереси, яких захищаються відповідно із законом.

Важливо пам'ятати, шо процесуальним законом (ст. 57 КАС України) передбачені обмеження щодо осіб, які можуть бути представниками в адміністративному процесі.

Так не можуть бути представниками в суді особи, які беруть' участь у справі як секретар судового засідання, екс­перт спеціаліст, перекладач та свідок.

Судді прокурори, слідчі не можуть бути представниками в СУДІ крім випадків, коли вони діють як представники відпо­відних органів, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні представники сторони чи третьої особи.

Таким чином, класифікація процесуального представництва в адміністративному процесі на договірне і законне дозволяє охарактеризувати:

1) сутність та особливості кожного із цих видів;

2) підстави та порядок здійснення кожного виду процесуаль­ного представництва;

3) коло осіб, які правомочні бути договірними чи законними представниками, та їх повноваження;

4) законодавство, яке регулює зміст та процедуру здійснення кожного виду процесуального представництва.