Територіальна підсудність адміністративних справ та її різновиди

КАС України встановлено декілька різновидів територіальної підсудності.

Загальна територіальна підсудність формує основне правило щодо розмежування компетенції однорівневих адміністративних судів. За правилами загальної підсудності адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача (ч. 1 ст. 19 КАС України).

За місцезнаходженням відповідача розглядаються у тому числі і справи щодо дій чи бездіяльності засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, що порушують законодавство про вибори та референдум (ч. З ст. 174 КАС України).

Частина 2 ст. 19 КАС України містить правило територіальної підсудності за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача, що не є суб'єктом владних повноважень. Зазначене правило поширюється на справи щодо оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи і обумовлюється необхідністю забезпечення у адміністративному судочинстві доступності правосуддя для фізичних осіб та юридичних осіб, які не € суб'єктами владних повноважень.

Зазначене правило не поширюється на справи щодо: оскарження рішень, дій або бездіяльності Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії, що оскаржуються до Окружного адміністративного суду м. Києва (ч. З ст. 172 КАС України); оскарження рішень, дій чи бездіяльності інших виборчих комісій, членів цих комісій, що оскаржуються до адміністративного суду за місцезнаходженням відповідної комісії (чч. 4, 5 ст. 172 КАС України); щодо уточнення списку виборців, що розглядаються також за місцезнаходженням відповідної комісії (ч. 2 ст. 173 КАС України). Таке виключення зроблено з огляду на необхідність якнайшвидшого розгляду зазначених справ, для яких встановлено скорочені строки розгляду, і забезпечення при цьому участі у розгляді справи представників відповідної комісії, надання необхідних доказів тощо.

Частиною 1 ст. 182 КАС України встановлено правило розгляду адміністративної справи за місцезнаходженням позивача - суб'єкта владних повноважень, що поширюється на справи за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.

Правилами ч. З ст. 175 та ч. 1 ст. 183 КАС України встановлено територіальну підсудність адміністративних справ за місцем вчинення дії (проведення заходів) чи місцем, де ця дія повинна бути вчинена. Так, відповідно до норм ч. З ст. 175 КАС України справи щодо оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії (блоку місцевих організацій партій), їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб'єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу (крім справ щодо оскарження дій чи бездіяльності кандидата на пост Президента України, ініціативних груп всеукраїнського референдуму, інших суб'єктів ініціювання всеукраїнського референдуму) розглядаються за місцем вчинення дії чи місцем, де ця дія повинна бути вчинена. А відповідно до норм ч. 1 ст. 183 КАС України справи за адміністративними позовами про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання розглядаються за місцем проведення цих заходів.

Виключна територіальна підсудність допускає розгляд певних категорій адміністративних справ лише судом, що прямо визначений у законі — окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ (Окружний адміністративний суди. Києва). До таких справ відповідно до ч. З ст. 19 КАС України віднесено:

- адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України. Розгляд зазначених справ у Окружному адміністративному суді м. Києва зумовлений необхідністю уникнення ситуації, коли правомірність таких актів, що стосуються прав багатьох осіб, могла б перевірятися паралельно різними адміністративними судами, що могло б приводити до різних результатів перевірки;

- адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, їхня посадова чи службова особа. У цьому випадку законодавчо прямо встановлено адміністративний суд, до якого мають звертатися з позовами особи зазначених відповідачів, які знаходяться поза межами території України і у цьому випадку неможливим було б використання інших правил щодо територіальної підсудності адміністративних справ;

— адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії. Відповідно до Закону України "Про політичні партії в Україні" реєстрація політичної партії здійснюється Міністерством юстиції України. Анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії здійснюється за позовом Міністерства юстиції України (ст. 24 Закону України "Про політичні партії в Україні"). Заборона політичної партії здійснюється за позовом Міністерства юстиції України чи Генерального прокурора України (ст. 21 Закону України "Про політичні партії в Україні"). Керівні органи більшості політичних партії також розташовані у м. Києві. За таких умов законодавець визнав за доцільне визначити територіальну підсудність таких адміністративних справ Окружному адміністративному суду м. Києва.

Також Окружному адміністративному суду м. Києва підсудні:

адміністративні справи щодо рішень, дій або бездіяльності Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії, крім рішень, дій або бездіяльності Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму (ч. З ст. 172 КАС України);

адміністративні справи щодо оскарження дій чи бездіяльності кандидата на пост Президента України, ініціативних груп всеукраїнського референдуму, інших суб'єктів ініціювання всеукраїнського референдуму, що порушують законодавство про вибори чи референдум (ч. З ст. 175 КАС України);

адміністративні справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності (ч. 1 ст. 180 КАС України).

Альтернативна територіальна підсудність адміністративних справ допускає розгляд певних адміністративних справ місцевим адміністративним судом за вибором позивача (ч. 4 ст. 19 КАС України). Альтернативна підсудність допускається, коли КАС України прямо не визначена територіальна підсудність адміністративної справи.

Різновидом територіальної підсудності адміністративних справ виступає підсудність за зв'язком справ, яка характеризується тим, що незалежно від територіальної підсудності спір належить до підсудності адміністративного суду за місцем розгляду іншої справи, з якою він пов'язаний. Так, за змістом ч. 1 ст. 53 КАС України позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, підсудні суду, що розглядає справу, в яку вступає третя особа. Це дозволяє розглянути усі вимоги у одному провадженні. Таким чином, створюються ліпші умови для дослідження усіх матеріалів справи, досягається економія часу і процесуальних засобів [9]. При цьому необхідно мати на увазі, що в адміністративному судочинстві позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, лише якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду (ч. 1 ст. 21 КАС України). Якщо ж такі вимоги, хоча й пов'язані між собою, але підсудні різним адміністративним судам, вони розглядаються адміністративними судами відповідно до встановлених правил підсудності.

Як вже зазначалося у попередньому параграфі, виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, за правилами адміністративного судочинства оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність судів, їхніх посадових та службових осіб, що не пов'язані зі здійсненням судочинства. КАС України не містить окремих вказівок щодо визначення територіальної підсудності таких справ, якщо відповідачем виступатиме апеляційний адміністративний суд. А визначення територіальної підсудності цих справ відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України (територіальна підсудність за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача, що не є суб'єктом владних повноважень) може приводити до розгляду справи місцевим адміністративним судом, який знаходиться у межах територіальної юрисдикції такого апеляційного адміністративного суду. Це викликатиме сумніви у неупередженості місцевого адміністративного суду і у подальшому служитиме підставою для скасування судових рішень. Отже КАС України не врегульовує правила визначення територіальної підсудності у зазначеному випадку.

Для подолання цієї прогалини Вищий адміністративний суд України застосовує відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України аналогію закону, а саме ч. 1 ст. 108 Цивільного процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ, у яких однією із сторін є суд або суддя цього суду, ухвалою судді суду вищої інстанції. Такі справи передаються на розгляд місцевого адміністративного суду поза межами територіальної юрисдикції відповідного апеляційного адміністративного —у. Тим самим Вищий адміністративний суд України фактично визначив ще один різновид територіальної підсудності адміністративних справ — за ухвалою судді Вищого адміністративного суду України, вказавши законодавцю напрямок доопрацювання норм, якими врегульовано інститут Підсудності адміністративних справ.