Порядок розгляду справ у окремому провадженні

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

2. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

4) усиновлення;

5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;

6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;

7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

8) визнання спадщини відумерлою;

9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

3. У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму

окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

Справи окремого провадження мають такі особливості:

1) заявлені в порядку окремого провадження вимоги є безспірними (відсутній спір про суб'єктивне право);

2) завданням суду є охорона інтересів заявника шляхом підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав;

3) в окремому провадженні відсутні сторони із протилежними матеріально-правовими інтересами, а тому принцип змагальності не застосовується.

Стаття 235. Порядок розгляду справ окремого провадження

1. Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих

Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

2. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

3. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

4. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю представника такої особи.

5. Справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з укладенням мирової угоди.

6. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

7. При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

8. У рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.

28.Порядок ухвалення рішень та постановлення ухвал.
Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду - суддями, які розглядали справу. У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частини суд має проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.Згоди сторін на проголошення лише резолютивної частини рішення не потрібно.Рішення суду, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи. Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Під час ухвалення рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Вихід судді з нарадчої кімнати до проголошення судового рішення можливий лише під час перерви для відпочинку (протягом робочого часу та після його закінчення). Тому, наприклад, вихід до нарадчої кімнати у п'ятницю та проголошення рішення в понеділок є порушенням її таємниці. Причому обмін суддею думками з ким-небудь із приводу судового рішення, що ухвалюється, не допускається. Порушення правил про таємницю нарадчої кімнати є порушенням норм процесуального права і може бути підставою для скасування рішення суду, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, зокрема, в разі доведення факту спілкування судді поза межами нарадчої кімнати з учасником процесу чи іншими особами з приводу справи, що розглядається. Ухвали суду, постановлені окремим процесуальним документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до журналу судового засідання. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються негайно після їх постановлення. Виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді. Пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, пояснення експерта, спеціаліста приводяться в рішенні від імені третьої особи. У тексті рішення не допускається використання не прийнятих скорочень і слів, що не застосовуються в офіційних документах, внесення виправлень, не застережених перед підписом судді. Судове рішення оформляється в нарадчій кімнаті і може бути написано від руки, виконано машинописним чи комп'ютерним способом в одному екземплярі. Роз'яснюючи зміст судового рішення головуючий не вправі оголошувати усні висновки, що не зазначені в рішенні і не підписані судом. Якщо ж вони оголошені, то судовим рішення не вважається. Проте в журналі судового засідання повинно бути зафіксовано, що така процесуальна дія виконана

29.Поняття та значення апеляційного провадження.
Апеляційний перегляд — це новий (повторний) розгляд та вирішення справи судом апеляційної інстанції. Об'єктом апеляційного оскарження за правилами ЦПК є рішення та ухвали суду першої інстанції, які не набрали законної сили. Рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, заочні, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення суду тощо.
Значення апеляційного провадження полягає в тому, що розгляд справ за апеляційними скаргами дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції і спрямувати їх діяльність, а також забезпечувати правильний та однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права. Таким чином, перевірка судових рішень апеляційним судом вважається гарантією правильного розгляду та вирішення справи.

30.Суть і значення апеляційного оскарження і перевірки рішень і ухвал суду першої інстанції.
Законність та обгрунтованість рішень і ухвал суду першої інстанції в цивільному судочинстві України забезпечується системою численних процесуальних гарантій — принципами цивільного процесуального права участю в цивільному процесі прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, які від свого ім'я можуть звертатися до суду із заявами на захист прав, свобод та інтересів інших осіб встановленим цивільним процесуальним порядком розгляду і вирішення справ. Однак зазначених гарантій недостатньо. Як свідчить практика суди через суб'єктивні (некомпетентність, неуважність, спрощений підхід, тощо) й об'єктивні (складність правовідносин, спір з яких розглядається, численність співучасників та ін.) причини постановляють рішення, які не відповідають обставинам справи або нормам матеріального права, котрі регулюють спірні правовідносини сторін, та нормам процесуального права.За таких обставин необхідно мати додаткові гарантії захисту прав і свобод заінтересованих громадян, прав організацій, держави та публічних інтересів і забезпечення законності і обгрунтованості судових рішень і ухвал. В 'їх складі визначальна роль належить апеляційному провадженню — апеляційному оскарженні та перевірці рішень і ухвал суду першої інстанції, які не набрали законної сили (статті 289-318 ЦПК).
Апеляційне оскарження і перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції, що не набрали чинності (законної сили) як процесуальна гарантія захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін досягається реалізацією ними права на оскарження судових актів і перевіркою судом апеляційної інстанції їх законності і обгрунтованості шляхом повторного розгляду справи (перевирішення), з можливістю встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням встановленого порядку. Отже, при апеляційному оскарженні заінтересовані сторони і інша особа, яка бере участь у справі, і вважає винесене судом першої інстанції рішення, ухвалу незаконними і необгрунтованими, переносить до апеляційної інстанції справу на новий (повторний) розгляд та перевірку такого рішення.
Суть апеляції полягає в новому (повторному) розгляді і перевирішенні справи судом апеляційної інстанції.Таким чином, апеляційне оскарження і перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції забезпечує їх законність і обгрунтованість, захист прав, свобод та інтересів осіб, які брали участь у справі, а також публічних інтересів.
Водночас апеляційне провадження е однією з форм що забезпечує однакове застосування судами законів при вирішенні цивільних справ. Розгляд справ за апеляційними скаргами і поданнями прокурорів дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції і спрямовувати їх роботу, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права, а також має превентивний характер — попереджає порушення норм права громадянами, організаціями, посадовими і службовими особами.

31.Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний порядок його реалізації.
Право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги - це надана законом можливість на порушення функціональної діяльності суду апеляційної інстанції на новий (повторний) розгляд цивільної справи і перевірку постановлених по ній рішень і ухвал на відповідність їх вимогам законності і обґрунтованості. Право на апеляційне оскарження мають 1) особи, які беруть участь у справі- сторони, незалежно від їх особистої участь під час розгляду справи судом першої інстанції;- треті особи, як ті, що заявляли самостійні вимоги щодо предмету спору, так і ті, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору;- представники сторін і третіх осіб,- заявники, інші заінтересовані особи- органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи); 2) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. До суб'єктів апеляційного оскарження відносяться і правонаступники сторін та третіх осіб.
Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції, який розглянув справу. Реалізація права апеляційного оскарження здійснюється шляхом подання у встановлені законодавством строки апеляційної скарги на рішення (ухвалу)- процесуального документу-звернення, в якому апелятор вимагає скасування або зміни судової постанови суду першої інстанції як незаконної та необгрунтованої на підставах, викладених у скарзі. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення у судовому засіданні; апеляційна скарга на ухвалу суду - протягом п'яти днів.
У заяві про апеляційне оскарження мають бути зазначені: 1) найменування суду, до якого подається заява;2) ім'я особи, яка подає заяву, її місце проживання або місцезнаходження;3) рішення або ухвала, що оскаржуються. В апеляційній скарзі мають бути зазначені:1) найменування суду, до якого подається скарга;2) ім'я особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;3) ім'я осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;4) дата подання заяви про апеляційне оскарження;5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали;6) нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обгрунтування поважності причин неподання доказів у суд першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;7) клопотання особи, яка подала скаргу;8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником.
За подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції оплачуються судовий збір. За подання апеляційних скарг на ухвалу суду першої інстанції судового збору чинним процесуальним законодавством не передбачено.
Після одержання усіх апеляційних скарг у справі від осіб, які брали участь у справі, суд першої інстанції надсилає їх разом зі справою до суду апеляційної інстанції на наступний день після закінчення строку для подання апеляційної скарги.Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їх надходження направляються до апеляційного суду.Прийняття апеляційної скарги до розгляду тягне за собою виникнення в особи, яка подала скаргу, певних прав. Перш за все, це право доповнити або змінити апеляційну скаргу протягом строку на апеляційне оскарження. Особа, яка подала апеляційну скаргу має право відкликати її до початку розгляду справи в апеляційному суді (до постановлення ухвали про призначення справи до розгляду), а друга сторона має право визнати апеляційну скаргу обгрунтованою в повному обсязі чи в певній частині.