Висновки. Стратегія боротьби з ВІЛ-інфекцією в Україні ґрунтується на визнанні її одним із пріоритетів державної політики у сфері охорони здоров’я

Стратегія боротьби з ВІЛ-інфекцією в Україні ґрунтується на визнанні її одним із пріоритетів державної політики у сфері охорони здоров’я, розумінні того, що СНІД–це глобальна проблема і стосується всього суспільства, кожної людини зокрема.

В країнах, де активно поширюється ВІЛ-інфекція, особливо уразливими до інфікування ВІЛ є діти та молодь, оскільки, за свідченнями різних досліджень, рівень застосування ризикованих практик серед них є більш високим, ніж серед дорослих.

Структура законодавства України у сфері ВІЛ/СНІДу на рівні законів відповідає міжнародним стандартам, але наявний низький рівень правової обізнаності і правової культури різних категорій населення, низький рівень розвитку правозахисної діяльності та відсутність достатніх традицій судового захисту прав людини у зазначеній сфері.

Важливе місця як в психології, так і в педагогіці посідає вивчення особистості, її головних психологічних ознак. Одним із критеріїв самовизначення особистості є рівень суб'єктивного контролю, тобто уміння людини приймати на себе відповідальність за власну поведінку, за результат діяльності в різних ситуаціях.

Ми бачимо що узагальнений образ інтеріала-екстеріала допоможе прогнозувати труднощі і проблеми того й іншого типу людей, більш точно визначати особливості і мотиви поведінки, прогнозувати особливості вибору професії і професійного розвитку особистості.

Важливо відмітити що за результатами дослідження виявилось, що більшість опитаних ВІЛ-позитивних підлітків схильні не розуміти свій вплив на навколишнє середовище. (86% опитаних) та на власну діяльність (92% опитаних). Вони вважають себе не здатними контролювати власний розвиток та досягати високих успіхів у навчальній діяльності.

В той же час більше половини опитаних ВІЛ-позитивних підлітків схильні брати на себе відповідальність за позитивні події, які відбуваються в їхньому житті (60% опитаних), а також за налагодження міжособистісних стосунків (56% опитаних).

Результати діагностики дають нам змогу підтвердити уявлення, що більшість ВІЛ-позитивних підлітків не вважають себе здатним контролювати розвиток власного життя.

Отримані дані дають змогу зосередитися на проблемах, з якими стикаються ВІЛ-позитивні підлітки. Уявіть їхнє життя сповнене невпевненості та черги випадковостей. Психологам, соціальним працівникам волонтерам, які працюють ВІЛ-позитивними підлітками варто звернути увагу на ситуацію, яка склалася у житті підлітка та допомогти йому відчути відповідальність за власне життя.