Поняття і види судових рішень

Судове рішення — це висновок суду як акт судового права, в якому застосовуються норми матеріального та процесуального права при вирішенні судом цивільних справ.

Судові рішення викладаються у таких формах:

1) ухвали - вирішуються лише окремі питання, заявлені перед судом особами, які беруть участь у справі, у заявах і клопотаннях, що виникли самостійно у процесі порушення, розвитку і припинення судочинства у справі. (Ці окремі питання пов'язані з рухом справи у суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду). 2 ) рішення - акти правосуддя у справі, які ґрунту­ються на встановлених у судовому засіданні фактах і застосуванні норм матеріального і процесуального права; У рішеннях ухвалюються вирішення по суті справ позовного і окремого провадження. 3) постанови - письмове судове рішення, в якому справа вирішується по суті. За своїм процесуальним статусом постанова суду в цілому рівнозначна рішенню. Постанови і рішення — ухвалюються, а ухвали — постановляються. Питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, а у випадках, передбачених статтями Кодексу, - постановленням ухвали. Перегляд судових рішень Верховним Судом України закінчується ухваленням постанови.

Види судових рішень. Залежно від способу захисту права і правових наслідків: Рішення про присудження — це постанови суду, якими підтверджуються права, обов'язки та законні інтереси сторін, і одна сторона присуджується виконати на користь другої певні дії або утриматися від їх виконання (про стягнення завданої шкоди, авторської винагороди, виселення з жилого приміщення). Рішення про визнання — постанови суду, якими підтверджується наявність або відсутність між сторонами певних юридичних відносин, певних обставин чи юридичних фактів (визнання права власності, визнання факту родинних відносин громадян тощо). Конститутивні рішення — це постанови суду, спрямовані на зміну чи припинення правовідносин (рішення про виділ частки зі спільного майна, припинення договору найму жилого приміщення, розірвання шлюбу тощо).

Залежно від обсягу розв'язаних ними питань: - Завершальні (основні) повністю вирішують всі правові вимоги, передані на розгляд суду. - Додаткові вирішують окремі правові вимоги, з приводу яких сторони подавали докази і давали пояснення, що не були розв'язані основним рішенням; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Залежно від визначеності: Альтернативні - це ті, якими встановлюється два можливих точно визначених способи його виконання, передбачені нормами матеріального права (Наприклад, коли позивач у процесі розгляду справи погодився замінити спірний предмет на інший або одержати його вартість). Факультативні – це рішення, що зобов'язують відповідача до виконання певних дій, а у випадку неможливості їх виконання водночас визначають інший спосіб це зробити.(Суд, присуджуючи предмет позову, може визначити порядок його виконання, зокрема вказати у рішенні вартість, яку належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна не буде у наявності).

Рішення суду складається зчастин: 1) вступної (часу та місця його ухвалення; найменування суду, що ухвалив рішення; прізвищ та ініціалів судді, секретаря судового засідання; імен сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог) 2)о писової із зазначенням: (позиції відповідача; пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом); 3 )мотивувальної (встановлених судом обставин; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, бере до уваги або відхиляє докази; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону); 4) резолютивної (висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження).

Порядок ухвалення рішень та постановлення ухвал, їх форма 1. Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. 2. Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду - суддями, які розглядали справу. 3. У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частини суд має проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Рішення суду, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи. 4. Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. 5. Ухвали суду, постановлені окремим процесуальним документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до журналу судового засідання. 6. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються негайно після їх постановлення. Виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.

Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішен ня. Суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки. Заява про виправлення описок чи арифметичних помилок у судовому рішенні розглядається протягом десяти днів з дня її надходження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.