Поняття корупції

На даний час одним із першочергових завдань нашої країни є утвердження демократичних принципів верховенства права, рівності всіх перед законом. Підставою для цього є останні події, які відбулися у нашій країні, а також позитивні приклади провідних країн світу з розвинутою демократією. Поряд із цим існують певні проблеми, які гальмують процеси повноцінного та швидкого розвитку країни, на протидію яким необхідно звернути особливу увагу як державі, так і кожному окремому громадянину.

Одним із негативних соціальних явищ, яке потребує глибокого наукового вивчення та аналізу є корупція. З огляду на те, що більшість проблем (особливо економічних), які час від часу вражають різні сфери нашого суспільства, кризових ситуацій, що відбуваються на фоні політичного протистояння в країні, певною мірою пов’язують із впливом на ці процеси явища корупції. Актуальність вивчення цього явища полягає у феноменальній спроможності існувати у кожній країні незалежно від історичного розвитку, рівня економіки, соціального розвитку та наявності законодавчої бази, яка повинна протидіяти цьому. Унікальність його полягає у здатності постійно розвиватися, перетворюватися у різні нові форми прояву, вдосконалюватися, пристосовуватися до наявної правової бази та співіснувати поряд із обов’язковими принципами, які притаманні правовій, демократичній державі: законності, верховенства права, рівності всіх перед законом, дотриманням прав і свобод громадян. Тобто, можна сміливо констатувати, що корупція - це одне з явищ, які здатні породжувати кризові стани у різних галузях суспільного та соціального розвитку кожної держави, насамперед це стосується політики, економіки, державного управління, а також є однією із ключових передумов існування організованої злочинності.

З моменту проголошення Україною незалежності поняття "корупція" набуло значного поширення у вітчизняній правовій літературі, виступах політичних діячів та керівників держави. Аналіз законодавства, наукової та довідниково-термінологічної літератури дозволяє стверджувати, що поняття "корупція" сформувалося за давніх часів і розумілося загалом як хабарництво.

Термін "корупція" походить від сполучення латинських слів "corrеі" - декілька учасників однієї зі сторін зобов'язального відношення з приводу єдиного предмета і - ламати, ушкоджувати, порушувати, відміняти. У результаті утворився самостійний правовий термін -"corrumpere", що припускав діяльність декількох (не менше двох) осіб, метою яких є "псування", "ушкодження" нормального ходу судового процесу або процесу керування справами суспільства. Дане поняття було введене у вжиток лише наприкінці 80-х років XX ст. Замість нього використовувалися терміни "хабарництво", "зловживання службовим становищем", "попуск" тощо.

Розглядаючи корупцію як соціально-правове явище, доречним насамперед буде навести визначення даного поняття в національній та іноземній правовій літературі.

У сучасному юридичному енциклопедичному словнику корупція визначається як "злочинна діяльність в сфері політики чи державного управління, яка полягає у використанні посадовими особами довірених їм прав та владних повноважень для особистого збагачення" [19; с. 462].

М. Ю. Тихомиров пропонує розглядати корупцію як злочинну діяльність у сфері політики чи державного управління, використання посадовими особами наданих їм прав та владних повноважень з метою особистого збагачення. На його думку, найбільш типовими проявами корупції є такі дії:

по-друге, це діяння по підкупу даних осіб, фізичними та юридичними особами. Разом з тим, слід зауважити, що підкуп осіб, уповноважених на виконання функцій держави, або осіб, прирівняних до них, юридичними особами здійснюватися не може.

На практиці певну юридичну особу завжди представляє фізична особа - працівник юридичної особи або ж інші особи належним чином уповноважені керівництвом юридичної особи. Тому вважаємо за доцільне вести мову про підкуп осіб, уповноважених на виконання функцій держави, або осіб, прирівняних до них уповноваженими представниками юридичних осіб.

Для того, щоб аргументувати важливість вивчення та аналізу даного питання саме для України, необхідно звернутися до статистичних даних. Так, згідно із звітом 2012 року в світовому "індексі сприйняття корупції", опублікованому некомерційною організацією Transparency International, Україна посіла 144 місце з 176 по рівню корупції. Однакову з Україною оцінку, 26, отримали ще п'ять країн: Сирія, Республіка Конго, Центрально-Африканська республіка, Камерун та Бангладеш. У рейтингу 2011 року вона посідала 152 позицію зі 183, проте це не свідчить про покращення результату, оскільки позаминулого року оцінка України була вищою - 27.

Кожна країна отримує оцінку від 0 до 100 - чим вона вища, тим "чистіша" країна від корупції.

"У той час, як жодна країна не отримала ідеальну оцінку, дві третини країн мають бал нижче 50, що свідчить про серйозні проблеми з корупцією", - сказано у прес-релізі Transparency International.

Індекс складається на основі опитувань та досліджень, в ході яких експерти з'ясовують, як оцінюють рівень корупції у своїй же країні її мешканці. Для оцінки рейтингу України Transparency International використала вісім досліджень. "Корупція ламає долі та руйнує людські спільноти, вона підриває підвалини держав та їхніх інститутів. Вона стає причиною масового невдоволення, яке загрожує подальшій дестабілізації та розвитком конфліктів", - повідомляє Transparency International. Серед колишніх радянських республік найкращою у рейтингу є Естонія, яка посідає 32 місце. Росія у цьогорічному рейтингу отримала 133 місце з 28 балами. Перше місце у рейтингу ділять Фінляндія, Данія та Нова Зеландія - у них по 90 балів. Отже, з огляду на вищенаведене, слід детально вивчити таке соціальне явище, як корупція [25].

У національному законодавстві поняття корупціїзнайшло своє нормативне закріплення в Законі України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 7 квітня 2011 р. (набрав чинності 1 липня 2011 р.), де зазначено, що корупція - це використання особою (особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; особи, які прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону; посадові особи юридичних осіб, фізичні особи - у разі одержання від них вказаними особами або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди) наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди вищеперерахованим особам або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей [26].

Аналізуючи дане визначення, необхідно зазначити, що у новому законі більш широке тлумачення надане терміну «корупція». Так, якщо в Законі України «Про боротьбу з корупцією» під корупцією розумілася лише діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг [27], то з 1 січня 2010 року під це поняття підпадає також відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей. Крім того, дається визначення термінам «близькі особи», «конфлікт інтересів», «корупційне правопорушення», «неправомірна вигода».