Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как противостоять манипуляциям мужчин? Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







Малюк Цахес





1819 року окремим виданням з’явився один з найвідоміших творів Гофмана, його казкова повість “Малюк Цахес на прізвисько Цинобер”, яка відразу ж знайшла визнання як серед читачів, так і серед літературних критиків. Адальберт фон Шаміссо, ознайомившись з гофманівською повістю, назвав письменника “нашим беззаперечно найкращим гумористом”, а сам Гофман охарактеризував власну повість як “витвір дуже нестриманої і саркастичної фантазії”.Історія задуму. Лікар Гофмана – Юліус Едуард Хітциг – розповідав, що поштовхом до створення фантастичної історії малюка Цахеса стали такі обставини. “Еїесною… він тяжко захворів на живіт; хвороба супроводжувалася ще й нападами подагри. Я відвідував його щодня і не раз чув, як ним оволодівали фантазії, народжуючи нові образи. Одного разу я прийшов після полудня, і Гофман, у якого був сильний напад лихоманки, простягнув гарячу руку і почав швидко говорити короткими фразами: “Уявіть собі тільки, що за думки лізуть мені до голови, бридкий, пришелепуватий виродок робить усе навпаки, а якщо стається щось особливе, незвичайне, то всі прославляють його як автора, і так завжди. Або, наприклад, інший, у котрого є сюртук: тільки він його одягне, як рукава стають надто короткими, а поли надміру довгими. Ось видужаю й неодмінно напишу казку про цих двох малих”. Мені та думка видалася цікавою, й тількино Гофман одужав, маленький Цахес вже був готовий, він працював над ним не більше двох тижнів”. Сам Гофман називав свій твір “фантастичною п’єсою” і сам намалював його портрет, стверджуючи, що ніхто, крім нього, не знає Цахеса в обличчя.Дивовижний образ Цахеса був створений фантастичною уявою Гофмана, але при цьому він спирався й на окремі мотиви, запозичені письменником у його літературних попередників. Так, незвичайні імена персонажів, що оточують Цахеса, Гофман перейняв з книги лікаря XVIII століття Йоганна Георга Циммермана “Про самотність”. Образ самого Цахеса частково нагадує образ фантастичного персонажа на ім’я Альраун, що доволі часто з’являвся на сторінках тогочасних літературних творів. Мотив трьох чарівних волосинок, що дають магічну силу їх господарю, був запозичений Гофманом із казки братів Грімм “Чорт з трьома золотими волосинами” (одному з персонажів гофманівської повісті Цахес видається схожим на “мавпу Вельзевула”, тобто диявола). Але в цілому, творчо обігруючи вже відомі читачеві мотиви та образи, Гофман створив цілком оригінальний літературний сюжет, сповнений іскрометної іронії та гострої сатири на політичну дійсність сучасної йому Німеччини.Особливості жанру.Повість “Малюк Цахес на прізвисько Цинобер” написана у властивій для Гофмана “манері Калло”, тобто в гротескній манері, яка поєднує повсякденну реальність з елементами дивовижного і фантастичного. Зовні повість дійсно нагадує звичайну казку з сюжетом, типовим для фольклорної казки, побудованої на доланні героєм певних життєвих перешкод і винагородою його у фіналі за виявлені хоробрість та кмітливість. Але Гофман не випадково уточнює, що його повість це “казка з нових часів”. Цим самим він дає зрозуміти, що його твір слід сприймати дещо інакше, аніж звичайну казку. Насамперед Гофман видозмінює жанрову структуру казки тим, що, згідно з прийомами романтичної поетики, вводить до неї постать автора, який неодноразово звертається до читача, коментує ті чи інші постаті та події твору, намагається передбачити реакцію читача на його твір та враження, яке він викликатиме. Подруге, на відміну від звичайних казок, час і місце дії яких історично неконкретизовані, Гофман, попри таку ж формальну неприкріпленість сюжету свого твору до певної країни чи історичної епохи, однак вводить у художній світ повісті чимало таких прикмет: побутових (німецькі імена окремих героїв, назви страв та напоїв), соціальних (професії, суспільні прошарки, назви посад та державних установ), історичних (зв’язок з епохою просвітницького руху), які дозволяють читачеві впевнено співвіднести дію повісті з реаліями історичної епохи, сучасної самому Гофманові. Ще одним,, не менш вагомим відступом від поетики звичайної казки, дія якої відбувається виключно в фантастичному світі, казка Гофмана не тільки поєднує два світи – фантастичний і реальний, але й досягає такого поєднання у доволі специфічний спосіб. Після Гофмана його візьмуть на озброєння багато письменниківромантиків, але це винайдення, на думку критиків, належить саме йому і полягає у тому, що фантастичне у Гофмана має подвійну природу. З одного боку, воно дійсно сприймається як щось безумовно чарівне, казкове, але, з іншого боку, одночасно містить у собі й передумови, які дозволяють пояснити його логічно, з позицій реальності та її здорового глузду, наприклад, як дивовижний, але ймовірний збіг обставин, як ілюзія, яка примарилась внаслідок нервового збудження, зрештою, як факт, який зумисно був кимось підтасований тощо. Один з найбільш проникливих російських шанувальників творчості Гофмана, письменникромантик князь В. Одоєвський, пояснював прийом подвійної ймовірної інтерпретації реальності у Гофмана так: “Його чудодійне завжди має дві сторони, одну суто фантастичну, іншу – реальну; так що шановного читача ХіХ століття ажніяк не примушують вірити безумовно в фантастичність того, що відбувається; в процесі розповіді автор вказує на аргументи, які можуть все пояснити у цілком природний спосіб; зрозуміла схильність людини до надприродного при цьому задовольняється, разом з тим автор не порушує й звичку сприймати реальність у її логічному вигляді”.Химерна двоякысть світу філістерської реальності і до світу романтичної казковості – це художня ознака, яка поєднує “Малюка Цахеса” з іншими творами. Гофмана і одночасно вносить у створюваний ним жанр літературної романтичної казки риси яскравої самобутності та неповторності.Сатирична спрямованість казки.Гофман не випадково назвав свого “Малюка Цахеса” “витвором дуже нестриманої і саркастичної фантазії”. Сарказм (з грецьк. букв. – розриваю м’ясо) – це особливо в’їдлива і гостра сатира, яка має на меті висміювання тих або інших негативних явищ дійсності. Цікаво, що ще до появи “Малюка Цахеса” Берліном поповзли чутки про те, що казка містить у собі політичну сатиру і, що найімовірніше, вона буде заборонена до друку. Дійсно, повість Гофмана за своїм пафосом є політичною сатирою, вістря якої спрямоване передусім на ту систему суспільнополітичних відносин, що панувала в тогочасній Німеччині. У своїй повісті Гофман створює масштабний гротескний образ німецької дійсності, який характеризує побут, звичаї, мораль, життєві цінності та інтереси основних суспільних сил та прошарків тодішньої Німеччини: від обивателя з його вузькообмеженим колом філістерських інтересів, протиставленого йому освіченого “ентузіаста”, що прагне вищих, духовних цінностей, – до пихатих та обмежених представників вищих державних інституцій – судових та політичних радників, міністрів, князів, а також представників науки та освіти, що в загальній атмосфері лицемірства й невігластва хизуються своєю псевдоосвіченістю. У дзеркалі фантастичного гротеску відображаються соціальні реалії епохи: необмеженість абсолютистської влади, тупе вірнопідцанство обивателів, торжество деспотизму та беззаконня.У Керепесі легко впізнаються типові прикмети одного з тих карликових князівств, на які була поділена тогочасна Німеччина. Попри свою очевидну нікчемність, кожне з таких князівств (і змальоване в повісті Гофмана не виняток) мало неабиякі великодержавні амбіції і претендувало на значну політичну вагу, хоча насправді давно перетворилось на історичний анахронізм, змертвілу бюрократичну машину, в якій процвітали звичайне самодурство та безпринципний кар’єризм. При дворі можна легко було втертися в довіру до князя і отримати високу посаду, позичивши, наприклад, йому “шість дукатів і тим визволивши його з великої халепи” або запропонувавши “чудовий засіб для виведення масних плям” з кашемірових штанів міністра. Як і найвищі урядовці, чиновники середньої ланки також зайняті нікчемними та дріб’язковими справами на зразок того, “як найкраще приладнати стрічку Зеленоплямистого Тигра міністрові Циноберу”.

16.(чому твір відноситься до романтизму) Яка ж це чарівна і світла казка, що написав Гофман! Яка вона весела, яскрава і щаслива! Як у всіх казках, у ній усе закінчується добре, зло покаране, добро, винагороджене… Як вражає своїми казковими деталями світ Гофмана, населений феями! Кожний свій образ Гофман, письменник-романтик, змалю-№ гак, щоб персонаж запам’ятався надовго. Гофман - знакова постать німецького романтизму, яка сфокусувала всі найхарактерніші його риси, теми, центральні ідеї. Фантастичний, світ Гофмана змушує вірити у реальність нереального, дає змогу існувати поруч комічному і трагічному. Характерні риси романтизму: культ природи і природного, зловісна, примхлива готика, любов до екзотики та таємничого, чудесного, містичного, використання чарівного сну, конфлікту між добром і том та ін. Фея Розабельверде, яка втручається у життя людей, та маг і чарівник Проспер Альпанус зображені як гротескні персонажі, які майже не відрізняються від людей, хіба що своїми чарівними здібностями - вони сваряться одне з одним, влаштовують розіграші та шоу, заздрять одне одному тощо.Іронія є формою вираження дум сміх із чогось. Іронія у Гофмана виникає через зведення зла у всесвітню ка горію, «абсолютне зло», та синтез протилежностей - реального та ірреально людського і казкового. Гротеск, гіпербола, глузування, жарт як форми іронії. Малюк Цахес перетворюється і маленької потвори на велику і страшну, у кожного з персонажів переважає якась одна гіперболізована риса характеру. Письменник наголошує, що сун часне йому суспільство - темне, нерозбірливе, зайняте своїми нагальними потребами, не здатне на кохання, дружбу - не захищене від таких потвор, як Малюк Цахес; висновок Гофмана: Цахесів творить погане, неосвічене суспільство.Малюк Цахес як художнє узагальнення потворності будь-якого культу. Ліза, Князь Барзануф, професор Мош Терпін, Фабіан, Пульхер та ін. Кожний персонаж є уособленням якоїсь людської вади. Та найбільшою вадою Гофман вважає нестримне бажання влади. Письменник змальовує потворне людське суспільство, яке підносить таких, як Цахес, на вищі щаблі влади, а потім змушене вклонятися йому й плазувати перед ним. «Малюк Цахес» є надійним щепленням проти будь-яких культів.Золоті волоски уособлюють владу золота, Малюк Цахес - потворність влади, культ кумирів. Гофман спрямовує іронію на казкове суспільство, але має на думці сучасне йому суспільство. Фантастичні персонажі, схожі на людей, розповідають людям про них самих, наочно показують людські вади - низькоуклінство перед кумирами, всемогутню владу грошей, небажання говорити правду, бажання слухати лестощі тощо.Феї і чарівники у цій казці літають у повітрі, коли їм заманеться, позапрягавші у візки голубів, лебедів, навіть крилатих коней. Фея Розабельверде від початку незрозумілим читачеві персонажем: наче б то робить добру справу, допомагає, але від того все у князівстві летить шкереберть. Фея казково вдягнена: вона з’являється спочатку у довгій сукні, сховавши обличчя під серпанком, перетворюється на метелика, чудернацьку комаху, потім у осяйному білому вбранні, підперезана блискучим поясом, з білими і червоними трояндами в чорних косах. Перебувати в доктора Альпануса, фея втрачає чарівного гребінця, яким треба зачісувати Чарівні золоті волоски на голові потворного Цахеса.Чарівний доктор Проспер Альпанус, майже по-китайському вдягнений, із пишним беретом і плюмажем на голові. Він їздить у кареті-мушлі з блискучого кришталю, з-під коліс лунають чарівні гармонійні звуки. У золотій упряжці - два сніжно-білих однороги, золотий фазан, який тримає у дзьобі золоті віжки, а ззаду великий жук, котрий махає крильцями, створюючи прохолоду. Він живе у невеликому двоповерховому будиночку, де за швейцара - золотавий страус, а у кімнатах інші тварини. Доктор володіє чарівними каталогами із кольоровими гравюрами потворних чоловічків.Саме з них Альпанус дізнається про те, що Цахес просто зачарований феєю Розабельверде чоловічок. Після відновлення справедливості і падіння Цахеса чарівники братимуть учисть у весіллі Бальтазара і Кандіди. Письменник за допомогою слів створює Искраві образи цього свята. Вбрання нареченої променить чарами Розабельверде, К:і прикрасила наречену найкращими трояндами та магічним намистом. «А всім Лобре відомо, що вбрання дуже личитиме, коли до нього докладе рук фея…» - с посмішкою закінчує Гофман.Просто вражає, як разом з усіма цими золотими горщиками, однорогами, мареннями Гофман змушує читача навчитись дуже серйозних речей, побачити відображення персонажів його казок у сучасному світі, відокремити добро від зла. Чи є матеріальний світ казкових персонажів тільки супроводом, камуфляжем, так би мовити, солодощами у несмачній каші? Та ні, епме за ним, оцим принадним блиском, чарівними предметами ми і сьогодні пізнаємо знайомі образи поруч…








Date: 2015-07-22; view: 216; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2017 year. (0.007 sec.) - Пожаловаться на публикацию