Провадження в адмыныстративних справах

Підставою для настання дисциплінарної відповідальності може бути дисциплінарний проступок, тобто шкідливе протиправне винне діяння (дія чи бездіяльність), що полягає у невиконанні або неналежному виконанні працівником своїх службових обов'язків, а рівно іншому порушенні службової дисципліни, за які законом передбачена дисциплінарна відповідальність; адміністративний проступок (див. Закон "Про боротьбу з корупцією") або порушення морального характеру (див. статтю 14 Закону "Про державну службу").

Слід звернути увагу на те, що дисциплінарна відповідальність за нормами адміністративного права настає: — у порядку, встановленому законами України (див. закони "Про державну службу", "Про боротьбу з корупцією", "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" та ін.);

- відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку (див. Типові правила внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів);

- на підставі дисциплінарних статутів та спеціальних положень, чинних в окремих галузях і сферах державного управління (див. Статут про дисципліну працівників спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб, Дисциплінарний статут прокуратури України, Дисциплінраний статут органів внутрішніх справ та ін.).

Дисциплінарне провадження являє собою врегульовану законодавством діяльність уповноважених суб'єктів щодо застосування дисциплінарних стягнень при дотриманні прав і законних інтересів винних осіб.

Слід мати на увазі, що дисциплінарне провадження характеризується наступними принципами: законності, гласності, об'єктивної істини, демократизму, рівності всіх перед законом, економічності, оперативності, доцільності та ін.

У дисциплінарному провадженні виділяють наступні стадії:

· порушення дисциплінарного провадження;

· дисциплінарне розслідування;

· розгляд дисциплінарної справи і винесення рішення;

· виконання прийнятого рішення;

· перегляд рішення за скаргою;

· перегляд рішення в порядку нагляду.

60. Стадії дисциплінарного провадження

3. 1. Дисциплінарне провадження включає:

- перевірку даних про порушення судовим експертом чинного
законодавства;

- порушення дисциплінарного провадження;

- розгляд дисциплінарної справи.

3.2. Перевірка даних про допущення порушень чинного
законодавства судовим експертом здійснюється в місячний строк з
дня надходження подання (скарги) або акта перевірки діяльності
судового експерта до ЦЕКК. У разі необхідності строк розгляду
матеріалів може бути продовжений, при цьому загальний термін
перевірки не повинен перевищувати 45 днів.

Перевірка здійснюється шляхом:

- витребування від судового експерта письмового пояснення;

- перевірки фактів, викладених у поданні (скаргах) або акті
перевірки діяльності судового експерта;

- у разі потреби рецензування висновку або перевірки
діяльності судового експерта.

Підготовка матеріалів для розгляду ДК ЦЕКК покладається на
секретаря комісії.

3.3. Дисциплінарне провадження щодо судового експерта
порушується протягом десяти робочих днів з дня одержання даних про
підтвердження факту дисциплінарного проступку.

3.4. Розгляд дисциплінарної справи відбувається за
обов'язковою участю судового експерта, відносно якого порушено
дисциплінарне провадження.

Повторна неявка судового експерта без поважних причин не
перешкоджає розглядові справи за його відсутності.

До початку розгляду справи судовий експерт має право заявити
відвід члену ДК ЦЕКК, якщо він вважає, що член комісії
зацікавлений в результатах розгляду чи має сумнів у його
об'єктивності з інших причин.

61. Охарактеризуйте стадію службового розслідування дисциплінарного провадження.

Поряд з розслідуванням злочинів та адміністративних правопорушень в юридичній практиці широко застосовується службове розслідування, яке відповідно до нормативних актів різної правової сили може чи повинно проводитись за наявності певних об-ставин.

Ці обставини дуже різноманітні, наприклад, порушення трудової дисципліни.

У ході проведення будь-якого службового розслідування перевіряється інформація про заподіяння чи створення загрози заподіяння шкоди суспільним відносинам, встановлюються причини та умови виникнення певних обставин негативного характеру, що відкриває можливість розробки внутрішньовідомчих організаційних заходів, спря-мованих на їх недопущення у майбутньому.

Службове розслідування є стадією дисциплінарного провадження, якщо у ході його проведення перевіряється наявність у діях відповідної особи складу дисциплінарного проступку. У зв’язку з цим необхідно зазначити, що трудове законодавство (ст. 149 КЗпП України) встановлює лише обов’язок власника або уповноваженого ним органу зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, а також врахувати ступінь тяжкості вчиненого ним проступку, заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Однак у багатьох випадках встановити обставини, за яких вчинено проступок, лише шляхом відібрання у порушника пояснення неможливо. Може виникнути потреба в одержанні пояснень від інших працівників чи в консультації спеціалістів, а також в узагальненні певної документації. Дуже важливо робити це при розслідуванні проступків державних службовців, до поведінки яких як на службі, так і поза нею ставляться осо-бливі вимоги.

Ускладнення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, характерне для проведення службового розслідування, має як негативний, так і позитивний аспект. З одного боку, це знижує оперативність застосування заходів юридичної відповідальності за вчинений проступок, а з другого – завдяки більш ретельній перевірці створює умови для забезпечення законності накладення стягнення, а також вжиття адекватних профілактичних заходів.

Оскільки службове розслідування може проводитись за фактами вчинення певними категоріями працівників (наприклад, співробітниками органів внутрішніх справ, проку-рорами) будь-яких правопорушень, за його результатами особу можна притягнути лише до дисциплінарної відповідальності і тільки тоді, коли вона є працівником тієї установи, де проводилось розслідування. Це свідчить про внутрішньовідомчий характер службового розслідування, який також дістає вияв при визначенні кола осіб, від яких можуть бути витребувані пояснення з питань, що виникають у ході проведення розслідування. Ці пояснення зобов’язані дати працівники установи (підприємства, організації), де проводиться службове розслідування. Від інших громадян пояснення можуть бути одержані лише за їх згодою, тоді як при провадженні у кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення будь-який свідок зобов’язаний повідомити все відоме йому у справі і відповісти на поставлені перед ним запитання.

62.Охарактеризуйте стадію дисциплінарного провадження – «Прийняття рішення у справі».

За результатами розгляду звернення приймаються такі рішення: 1) про задоволення звернення із зазначенням заходів виконання. До прикладу, вищестоящий орган дає розпорядження вчинити конкретну дію, яку уповноважений вчиняти підпорядкований суб'єкт управління. До цієї групи рішень відносять рішення про накладення стягнень на підставі протоколів, актів про правопорушення. Однак деякі нормативні акти у випадках недоведеності обвинувачень у порушенні законодавства передбачають закриття справи Такий припис невиправданий тому, що закриття справи має місце через те, що подальше продовження провадження неможливе. У нашому ж випадку провадження немає потреби продовжувати, адже щодо всіх фактів провід дав свою оцінку. Ще до цієї категорії рішень також можна віднести ті, які виносяться по справах про захист прав заявників. Такими рішеннями провід може змінювати адміністративний акт, який оспорювався. Це має місце, до прикладу, при зміні Вищою радою юстиції актів про накладення дисциплінарних стягнень на суддю, прокурора. Рішення складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. У вступній частині рішення зазначаються: дату прийняття звернення до розгляду; номер рішення; дата та місце розгляду справи; посада, прізвище, ім'я та по батькові уповноваженої особи (осіб), яка (які) винесла рішення; документ, на підставі якого вона діє; відомості про особу, щодо якої розглядається справа (повна назва юридичної особи, місцезнаходження, код за ЄДРПОУ, банківські реквізити). Описова частина повинна містити: перелік документів, які були взяті до уваги при розгляді звернення, стисле викладення вимог і клопотань особи заявника; викладення обставин, установлених при розгляді справи, та посилання на нормативний акт, норми якого застосовувались. У мотивувальній частині наводяться посилання на докази, що підтверджують факти, зазначені у гіпотезі застосовуваної норми. У резолютивній частині повинно бути зазначено прийняте за справою рішення з посиланням на відповідні норми законодавчого акта, який регулює матеріальні правовідносини, з яких випливають правові вимоги, що були предметом розгляду.Рішення по справі повинно містити вказівку про порядок його оскарження і підписується уповноваженою особою (особами), яка розглядала справу.

63.Охарактеризуйте стадії «Оскарження прийнятого рішення» та «виконання рішення у справі» дисциплінарного провадження.

Стадія прийняття рішення по справі, в коді якої дається юридична оцінка зібраної інформації, повно та всебічно досліджується матері-али справи з метою встановлення об’єктивної істини, приймається конкретне рішення. — Стадія оскарження або опротестування рішення по справі, що но-сить факультативний характер. — Стадія виконання прийнятого рішення, в ході якої логічно завершу-ється діяльність по адміністративній справі. Кожна стадія адміністративного процесу може мати свої етапи та дії. Так, у стадії порушення провадження в справі про адміністративне право-порушення можна виділити етап припинення правопорушення та застосу-вання відповідних заходів, що забезпечують провадження в справі, напри-клад, адміністративного затримання. Стадії існують у будь-якому адміністративному провадженні. Кожному виду адміністративних проваджень притаманні свої, які не повторюються в інших видах. Стадії одних видів проваджень зафіксовані в нормативному порядку, інших — не зафіксовані і являють собою специфічний результат узагальнення чинних у тій чи іншій сфері правил [18, с.331]. Провадження по виданню нормативних актів управління складається з п’яти стадій: — встановлення потреби видання нормативного акта (на цій стадії зби-рається інформація про стан справ, виявляються ситуації, що потре-бують нормативного врегулювання); — підготовка проекту акта (здійснюються такі дії: визначення виконав-ців, узгодження (візування) проекту, його створення, якщо це по-трібної визначаються строки розробки та ін.); — винесення проекту на обговорення органу управління (проект оці-нюється органом управління, обирається оптимальний варіант рішення); — прийняття рішення по проекту (проект визнається прийнятим або неприйнятим); — опублікування акта (тобто доведення його до відома посадових осіб). У провадженні по створенню, реорганізації і ліквідації організаційних структур у сфері державного управління виділяються такі стадії: — збір та первинне вивчення інформації про потребу організаційних змін; — обґрунтування потреби змін; — вибір та аналіз норм, що підлягають застосуванню; — розгляд справи компетентним органом; — винесення рішення. У провадженні по комплектуванню організаційних структур у сфері державного управління персоналом існують такі стадії: — вивчення інформації;