За ступенем відособлення

За ступенем відособлення і режимом розрізняють моря внутрішні, окраїнні та міжострівні та середземні.^[1]

Внутрішні моря — моря, що здебільшого закриті від сполучення з океаном, яким притаманний обмежений (порівняно з окраїнними морями) водообмін ізСвітовим океаном. В таких морях глибина протоки, що з'єднує їх з океаном, низька, що заважає створенню глибоководних течій, які б допускали змішання вод на великих глибинах. Прикладами таких морів є Середземне та Балтійське моря.

В залежності від кількості континентів, чиї береги моря омивають, внутрішні моря діляться на міжконтинентальні (Середземне та Червоне моря) і внутрішньоконтинентальні (Жовте та Чорне моря).

В залежності від наявності зв'язку з іншими морями чи Світовим океаном внутрішні моря можна поділити на ізольовані (замкнуті) (Мертве, Аральськеморя) та напівізольовані (напівзамкнуті) (Балтійське, Азовське моря). Зазвичай ізольовані моря вважаються озерами.

Окраїнні моря — це моря, які характеризуються вільним зв'язком з океаном і, в ряді випадків, відокремлені від них ланцюгом островів або напівостровів. Звичайно окраїнні моря лежать на шельфі, але на характер донних відкладень, кліматичний та гідрологічний режими, органічне життя сильний вплив надає не тільки материк, а й океан. Окраїнним морям притаманні океанські течії, що виникають завдяки океанічним вітрам. До морів такого типу належать:Берингове, Охотське, Японське, Східно-Китайське, Південно-Китайське, Карибське та інші.

Міжконтинентальні моря (іноді Середземні моря) — це моря оточені з усіх сторін суходолом і які сполучаються з океаном одною, або кількома протоками. До таких морів відносяться Середземне, Червоне, Карибське.^[1]

З геологічної точки зору в окраїнних морях іноді виділяють граничні моря. Їх означають як такі, що знаходяться на геологічно активних континентальних околицях^[10]. Таким чином, до цього класу можна віднести окраїнні моря Тихого океану, які знаходяться на геологічно активних континентальних околицях, але не моря Атлантичного океану, котрі лежать на пасивних околицях. Виділяють два типи граничних морів залежно від напрямку субдукції океанічної кори. Один із типів — моря, що лежать над ділянками, де океанічна кора занурюється під континентальну. Прикладом такого моря є Японське, яке лежить над ділянкою, де океанічна кора занурюється під Євразійську плиту. Інший з типів — моря, що лежать над ділянками, де більш старша океанічна кора занурюється під іншу, більш молоду океанічну кору. Прикладом такого моря може бути Південно-Китайське, під яким океанічна кора занурюється в бікТихого океану^[10].

Міжострівні моря — моря, оточені більш-менш щільним кільцем островів, пороги між якими перешкоджають вільному водообміну цих морів з відкритою частиною океану.

Більшість міжострівних морів розташовані серед островів Малайського архіпелагу. Найбільші з них: Яванське, Банда, Сулавесі.

В геоструктурному відношенні належать головним чином до сучасних геосинклінальних областей.