Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Методичні рекомендації. 1. Опрацьовуючи теоретичний матеріал, слід пам’ятати, що в системі частин мови традиційно виділяють клас повнозначних ⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 6 1. Опрацьовуючи теоретичний матеріал, слід пам’ятати, що в системі частин мови традиційно виділяють клас повнозначних, або самостійних, і клас неповнозначних частин мови, або службових слів. У різних класифікаціях службових слів донедавна переважало старе атомістичне розуміння їх як незмінних слів, що об’єднуються в підкласи за певною граматичною ознакою. Здебільшого виокремлюють такі службові частини мови, як прийменник, сполучник і частки. Незважаючи на їхні негативні лексико-граматичні ознаки, ці службові частини мови розташовували в одній площині з повнозначними частинами мови, що й спонукало сучасних дослідників граматики української мови переглянути концепцію службових слів як незмінних слів. На основі застосування різнорідних критеріїв класифікації І. Р. Вихованець установив морфемний характер прийменників, сполучників, зв’язок і часток. Зваживши на суто синтаксичне призначення цих одиниць мови – переводити одні частини мови в інші або модифікувати чи поєднувати речення в межах складних синтаксичних конструкцій, він витлумачив їх як аналітичні синтаксичні морфеми. Речення, як відомо, є основним засобом вираження думки. Вона втілюється в його формально-синтаксичних і семантико-синтаксичних компонентах, тобто має чітке формально-синтаксичне і семантико-синтаксичне членування. Саме тому речення є членованою синтаксичною одиницею. Значно рідше виразником думки буває повнозначне слово або службове слово-морфема чи нерозкладна єдність службових елементів. Вони також співвідносяться із судженням як логічною основою речення. Через те їх називають словами-реченнями. На відміну від речення як основної синтаксичної одиниці-конструкції слова-речення не членуються ні на головні та другорядні члени речення, що виділяються на основі синтаксичних зв’язків, ні на семантико-синтаксичні компоненти (синтаксеми). Вони виконують комунікативну функцію в нерозчленованій формі. На цій підставі їм надано статус нечленованих речень, диференційною ознакою яких є абсолютна неподільність на члени речення. Внутрішня синтаксична нечленованість слів-речень зумовлена їхнім лексико-граматичним наповненням: їх виражають вигуки, звуконаслідувальні слова, частки та модальні слова, для яких синтаксична роль членів речення є нетиповою. Отже, слова-речення слід розрізняти за двома ознаками: за характером співвіднесеності із ситуаціями позамовного світу (із судженням) та за їхнім лексико-граматичним вираженням. За першою ознакою їх поділяємо на два типи: 1) слова-речення, які безпосередньо пов’язані із ситуаціями і позначають ці ситуації; 2) слова-речення, що опосередковано пов’язані з позамовними ситуаціями і виражають емоції, почуття та волевиявлення мовця, які стосуються цих ситуацій. За лексико-граматичним вираженням слова-речення становлять чотири типи: 1) вигуки-речення; 2) звуконаслідувальні слова-речення; 3) частки-речення; 4) модальні слова-речення.
Питання, що виносяться на самостійне опрацювання 1. Ступені і різновиди взаємопереходу частин мови. 2. Динамічні процеси в іменниковому відмінюванні. 3. Прикметник і числівник як периферійні частини мови. 4. Власне-дієслівні і невласне-дієслівні граматичні категорії. 5. Проблема лінгвістичного статусу часток, їхня прагматико-дискурсивна спеціалізація.
|