Податкова політика держави

Історія розвитку системи оподаткування свідчить про те, що податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів різних рівнів, а й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів — перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювання окремих видів господарської діяльності та обмеження розвитку інших тощо. Свідоме використання державою податків для досягнення певної мети проходить у рамках її податкової політики.

Аби добре порозумітися на цьому питанні, давайте проаналізуємо таку ситуацію. За статистичними даними в Україні мешкає 23 мільйони працездатних громадян. Решта – непрацездатне населення: 9 мільйонів пенсіонерів, 8 мільйонів дітей віком до 14 років, 4 мільйони інвалідів та чимало студентів. Тобто приблизно така ж кількість не може виробляти матеріальні блага в повному обсязі. Це означає, що суспільство повинно цих людей годувати, одягати, забезпечувати теплом, а також всім необхідним для життя. Таким чином, можна зробити висновок, що податки необхідні для того, щоб утримувати соціально незахищену частину населення. Це найперше, найважливіше, пріоритетне призначення податків.

Окрім того, серед тих, хто створює блага, є певна частина людей, які зайняті у невиробничій сфері. Це – вчителі, лікарі, весь медперсонал, працівники науки, вищих навчальних закладів, культури. Ця частина фахівців, на перший погляд, не створює національного продукту, до якого можна доторкнутися рукою. Проте без праці цих членів суспільства неможливий його розвиток, прогрес, творення цінностей. Інша частина людей, які займаються невиробничою діяльністю – державні службовці, армія, міліція, суди, служба безпеки і без яких ніяка держава в світі не обходиться. На утримання цих структур йдуть значні суми податкових коштів. Таке призначення податків і в інших країнах світу. І величина податків залежить перш за все від податкової політики держави.

Основні принципи оптимального оподаткування розробив англійський економіст Адам Сміт ще понад 200 років тому у праці “Дослідження про природу та причини багатства народів”. Згідно з ними оподаткування не повинно бути надмірним. Яким б великим не були потреби у фінансових засобах, необхідних для забезпечення витрат держави, податки не повинні підривати зацікавленість платників у господарській діяльності. Надмірні податки, по-перше, зумовлюють звуження податкової бази внаслідок зменшення обсягів виробництва і доходів, тобто призводять до зменшення надходжень до державної казни. По –друге, породжують такі негативні явища, як приховування прибутків від оподаткування. Система і процедура сплати податків мають бути простими, зрозумілими і зручними для платників. Це означає, що оподаткування має здійснюватись мінімальними адміністративними витратами.