Класифікація податків

Множинність податків дозволяє вирішувати різноманітні задачі і реалізувати різні функції. Податки можна класифікувати за різними ознаками.

За формою оподаткування податки поділяються на прямі і непрямі.

Прямі податки стягуються у вигляді фіксованої суми або відсотку з доходу або майна так, що платник податку відчуває недоотримання доходу (податок на доходи фізичних осіб, плата за землю тощо). Прямі податки, у свою чергу, підрозділяються на реальні й особисті.

Реальні податки включають податки на землю, промисел і т.п.

До особових податків відносяться прибутковий податок, податок на прибуток, податок на доходи від грошового капіталу, ресурсні платежі, податок на майно.

Непрямі податки сплачуються менш помітним способом шляхом надбавки до ціни товару (ПДВ, акцизний збір).

По відношенню до суб’єкту оподаткування:

· податки з юридичних осіб;

· податки з фізичних осіб.

Підсистема оподаткування підприємств включає 2 види податків і зборів: загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов’язкові платежі). Це класифікація залежно від органу, який встановлює податки, тобто за рівнем запровадження.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) включають:

q Прямі податки (податок на прибуток, плата (податок) на землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, податок на нерухомість - у проекті);

q Непрямі податки (податок на додану вартість, акцизний збір, мито);

q Збори (збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, збір на обов’язкове соціальне страхування, збір на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколишнього природного середовища; рентні платежі; державне мито; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; гербовий збір, інші збори) [3].

Місцеві податки включають:

q Два податки (податок з реклами; комунальний податок);

q Різні збори (збір за припаркування автотранспорту; ринковий збір; готельний збір, збір за право використання місцевої символіки; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; та ін.) [27].

Аналогічно класифікуються податки з фізичних осіб.

За економічним змістом об’єкта оподаткування податки поділяються на:

· податки на споживання;

· податки на доходи (прибуток);

· податки на майно.

Податки на споживання – це обов’язкові платежі, що сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі споживання конкретних видів товарів чи інших вартостей. Специфічною рисою податків на споживання є те, що вони справляються не в момент отримання доходу, а в процесі його використання. Такі податки запроваджуються в основному з метою поповнення доходів бюджетів та регулювання співвідношення між споживанням та нагромадженням. До податків на споживання належать: податок на додану вартість, мито та акцизи.

Податки на доходи – це обов’язкові платежі, об’єктом оподаткування яких є доход або прибуток певного платника, який отримано протягом певного проміжку часу. Причому податки на доходи передбачають оподаткування безпосередніх доходів у процесі їх отримання.

Податки на майно - це обов’язкові платежі, які справляються з конкретних власників рухомого чи нерухомого майна або в процесі передачі на нього власності. До податків на майно належать: плата (податок) на землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, податок на нерухомість тощо.

Залежно від порядку зарахування податки поділяються на регульовані та закріплені (директивні).

Регульовані податки – це податки, які можуть зараховуватися до різних бюджетів, тобто держава розподіляє їх між рівнями бюджетної системи. В якості регульованих податків, в основному, виступають загальнодержавні податки.

Закріплені або директивні податки - це податки, які повною мірою надходять до певного, при чому тільки одного бюджету.

У залежності від характеру ставок розрізняють:

· Пропорційні;

· Прогресивні;

· Регресивні податки.

Пропорційний податок не залежить від розміру доходу, тобто застосовуються однакові ставки.

При прогресивному податку відрахування в бюджет зростають у міру збільшення доходу.

Регресивні ставки зменшуються в міру росту доходу.

За часом оплати вони класифікуються на одноразові і багаторазові.

Одноразові податки виплачуються один раз на якій-небудь стадії виробництва, багаторазові — на кожній стадії виробничого циклу.