Поняття торгівлі людьми. Міжнародне та національне законодавство у сфері протидії торгівлі людьми

Протидія торгівлі людьми

Мета: дати базові знання, які необхідні для ефективного виконання завдань з протидії торгівлі людьми у професійній діяльності патрульного інспектора

Зміст

Тема №1 Поняття торгівлі людьми. Міжнародне та національне законодавство з протидії торгівлі людьми. Міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми.. 3

Тема №2. Виявлення випадків торгівлі людьми, потенційних жертв та постраждалих (потерпілих). Форми і методи попередження, виявлення та інформування за виявленими фактами торгівлі людьми. Дотримання прав людини у роботі з постраждалими.. 18

Тема №1 Поняття торгівлі людьми. Міжнародне та національне законодавство з протидії торгівлі людьми. Міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми

Поняття торгівлі людьми. Міжнародне та національне законодавство у сфері протидії торгівлі людьми

Торгівля людьми у сучасному світі є одним із найбрутальніших масових порушень прав і свобод людини. Суспільна загроза торгівлі людьми, як надзвичайно небезпечного злочину, полягає в посяганні на невід’ємні права людини – право на повагу, на свободу та особисту недоторканність, свободу пересування і вільний вибір місця проживання, а інколи і право на життя. Торгівля людьми становить значну суспільну небезпеку для жінок, чоловіків і дітей, яких використовують з метою жебракування, сексуальної експлуатації та залучення до інших незаконних видів діяльності, які принижують честь та гідність людини.

Торгівля людьми не оминула жодну країну світу. На жаль, не стала винятком і Україна. Як зазначає щорічна доповідь Державного департаменту США про торгівлю людьми від 19 червня 2013 року, «Україна є країною походження, транзиту та поступово стає країною призначення для чоловіків, жінок і дітей, яких піддають примусовій праці та сексуальній експлуатації. Українці стають жертвами торгівлі людьми в Україні, а також у Росії, Польщі, Іраку, Іспанії, Туреччині, Кіпрі, в Республіці Сейшельські острови, Португалії, Чеській Республіці, Ізраїлі, Італії, Об’єднаних Арабських Еміратах, Чорногорії, Великобританії, Казахстані та Тунісі. Громадяни іноземних країн, включаючи Молдову, Узбекистан, Пакистан, Камерун та Азербайджан, піддавалися в Україні примусовій праці. Найбільш уразливими до торгівлі людьми є українці, які проживають у сільській місцевості з обмеженим доступом до працевлаштування. Вербувальники часто застосовують до них насильство, обман та боргову кабалу. Жертв торгівлі людьми з метою примусової праці експлуатували у сфері будівництва, сільського господарства, промисловості, домашньої роботи, лісозаготівлі, догляду за дітьми та жебрацтві».

За даними Держдепартаменту США масштаби транснаціональної торгівлі людьми становлять від 600 до 800 тис. осіб на рік. ^[1] Центр безпеки людини (Ванкувер, Канада) з урахуванням внутрішньої торгівлі людьми в різних країнах оцінює кількість жертв цього злочину в 4 млн. осіб ^[2]. Згідно з дослідженнями Міжнародної організації праці (МОП)в будь-який момент часу у світі в сучасному рабстві знаходиться 20,9 млн. осіб ^[3].

На даний час поняття «торгівля людьми» визначено низкою нормативно-правових актів^[4]. Базове, міжнародно-узгоджене визначення торгівлі людьми міститься в Протоколі про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності (Палермський протокол), у підпункті (а) ст. 3:

Торгівля людьми – означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою чи її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю становища, шляхом підкупу, у вигляді платежів, вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан або вилучення органів.

У національному законодавстві поняття торгівлі людьми визначається у ст. 1 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» як здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

З даного визначення витікає, що ситуацію слід розглядати як торгівлю людьми, якщо відносно особи:

Отже, торгівля людьми як злочин представляє комбінацію трьох елементів: будь-якої із злочинних дій, будь-якого із засобів впливу і мети експлуатації.

Згідно з Палермським протоколом для визнання цього злочину стосовно дітей достатньою вважається комбінація будь-якої з названих злочинних дій та цілі (стаття 3 с).

Крім того, статтею 3 b встановлено, що згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію не береться до уваги, якщо було використано будь-який із зазначених засобів впливу.

Тлумачення поняття «експлуатація людини» міститься як у статті 1 Палермського протоколу, так і у примітці 1 до статті 149 Кримінального кодексу України «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини». Під нею слід розуміти всі форми:

§ сексуальної експлуатації,

§ використання в порнобізнесі,

§ примусову працю або примусове надання послуг,

§ рабство або звичаї, подібні до рабства,

§ підневільний стан, залучення в боргову кабалу,

§ вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди,

§ усиновлення (удочеріння) з метою наживи,

§ примусову вагітність,

§ втягнення у злочинну діяльність,

§ використання у збройних конфліктах, тощо.

Але цей перелік не є вичерпним, що дозволяє застосовувати цю норму при виникненні нових видів експлуатації.

Крім того, враховуючи те, що найчастіше як засіб впливу на свою жертву торгівці людьми використовують знаходження її в уразливому стані, у законодавстві визначено і це поняття. Відповідно до примітки 2 до статті 149 про уразливий стан особи може свідчити викликана суб’єктивними чи об’єктивними причинами:

1) нездатність особи (часткова або повна):

а) усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними;

б) приймати за своєю волею самостійні рішення;

в) чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям

2) збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин.

Органи досудового слідства і суд на підставі конкретних обставин справи встановлюють, чи був стан особи уразливим. Уразливим стан особи слід визнавати в усіх випадках, коли за обставинами справи її згода на вербування, переміщення, переховування, передачу чи одержання була вимушеною, одержаною під впливом зазначених суб’єктивних та/або об’єктивних причин і не відповідала її справжнім інтересам.

В українському законодавстві, на відміну від міжнародних актів, як окрема форма виділяється власне торгівля людьми, тобто вчинення актів купівлі-продажу людей без обов’язкової подальшої експлуатації. Здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, передбачає здійснення таких угод, як дарування, міна, надання у оренду, передача в рахунок погашення боргу, тощо.

Торгівля людьми у світі постійно видозмінюється залежно від того, як

економічні, демографічні та інші геополітичні чинники спричиняють зміни в

структурі такого поняття, як «країна походження – транзиту – призначення». Найголовніші зміни відбуваються у такому:

· країни походження (жертв торгівлі людьми) та транзиту (через які перевозять жертв) стають країнами призначення (країни, де здійснюється експлуатація жертв), міграційні потоки змінюються;

· зростає внутрішня торгівля;

· вік постраждалих від злочину різниться, злочинці знаходять «застосування» як для дітей, так і для літніх людей;

· змінюються механізми контролю за жертвами з метою зменшення явних ознак злочинних діянь;

· набувають більшого поширення інші форми торгівлі людьми, не пов’язані із сексуальною експлуатацією, такі як трудова експлуатація, вилучення органів та використання в нелегальній діяльності;

· обсяги та вплив різних форм експлуатації змінюються залежно від ринкового попиту та умов.