Примечание. Пробу читать через 20-30 мин. При отрицательной пробе гиперемия или папула не должна быть больше 10 мм

6. После отрицательной пробы на пенициллин прочитать внимательно назначенную дозу антибиотика. Рассчитать назначенную дозу антибиотика в мл.

7. Придерживаясь правил асептики и антисептики, ввести антибиотик.

Примечание. При первом назначении антибиотиков ребенку ввести его в/м в наружную поверхность средней трети плеча в половинной дозе.

8. Данные про введение антибиотика занести в лист назначений.

4.

Невідкладна допомога при судомах

Забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів: видалити з порожнини рота скупчення слизу і мокротиння пальцем, обмотаним бинтом або марлею (якщо можливо). Батькам не піддаватися паніці, вести себе спокійно; розстебнути комір і звільнити від тісного одягу; покласти дитину на спину і повернути голову убік; не намагатися розтиснути щелепи з допомогою будь-яких предметів; виміряти температуру; уважно спостерігати за перебігом нападу; не давати жодних ліків або рідин перорально; перебувати біля дитини до повного припинення нападу.

При виникненні перших судом у дитини завжди необхідна госпіталізація для повного клінічного та лабораторного обстеження з метою встановлення причини виникнення судомного припадку.

Консервативне лікування

Для купірування судом показано введення одного з препаратів: седуксена (реланиума), дроперідола, розчину натрію оксибутирату. При тривалих судомах радять ввести гексенал. При пригніченні дихання, наростаючих судомах, відсутності апаратури для ШВЛ гексенал застосовувати не слід. При спазмофілії показані: 10% розчин кальцію, магнію сульфату.

Госпіталізація хворих обов'язкова в спеціалізовану лікувальну установу в залежності від етіології захворювання. Якщо на догоспітальному етапі судоми не вдається усунути, хворих госпіталізують в реанімаційне відділення на носилках в положенні лежачи

Білет 4.

1.Характеристика і ознаки недоношеної дитини

1) Відсутність або погана координація смоктання і ковтання. При нормальному перебігу вагітності вже на 16 - 16,5 тижні з’являється смоктальний і ковтальний рефлекси. Координація смоктання, ковтання і дихання розпочинає формуватися на 32-34 тижні внутрішньочеревного розвитку. Слід зауважити, що у доношених дітей в 1-й день після народження на 3-5 смоктальних рухів спостерігається і ковтальний, на 2-й день - на 10-30 смоктальних рухів - 1 ковтання - це зріла відповідь (координація). Здорові недоношені діти можуть смоктати при масі тіла 2000-2500 г на 1-3 день, при масі тіла 2000-1500 г - під кінець другого тижня. Враховуючи, що у більшості недоношених дітей спостерігається та чи інша перинатальна патологія (асфіксія, гіпоксія, СДР, ураження ЦНС та інші) координація смоктання, ковтання, дихання спостерігаються частіше після 1 місяця життя;

2)Незначний об’єм шлунка і різко знижений тонус езофагокардіального сфінктера сприяють попаданню їжі в стравохід, тобто зригуванню, а також її аспірації;

3)сповільнене звільнення шлунку внаслідок низької перетравлюючої здатності шлункового соку (в 2-3 рази менше, порівняно з доношеними). Це обумовлює годування недоношеної дитини не часто (через 3 години), а якщо через 2 години, то малими порціями;

4)значно знижена порівняно з доношеними внутрішньопорожнинна перетравлююча функція кишківника (білків, жирів, вуглеводів) і в меншій мірі - пристінкове (мембранне) травлення (гідроліз і всмоктування). Таким чином, при рекомендації сумішей (якщо в цьому буде трагічна необхідність) слід орієнтуватися на продукти з мінімальним внутрішньопорожнинним травленням (переважання моно-дицукрів, амінокислот і пептидів білків, середньо- і довголанцюгових жирів);

5)знижена моторна активність і дизкоординація шлунково-кишкового тракту. Це зумовлює призначення оптимальної за температурою (теплої), кількістю та якістю їжі;

6)знижена секреція імуноглобулінів, а значить й імунологічна резистентність кишківника. Саме це обгрунтовує вигодовування дітей грудним молоком (молозивом), яке містить біологічно активні речовини, в т.ч. й імуноглобуліни;

7)знижена клітинна проліферація і міграція ентероцитів, що пояснює низьку регенеративну можливість слизової оболонки. Ось чому особливо небезпечні для недоношених діарейні захворювання;

8) потрапляння їжі в шлунок не рідко викликає тимчасове тахіпноє, брадикардію, зниження рО2, іноді апноє. Такі ознаки є показом для дачі кисню недоношеним до і після годування.

У перші 10 днів життя дитини:

Разова кількість молока (мл) = 3 х n x m, де n - день життя дитини, m - маса в кг

Добова кількість молока (формула Ромеля):

V доб. = (n + 10)х на кожні 100г маси тіла, де n - число днів життя дитини.

Так, дитина масою 1800 г на 4-й день життя потребує (4+10)х18=252 мл молока на добу, а при 7-ми разовому харчуванні по 36 мл на годування.

Після 10-го дня життя

Об’ємний метод - 1/5 від маси тіла на добу.

-Недоношеним, які народилися з масою тіла до 1500 г (ІІІ-ІVст.) розрахунки до місячного віку ведуть на справжню (фактичну) масу, а потім на ту, яка повинна бути;

-недоношеним, при масі тіла від 1500 до 2000 г (ІІ ст.) - до двохтижневого віку на фактичну, а потім на ідеальну;

-при масі тіла більше 2000 г (І ст.) харчування розраховують на ідеальну масу.

Калорійний метод - згідно енергетичних потреб недоношеної дитини

І-ІІ ст. недоношеності - 120-115 ккал/кг (з другого місяця життя) - І півріччя;

115-110 ккал/кг - ІІ півріччя.

ІІІ-ІV ст. недоношеності - 120-115 ккал/кг (з четвертого місяця життя) - І півріччя;

115-110 ккал/кг - ІІ півріччя.

Годування дитини з низькою вагою при народженні

1)Мати повинна сціджувати молоко.

2)З метою збільшення виділення молока, необхідно якнайшвидше його зціджувати.

3)Для підтримки необхідної кількості молока в грудях варто якомога більше зціджувати його перед кожним годуванням дитини, тобто через кожні три години як вдень, так і вночі, або 8 разів на добу.

4)Не варто робити великих проміжків між зціджуваннями.

5)Якщо мати зціджує всього 1-2 рази на день або вночі робить між цим великі інтервали, утворення й виділення молока зменшується.

6)Дітей, масою менше 1600 г звичайно годують через назогастральний зонд, по якому молоко стікати вниз під силою свого тяжіння, тобто його не потрібно “нагнітати “.

7)Якщо маса дитини понад 1600 г, і збережений рефлекс ковтання, мати може годувати дитя зцідженим грудним молоком з маленького кухлика. Деякі досвідчені медпрацівники вважають, що годування із кухлика безпечніше, ніж годування через зонд.

8)Якщо маса дитини уже досягла 1600 г, то варто, в такому випадку, прикладати дитя до грудей. Це допомагає розвивати вміння смоктати, а також стимулює рефлекс виділення молока. Смоктання грудей сприяє також кращому перетравленню молока і більш швидкому росту дитини.

9)Необхідно допомогти дитині взяти груди в правильному положенні. Можливо, недоношена дитина почне швидше самостійно смоктати, якщо її з самого початку привчити смоктати в правильному положенні.

Дитину потрібно тримати в теплі. Недоношені діти легко замерзають, навіть в жаркому кліматі. З метою зігрівання організм дитини “спалює” молоко, отримане ним під час годування, і внаслідок чого дитя не набирає масу. Матері варто звернути увагу на необхідність утримування дитини в теплі. Найкращий спосіб - це брати дитину на ніч до себе в ліжко, вкриваючи її тим же покривалом. Другий спосіб - носити дитину, закутавши її, біля грудей матері.

Регулярно зважувати дитину, щоб переконатися, як саме вона набирає масу.

3. по Амбурже для исследования собирают мочу за 3 часа и определяют количество эритроцитов и лейкоцитов, экскретируемых за 1 мин при проведении микроскопии осадка мочи.За 1 минуту по методу Амбурже в норме выделяются не более 1,0*102/л эритроцитов и 2,0*102/л лейкоцитов.Превышение в анализе по Амбурже повышение показателей лейкоцитов говорит в пользу хронического пиелонефрита и воспаления мочевых путей, а эритроцитов - в пользу хронического гломерулонефрита или других заболеваний почек и мочевых путей, сопровождающихся гематурией.

по методу Каковского-Аддиса мочу собирают либо за сутки (что точнее), либо за 10-12 ч. Суточное количество выпитой жидкости должно быть обычным. Желательно, чтобы больной не мочился в течение всей ночи (10-12 ч), а затем одномоментно собрал мочу в чистую посуду.В методе анализа мочи по Каковскому-Аддису измеряют общее количество мочи и для исследования берут такое количество, которое выделил больной за 1/5 ч, т. е. за 12 мин.У здорового человека с мочой в течение суток выделяется не более 2-4 миллионов (2,0-4.0х106/сут) лейкоцитов 1-2 млн (1,0-2,0*106/сут) эритроцитов и до 20 000 (2,0*104/сут.) цилиндров. Превышение указанного уровня форменных элементов по Каковскому-Аддису свидетельствует о наличии заболевания почек или мочевыводящих путях.

по Нечипоренко 1.​ На протяжении 1-2 дней перед тестом стоит придерживаться «средней» диеты с умеренным соотношением мясных и растительных продуктов, чтобы это не повлияло на кислотность мочи (кислотность может оказать воздействие на содержание цилиндров в образце )2. ​ Сдавать мочу на фоне приема мочегонных нежелательно, потому что при слишком частых мочеиспусканиях, при которых изучаемые клетки постоянно вымываются из мочевыводящих путей, возможно искажение результатов теста Нечипоренко. Например, у больных, принимающих диуретики, могут быть нормальные результаты исследования даже при активно протекающем пиелонефрите. 3.​ Непосредственно перед сдачей анализа надо обязательно обмыть с мылом промежность, так как иначе в пробе может оказаться повышенное количество лейкоцитов .4. ​ Собирать надо только среднюю порцию мочи, она адекватнее всего отражает функцию почек. Кроме того, при сборе первой порции в материал могут попасть клетки из уретры, а там, опять же, находятся скопления лейкоцитов .5.​ Женщинам не следует проводить исследование в период менструации, потому что в мочу могут попасть эритроциты; если сдать анализ необходимо, следует воспользоваться тампоном, провести тщательную гигиену промежности и только после этого собирать образец.

Анализ мочи по Зимницкому – показатель концентрационной функции почек. Основные показания к применению: клинические признаки почечной недостаточности, хронический гломерулонефрит, хронический пиелонефрит, диагностика несахарного диабета, гипертоническая болезнь. Следует учитывать, что данная проба применяется не для нозологической диагностики, а для оценки функциональной способности почек.

Мочу для исследования собирают на протяжении суток (24 ч), в том числе и в ночное время.

Для проведения пробы подготавливают 8 емкостей, на каждой из которых указывают фамилию и инициалы пациента, порядковый номер и интервал времени, за который мочу необходимо собирать в банку.Утром (в первый день сбора) пациент опорожняет мочевой пузырь, причем эту первую утреннюю порцию мочи не собирают для исследования, а выливают.

Білет 5.

1.Оцінка новонародженого за шкалою Апгар

Безпосередньо після народження (на 1-й та 5-й хвилині життя) враховуються такі ознаки, як серцебиття, дихання, рефлекси, м’язовий тонус, забарвлення шкіри.Кожна ознака оцінюється за 3 бальною системою (0, 1, 2 бали). Оцінка стану новонародженого визначається сумою, отриманою за 5 ознаками.

Здорові новонароджені мають оцінку 7 – 10 балів.

1 ступень асфіксії (середня) – 4 - 6 балів

2 ступень асфіксії (важка) – 1 - 3 балів

Клінічна смерть - 0 балів

Фізіологічні стани – це специфічні для цього віку транзиторні стани, що залежать від умов зовнішнього і внутрішнього середовища. При несприятливих умовах вони можуть перейти в патологічні стани.

- фізіологічна втрата маси тіла – пов’язана з недостатнім надходженням води в організм і з голодуванням дитини у перші дні життя.Початковий спад маси тіла відбувається у перші 3 – 4 дні життя і становить в середньому не більше як 8 % маси при народженні. При правильному догляді маса відновлюється на кінець першого тижня життя.

- фізіологічна жовтяниця новонароджених – з’являється на 2 – 3 добу життя, стан дитини не порушується. Спричинюється посиленим розпадом еритроцитів і недосконалістю функції печінки. Жовтяниця триває кілька днів, після чого безслідно зникає. Лікування не потребує.

- фізіологічна еритема – проявляється гіперемією шкіри з легким синюватим відтінком. Виникнення еритеми пов’язують з розширенням капілярів внаслідок дії нижчої температури навколишнього середовища. Еритема досягає максимуму на перший день життя і зникає через 2 – 3 дні.

- токсична еритема проявляється наявністю на шкірі пухирців різного розміру. Стан дитини не порушений.

- транзиторна гарячка – супроводиться підвищенням температури тіла до 38 * - 39*С. Вона з’являється на 3 – 4 день життя, виникає при перегріванні новонароджених і недостатньому введенні їм рідини. Появу транзиторної гарячки пояснюють наявністю великої кількості білка у молозиві, яким годують дитину, а також недосконалістю механізмів терморегуляції. Гарячка триває 3 – 4 години. При цьому змінюється стан дитини: неспокійна, відмовляється від грудей, виникають тремор кінцівок і гіперемія шкіри.

- статевий криз – виникає внаслідок дії гормонів, які надходять від матері в організм дитини за останні тижні його внутрішньоутробного розвитку. При цьому незалежно від статі дитини на 5 - 7 день життя нагрубають грудні залози, при натисканні з них виділяється небагато рідини. Рекомендується суха туга пов’язка. У дівчаток бувають кров’янисто – слизові виділення із статевої щілини, набряк зовнішніх статевих органів – у дівчаток та хлопчиків. Лікування не потрібне.

- сечокислий інфаркт нирок – з сечею виділяється багато солей. Кількість сечі у перші дні життя дитини невелика. Внаслідок цього сечокислі солі затримуються і відкладаються у ниркових канальцях. Із збільшенням діурезу ці солі з нирок вимиваються. Загальний стан дитини не змінюється.Необхідно давати більше рідини.

- меконій – первинний кал має вигляд густої, в’язкої темно – зеленої маси, яка виділяється протягом 1 – 2 днів. Згодом випорожнення частішають, а кал стає рідшим.

- фізіологічний мастит – нагрубання молочних залоз спостерігається у новонароджених незалежно від статі. Зумовлен перехідом естрогенних гормонів від матері до плоду в внутрішньоутробному періоді. Нагрубання залоз незначне, двобічне, в перші 3 – 4 дні життя. Лікування не потребує, рекомендується суха пов’язка.

- міліа – з’являються на кінчику носа, на щоках, лобі білуваті цяточки, що створюються внаслідок закупорки протоків сальних залоз. Через 1 – 2 тижні зникають самостійно.

2.Методика введення антитоксичної протидифтерійної сироватки.

Головним у лікуванні дифтерії є своєчасне введення антитоксичної протидифтерійної сироватки. Дози сироватки встановлюють незалежно від важкості хвороби та терміну, що минув від початку захворювання. Чим важчою є форма і чим пізніше розпочато лікування, тим більшою має бути доза сироватки. Враховується також вік хворої дитини. Дітям до 3 років вводять 1/3, у віці 4-7 років - 1/2, у віці 8-12 років - 2/3 дози дорослого.

Слід пам'ятати, що протидифтерійна сироватка є чужорідним білком і щоб запобігти анафілактичному шокові потрібно вводити її малими дозами за методом Безредки. Спочатку проводять внутрішньошкірну пробу з 0,1 мл. розведеної /1:100/ сироватки. Через 20 хвилин при негативній пробі /діаметр папули не більше 9 мм./ - проводять другу пробу - вводять 0,1 мл. нерозведеної сироватки підшкірно в плече, через 30 хвилин - 3 пробу - вводять 0,5 мл. невозведеної сироватки підшкірно в плече іншої руки. Через 30 хв. при відсутності загальної реакції /підвищення температури, серцебиття, блідість шкіри, біль в поперековій ділянці/ вводять усю призначену дозу підігрітої сироватки внутрішньом'язево. Обов'язково спостерігати за станом дитини протягом доби.Пам'ятайте, що сироватку вводять тільки в умовах стаціонару. Ефект від введення сироватки виявляється вже через 12-24 години. Слід врахувати, шо через 7-12 днів можливий розвиток сироваткової хвороби.Під час введення сироватки слід приготувати медикаменти для надання невідкладної допомоги.

3.Коматозний синдром — наслідок сильного пригнічення трьох основних функцій мозку: свідомості, чутливості та довільної рухової діяльності при збереженні, але порушенні стану вегетативної функції.

Кома характеризується тривалою сплячкою або тривалою втратою свідомості на відміну від короткочасної втрати свідомості (сінкопе, непритомності), колапсу, малого епілептичного припадку, істерії. Сама по собі відсутність свідомості не є яким-небудь конкретним захворюванням, але свідчить про тяжке ураження головного мозку (токсичне, метаболічне, механічне або інфекційне) і в зв’язку з цим потребує невідкладного уточнення причини розвитку коматозного стану та проведення відповідної терапії.

Невідкладні заходи, які слід застосувати у коматозних хворих:

· повернути хворого на бік,

· дещо опустити - на 15 град. - верхню частину тулуба, так щоб ротова щілина була нижче голосової,

· вивести нижню щелепу та підтримувати її пальцями,(мал. 1)

· оцінити ефективність власного дихання хворого (колір слизової та шкіри, її вологість, глибину та частоту дихання, наявність патологічних шумів при диханні, втягування ділянки яремної вирізки та міжреберних проміжків),

· при затрудненому вдосі та наявності в порожнині рота шлункового вмісту, крові, харкотиння його необхідно очистити,(мал. 2)

· при неефективному диханні - застосувати штучну вентиляцію легень Video, трахеостомію—Video

· пропальпувати пульс над магістральними та периферійними артеріями,

· підняти хворому верхні повіки та оцінити реакцію зіниць на світло,

· викликати лікарську бригаду,

Масаж серця дітям роблять лише однією рукою, а дітям грудного віку - кінчиками двох пальців (100-120 натискань за хвилину). Крапка дотику пальців у дітей до 1 року - нижній кінець грудини. При проведенні масажу дорослим слід не тільки застосовувати силу рук. а й надавлювати всім корпусом. Такий масаж вимагає значної фізичної напруги і дуже стомлює. Якщо надання допомоги робить одна людина, то через кожні 15 здавлювань грудини з інтервалом у 1 секунду вона повинна, припинивши масаж, зробити два сильних видихи за методом рот у рот, рот у ніс. За участі в цьому двох чоловік варто робити одне "роздування".

Ефективність масажу серця оцінюють за такими ознаками: поява пульсу на сонних, стегнових 1 променевих артеріях; підвищення артеріального тиску до 60-80 мм рт. ст.; звуження зіниць і поява реакції їх на світло; зникнення синюшного кольору і блідості; наступне відновлення самостійного подиху. Після цього масаж і штучне дихання продовжують ще протягом 5-10 хв.

Штучну вентиляцію легенів і зовнішній масаж серця не можна переривати навіть на короткий час до приїзду швидкої допомоги. Варто пам'ятати, що грубе проведення зовнішнього масажу серця може призвести до важких ускладнень - перелому ребер з ушкодженням легенів 1 серця. При сильному тиску на мечоподібний відросток грудини може відбутися розрив шлунка і печінки. Особливо обережно варто проводити масаж дітям 1 людям похилого віку. Неодмінно слід позначити час від моменту настання клінічної смерті до початку реанімаційних заходів, а також їх тривалість. Першу допомогу при ураженні блискавкою роблять аналогічно. Вибір заходів долікарської допомоги роблять з урахуванням стану потерпілого.

4.

Білет 6.

1. Причиною гемолітичної хвороби новонароджених (ГХН) найчастіше є несумісність крові матері та дитини взанаслідок імунологічного конфлікту за еритроцитарними антигенами (частіше Rh-фактор або АВО-антигени), що проникають трансплацентарно від матері до плоду. За даними сучасних досліджень в останні роки зростає актуальність розвитку гемолітичної хвороби внаслідок ізоумунізації й іншими антигенами. Клінічні форми гемолітичної хвороби новонародженого:

• Жовтянична форма зустрічається найчастіше. Вона проявляється жовтяничним забарвленням шкіри та слизових одразу після народження або в перші години після народження (до кінці 2-ої доби – резус-крнфлікт, до кінця 4-ої доби – АВО-конфлікт).

• Анемічна форма зустрічається у 10-20% новонароджених і проявляється блідістю, низьким рівнем гемоглобіну (<120 г/л) та гематокриту (< 40%) при народженні

. • Набрякова форма (hydrops foetalis) є найважчим проявом захворювання та має високий відсоток летальності. Практично завжди пов'язана із несумісністю крові матері та дитини за Rh-фактором. Проявляється генералізованими набряками та анемією при народженні.

• При змішаній формі об'єднуються симптоми 2 або 3 форм, описаних вище.

План обов'язкового обстеження при підозрі на гемолітичну хворобу:

· · Визначення групи крові дитини та її резус-належності та матері (якщо це не було визначено раніше). · Визначення рівня загального білірубіну в сироватці крові.

· · Визначення погодинного приросту рівня білірубіну. · Визначення прямої проби Кумбса у новонародженого.

· · Загальний аналіз крові з підрахунком еритроцитів, гемоглобіну, гематокриту, частини ретикулоцитів.

Принципи лікування гемолітичної хвороби новонародженого:

· - особлива уваг а приділя ється дотриманню теплового захисту дитини;

· - рекомендується оглядати новонародженого як мінімум кожні 8-12 годин під час знаходження в медичній установі для раннього виявлення жовтяниці;

· - забезпечення частоти годування грудьми принаймні 8 -12 разів на добу без нічної перерви, що дозволяє знизити ризик розвитку дефіциту калорій та / або дегідратації дитини і, таким чином, посилення гіпербілірубінемії. Водночас, оральне призначення новонародженим з жовтяницею води або глюкози не запобігає розвитку гіпербілірубінемії та не зменшує рівня білірубіну сироватки;

· - при неможливості забезпечення адекватного грудного вигодовування доцільно догодовувати дитину зцідженим грудним молоком матері, у рапзі неможливості – високоадаптованими сумішами; - у разі, якщо кількість отриманого грудного молока не може забезпечити необхідний добовий об'єм рідини, можливе внутрішньовенне призначення рідини;

Світлолікування є одним із найефективніших методів консервативного лікування новонароджених із гіпербілірубінемією. Позитивний ефект фототерапії полягає в збільшенні екскреції білірубіна з організму з калом і сечею, зменшенні токсичності непрямого білірубіна та ризику ядерної жовтяниці при високих непрямих гіпербілірубінеміях. Це пов'язано з наступним:

1) фотоокисненням непрямого білірубіна з утворенням білівердина, піролів, які водорозчинні та виводяться з організму з калом і сечею;

2) конфігураційною зміною молекули непрямого білірубіна, що призводить до водорозчинності білірубіну;

3) структурною зміною молекули непрямого білірубіна з уторенням люмібілірубіна. Фототерапію слід розпочати негайно при появі жовтяничного забарвлення шкіри в перші 24 години життя або, коли вона є «небезпечною» з одночасним забором крові для визначення загального білірубіну сироватки.

В разі неуспішної фототерапії протягом 4-6 годин при визначенні рівня загального білірубіну сироватки крові, який відповідає рівням замінного переливання крові, слід провести замінне переливання крові. Під час проведення фототерапії необхідно проводити оцінку клінічного стану новонародженого з жовтяницею не рідше 3 разів на добу. При цьому слід пам'ятати, що під час фототерапії відбувається швидке зникнення білірубіну зі шкіри дитини, тому забарвлення шкіри не відтворює наявного рівня гіпербілірубінемії під час фототерапії і впродовж 24 годин після її припинення.

Під час фототерапії рекомендується підтримувати температуру тіла дитини в межах 36,5-37,5 С° та здійснювати її контроль кожних три години. Не рідше 1 разу на добу необхідно здійснювати контроль ваги дитини. Грудне вигодовування повинно бути частим, не рідше 8 разів на добу та без нічної перерви. Якщо дитина під час проведення фототерапії з будь-яких причин отримує зціджене грудне молоко або інфузійну терапію, слід збільшити кількість молока/розчинів на 10% від загальної добової потреби.При наявності ГХН за Rh-несумісністю використовують одногрупну з дитиною кров Rh-негативної приналежності або Rh-негативну еритромасу О (I) групи в плазмі AB (IV) групи крові. При наявності ГХН за АВО- несумісністю використовують однакову з дитиною за Rh-фактором еритромасу О (I) групи в плазмі AB (IV) групи. В ургентних випадках при невідомій Rh-належності крові дитини використовувати Rh-негативну еритромасу О (I) групи в плазмі AB (IV) групи. При одночасній наявності несумісності за Rh-фактором та АВО-системою використовувати Rh-негативну еритромасу О (I) групи в плазмі AB (IV) групи.

Перед проведенням операції необхідно провести пробу на сумісність донорської крові з кров'ю дитини та матері. Техніка проведення операції ЗПК:

· Передпочатком замінного переливання слід аспірувати вміст шлунку.

· Ввести катетер в пуповинну вену на глибину до отримання зворотнього току крові. Зафіксувати катетер.

· Впершій та останній порції виведеної крові визначити рівень загальногобілірубіну сироватки.

· Підчас проведення ЗПК бажано продовжувати фототерапію. Необхідно вимірювати температуру тіла дитини, проводити контроль частоти дихання, серцевих скорочень, артеріального тиску та сатурації (при можливості), діурезу не рідше 1 разу на годину.

· Кров виводити та вводити рівними об'ємами: по 5 мл в дітей з вагою до 1500,0грам, по 10 мл в дітей з вагою 1500,0-2500,0, по 15 мл в дітей з вагою 2500,0- 3500,0, по 20 мл в дітей з вагою більше 3500,0. Швидкість введення крові 3-4 мл/хв.

· Після введення кожних 100 мл крові необхідно ввести 2 мл 10% розчину кальцію глюконату. – Враховуючи високий ризик інфікування дитини під час проведення ЗПК, з профілактичною метоюпісля проведення переливання вводиться антибіотик.

У випадку, якщо дитина після ЗПК не потребуватиме інфузійної терапії, необхідно витягнути катетер та накласти давлючу пов'язку на пуповинний залишок. У випадку, якщо дитина після ЗПК потребуватиме проведення інфузійної терапії, необхідно закріпити катетер в вені. Медичні препарати для лікування жовтяниць рутинно не призначаються Після проведеного замінного переливання кровірекомендується проводити визначеннярівня білірубіну, гематокриту, глюкози крові та загальний аналіз сечі кожних 4-6 годин.