Билет№2

1.Роль ДМШ у музично-естетичному вихованні підростаючого покоління.

Високі досягнення аккордеонистів(баянистів) загально відомі на усій земній кулі.Всі ці успіхи стали можливими завдяки розвитку музичної освіти,вдосконалення навчання. Освіта по класу баяна від музичних шкіл до аспірантури побудували значку армію трудящих музичної культури, мистецтва.Серед яких викладачі, артисти філармонії, заслужені робітники культури, народні артисти, заслужені діячи мистецтв, академіки.

Викладач ДМШ повинен навчити цінувати мистецтво.те прекрасне, що воно дає людям пізнання радості творчої праці. Важливо щоб молодший музикант отримав якомога більше вражень. Частіше від душі щиро говорити. Як це прекрасно, як чудово звучить ця модуляція, чи нова тональна фарба. Жива реакція викладача здатна викликати найсильніше пробудження естетичних почуттів учнів. Чим різноманітніше естетичне виховання тим воно успішніше.

Викладач ДМШ відповідає не тільки за фаховий та загально-музичний розвиток учня, але й за широку виховну роботу.При всій різноманітності можна виділити деякі основні напрямки-це виховання об’єктивного сприйняття світу та моральних якостей, волі та характеру, естетичних смаків та любові до музики, цікавості до праці та вміння працювати, клопіт про здоров’я та фізичний розвиток учня.Досвідчений викладач вивчаючи твори Шопена згадає про його патріотизм, оптимізм Моцарта, любов до людини-Чайковський.Вивчаючи народну музику він зверне увагу на те, що народна музика є зразком найвищої художної цінності.

Важлива форма виховання це- концерти, концерти класу, збори класу, зв’язок СШ, ДМШ.Більша чатина вище перелічених закладів повинна плануватися наперед.Треба ураховуввати і зовнішні моменті: охайність, дисципліна, доброзичливість, відкритість, правдивість, повага до старших. Велике значееня має культура мови. Бо той хто не вміє розмовляти той не може зв’язно мислити.Ніколи не навчиться добре грати

Розширення музичного кругозору: гра викладача під час занять, відвідування концертів, обговорювання цікавих фільмів, радіо та телепередач і т.д.

Перш за все викладач повинен вміти індівідуально підійти до учня.Обходячи недоліки розвинути його сильні сторони.навчання грі на інструменті не дає ніякого результату, якщо учень не вміє працювати самостійно.

2.Методика проведення уроку зі спец.інструменту з учнями молодших класів.

Основною формою навчання гри на народних інструментах, а також робота викладача з учнем- є урок.треба звернути увагу на те, що зміст кожного уроку залежить від виконання як піврічного так і річного перспективного плану на рік.Багаторічне навчання вимагає від викладача постійного піклування,та відповідності в організаціі та ведені кожного уроку. Для фіксування змісту д.з., оцінок- повинен бути щоденник. Записи треба робити регулярно. Оцінку треба виставляти обдумано.Які б добрі здібності не мав учень не можна ставити добру оцінку якщо завдання виконано погано.Чи навпаки скромні здібності не дозволяють досягнути необхідних результатів.

Учбовий процесс удосконалюється, якщо викладач веде журнал в який записує свої систематичні спостереження за роботою учня, його досягеннями та недоліками. Аналіз записів дає більш глибоке вивчення учня, дає можливість пильнування.Індівідуальний подхід дає можливість проводити навчання так, щоб учень засвоював гру на унструменті не механічно, а активно, свідомо. Досягав ціль яку ставить викладач.

Підсумки та спрямованність уроку, лишаються незмінними на всіх етапах розвитку учня. Основи виконавської майстерності виконуються не тільки на художньому матеріалі, але й на технічному, на якому шліфується виконавська техніка, при цьому не треба забувати, що робота над технікою не може бути ізольована від художніх цілей, а навпаки тісно з ними зв’язана і підкорена.

Білет №3

1.Об’єктивне виявлення музичних здібностей учня.

Об’єктивне визначення здібностей є передумовою успішного ведення музичного процесу. Перш за все виклада повинен з’ясувати рівень розвитку учня: музичного слуху, ритму, музичної пам’яті, емоційного відношення до музики, загального музичного кругозору.

Чи не найбільша помилка викладача полягає в неточному визначенні здібностей учня.переоцінка, завищення складності завдань приводе до затислості виконавського апарату, гальмування музичного розвитку.Недооцінка, обережність, невимогливість до завдань гальмує учня, знижує його зацікавленність.оскільки всі елементи музичних здібностей розвиваються, вдосконалюються викладач повинен утонювати та переоцінювати своє враження про них.Вчасно перебудовуватися, змінювати індівідуальні плани та методи навчання.

Головне завдання виявлення музичних здібностей:

Звуковисотний слух- зйого особливостями сприймати та пізнавати мелодію, співзвучноті, чутливо реагувати на неточності інтонації, користуватися слуховими враженнями.

-ритм-це можливість сприймати та відображати музичний ритм.

-Пам’ять-яка входить як функція в музичний слух.

Емоційність-це відчуття музики, здібність до переживання музики, образотворчість сприйняття.

-Виявлення музичних здібностей на екзаменах не можуть бути остаточними, що може привести до недооцінки обдарованності.

--хвилювання учнів може теж стати перепоною, тому доброзичливість є обов’язковою умовою для екзаменаторів, тому викладач не мімкою. Ні жестами не повинен виявляти своєї негативної реакції.

-Переоцінка здібностей може статися коли перевага віддається слуховим, незважаюси на інші фактори.

Практика доводить, що діти з добрим слухом інколи відстають у навчанні. Внаслідок недостатнього загальньосвітнього розвитку, фізичних данних.На що під час екзаменів не звернули уваги. Вступні оцінки треба перевіряти на протязі першого року навчання. Тільки після річного випробування можна зробити більш менш висновок. Навчати чи не навчати учня музиці. В зв’язку з цим велику роль відіграють підготовчі класи котрі відбирають дійсно здібних дітей.