Діагностика інфаркту міокарду

На догоспітальному етапі лікар зобов'язаний припускати розвиток ГІМ у всіх випадках уперше виниклої або прогресуючої стенокардії, особливо при тривалості болю понад 30 хвилин. Слід також госпіталізувати і спостерігати хворих із вираженим болем в надчеревній області, яка не супроводиться ознаками роздратування брюшини, зі значними порушеннями гемодинаміки внаслідок аритмій, а також хворих з мозковими епізодами неясного генезу.

Наприкінці 80-х років минулого століття, коли стало ясно, що питання про застосування реперфузії міокард у (наприклад, тромболітичної терапії або первинної коронарної ангіопластики) повинен вирішуватися до встановлення остаточного діагнозу - в клінічну практику був введений термін “гострий коронарний синдром”.

Практично одночасно з'ясувалося, що рішення питання про реперфузію міокардузалежить від становища сегменту ST щодо ізоелектричної лінії на електрокардіограмі — при підйомі ST) тромболітична терапія показана, за відсутності підйому сегменту ST — не показана.

Гострий коронарний синдром — це група клінічних ознак і симптомів ІХС., які дають підставу підозрювати інфаркт міокарду, що розвивається, або нестабільну стенокардію, в основі яких лежить єдиний патофізіологічний процес — тромбоз коронарної артерії різної міри вираженості, що формується над областю розриву атеросклерозної бляшки або пошкодження (ерозії) ендотелію.

Іншими словами, «гострий коронарний синдром» — це лише попередній діагноз, що допомагає вибрати оптимальну тактику ведення хворих в найперші години від початку захворювання, коли точно підтвердити або відкинути діагноз ГІМ або НС не можливо.

Гострий коронарний синдром із стійким підйомом сегменту ST (або вперше виниклою повною блокадою лівої ніжки пучка Гіса), відображає гостру тотальну оклюзію однієї або декількох коронарних артерій і свідчить про розвиток гострого Q-позитивного інфаркту міокарду.

Гострий коронарний синдром без підйому сегменту ST свідчить про гостру ішемію (але не обов'язково про некроз) міокарду. У таких хворих часто виявляються стійка або скороминуща депресія сегменту ST, а також інверсія, сплощення або псевдонормалізація зубців Т. У таких хворих найчастіше розвивається Q-негативный інфаркт міокарду.

Крім того, зміни ЕКГ при гострому коронарному синдромі без підйому сегменту ST можуть бути неспецифічними або зовсім бути відсутніми. У таких хворих найчастіше розвивається нестабільна стенокардія (НС).

Нестабільна стенокардія – гостра ішемія, що не приводить до розвитку некрозу. НС відображає такий перебіг ІХС, при якому ризик виникнення інфаркту міокарду або раптової смерті значно вищий, ніж при стабільній стенокардії.