Неокласичний синтез. Неокласичний синтез (Дж. Хікс і Д

Неокласичний синтез (Дж. Хікс і Д. Патінкін).
Кейнсіанська теорія включається до неокласичної теорії як частковий приватний випадок розвитку економіки у стадії депресії, коли остання знаходиться в так званій "пастці ліквідності". В цій "пастці" зростання пропозиції грошей перестає впливати на ставку позичкового відсотка і, як наслідок, на інвестиції. Лише у цьому випадку порушується автоматизм встановлення рівноваги за допомогою грошово-цінового механізму, на який покладає надії неокласична теорія. Якщо за допомогою бюджетної політики вдається вивести економіку з "пастки ліквідності", то вона повертається до системи саморегулювання.

Модель “пастки ліквідності”, яку розробив Дж. Хікс, доповнюється ефектом багатства (ефектом реальних касових залишків) Д. Патінкіна. Суть ефекту полягає в тому, що споживачі стійку частину свого доходу намагаються зберегти і підтримувати її реальну цінність. Якщо під впливом кон'юнктури зростають ціни, то реальне багатство знижується. Тоді споживачі скорочують споживання, і, як наслідок, знижуються попит і ціни. Навпаки, падіння цін в умовах кризи збільшує реальне багатство, стимулює закупки із заощаджень, приводить до зростання цін і економічного підйому.

В умовах зростаючої інфляції здійснюється вибір між рівнями зайнятості та інфляції на основі закону А. Філіпса.

Є. Домар і Р. Харрод уводять до кейнсіанської моделі короткострокової рівноваги нові елементи, а саме: фактори підтримання певної зайнятості і загальної рівноваги у довгостроковому періоді, в умовах зростання виробничих потужностей: а) якщо виходити з умов певної зайнятості, то рівновага встановлюється лише тоді, коли темпи приросту виробничих потужностей, сукупного попиту, інвестицій будуть рівними множенню потенціальної середньої суспільної продуктивності інвестицій і граничної схильності до заощадження (Є.Домар); б) рівновага встановлюється тоді, коли відношення обсягу заощаджень до різниці між витратами капіталу і обсягами збережень дорівнює економічному зростанню, отриманому за рахунок зайнятості і технічного прогресу (Р.Харрод).

Акселератор – відношення приросту капіталу /ΔІ/ до приросту продукції /Δу/: А = ΔІ / Δу. Вказує на те, у скільки разів приріст інвестицій буде перевищувати приріст доходу.