Опорний конспект. Доповідь — це 1) прилюдне повідомлення на певну тему; 2) рідко — усне або письмове офіційне повідомлення про що-небудь керівникові

Доповідь — це 1) прилюдне повідомлення на певну тему; 2) рідко — усне або письмове офіційне повідомлення про що-небудь керівникові, начальникові. Доповідь — один із найпоширеніших жанрів (форм) усного висловлювання. Учені зазначають, що доповідь може бути: 1) політичною; 2) діловою; 3) звітною; 4) науковою.

Політична доповідь торкається політичних питань, у ній з'ясовуються суть, причини, наслідки певної політичної події, розкриваються шляхи розвитку суспільства.

Ділова доповідь, на нашу думку, — це доповідь, офіційне по­відомлення про що-небудь керівникові, начальникові.

Звітна доповідь — це доповідь, яка виголошується під час зві­ту про роботу якогось органу за певний період.

Наукова доповідь — це доповідь, у якій інформується про наукові спостереження, досліди, їх результати, нові відкриття, зроблено уза­гальнення наукових даних. Звісно, що такі доповіді заслуховуються в наукових установах, на різних зібраннях учених конференціях, симпо­зіумах тощо. Наукова доповідь, зроблена на основі критичного огляду і вивчення ряду публікацій, називається рефератом.

Кожен із цих видів доповідей вимагає певної підготовки і має свою специфіку написання.

Найпоширенішою є така структура доповіді: вступ, основна частина, висновок.

У вступі потрібно визначити тему доповіді, причини її вибо­ру, вказати актуальність проблеми, її значення, сформулювати мету доповіді, викласти історію питання.

В основній частині — подати характеристику проблеми (виді­лити основний аспект проблеми, а потім — основні положення, які детально і послідовно проаналізувати).

Висновки мають бути чіткими, лаконічними. Рекомендується повторити основну думку, а потім підсумувати найбільш важливі положення.

Кажуть, що перші слова оратора повинні завоювати увагу слухачів, а останні — посилити ефект виступу. Існує безліч порад доповідачам, спробуємо їх узагальнити.

Поради доповідачам

• Підготовку до виголошення доповіді почніть заздалегідь: продумайте структуру, зміст, зробіть помітки.

• Складіть план доповіді, доберіть приклади, опрацюйте літе­ратуру з даної теми.

• Часто в науці думки авторів розходяться щодо певної проб­леми. Узагальніть це у вигляді схеми, таблиці, класифікації тощо. Укажіть свою думку з цього приводу.

• Напишіть текст. Спробуйте виголосити доповідь наодинці, перевірте наголошування деяких слів, уточніть значення незна­йомих слів.

• Упевнено виходьте на трибуну, уже цим справлятимете по­зитивне враження.

• Якщо головуючий не подасть стислої інформації про вас і вашу діяльність, зробіть це самі.

• Не виявляйте свою знервованість, поспіх, страх. Усе це впливає на слухачів, на їх увагу та зацікавленість. Будьте впевне­ними, вірте в свої сили.

• Упевнено станьте за трибуну, розкладіть свої папери, впев­нено і спокійно погляньте на слухачів. Коротка пауза дасть мож­ливість слухачам зайняти свої місця і заспокоїтися. Те, що ви не починаєте говорити, загострить їхню увагу, та й ви самі зможете протягом цієї короткої хвилі заспокоїтися й зосередитися. Ця па­уза і ваш прямий погляд справлять позитивне враження ще до то­го, як ви почнете говорити.

• Велике значення має ваш упевнений погляд. Легка посмішка викличе доброзичливість з боку слухачів, сприятиме встановленню з ними контакту.

• Ніколи не починайте промову словами: «Зараз я вам усім доведу, як ви помиляєтеся, коли думаєте, що...». Більш невдалий вступ годі й придумати. Це налаштує слухачів так, що вони потім не будуть звертати уваги на будь-які аргументи.

• Не використовуйте надто часто абстрактні поняття, це вима­гатиме від слухачів великого напруження.

• Не поспішайте. Існує межа швидкості, з якою мозок людини може сприймати й засвоювати нові поняття.

• Намагайтеся встановити контакт зі слухачами та викликати в них інтерес до розмови. Поставте себе на їх місце, стежте за ре­акцією в залі.

• Пояснюючи складні теоретичні проблеми, придумуйте порів­няння, які допомогли б слухачам краще їх зрозуміти. При цьому слід орієнтуватися на слухачів, які мають нижчий рівень знань. Цю останню пораду треба застосовувати обережно, тому що недооціню­вати слухачів, викладати матеріал надто спрощено теж не бажано.

• Підтримуйте зацікавленість слухачів упродовж усього ви­ступу. Якщо в залі тиша, слухачі сидять спокійно й уважно на вас дивляться, а дехто з них навіть киває головою на знак згоди, то це означає, що ваш виступ проходить успішно. Якщо ж слухачі перешіптуються, проглядають програму, крутяться на своїх міс­цях, не дивляться на вас, позіхають і навіть «клюють носом», то це незаперечні ознаки втрати інтересу до лекції. Щоправда, це не означає, що тема доповіді їх взагалі не цікавить. Буває, що деякі частини виступу викладаються не так цікаво, як інші, і через те увага тимчасово згасає. Тому промовець повинен постійно сте­жити за реакцією своїх слухачів.

• Видозмінюйте свій виступ згідно із ситуацією. • Говоріть тихо, спокійно. Якщо в аудиторії шум, стиште голос.

• Слідкуйте за грамотністю свого мовлення.

• Аргументуйте деякі положення доповіді прикладами, порів­няннями, робіть висновки. Інколи будьте дотепними.

• Ставте слухачам риторичні запитання. Вони допоможуть ак­тивізувати увагу слухачів.

• Використовуйте методи переконування. До найефективніших методів переконування належать сугестивні (або навіювальні) ме­тоди (навіювання полягає в тому, щоб опосередковано нав'язати іншій особі яку-небудь думку, яка пізніше викликає реакцію, що відповідає певній звичці даної особи).

Декілька не:

Не вживайте надто довгих речень, бо їх набагато важче зро­зуміти, ніж короткі. Чергуйте довгі речення з короткими.

Не знеособлюйте речення, не зловживайте третьою особою однини і множини. Наприклад, «було проведено...», «були запла­новані подальші заходи» тощо.

Не бійтеся вживати форму першої особи множини. Тим самим ви наблизите виклад до рівня знань слухачів, зробите його досту­пнішим, пожвавите безособовий опис. За тим описом слухачі зможуть уявити діяльність певних осіб: «Ми провели...», «Ми за­планували заходи».

Не переобтяжуйте свою мову іншомовними словами, профе­сійними термінами, абстрактними поняттями. Можливо, слухачі не мають достатнього рівня професійних знань і доповідь зали­шиться для них незрозумілою (причина — ви не зуміли донести до них інформацію зрозумілою для них мовою).

Не зловживайте зайвими подробицями, які заступають голов­не в розповіді.

Не можна надмірно стисло висловлювати важливі думки, бо во­ни промайнуть повз увагу слухачів. Особливо це стосується перелі­ку по пунктах. Слід мати на увазі, що приклад або порівняння легше запам'ятати, ніж просто назване твердження чи думку.

Ділова доповідь. Кожен доповідач, готуючись до виступу пе­ред аудиторією, хвилюється. Інколи хапається за все і розуміє, що час іде, а матеріалу немає.

Насамперед потрібно:

1) заспокоїтися;

2) з'ясувати мету, якої хочете досягти (поінформувати слухачів про нові досягнення в агроекології, юридичну інструкцію, нову ор­ганізацію, наукову роботу, плани будівництва корівників, нові мето­ди праці, механізацію чи автоматизацію виробничих процесів тощо);

3) переконати слухачів (у доцільності впровадженні електро­нно-обчислювальних машин, невідворотності введення в практи­ку нових методів праці та раціоналізаторських пропозицій);

4) спонукати слухачів (краще працювати);

5) розважити слухачів (наприклад, під час урочистості, зустрі­чі і т.ін.).

Чітко сформулювавши мету, ви зможете впорядкувати промо­ву — це вплине на її обсяг, спосіб виголошення та аргументацію.

Питання для самоконтролю:

1. Якою може бути структура доповіді?

2. Що таке доповідь?

3. Які різновиди доповідей ви знаєте?

4. Що можна порадити доповідачам?

5. Чому доповідачі повинні користуватися методами переко­нання?

6. Що рекомендують не вживати доповідачеві?

Рекомендована література:

1. Етика ділового спілкування/За ред. Т.Б.Гриценко та ін. – К., 2007, с. 152-159

2. Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування. – К., 2007, с. 169-185

Тематичний контроль: семінар № 4.

Інструкція до самостійної роботи № 12

Тема: Спілкування і діяльність. Етичний бік спілкування.

Мета: Вивчити поняття етики, моральної культури спілкування, зв'язок спілкування і діяльності.

Завдання до самостійної роботи:

1. Запишіть, що таке етика. Яка її роль у спілкуванні?

2. Запишіть визначення моральної культури спілкування.

3. Запишіть рівні моральної культури. Поясніть якому з них властиве прагнення до взаєморозуміння, відвертості, симпатії, довіри.