Опорний конспект. Дикція — чітка вимова звуків, складів слів, відповідно до фонетичних норм мови

Дикція — чітка вимова звуків, складів слів, відповідно до фонетичних норм мови. Гарна дикція виявляється в тому, щоб кожне слово було чути, щоб воно чисто і чітко звуча­ло. Не можна «ковтати» окремі слова чи звуки, закінчення фраз — це заважає зрозуміти зміст висловленого.

Велике значення має інтонаційне багатство мови: тональне за­барвлення, відтінки емоцій.

Вдале проголошення промови зумовлюється також і темпом. Оптимальний темп усного мовлення становить близько 120 слів за хвилину. Але протягом усієї промови небажано зберігати один і той же тон: зміна темпу мовлення виступаючого (оратора) по­силює увагу слухачів.

Запам'ятаємо, що навіть добре написаний текст не завжди до­бре «лягає» на звучання. Коли озвучити текст, виявиться, що окремі слова є зайвими, інші — одноманітними. Отже, потрібно працювати над звуковим оформленням тексту. «Робота над інто­нацією, писав К. Станіславський, — полягає не в тому, щоб щось вигадувати і витискувати з себе. Вона відбувається сама собою, якщо існує те, що вона має виявити, тобто думка про внутрішню сутність».

Варто дотримуватися пауз. Паузи, на думку К. Станіславського, поділяють думку, що викладається, на складові частини. Не­обхідно віднайти потрібні паузи й наголоси в тексті. Тоді текст зазвучить по-особливому.

Потрібно дотримуватися логічних пауз, які мають «два взає-мопротилежні призначення: поєднувати слова у групи (мовні так­ти), а групи — відмежовувати одну від одної. Між двома логіч­ними паузами треба вимовляти текст і «випльовувати» його час­тинами».

Особливого значення надавав К. Станіславський психологіч­ній паузі, яка «дає життя думці, фразі й такту, намагаючись пере­дати підтекст. Якщо без логічної паузи мова бездумна, то без психологічної вона позбавлена життя... Психологічна пауза гово­рить без слів. Вона замінює їх поглядами, мімікою, випроміню­ванням, натяками, ледь вловимими рухами і багатьма іншими свідомими і підсвідомими засобами спілкування».

Щоб виробити навички гарно говорити (озвучувати текст), необхідно:

• уважно ставитися до звучання мови;

• володіти модуляцією голосу (модуляцією — називають зміну тональ­ності, сили, ритму, звучності голосу). Модуляцію називають му­зикою мовлення;

• відпрацьовувати техніку дихання і техніку вимови.

«Перш ніж говорити, — писав К. Станіславський, — слід ви­значити порядок у словах монологу і правильно поєднати їх у групи, мовні такти. Тільки після цього можна буде розібрати, яке слово якого стосується і зрозуміти, з яких частин складається фраза або ціла думка». Установити мовні такти і читати по них (це примусить аналі­зувати фрази і вникати в їхню сутність); намагатися уникати однотонності виголошення промов, ви­ступу тощо.

Важливу роль відіграють і паузи, які замінюють розділові зна­ки в письмовій роботі.

Сучасний виступ будується за законами усного мовлення. Ус­не мовлення — це сукупність трьох знакових систем: звукової, інтонаційної, кінетичної (міміка і жести).

Правильність мовлення виступаючого — це відповідність йо­го мовлення до норм граматики, вимови, синтаксису.

Мовлення — це один із видів діяльності людини, її поведінки. Адже в наших словах, інтонаціях виражене не тільки бачення окремих речей та явищ, а й ставлення до людей.

Промовець повинен привернути і утримати увагу слухачів протягом тривалого часу. Зосередити увагу, примусити слухати важливо у вступній частині промови і утримувати увагу треба протягом усього виступу. Тут важливими є навички слухання, сприйняття, тобто уміння зосередити, виділити головне в промо­ві, узагальнити, зробити висновки.

У процесі виступу промовець спирається на пам'ять слухачів, яка працює, коли введена в активний творчий процес самостійно­го осмислення промови.

Чітка логіка промови мобілізує мислення і сприяє кращому запам' ятову- ванню.

Один із законів переконання говорить: «Дорога до розуму слухача лежить через його серце». Тому вплив на емоційні аспек­ти є важливим елементом майстерності промовця.

Логічна структура промови розгортається вже в робочому плані усного виступу і досягається мобілізацією всього арсеналу логіки: законами і методами логічного мислення, логікою дока­зів, логічними вимогами до дискусії.

Ділове спілкування є важливим і обов'язковим елементом ді­лової зустрічі.

Спілкування — взаємні стосунки, діловий, дружній зв'язок, під час якого люди обмінюються думками. Серед багатьох умінь ділової людини Іржі Томан виділяє вміння спілкуватися. Він за­значає: «Ставлення людей до вас ніби віддзеркалює ваше став­лення до них. Усміхайтеся — і вони усміхатимуться у відповідь, а якщо дивитися на них, насупившись, вони відповідатимуть тим самим.

Хто любить людей, того й люди люблять.

Приязність здебільшого впливає на людей так само, як і усмішка.

• Виявляючи дружнє ставлення до людей, ставтеся позитивно до всіх людей довкола вас;

• не чекайте, доки вони виявлять до вас свої симпатії, вважайте, що ви їм уже сподобалися;

• виявляйте ініціативу в приязному ставленні до інших;

• вітайтеся й усміхайтеся перші;

• намагайтеся вести розмову в довірливому тоні;

• наголошуйте на тих питаннях, у яких ваші погляди збігаються.

Цікавтеся людьми, що вас оточують, їх роботою, турботами й радощами.

Ніколи не користуватиметься популярністю той, хто не вияв­ляє зацікавлення справами інших людей.

Звичайно, спілкуватися люди можуть під час зустрічей, що мають проходити в точно зазначений час і за певними правилами. Щоб зустрічі-спілкування були результативними, потрібно до них готуватися. При розгляді менш важливих справ досить обміркува­ти суть питання по дорозі на зустріч чи на нараду. Проте якщо йдеться про важливу справу, то треба зробити нотатки з кожного окремого пункту, а в разі потреби підготувати також проект рі­шення. Трапляються випадки, коли обидві сторони приходять на нараду без потрібної інформації, унаслідок чого обговорення до­водиться переривати або відкладати на пізніше.

З усіх видів ділового спілкування(публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада, переговори) саме переговори вимагають сумлінної підготовки. їх часто порівнюють із шаховою грою, де не можна «закреслити» необдуманий хід. Якщо такий хід уже зроблено, ситуація змінюється, і наступні кроки потрібно робити в нових умовах. Але кожна ділова людина повинна вміти керува­ти ситуацією, передбачати «маневри» співбесідника, складнощі. Для цього потрібно оволодіти технікою ділового спілкування. Ні­хто не може дати готовий рецепт, як досягти успіху в перегово­рах, але певні правила їх проведення вже вироблені практикою.

Правила проведення переговорів, дотримання яких забезпечить прихильність співбесідника:

• сформулюйте конкретні завдання спілкування, складіть план його проведення; ініціатива в ході бесіди має належати стороні, що приймає;

• створіть атмосферу довіри та взаєморозуміння; говоріть про загальні проблеми, у ваших очах має читатися щира зацікавле­ність партнером; ні в якому разі не дивіться на годинник;

• умійте впевнено висловлювати свої думки, уважно слухати співбесідника і ставити запитання;

• постарайтесь точно знати, чим можна пожертвувати під час переговорів, умійте правильно сприймати свого партнера та управляти своїми емоціями.

Під час обговорення треба стежити за тим, щоб:

1) усі пункти обговорювалися одне за одним;

2) не пропустити жодного важливого пункту;

3) учасники обговорення мали можливість висловити свою думку щодо цієї справу;

4) ніхто не відхилявся від суті справи;

5) констатувати, в яких пунктах учасники дійшли згоди, а в яких виявилися розходження;

6) результати обговорення були записані в протоколі конкрет­но і недвозначно.

Уміння вести переговори: говорити, слухати, ставити за­питання, правильно сприймати свого партнера і керувати своїми емоціями — це мистецтво, оскільки ви зберігаєте можли­вість завжди бути на висоті свого становища.

Питання для самоконтролю:

1. Який оптимальний темп усного мовлення?

2. Яке значення має інтонаційне забарвлення мови? Наведіть приклади.

3. Яке значення мають паузи?

4. Що називається логічною паузою?

5. Чому службовець по­винен оволодівати мистецтвом говорити?

6. Як потрібно сприймати партнера?

Рекомендована література:

1. Етика ділового спілкування/За ред. Т.Б.Гриценко та ін. – К., 2007, с. 161-167

2. Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування. – К., 2007, с. 186-197

Тематичний контроль: лекція № 10, семінар № 3.

Інструкція до самостійної роботи № 9

Тема: Значення деяких жестів.

Мета: Вивчити значення деяких жестів.

Завдання до самостійної роботи:

1. Запишіть типи поглядів.

2. Запишіть який зв'язок між соціальним статусом, владою людини і її спілкуванням.

3. Допишіть речення:

Широкі жести характерні для…

Дрібним рухам надають перевагу…

Найбільш виразною мімічною структурою є…