Опорний конспект. Для ефективного ведення суперечки (дискусії, полеміки, диспуту, дебатів) не можна нехтувати законами логіки та нормами моралі

Для ефективного ведення суперечки (дискусії, полеміки, диспуту, дебатів) не можна нехтувати законами логіки та нормами моралі. Тому ці засоби поділяються на «дозволе­ні» та «недозволені», або на коректні та некоректні.

У загальних рисах коректні засоби можна визначити як такі, що відповідають вимогам логіки та моралі. Це засоби, які ґрун­туються на знанні мови мовлення та секретів людської психіки, в логіці їх ще називають «дозволеними» хитрощами.

До дозволених належать, зокрема, ініціатива та засіб, який ви­ражається правилом «наступ — найкраща оборона».

До коректних засобів підносять використання та дотримання законів і правил логіки. Зокрема, в процесі доведення (обґрунту­вання істинності положення, концепції, гіпотези) чи спростуван­ня (встановлення хибності положення, концепції) користуються правилами щодо тези (основного положення, яке необхідно об­ґрунтувати), правилами щодо аргументів, за допомогою яких об­ґрунтовується теза та правилами щодо форми (демонстрації), тобто способу, за допомогою якого обґрунтовується теза.

Порушення цих правил призводить до помилки або до хитро­щів, які можуть бути коректними або некоректними.

Правила щодо тези полягають у тому, що теза повинна бути сформульована чітко, ясно і не змінюватися протягом усього процесу аргументації.

Правила щодо аргументів вимагають, щоб аргументи були сформульовані чітко і ясно; повністю або частково обґрунтовані; обґрунтування аргументів повинно проводитись незалежно від тези; аргументи повинні бути достатніми для обґрунтування, тобто в якості доказів не можна використовувати ті положення, які підлягають сумнівам або самі потребують доказів.

Правила щодо форми говорять, що між аргументами і тезою має бути принаймні відношення підтвердження. При цьому ви­користовується форма дедуктивного міркування (від загальних положень, висновків до часткових випадків) та форма недедуктивних міркувань (від часткових, одиничних випадків до загально­го висновку, які включають і метод аналогії), порівняння двох чи більше явищ, схожих в одному чи більше відношеннях.

Досвідчені промовці нерідко використовують такі методи:

• метод контрасту;

• концентричний; ступеневий;

• просторовий тощо.

Вони є ефективними засобами управління мисленням і пове­дінкою аудиторії.

Коректним засобом суперечки є використання аргументів опонента, зокрема наведених ним фактів для спростування його точки зору чи захисту своєї тези.

Ефективними засобами є виведення раптових, несподіваних для опонента висновків з його тези чи аргументів, які ставлять його в безвихідь або принаймні дезорганізують, змушують роз­губитися.

Іноді до коректних зараховують і засіб, завдяки якому пере­кладають «тягар доведення» на опонента.

Некоректні засоби багатоманітні, проте всім притаманна така риса: до них вдаються з метою видати хибне за істинне, а істинне — за хибне.

Звичайно, несвідомі логічні помилки не можна розцінювати як некоректні засоби, вони лише свідчать про рівень інтелектуаль­ної культури людини.

До некоректних засобів суперники відносять такі три групи хитрощів: хитрощі стосовно тези, хитрощі стосовно аргументів і хитрощі стосовно форми (демонстрації).

До хитрощів стосовно тези належать, зокрема:

• вимога надмірного уточнення тези (вимога пояснити очеви­дні речі, затягування часу);

• «умисне нерозуміння тези» (вимога пояснити значення, опонент змінює значення термінів);

• «втрата тези» (перехід до обговорення зовсім іншої тези);

• «нечітке формулювання тези», «навмисне нечітке формулю­вання», використання невідомих опоненту висловлювань) тощо.

До хитрощів стосовно аргументів належить дуже багато навмисних логічних помилок:

• «аргумент до особи» (критика розумових здібностей опонента);

• «аргумент до публіки» (орієнтація на думку, настрій слухачів);

• «аргументація до мас» (використання національних, расо­вих, класових інтересів);

• «аргумент до жалю» (збудження в слухачів жалю та спів­чуття);

• «аргумент до фізичної сили» (погроза, примус, шантаж); «хибний аргумент» (використання недоказового хибного аргументу) тощо.

До найсильніших належать хитрощі стосовно демонстрації. Це, власне, логічні хитрощі, оскільки вони є проявом неправиль­ної побудови міркувань, навмисного порушення правил мірку­вання, у формі яких здійснюється доведення чи спростування. Розглянемо один із софізмів.

— Чи знаєш ти цю закриту людину?

— Ні.

— Це твій батько. Отже, ти не знаєш свого батька. Питання «Чи знаєш ти, кого закрили цим вбранням?» підміне­но на інше: «Чи знаєш ти цю закриту людину?».

Отже, усього сказаного можна зробити висновок, що не варто сперечатися чи виступати без особливої потреби. Недарма кажуть: «Говори мало, слухай багато, а думай ще більше».

Але коли виникає в цьому потреба, то повинна бути чітко ус­відомлена мета, предмет виступу чи суперечки, узгодження то­чок зору учасників стосовно цього предмета. Суперечка передба­чає певну спільність вихідних позицій сторін; використання термінів, висловлювань з однозначним їх змістом і розумінням. Не слід забувати, що сила аргументів полягає не в їхній кількості, а в переконливості. Виняткову роль відіграють і запитання. Вміння ставити розумні запитання є важливою і необхідною ознакою розуму і проникливості.

Важливо не тільки те, що захищаємо, що піддаємо критиці, а й те, як ми це робимо. Використання недозволених засобів у супе­речці, приниження людської гідності опонента, навіть підвище­ний тон — це прояв низької моральної культури полеміста: «Юпітер, ти гніваєшся, отже, ти неправий».

Часто причиною зірваних переговорів бувають емоції. Відомо, що вияв емоцій під час зустрічі з однієї сторони викликає емоції з іншої сторони. Як наслідок — «зірвані» переговори чи попереднє обгово­рення. Щоб подібного не сталося, кожній діловій людині слід вчитися керувати своїми емоціями. Пропонуємо випробувати такі поради:

• використовуйте символічні жести (дружня записка, вислов­лення співчуття);

• насамперед усвідомте свої та чужі почуття;

• ставтеся до партнерів як до виразників чиїхось думок (фір­ми, організації тощо), пам'ятайте, що ваші партнери, як і ви, з ци­ми переговорами пов'язуєте своє майбутнє;

• поділіться своїми відчуттями («Нам здається, що угода може не спрацювати, навіть якщо ми її підпишемо», «Особисто я ду­маю, що ми чогось не врахували. А яка ваша думка?»);

• дозвольте партнеру звільнитися від своїх почуттів;

• не реагуйте на емоційні прояви (ваше обурення може зава­дити досягненню вигідної для вас угоди. Лише вибачення може «розрядити» емоції);

• квіти, відвідування пам'ятних місць, обійми, за­прошення на вечерю — усе це може стати безцінною можливістю для зміцнення дружніх стосунків з партнером).

Питання для самоконтролю:

1. Які ви знаєте різновиди запитань?

2. Які засоби спілкування називаються коректними?

3. Що відноситься до коректних засобів спілкування?

4. Як ви розумієте поняття «правила щодо тези, аргументів, форми» спілкування?

5. Які методи спілкування обирають досвідчені промовці?

6. Які засоби ведення суперечки називають некоректними?

Рекомендована література:

1. Етика ділового спілкування/За ред. Т.Б.Гриценко та ін. – К., 2007, с. 169-172

2. Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування. – К., 2007, с. 188-193

Тематичний контроль: лекція № 10, семінар № 3.

Інструкція до самостійної роботи № 7

Тема: Як ефективно використати робочий час.

Мета: Вивчити як ефективно і раціонально використовувати час для організації своєї праці, режиму робочого часу і відпочин­ку.

Завдання до самостійної роботи:

1. Запишіть, як ви розумієте поняття «ефек­тивне використання часу».

2. Запишіть, якою, на вашу думку, має бути система планування часу керівника?

3. Запишіть, які цілі ви б хотіли реалізувати в діловій кар'єрі?