Опорний конспект. Система будь-якого управління спирається на певні фактори, до яких належать люди, фінанси, наявність сировини і час

Система будь-якого управління спирається на певні фактори, до яких належать люди, фінанси, наявність сировини і час. Якщо перші три не завжди залежать від бажань керівника (бо те, що наявне зараз, не може бути швидко змінене волею ме­неджера), то фактор часу є важливим ресурсом, бо саме ним керів­ник може розумно або нерозумно розпоряджатися.

Саме тому найскладніші і найважчі проблеми потрібно вирішу­вати в першу чергу і, по можливості, з початком роботи, вранці.

Управління будується «по вертикалі», має свою ієрархію. Підприємницька ж діяльність переважно здійснюється «за гори­зонтальним» принципом. Адже йдеться про спілкування заради встановлення взаємовигідних контактів, і інша сторона — такий же підприємець. Як правило, підприємницькі контакти встанов­люються на рівноправній основі, тут рівень людських взаємин ґрунтується на ділових, а при тривалому веденні справи постій­ним партнером — на дружніх принципах і стосунках.

Виробнича діяльність будь-якого працівника організації нероз­ривно пов'язана з дотриманням ним етичних норм, правил поведін­ки та взаємовідносин зі своїм зовнішнім оточенням (керівниками, колегами, підлеглими, клієнтами і партнерами). Дотримання етики ділових стосунків є одним із основних критеріїв професіоналізму як окремого співробітника, так і організації в цілому.

Під етикою розуміємо систему універсальних і специфічних мо­ральних вимог та норм поведінки, реалізованих у процесі громадсь­кого життя. Відповідно етика ділових взаємин і ділового спілкування виділяє одну зі сфер громадського життя. Зрозуміло, що етичні нор­ми службових стосунків ґрунтуються на загальноприйнятих нормах і правилах поведінки, хоча мають і деякі відмінні риси.

У процесі життя і розвитку в певному суспільному середовищі, організації чи підприємстві формуються певні соціальні типи людини, які за характером дій можна поділити на такі основні.

Виконавець. Діє механічно, особистої ініціативи не проявляє. Як правило, при висуванні на керівну посаду стає формалістом, накладаючи цим відбиток і на стиль управління, і на взаємини та підсумки діяльності.

Соціально активна особистість. Живе активним життям, широким колом суспільних інтересів, ініціативний. Існує два різновиди такий особистості: перша — справжня суспільно-активна особистість і друга — зовні показна. Другий тип — це формальна, мітингово-поверхова, демократична, у соціальному плані — негативна особистість.

Винахідлива особистість. Це людина творчості, з високорозвиненим почуттям нового, першовідкривач. За натурою може бу­ти замкнена, а точніше — постійно зосереджена, у пошуку. Має широкий світогляд у галузі вузької спеціалізації.

Людина творча і людина створююча близькі за способом дія­льності до третього типу, хоча відрізняються тим, що не обов'язково самостійно щось відкривають чи пропонують, а до вже відомого і відкритого можуть додати елементи новизни саме завдяки творчому підходу до справи.

Це одна із класифікацій соціальних типів працівників. Існують також класифікації соціальних типів підлеглих, керівників («ше­фів») тощо.

Соціальний тип людської особистості включає ряд якостей і властивостей, які мають неабияке значення в управлінні та під­приємництві, у діловому спілкуванні. Серед таких позитивних якостей можна виділити:

• вихованість — переконаність;

• уміння володіти собою — такт;

• ввічливість — доброзичливість;

• гуманність і життя як вищі цінності, які необхідно захищати і берегти;

• почуття міри — кредо стародавніх греків;

• гідність — відчуття спільності з іншими, зі своїм народом;

• інтелігентність — активне утвердження ідеалів соціальної справедливості.

Наявність зазначених якостей і властивостей є основою загальноетичної культури, масштаб і рівень якої не вимірюються жо­дними величинами, але в житті є неоціненною величиною.

Ні суспільство, ні будь-яка організація не може довго трима­тися, коли, скажімо:

• закони і накази одного змісту, а вказівки начальника — іншого;

• судять відповідно до статей закону, а вирок виносять згідно з телефонним дзвінком начальства;

• людину призначають не за її ділові та професійні якості, а ви­ходячи із симпатій вищої посадової особи. Ще гірше, коли таку кан­дидатуру пропонують зарубіжним факсом («факсований міністр»);

• «вільні» вибори виявляються суцільним обдурюванням.

Правила для кожного працюючого, незалежно від місця в управлінській ієрархії:

• знай своє місце;

• роби те, що на тебе покладено;

• поводься так, як належить порядній людині;

• не берися не за свою справу

Питання для самоконтролю:

1. У чому полягають особливості управління та підприємництва?

2. Які соціальні типи людей формуються в організації (на під­приємстві)?

3. Які позитивні якості людей мають значення в управлінні (підприємництві)?

4. Яких правил повинен дотримуватися кожен працюючий?

5. Які обставини негативно впливають на функціонування організації?

6. Що спільного і відмінного між етичними службовими нормами та загальноприйнятими правилами поведінки?

Рекомендована література:

1. Етика ділового спілкування/За ред. Т.Б.Гриценко та ін. – К., 2007, с. 197-199

2. Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування. – К., 2007, с. 57-63

Тематичний контроль: семінар № 2.

Інструкція до самостійної роботи № 6

Тема: Засоби спілкування, суперечки.

Мета: Вивчити засоби ефективного ведення суперечки (дискусії, полеміки, диспуту, дебатів).

Завдання до самостійної роботи:

1. Запишіть, як ви розумієте поняття «коректні засоби ведення суперечки».

2. Запишіть, які групи хитрощів відносять до некоректних засобів ведення суперечки.

3. Запишіть, свої поради діловій людині щодо ведення суперечки (дискусії, полеміки, диспуту, дебатів).