Опорний конспект. Людина — продукт соціалізації і насамперед людина стає людиною завдяки спілкуванню

Людина — продукт соціалізації і насамперед людина стає людиною завдяки спілкуванню. Людство знає чимало прикладів, коли дитина, потрапляючи в ранньому віці в середо­вище тварин, виживала, але не ставала людиною в повному ро­зумінні цього слова. Причина — відсутність можливості насліду­вати і, особливо, спілкуватися з людьми. Отже, спілкування має величезне значення як для становлення людини, так і для її пода­льшого життя в суспільстві.

Головна особливість спілкування — взаємодія. Процес спіл­кування охоплює соціальну взаємодію членів суспільства — їх спільну діяльність, інтеракцію і власне комунікацію. Упорядко­ваність досягається за допомогою правил і норм, які регулюють характер спілкування залежно від його мети і засобів. Спілкую­чись, люди повинні рахуватися із соціальними нормами, звичая­ми, традиціями, що існують у даному суспільстві, колективі.

Від того, як люди розмовляють між собою, залежить настрій, стан нервової системи, благополуччя і спокій у сім'ях, колекти­вах. Нарешті, від манери спілкування багато в чому залежить ус­піх у роботі.

Володіючи нормами культури спілкування, людина зможе уникнути багатьох проблем, конфліктів, швидше досягне життє­вих цілей.

Культура спілкування... Про неї говорять в усі епохи. І кожна епоха розвитку людства виробляє свої норми, традиції, націона­льну своєрідність культури комунікації між людьми.

Культура спілкування є складовою частиною культури лю­дини. Для неї характерною є нормативність, яка визначає, як мають спілкуватися люди в певному суспільстві, у конкрет­ній ситуації.

Культура людського спілкування — це частка загальної мора­льної культури особистості. Відсутність культури спілкування — свідчення бездуховності людини. Ще мудрий Езоп довів, що на­ше слово — це найкраще, що є в розпорядженні людини, і найгі­рше, чим вона володіє.

Нині проблема культури спілкування набуває великого зна­чення. Відбувається становлення України як самостійної держа­ви, інтенсивно розвиваються міжнародні та міжособистісні зв'язки з різними країнами світу. З огляду на, це визначальною стає для нашого суспільства проблема вміння спілкуватися як на офіційному, діловому, так і на побутовому рівнях.

Нині важливо закласти основи культури спілкування в нашо­му суспільстві відповідно до часу, в якому живемо, до нашої іс­торії, до духовно-творчого потенціалу українського народу.

На наш погляд, цій проблемі приділяється невиправдано мало уваги як в освітньо-виховних закладах, так і в державі в цілому. Засоби масової інформації, маючи величезні можливості форму­вати смак до справжньої високої культури взаємостосунків між людьми, нехтують цією можливістю.

Кіноекрани і екрани телевізорів заполонили третьосортні бо­йовики, і на глядача ллються брутальні слова, огидні вирази. Це не може не турбувати суспільство. Адже якщо людина — про­дукт соціалізації, то величезний сенс для становлення особистос­ті в тому, який саме досвід (традиції, звичаї, норми) передає сус­пільство своїм поколінням.

Традиції, звичаї українського народу високі і духовно багаті. Однак якщо не давати належної оцінки розгулу антикультури, то вона почи­нає сприйматися як норма. Саме так сприймається низька культура спілкування між людьми в громадських місцях, у сім'ях. Грубість, від­сутність поваги і уваги до людини порушує принцип людяності як найбільш бажаної норми взаємостосунків між людьми, викликає зага­льний негативізм і руйнує духовну сферу людських взаємовідносин.

Якщо ми прагнемо збудувати цивілізовану державу, то муси­мо прагнути до цивілізації, а першим виявом цього є культура спілкування.

Сім'я, навчально-виховні і культурно-освітні заклади повинні, формуючи особистість, розвивати в ній такі морально-психо­логічні якості:

— людяність;

— уважність;

— чуйність;

— уміння бачити моральний бік своїх і чужих дій і вчинків;

— витримка;

— володіння собою;

— здатність стримувати негативні емоції;

— уміння слухати іншу людину;

— здатність передбачати можливі наслідки своїх слів, дій, вчинків.

Уся система ставлення людини до інших людей реалізується у спілкуванні. Поняття спілкування є одним з центральних у систе­мі психологічного знання. Соціальна функція спілкування полягає в тому, що воно виступає засобом передавання суспільного досвіду. Спілкуючись, люди можуть обмінюватися думками, до­свідом, інтересами, почуттями тощо. У спілкуванні людина фор­мується і самовизначається, виявляє свої індивідуальні особливо­сті. Результат спілкування — налагодження певних стосунків з іншими людьми. Завдяки спілкуванню здійснюється інтеграція людей, виробляються норми поведінки, взаємодії.

Зв'язок людей у процесі спілкування є умовою існування гру­пи як цілісної системи. Спілкування координує спільні дії людей і задовольняє потребу в психологічному контакті.

Культура спілкування у вузькому розумінні — це сума набу­тих людиною знань, умінь та навичок спілкуватися, які створені, прийняті та реалізуються в конкретному суспільстві на певному етапі його розвитку.

Культура спілкування залежить і від особистості, її якостей. Чи може вважатися культурною людина, яка поводиться пихато, зарозуміло, не цікавиться думкою інших, говорить лише сама, не даючи змоги висловитися співбесідникам, презирливо ставиться до інших? Звичайно, ні. Культурна людина має бути спокійною, урівноваженою, знати що, де і як сказати.

Дослідники вважають, що спілкування — це своєрідний театр, де є п'єса певного змісту, актор, що виконує конкретну роль, і глядач, який сприймає цю п'єсу й цю роль. А потім глядач ви­ступає як актор і хоче, щоб його також сприйняли як особистість. До того ж глядач в обох випадках є активною стороною.

Щоб оволодіти культурою спілкування, фахівець повинен ма­ти елементарні знання з психології, стики спілкування, уміти за­стосовувати на практиці комунікативні установки.

Що ж таке установка?

Установка — це стан готовності індивіда чи групи певним чином (позитивно чи негативно) реагувати на об'єкти (чи суб'єкти) та вплив. Різновидом соціальних установок є комуні­кативні установки. Вони дуже важливі для формування культу­ри спілкування, оскільки допомагають установити контакт між співрозмовниками, підготувати їх до позитивного сприймання інформації, перебороти байдуже чи негативне ставлення до тих чи інших ідей, людей, ситуацій.

Установки під впливом спілкування з різними людьми вини­кають, змінюються і зникають.

Чи може під час спілкування один співрозмовник вплинути на комунікативні установки інших? Так, може, але він має виявити характер, позитивну чи негативну моральну спрямованість цих установок. Лише після цього можна формувати нові або закріп­лювати ті, що є, чи їх реконструювати.

У подібних ситуаціях учені радять поводитися так:

— якщо формуєш необхідну установку, будь першим;

— щоб закріпити цю установку, подавай її в новій формі або контексті;

— якщо хочеш реконструювати установку, не дій прямо, а по­чинай зі згоди.

Високий рівень культури спілкування, на думку вчених, створюють компоненти:

— комунікативні установки, які «включають» механізми спіл­кування;

— етичні норми спілкування, прийняті в даному суспільстві;

— психологія спілкування (категорії, закономірності, механізми сприймання й розуміння одне одного);

— уміння застосовувати ці знання з урахуванням ситуації, відповідно до норм моралі конкретного суспільства та загально­людських цінностей.

Схематично культуру спілкування в широкому розумінні ці самі дослідники пропонують зобразити так:

КС = КУ + 3 + В,

де КУ — комунікативні установки; 3 — знання з етики та психології спілкування; В — вміння застосовувати ці знання на практиці.

Отже, культура спілкування — це цілісна система, яка склада­ється із взаємопов'язаних моральних та психологічних компоне­нтів, кожен з яких вносить своє в характеристику цілого.

Учені зазначають, що ця система реалізується в певних умо­вах, адже поведінка людини змінюється залежно від ситуації. Одні й ті самі риси характеру проявляються по-різному: людина буває чесною в одній ситуації та нечесною в іншій (це залежить від зовнішнього оточення, його впливу на людину. Це оточення — люди з якими вона живе, вчиться, відпочиває, працює. Усіх їх людина віддзеркалює в психіці, на кожного емоційно відгукуєть­ся. Залежно від того, як найближче оточення задовольняє потреби людини, виявляється її реагування на близьких. Іноді ввічли­ва, доброзичлива та терпляча на роботі людина в домашньому оточенні є тираном. А трапляється і навпаки. Справжній рівень культури спілкування такої людини низький).

Велике значення для кожної людини має процес пристосування до оточення, в якому доведеться працювати (від адаптації нової лю­дини в колективі залежить продуктивність її праці). На заході в компаніях, яких хвилює процес швидшого пристосування людини до нового колективу, створено спеціальну службу людських стосу­нків та спеціальні програми профорієнтації та інформації, де йдеть­ся про те, як службовці мають спілкуватися між собою та з клієнта­ми, щоб підтримувати високий імідж корпорації.

Культура поведінки і спілкування людини залежить від того:

— що діється у світі;

— які закони ухвалює парламент;

— як підвищуються ціни на товари й продукти харчування і та ін. Розтривожена цими подіями людина може своє невдоволення, роздратування «виливати» на інших.

В Україні за останні десятиріччя XX століття проведено до­слідження різних аспектів спілкування, зокрема:

— спілкування як система (теоретичні дослідження спілку­вання і практичне навчання формам і методам підвищення рівня культури спілкування);

— етичні і психологічні компоненти спілкування, їх вплив на розвиток психіки й формування особистості;

— труднощі, що заважають людям розуміти одне одного, дія­ти спільно;

— вплив прийнятих у суспільстві моральних норм і правил на спілкування та поведінку людей;

— засоби спілкування;

— способи впливу людей як під час спільної діяльності, так і в міжособистісних взаєминах;

— особливості монологічного й діалогічного спілкування;

— проблеми ділового спілкування в Україні (середина 70-х років);

— культура спілкування (80-ті роки);

Кожна людина повинна прагнути, самоудосконалюючись, підвищувати свою культуру, культурно спілкуватися з іншими людьми. Цим самим вона примножуватиме здобуте багатьма по­коліннями наших пращурів.

Питання для самоконтролю:

1. Що впливає на характер спілкування?

2. Що, на вашу думку, впливає на вироблення навичок культу­ри спілкування в студентів?

3. Що означає поняття культура спілкування в широкому й вузькому розуміннях?

4. Поясніть, як ви розумієте вислів «уміти застосовувати на практиці комунікативні установки».

5. Від чого залежить культура поведінки і спілкування людини?

6. Що таке установка?

Рекомендована література:

1. Етика ділового спілкування/За ред. Т.Б.Гриценко та ін. – К., 2007, с. 13-24

2. Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування. – К., 2007, с. 18-22

Тематичний контроль: семінар № 1.

Інструкція до самостійної роботи № 2

Тема: Техніка спілкування.

Мета: Вивчити поняття проксеміки, параметри комунікативної ситуації, комунікативні статуси та ролі.

Завдання до самостійної роботи:

1. Запишіть визначення проксеміки.

2. Запишіть чотири види відстаней між людьми.

3. Запишіть параметри комунікативної ситуації.