С6н12о6 2 сн3сн(он)соон

СН₃СН(ОН)СООН СН₃СН(ОН)СОО ^-- + Н ⁺ К_д = 1.38^.10 ^–4

NaHCO₃ Na ⁺ + НСО₃^--

Н₂СО₃ Н ⁺ + НСО₃^-- К_д = 5^.10 ^--11

Із значнень констант дисоціації молочної та вугільної кислот видно, що протон водню, який утворюється при дисоціації молочної кислоти, зв‘язується гідрокарбонатним аніоном у вугі-льну кислоту, яка являється значно слабкішою (гірше дисоціює) ніж молочна кислота. В ре-зультаті кількість вільних водневих іонів зменшується, кислотність середовища стабілізуєть-ся.

Н⁺ + НСО₃^– Н₂СО₃ Н₂О + СО₂

Речовини, які володіють буферними властивостями (буферні системи) явля-ють собою:

1. Суміші розчинів слабких кислот з розчинами їх солей від сильних основ (кислотні б.с.).

2.Суміші розчинів слабких основ з розчинами їх солей від сильних кислот (ос-новні б.с.).

Серед кислотних буферних систем найбільше значення в організмі мають слідуючі:

Гідрокарбонатна: Н₂СО₃ + NaHCO₃

Ацетатна: СН₃СООН + СН₃СООNa

Фосфатна: NaH₂PO₄ + Na₂HPO₄

Білкова: білок-кислота + білок-сіль,

а серед основних

Амонійна: NH₄OH + NH₄CI.

Буферна дія системи не безмежна, вона визначається буферною ємністю, яка кількісно характеризує здатність системи підтримувати буферну дію. Вимірює-ться кількістю сильної кислоти чи лугу, яку необхідно додати до 1 літру роз-чину щоб його рН змінилося на одиницю.

При розведенні чи концентруванні буферних розчинів, буферна дія зберігається, змінюється лише буферна ємність: при розведенні вона зменшується, при концентруванні– збільшується.

Систематичні тренування приводять до збільшення буферних ємностей орга-нізму.

Питання для самоконтролю

1. Електронна та просторова будова молекул води.

2. Характеристика електролітів, поняття ступеня та константи дисоціації.

3. Кислоти, основи, солі як електроліти.

4. Рівняння іонного добутку води, його наслідки.

5. Поняття водневого показника. Нейтральні, кислі та лужні розчини.

6. Характеристика та класифікація буферних систем.

7. Механізм дії буферних систем.