Паращитовидні залози

Паращитовидні залози стали відомі тоді, коли почали видаляти щитовидну залозу. Така операція, особливо у со­бак, закінчувалась смертю, до якої призводила, як вияви­лося пізніше, не втрата щитовидної залози, а видалення разом з нею паращитовидних залоз. Топографія цих залоз була встановлена в 1880 р. У сільськогосподарських тварин їх налічується чотири, інколи зустрічаються 1—2 дрібні до­даткові залози. У жуйних і свиней дві залози розміщені за межами щитовидної залози, біля розгалуження сонної арте­рії і називаються зовнішніми. Дві інші знаходяться у парен­хімі щитовидної залози. Це внутрішні залози. У коней всі чотири залози розміщені переважно у щитовидній залозі. Це дрібні залози розміром з просяне зерно, до складу па­ренхіми яких входять епітеліальні клітини, густо обплутані сіткою кровоносних судин. Деяка ізоляція цих залоз у тра­воїдних зумовила проведення їх окремої екстирпації, що дозволило вивчити їх значення. Повне видалення цих залоз завжди призводить до смерті організму, що свідчить про їх життєво важливу роль.

Епітеліальні клітини залози синтезують один гормон — паратгормон, що має білкову природу. Саме тому вживан­ня його через рот не дає лікувального ефекту, бо він пере­травлюється шлунковим соком. Парентеральне введення цього гормону в організм дає позитивні наслідки.

Першочергове значення паращитовидних залоз полягає в тому, що вони регулюють вміст кальцію та фосфору; в кро­ві, забезпечуючи нормальну збудливість і разом з тим ді­яльність нервової системи та м'язів. Порушення рівноваги в кальцій - фосфорному обміні зумовлює різку зміну збудливості нервової та м’язової тканини, що призводить до хво­роби — тетанії, яка закінчується смертю.

Параптгормон стимулює вихід мінеральних солей з кіс­ток, внаслідок чого підвищується вміст кальцію і фосфору в крові. Він також поліпшує функціональну активність ни­рок щодо виведення з організму фосфатів, що запобігає відкладанню в кістках кальцію, який депонується у сполу­ках з фосфатами. При зменшенні кількості паратгормону в організмі виведення фосфатів через нирки припиняється, вміст фосфору в крові підвищується, що сприяє відкладан­ню його разом з кальцієм у кістках. Як наслідок, вміст каль­цію в крові нормалізується. Таким чином, гіпофункція паращитовидних залоз призводить до гіпокальцемії і гіперфосфатемії, а гіперфункція викликає гіперкальцемію та гіпофосфатемію, бо паратгормон, стимулюючи зворотне всмокту­вання кальцію в канальцях нирок, запобігає виведенню йо­го з організму. Більшість авторів вважають, що механізм дії паратгормону на обмін кальцію та фосфору здійснюєть­ся через стимуляцію ним діяльності клітин — остеокластів, які руйнують кісткову тканину.

Після видалення паращитовидних залоз у собак розлади виникають вже через добу. Тварина втрачає апетит, почи­нається блювота, тремор, підвищуються температура тіла та частота дихання. Вміст кальцію в крові знижується з 9—11 до 3—4 мг%. Періодичне скорочення окремих груп м'язів переходить у тривалі тетанічні скорочення, а далі в судороги та загальні конвульсії. Спостерігають­ся спазматичні скорочення внутрішніх органів, нервове перезбудження, сльозовиділення, світлобоязнь, прогресивне схуднення, загальне виснаження. Порушується функція пе­чінки і в крові нагромаджуються токсичні речовини (гуані­дин). Смерть настає від паралічу дихальних м'язів або міо­карда чи інтоксикації організму (у собак — на дев'ятий день). Судорожне скорочення м'язів має центральне по­ходження, з головного мозку. При зниженні вмісту кальцію в крові перезбуджуються під­кіркові ділянки мозку, які без­перервно надсилають імпульси до м'язів, що й викликає тета-нію. Коли перерізати спинний мозок нижче довгастого, то су­дорожне скорочення м'язів при­пиниться.

Гіпофункція паращитовид­них залоз у сільськогосподарських тварин може спостерігатися у період лактації, коли значна кількість кальцію видаляється з молоком, а у раціоні тварин він міститься у недостатній кількості. Подібні ви­дки спостерігаються також під час тічки у самок, вагітності, перевтоми організму та високої температури навко­лишнього середовища. Розлади, що виникають при гіпо­функції, зникають після введення в організм солей кальцію бо значних доз вітаміну D. Активність паращитовидних залоз залежить від вмісту кальцію в раціоні. Згодовування надмірної кількості цього елемента самкам, особливо за тиждень перед пологами, знижує функціональну активність залоз, що призводить до гіпокальцемії, а це небажано в пе­ріод лактації.

Гіперфункція паращитовидних залоз, або тривале вве­дення в організм паратгормону, викликає демінералізацію кістяка та зубів, що зумовлює розм'якшення та руйнування кісткової тканини. Спостерігається втрата апетиту, блюво­та, пронос, гіпотонія м'язів, сонливий стан. Вміст кальцію в крові збільшується, а фосфору зменшується, нервово-м'я­зова збудливість знижується. При значних дозах смерть настає дуже швидко. У коней при гіперфункції залози вини­кає фіброзна дистрофія кісткового мозку, остеодистрофія кістяка.

Регуляція синтезу паратгормону здійснюється за прин­ципом зворотного зв'язку і залежить від кількості кальцію в крові. Зниження концентрації його стимулює секрецію гормону, що сприяє нормалізації вмісту кальцію в крові. Навпаки, надмірна концентрація цього елемента в крові гальмує, синтез гормону. Встановлено, що кальцій діє на секреторні клітини залози прямо, надходячи до них з кров'ю. Існує також зв'язок паращитовидних залоз із щито­видною щодо синтезу тирокальцитоніну, який є антагоністом паратгормону. Деякі автори вважають, що в аденогіпо-фізі синтезується паратиреотропний гормон, що стимулює секрецію паратгормону, але виявити його в чистому вигляді ще не вдалося. Встановлено також симпатичну іннервацію паращитовидних залоз, але не відмічено безпосереднього впливу цих нервів на активність залози.