Нейрогіпофіз

До нейрогіпофіза входять клітини — пітуїцити та нервові елементи, якими є аксони нервових клітин гіпоталамуса. Витяжка з нейрогіпофіза міститься у препараті, що називається “пітуїтрин Р”. Нейрогіпофіз наповнений також гормонами — нейросекретами, що синтезуються в супраоптичних та паравентрикулярних ядрах гіпоталамуса і по аксонах транспортуються у нейрогіпофіз, де і депонуються. При порушенні гіпоталамо-гіпофізарного зв'язку ці гормони більше не надходять до задньої частини гіпофіза й акумулюються у місці пошкодження.

До гормонів, які зберігаються в нейрогіпофізі, належать антидіуретичний, або вазопресин, та окситоцин, що за сво­єю природою є поліпептидами.

Про значення антидіуретичного гормону свідчить його назва, він зменшує діурез — сечовиділення. Крім того, цей гормон звужує також просвіти кровоносних судин. Тому йо­го називають ще вазопресин. Антидіуретичний гормон бере участь у другій фа­зі утворення сечі, а саме стимулює зворотне всмоктування во­ди (реабсорбцію) у звивистих канальцях нирок. При недо­статньому синтезі цього гормону або після усунення зв'язку між гіпоталамусом та гіпофізом реабсорбція води не відбувається, що призводить до нецукрового діабету — сечо­виснаження. При цьому тварина (наприклад, кінь) за; добу виділяє до 80 л сечі і ще більше споживає води. Нецукровий діабет може мати генетичне походження, тобто розвивати­ся через відсутність у гіпоталамусі клітин, що синтезують антидіуретичний гормон. Введення цього гормону в організм швидко нормалізує процес сечоутворення. Механізм дії цьо­го гормону полягає в тому, що під його впливом певні клі­тини нефрона починають виробляти фермент гіалуронідазу, яка. деполяризуючи мукополісахаридний комплекс міжклі­тинного цементу, поліпшує проникність стінок звивистих канальців нирок для води. Міжклітинні, мембрани втрача­ють свою герметичність, вода легко проникає з просвіту ка­нальців у міжклітинні проміжки, а сеча стає більш концент­рованою.

Судинозвужувальний ефект вазопресину виявляється при значному підвищенні його кількості в крові, особливо при введенні в організм. При нормальному синтезі цей гормон виявляє тільки антидіуретичну дію. Вазопресин впливає на судини вибірково, переважно на артеріоли, шляхом збіль­шення тонусу гладеньких м'язів стінок цих судин. На арте­рії мозку та нирок він зовсім не діє, а на коронарні артерії слабо. Судинозвужувальний ефект цього гормону супровод­жується підвищенням тиску крові. Після усунення дії вазо­пресину артеріоли розширюються і тиск крові знижується.

Регуляція синтезу антидіуретичного гормону здійснюєть­ся за участю осморецепторів, що перебувають у каротидних синусах та гіпоталамусі. При зниженні осмотичного тиску крові ці рецептори передають інформацію до нейросекреторних клітин і синтез гормону гальмується. Внаслідок цьо­го утворюється більше сечі і зайва вода таким чином, залишає організм. У випадках підвищення осмотичного тиску крові, навпаки, імпульси від осморецепторів стимулюють синтез вазопресину, реабсорбція води в нирках збільшуєть­ся і осмотичний тиск нормалізується.

Окситоцин — гормон, що забезпечує скорочення гладеньких м'язів матки, (сечового міхура, кишечника, міоепітелію молочних альвеол та м'язових елементів молочних проток, його дія на матку змінюється залежно від фаз статевих циклів, а також при вагітності. Під час тічки у тварин він активно впливає на міометр, а в фазі секреції маточних залоз майже не діє, що сприяє прикріпленню заплід­неної яйцеклітини до слизової оболонки матки. Чутливість матки до окситоцину залежить від синтезу прогестерону в жовтому тілі. Під час вагітності синтез прогестерону збіль­шується і матка втрачає чутливість до окситоцину. В кінці вагітності концентрація прогестерону в крові знижується і м'язи матки збільшують свою чутливість, а під час пологів максимально скорочуються під його впливом. У випадку слабких потуг і переймів при пологах він застосовується для їх посилення. Окситоцин у перекладі з грецького означає швидкі роди.

Важливу роль окситоцин відіграє в механізмі виведення молока. Під його впливом м'язові елементи — міоепітелій молочних альвеол — скорочуються, що забезпечує виведен­ня альвеолярної порції молока в цистерну вимені. Необхід­на кількість цього гормону надходить у кров і далі до мо­лочної залози під час доїння або годування малюків. При цьому подразнюються механо- та терморецептори шкіри молочної залози і збудження, що виникає рефлекторно, пе­редається до гіпоталамуса, який забезпечує звільнення окситоцину з нейрогіпофіза. Цей гормон діє не довго, оскіль­ки швидко інактивується. Тому доїти худобу треба енергій­но і швидко. Синтез окснтоцину в періоди повторення ста­тевих циклів та вагітності регулюється статевими гормона­ми—естрогенами.