Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Фізіологічна роль гіпофізаАденогіпофіз. До складу аденогіпофіза входять секреторні клітини трьох видів: базофільні, ацидофільні та хромофобні. Всі вони можуть змінюватись кількісно і якіс но, тому розмір аденогіпофіза періодично збільшується або зменшується. Кожний вид клітин синтезує різні гормони. Функціональну роль передньої частини гіпофіза можна звести до участі в регуляції росту і розвитку організму, обміну речовин, функцій ендокринних залоз та процесів розмноження 1. Регуляція росту соматотропним гормоном. Про те, що гіпофіз забезпечує нормальний ріст, було відомо ще в 1886 р. У випадках пухлин аденогіпофіза спостерігали акромегалію (рис. 91) — збільшення окремих органів і частин тіла внаслідок їх розростання за рахунок збільшеного синтезу соматотропного гормону. Акромегалія спостерігається у дорослих людей і тварин, що закінчили ріст і розвиток. Розростання може бути як зовнішніх частин тіла (вух, носа, пальців кінцівок, губ), так і внутрішніх (язика, печінки, серця, селезінки, шлунка). Пізніше було описано синдром під назвою нанізм — карликовість, що виникає при недостатній кількості гормону росту. Далі це було підтверджено експериментальне, шляхом видалення гіпофіза (гіпофізектомія). Після такої операції ріст тварини припиняється.(рис. 92), а при гіпофункції аденогіпофіза —сповільнюється, розвиток і діяльність підшлункової, щитовидної та Рис. Поросята одного опоросу (за Робінсоном): а — гіпофізектомоване; б — нормальне
надниркових залоз припиняється, статеве дозрівання не відбувається, резистентність організму знижується. Він стає чутливим до холоду і хвороб. Обмін вуглеводів погіршується і супроводжується гіпоглікемією. Тиск крові і тонус м'язів знижуються. У овець перестає рости шерсть. Негативні наслідки гіпофункції залози та гіпофізектомії швидко зникають, якщо тварині вводять екстракти з аденогіпофіза або пересаджують його шматочки під шкіру. Часте введення таких екстрактів молодим тваринам супроводжується прискоренням росту (рис. 93), а гіперфункція залози у молодому віці призводить до гігантизму (рис. 94), характерного надмірним ростом кістяка, хрящів, особливо довгих трубчастих кісток. Надмірне введення гормону росту в організм має негативні наслідки, відбувається, зокрема, пригнічення діяльності інсулярного апарата підшлункової залози. Рис. 94. Юнаки одного віку: а — з недостатньою; б — з нормальною; в — з надмірною функцією гіпофіза (гігантизм)
Рис. 93. Вплив ін'єкцій гормону росту на порося. Поросяті (зліва) протягом 4,5 місяця вводили екстракт аденогіпофіза (за Робінсоном) Гормон росту синтезується ацидофільними клітинами і має білкову природу. Тому при вживанні через рот він перетравлюється шлунковим соком. Ефективність його зберігається при парентеральному введенні в організм. Соматотропін постійно виробляється тільки у молодих осіб, а у організмів, що закінчили ріст і розвиток, синтез його гальмується і припиняється (за винятком вагітних). Стимуляція та гальмування синтезу цього гормону здійснюється гіпоталамусом за рахунок секреції відповідних гормонозвільнюючих факторів. Основне значення цього гормону полягає в тому, що він: а) прискорює ріст кісток і особливо хрящів шляхом швидкого розмноження клітин та кращого засвоєння кальцію і фосфору цими тканинами; б) прискорює синтез білків і сприяє їх засвоєнню, тобто забезпечує позитивний азотистий баланс; в) покращує обмін вуглеводів і жирів у напрямку збільшеного синтезу вуглеводів. Регулюючий вплив на вуглеводний обмін здійснюється через інсулярний апарат підшлункової залози. СТГ стимулює енергетичний обмін і підвищує активність окислювальних ферментів. Ця дія гормону більш ефективна у молодих тварин (Грибан В. Г.). У випадках уродженої відсутності ацидофільних клітин гормон росту не синтезується і організм залишається гіпофізарним карликом. Завдяки оптимальному синтезу СТГ у сільськогосподарських тварин з належною годівлею та утриманням методами селекції за останні 150 років вдалося значно прискорити ріст і розвиток, а також збільшити масу тварин. 2. Регуляція обміну речовин тиреотропним гормоном дуже складна, бо діє цей гормон на обмінні процеси, не тільки прямо, а й через інші залози внутрішньої секреції. Відомо, що існує тісний зв'язок між синтезом цього гормону та роботою щитовидної залози. Постійна секреція тиреотропіну забезпечує безперервну стимуляцію синтезу гормонів щитовидної залози — тироксину та трийодтироніну, які регулюють усі обмінні речовини. Нижчим тваринам (амфібіям) така постійна стимуляція щитовидної залози тиреотропним гормоном необхідна для нормального метаморфозу. Ця залоза атрофується після гіпофізектомії, метаморфоз припиняється і тварина залишається в стадії личинки. Введення в організм ТТГ викликає такі самі зміни, що відбуваються при гіперфункції щитовидної залози, а саме: підвищення основного обміну речовин і, зокрема, білкового, зменшення глікогену в печінці, прискорення роботи серця та дихання, стимуляція діяльності нервової та інших систем організму. Тиреотропний гормон викликає також діабетогенний ефект, тобто гіперглікемію з і глюкозурією, а острівці Лангерганса атрофуються. На обмін білків він діє ще й через СТГ, сприяє асиміляції білка у м'язах. Якщо цей гормон вводити в організм; тривалий час, то його дія поступово ослаблюється, синтез власного ТТГ знижується, що призводить до гіпофункції щитовидної залози. Як наслідок знижуються обмінні процеси. Тиреотропний гормон синтезується базофільними клітинами постійно в незначних кількостях завдяки тиреотропінзвільнюючому фактору гіпоталамуса. Інтенсивність його синтезу залежить від кількості тироксину в крові. При недостатній його концентрації синтез ТТГ збільшується, при надмірній — зменшується, а це, в свою чергу, зумовлює підвищення чи зниження концентрації тироксину в крові. Зовнішні фактори, наприклад холод, діють на рецептори шкіри, які сигналізують у гіпоталамус. Останній виділяє тиреотропінзвільнюючий фактор, що стимулює синтез ТТГ, який підсилює роботу щитовидної залози. Як наслідок, обмін речовин підвищується, збільшується теплопродукція і організм таким чином захищається від холоду. 3. Регуляція роботи кори надниркових залоз адренокортикотропним гормоном (АКТТ — поліпептид), що постійно синтезується в базофільних клітинах аденогіпофіза і забезпечує морфологічну стабільність та функціональну активність кіркової частини наднирників. Гіпофізектомія призводить до атрофії сітчастої та пучкової зон кори надниркових залоз, де виробляються глюкокортикоїди та статеві гормони. При цьому пучкова зона, де синтезуються мінералокортикоїди, зберігається, тому тварина не гине, але втрачає здатність протидіяти стресовим факторам. Введення АКТТ таким тваринам забезпечує розростання раніше атрофованих зон і підвищує резистентність організму. Зміни, що виникають при цьому, подібні до тих, які мають місце при введенні глюкокортикоїдів. Тривале застосування глюкокортикоїдів з лікувальною метою призводить до зниження синтезу АКТГ і пізніше — до атрофії кори наднирників. Цей гормон виявляє свою активність тільки через надниркові залози. При видаленні останніх він стає неефективним, тобто не викликає ніяких змін. Значення АКТГ багатогранне. Цей гормон забезпечує: а) підвищення вмісту цукру в крові за рахунок перетворення амінокислот і жирних кислот в глюкозу (вміст глікогену в печінці та м'язах також збільшується); б) збільшення кількості виведеного азоту з організму підсиленням процесів дисиміляції білкових сполук; в) стимуляцію зворотного всмоктування іонів натрію, хлору та води в нирках і виведення з організму іонів калію; г) зменшення кількості лімфоцитів та еозинофілів у крові (кількість останніх зменшується на 50 %); д) зниження проникності стінок кровоносних судин для лейкоцитів, що зменшує їх міграцію в міжклітинну рідину. Особливо важливу роль відіграє АКТГ в умовах стресу, тобто при дії на організм сильних агресивних факторів (втрата крові, голодування, поранення, опіки). При цьому в організмі виробляється значна кількість адреналіну, який, діючи на. гіпоталамус, стимулює секрецію адренокортикотропінзвільняючого фактора. Цей нейрогормон надходить до гіпофіза і підсилює синтез АКТГ. Останній підвищує продукцію глюкокортикоїдів наднирників, за рахунок яких організм адаптується до несприятливих умов. 4. Регуляція роботи статевих залоз гонадотропними гормонами. Аденогіпофіз відіграє важливу роль у розмноженні тварин. Своїми гонадотропними гормонами він забезпечує належний розвиток статевих органів і залоз та синтез чоловічих і жіночих статевих гормонів. Гіпофізектомія у молодих тварин призводить до припинення розвитку статевих органів у самців та самок і сповільнення загального росту. Тварини залишаються інфантильними. В дорослих тварин така операція супроводжується атрофією статевих залоз, зменшенням прояву вторинних статевих ознак, зниженням лактації до повного її припинення. Гонадотропні гормони, за винятком пролактину, діють тільки-через статеві залози. У кастратів ці гормони неефективні. Це означає, що всі зміни в організмі відбуваються за рахунок безпосереднього впливу статевих гормонів. Введення гонадотропінів інфантильним або статево незрілим тваринам викликає прискорений розвиток статевих органів, вторинних статевих ознак, появу статевих циклів, тобто передчасне статеве дозрівання, а у риб — нерест. У гіпофізектомованих самок немає статевого потягу, не виявляється тічка, не відбувається овуляція фолікулів. До ганодотропних належать такі гормони. 1. Фолікулостимулюточий гормон (ФСГ) білкової природи синтезується у базофільних клітинах. Він стимулює розвиток зародкового епітелію у самців і самок, прискорює ріст фолікулів у яєчниках, покращує сперматогенез у сім'яниках. Діючи безпосередньо на передміхурову залозу, ФСГ забезпечує її розвиток. Слід зазначити, що цей гормон викликає переважно морфологічні зміни в фолікулах, зокрема збільшення їх розмірів. Синтез ФСГ залежить від кількості естрогенів у крові. У період дозрівання фолікулів вміст естрогенів у крові збільшується, внаслідок чого секреція ФСГ зменшується. Якщо після овуляції фолікула запліднення яйцеклітини не відбулося, то естрогени не синтезуються, що призводить до підвищеної секреції ФСГ і подальшого розвитку фолікулів. Регуляція синтезу ФСГ здійснюється ще й гіпоталамусом. Пухлини в гіпоталамусі часто викликають ранній синтез ФСГ, що зумовлює передчасне статеве дозрівання. 2. Лютеїнізуючий гормон (ЛГ) є глюкопротеїдом, що також синтезується в базофільних клітинах, однак у значно меншій кількості, ніж ФСГ. У самців він позитивно впливає на розвиток інтерстиціальних клітин сім'яників та стимулює синтез гормону тестостерона, від якого залежить розвиток вторинних статевих ознак. У самок, у процесі розвитку фолікулів, ЛГ приходить на зміну ФСГ, але до овуляції ці гормони діють як синергісти. Лютеїнізуючий гормон викликає переважно якісні зміни, забезпечуючи синтез жіночих гормонів — естрогенів (фолікуліну) у фолікулярному епітелії та подальший розвиток фолікулів, їх овуляцію й утворення жовтого тіла. На синтез гормону жовтого тіла прогестерона ЛГ не впливає. Регуляція секреції лютеїнізуючого гормону, як і інших гормонів. здійснюється за принципом зворотного зв'язку — через гіпоталамус. 3. Лютеотропний гормон (ЛТГ) пролактин має білкове походження, синтезується в ацедофільних клітинах при вагітності та в період лактації. В інший час його секреція гальмується пролактингальмівним фактором гіпоталамуса. Цей гормон виявляє свою дію тільки у самок. Він підтримує активність жовтого тіла та стимулює секрецію прогестерону, необхідного для нормального перебігу вагітності. Цей гормон також забезпечує розвиток секреторного епітелію молочних альвеол та підтримує секрецію молока під час лактації. Введення пролактину в організм кастрованих самок призводить до розвитку молочних залоз і синтезу молока. При багаторазових ін'єкціях ЛТГ подібні зміни спостерігаються навіть у самців — козел починає виділяти молоко. Недостатня секреція ЛТГ призводить до зменшення синтезу прогестерону, що перешкоджає проходженню фази секреції молочних залоз. Він також бере участь у забезпеченні необхідного вмісту цукру в крові та у формуванні материнського інстинкту. Регуляція синтезу ЛТГ відбувається дещо відмінно від інших гормонів. Вона здійснюється рефлекторним та гуморальним шляхами. Збудження, що виникають при подразненні сосків вимені під час ссання молока новонародженими, рефлекторно передаються в гіпоталамус, де гальмується секреція пролактингальмівного фактора, що, в свою чергу, стимулює синтез ЛТГ і підсилення лактації. Слід зазначити, що недостатній синтез гонадотропних гормонів у сільськогосподарських тварин при поганій годівлі та утриманні призводить до безпліддя, зниження їх продуктивності, кахексії — схуднення.
|