Мінімальний базовий рівень знань,необхідний для засвоєння теми

Бронхіт – запальне захворювання бронхів різноманітної етіології, патогномонічними клінічними симптомами якого є кашель та хрипи (сухі та незвучні різнопухирчасті вологі) в бронхіальному дереві при відсутності інфільтративних та вогнищевих змін легеневої тканини.

Класифікація захворювань бронхолегеневої системи (БЛС) прийнята на П з’їзді фтизіатрів та пульмонологів України у 1998 році, передбачає виділення наступних форм бронхітів:

Гострі бронхіти:

- гострий простий бронхіт;

- гострий обструктивний бронхіт;

- бронхіоліт.

Рецидивуючий бронхіт:

Хронічний облітеруючий бронхіт

Хронічний бронхіт (первинний та вторинний).

За глибиною ураження стінки бронху розрізняють ендобронхіт, перібронхіт та панбронхіт.

Характер запалення бронхів обумовлює катаральний, катарально-гнійний, гнійний, фібринозний, некротичний або геморагічний варіант бронхіту.

Гострий простий бронхіт (ГПБ)

При ГПБ патологічний процес локалізується переважно у бронхах великого та середнього калібру (з широким отвором та хрящовою основою), що обумовлює відсутність клінічно вираженого обструктивного синдрому. Це захворювання, за звичай, є одним з проявів або ускладнень ГРВІ.

Етіологія. Етіологічними чинниками гострого бронхіту бувають РС-вірус, вірус парагрипу 3-го типу, цитомегаловірус, віруси грипу, ріновіруси, аденовіруси, вірус кору, мікоплазма, паличка Коха.

Клініка та діагностика. Клініка ГПБ залежить від етіологічного чинника і часто починається з симптомів ГРВІ. Ознакам гострого бронхіту передує підвищення температури тіла, головний біль, слабкість, нежить, біль в горлі, поверхневий кашель (лаючий – при ларингіті, грубий – при трахеїті), явища кон’юнктивіту. Через 2-4 доби після початку захворювання з’являється (або посилюється) кашель, який спочатку має сухий, потім – непродуктивний вологий, а згодом – продуктивний характер. При вірусному бронхіті відходить слизисте мокротиння, при нашаруванні бактеріальної мікрофлори – слизисто-гнійне (на фоні світлого харкотиння з’являються прожилки жовтого або зеленуватого кольору).Симптоми інтоксикації та дихальної недостатності не виражені. Перкуторний тон над легенями не змінений. При аускультації вислуховується жорстке дихання, непостійні розповсюджені сухі та незвучні різнопухирчасті вологі хрипи. Зміни гемограми малоінформативні: помірне збільшення ШОЕ, нормальна або знижена кількість лейкоцитів. На рентгенограмі органів грудної порожнини виявляється посилення легеневого малюнку, розширення та неструктурність коренів легенів. Тривалість неускладненого ГПБ не перевищує 2 тижнів. Затяжний перебіг (більше 3 тижнів) спостерігається, коли бронхіт викликаний мікоплазмою, рідше – аденовірусом. Повторні хвилі лихоманки пов’язані з нашаруванням бактеріальної інфекції.

Лікування. На період лихоманки призначається ліжковий режим. Їжа повинна бути легкозасвоюваною, вітамінізованою, гіпоалергенною, без екстрактивних речовин; кількість рідини збільшують у 1,5-2 рази. В перші дні, крім симптоматичних засобів, призначають специфічну противірусну терапію (див. лікування ГРВІ). Обов’язковим компонентом лікування ГПБ є призначення відхаркувальних та муколітичних препаратів (див. лікування пневмоній). Ефективним засобом є вібраційний масаж і постуральний дренаж.

Антибіотики не впливають на перебіг бронхіту (85-95% випадків у дітей дошкільного та шкільного віку мають вірусну етіологію захворювання). Призначення антибактеріальних засобів доцільно при наявності однієї або декількох наступних ознак:

- тривала лихоманка (більше 4-5 днів);

- температура тіла вища 39^◦С протягом 3 днів;

- виражені ознаки інтоксикації (кволість, неспокій, відмова від їжі та пиття);

- ознаки дихальної недостатності при відсутності бронхіальної обструкції;

(задишка – більше 60/хв. у дітей перших місяців життя, більше 40/хв. у дітей перших років життя; втягування поступливих місць грудної клітини; крихтяче дихання);

- лейкоцитоз з нейтрофільним зсувом, збільшення ШОЕ;

- клінічні ознаки бактеріальної природи запального процесу (гнійний характер мокротиння, повторний підйом температури тіла);

- локальні фізикальні зміни в легенях, коли неможливо виключити пневмонію;

- затяжний перебіг захворювання, особливо при підозрі на внутрішньоклітинний збудник.

При обґрунтованій клінічній підозрі на бактеріальний процес, викликаний частіше пневмококком, призначають амоксіцилін, захищені пеніциліни, оральні цефалоспоріни або макроліди; при атиповій флорі (хламідії, мікоплазма) – макроліди, дітям старшого віку – тетрацикліни або фторхінолони.

Призначення засобів, що пригнічують кашель, та антигістамінних препаратів при ГПБ не показано.