Визначення білірубіну за методом Бокальчука

Принцип методу. Проведений через печінку білірубін (кон’юго-ваний) реагує безпосередньо з діазореактивом (тому його називають прямим), а непроведений – лише після дії прискорювачів, до яких належать кофеїновий або інші реактиви.

Обладнання: піпетки на 1 мл, 2 мл, пробірки.

Реактиви: сульфанілова кислота, концентрована соляна кислота, натрію нітрат, спирт метиловий або етиловий, ізотонічний розчин натрію хлориду.

Методика визначення: у 5–6 пробірок вносять по 0,5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. У першу пробірку додають 0,5 мл сироватки крові, перемішують і 0,5 мл суміші переносять в наступну пробірку, знову перемішують і переносять далі. З останньої пробірки 0,5 мл суміші виливають. Таким чином одержують розведення сироватки крові у 2, 4, 8, 16 і 32 рази.

У кожну пробірку додають по 0,25 мл діазосуміші. При наявності кон’югованого (прямого) білірубіну з’являється рожевий або бузковий колір. Відмічають останню пробірку, в якій спостерігається забарвлення рідини. Через 15 хв у кожну пробірку додають по 0,5 мл метилового або етилового спирту (для того, щоб в реакцію вступив непрямий білірубін). Кількість білірубіну визначають за формулою:

де: Х – кількість білірубіну, мг в 100 мл сироватки крові; А – розведення сироватки крові в останній пробірці, де спостерігалося слабо-рожеве чи слабо-фіолетове забарвлення; 0,0016 – коефіцієнт (якщо сироватка крові з діазореактивом утворює слабо-рожеве чи слабо-фіолетове забарвлення, то 1 мл її містить 0,0016 мг білірубіну); 100 – перерахунок на 100 мл сироватки крові.