Методика використання фонозаписів у навчально-виховному процесі

Звукозапис, фонозаписи – це аудитивні засоби навчання, що являють собою систему засобів, за допомогою яких учням подається інформація, розрахована на сприймання органами слуху. Носіями інформації є флеш-накопичувачі, оптичні диски, аудіо-диски, касети, радіофільми.

У повсякденному житті розрізняють звуки за тонами і силою звуку. Тон звуку залежить від частоти або діапазону частот, з якими коливається джерело звуку. Частота – це число коливань, які здійснює звучне тіло за 1 сек. Це є герц (Гц) або одиниця частоти.

Сила звуку залежить від амплітуди коливання джерела звуку. Під амплітудою розуміють максимальне відхилення тіла, що коливається, від положення рівноваги. Суб’єктивно сила звуку сприймається як його гнучкість.

Отже, звук – це механічні коливання, які поширюються в твердих, рідких і газоподібних середовищах. Основними параметрами, що характеризують процес коливання джерела звуку, є частота і сила звуку. Частота суб’єктивно сприймається як тон чи тембр звуку, а сила – як гнучкість.

Звукозапис – це фіксація звукових коливань на носії інформації для наступного їх відтворення.

У навчально-виховній роботі застосовують різноманітні фонозаписи. За дидактичними функціями розрізняють такі види навчальних фонозаписів:

· звукові додатки до підручників;

· самовчителі для оволодіння іноземною мовою;

· фонохрестоматії;

· записи уроків відомих музикантів-педагогів;

· музичні диктанти;

· літературні читання тощо.

Найважливіші якості радіо – масовість і оперативність, моментальне і безмежне поширення, можливість відтворення документальної і акустичної та звукової карти дійсності; можливість збереження її у вигляді звукозапису з подальшою обробкою у процесі монтажу.

Застосування фонозаписів у процесі навчання дає змогу значно збагатити, поглибити, урізноманітнити форми й методи навчання, сприяти вихованню в учнів інтересу до предмета, потреби самостійного читання, здатності мислити словесно-художніми образами. Радіо (звукозапис) знайомить учнів з новинами суспільного життя, сучасними досягненнями в галузі науки, культури, техніки.

Засобами вираження фонозаписів – є звук, музика, композиція, монтаж, ритм, що забезпечують динамічність передачі, надають емоційного впливу на глядачів.

Сприймання радіопередачі (фонозаписів) має свої особливості, що забезпечує:

· ілюзію участі;

· інтимність звернення (враження особистісного звернення);

· співпереживання, тобто вживання в події радіопередачі;

· емоційність та інтелектуальну єдність;

· пробудження фантазії, тобто створення в уяві зорового ряду, котрий відповідає слову.

Методична підготовка викладача до занять з використанням звукової інформації передбачає такі основні етапи: попереднє ознайомлення з фонозаписом або прослуховування з метою аналізу його змісту, визначення доцільності використання фонозапису, визначення форми заняття і місця в структурі уроку, вибір методу прослуховування (індивідуально, масово), визначення способів активізації учнів під час прослуховування.

Доцільність використання визначається змістом фонозаписа навчально-виховною метою заняття, віком та інтересами учнів. Фонозаписи застосовують для підвищення ідейно-теоретичного рівня викладання, посилення емоційного впливу на почуття учнів, розвитку їхньої творчої активності, виховання культури мови, ознайомлення з мовою музики.

Форма заняття (урок, гурток, позакласні заходи) залежить від змісту і форми звукової інформації. Якщо зміст звукової інформації відповідає програмному матеріалу, котрий вивчається, краще допомагає розкрити внутрішню суть окремих явищ і образів, то найдоцільнішою формою занять є урок. Якщо зміст радіопередачі (фонозапису) виходить за межі навчальної програми, глибоко й широко розкриває суть процесів або явищ, доцільно використовувати її на заняттях предметного гуртка. Звукову інформацію можна широко використовувати і в позакласній роботі.