Історія. Теоретично існування позитрона передбачив Поль Дірак, записавши релятивістське квантове рівняння руху

Теоретично існування позитрона передбачив Поль Дірак, записавши релятивістське квантове рівняння руху, відоме як рівняння Дірака. Одним із наслідків розв'язку цього рівняння для вільного електрона, було існування аналогічної електрону частинки з протилежним зарядом.

Експериментально, позитрон відкрив у 1932 році Карл Девід Андерсон, і був нагороджений за це Нобелівською премією з фізики у 1936.

Нейтро́н (англ. neutron, нім. Neutron) — елементарна частинка, яка входить до складу ядра.

Нейтрон — електрично нейтральна частинка, що входить до групи частинок під назвою баріони, котрі в свою чергу входять до складу групи адронів. Електрична нейтральність нейтрона зумовлюється тим, що заряд u-кварка, який входить до складу нейтрона, компенсується зарядами двох d-кварків. У нейтрона є античастинка, яка називається антинейтроном.

Нейтрон відкрив у 1932 році Джеймс Чедвік. У 1935 році він отримав за це відкриття Нобелівську премію. Експерименти, які засвідчували виникнення випромінювання з великою глибиною проникнення в речовину, проводилися й раніше, але це випромінювання намагалися інтерпретувати, як народження гамма-квантів. Чедвіку належить заслуга доказу, що нове випромінювання належить частинці з масою, приблизно рівною масі протона.

Елемента́рна части́нка — збірний термін, що стосується мікрооб'єктів в суб'ядерному масштабі, які неможливо розщепити на складові частини. Їх будова й поведінка вивчається фізикою елементарних частинок. Поняття елементарних частинок ґрунтується на факті дискретної будови речовини. Низка елементарних частинок має складну внутрішню структуру, проте розділити їх на частини неможливо. Інші елементарні частинки є безструктурні й можуть вважатися первинними фундаментальними частинками.

Класифікація

За величиною спіну всі елементарні частинки поділяють на два класи:

• ферміони — частинки з напівцілим спіном (наприклад, електрон, протон, нейтрон, нейтрино);
• бозони — частинки з цілим спином (наприклад, фотон).

За видами взаємодій елементарні частинки поділяють на такі групи:

• адрони — частинки, що беруть участь у всіх видах фундаментальних взаємодій. Вони складаються з кварків і поділяються, у свою чергу, на:
• мезони (адрони з цілим спіном, тобто бозони);
• баріони (адрони з напівцілим спіном, тобто ферміони). До них, зокрема, відносяться частинки, що становлять ядро атома, — протон і нейтрон.
• лептони — ферміони, які мають вид точкових частинок (тобто, що не складаються ні з чого) аж до масштабів порядку 10⁻¹⁸ м. Не беруть участь в сильних взаємодіях. Участь в електромагнітних взаємодіях експериментально спостерігалася тільки для заряджених лептонів (електрони, мюони, тау-лептони) і не спостерігалася для нейтрино. Відомі 6 типів лептонів.
• кварки — дробовозаряджені частинки, що входять до складу адронів. У вільному стані не спостерігалися. Як і лептони, діляться на 6 типів і є безструктурними, проте, на відміну від лептонів, беруть участь у сильній взаємодії.
• калібрувальні бозони — частинки, за допомогою обміну якими здійснюються взаємодії:
• фотон — частинка, що переносить електромагнітну взаємодію;
• вісім глюонів — частинок, що переносять сильну взаємодію;
• три проміжні векторні бозони W ⁺, W ^- і Z ⁰, що переносять слабку взаємодію;
• гравітон — частинка, що переносить гравітаційну взаємодію. Існування гравітонів, хоча поки не доведено експериментально, у зв'язку зі слабкістю гравітаційної взаємодії, вважається цілком імовірним.

Ядерний реактор — пристрій для одержання енергії за рахунок керованої реакції поділу ядра.

Існує кілька типів атомних реакторів, усі вони використовують ядерну ланцюгову реакцію поділу. Перший реактор типу СР-1^[1] був збудований і запущений у Чиказькому університеті США під керівництвом Е. Фермі в 1942, (в СРСР в 1946 — лабораторія № 2 АН СРСР Москва). Розпад ядер відбувається в активній зоні реактора, у якій зосереджене ядерне паливо, і супроводжується вивільненням значної кількості енергії.