Розвиток постійних зубів

У процесі розвитку і формування постійних зубів виділяють чотири періоди: 1-й — внутрішньощелепного розвитку; 2-й — про­різування; 3-й — формування і росту коренів та періодонту; 4-й — ста­білізації

Період внутрішньощелепного розвитку. Джерелом утворення постійних зубів є та сама зубна пластинка, з якої розвиваються зачат­ки тимчасових зубів. Починаючи з 5-го місяця ембріогенезу, вздовж нижнього краю зубної пластинки, позаду кожного зачатка тимчасо­вого зуба утворюються емалеві органи постійних зубів. Ці зуби ще називають замінними, оскільки вони замінюють відповідні тимчасові зуби. Необхідно пам'ятати, що у дітей немає премолярів, тому мо­лочні моляри в подальшому змінюються на постійні премоляри. Як і під час розвитку молочних зубів, в емалеві органи постійних зубів вростає мезенхіма і утворюється зубний сосочок. Навколо нього ви­никає зубний мішечок. Раніше за інші зуби закладаються різці та ікла. Усього є 20 зачатків замінних постійних зубів. Спочатку зачатки цих зубів лежать у кісткових альвеолах, спільних із зачатками молочних зубів. Але згодом між ними виростає кісткова перегородка. Таким чином, утворюються окремі комірки для молочного і постійного зуба.

Одночасно зубна пластинка продовжує рости в обох щелепах дозаду. По її краю утворюються емалеві органи молярів. У них немає попередників серед молочних зубів, тому їх ще називають додатко­вими емалевими органами.

На 24-25-му тижні вагітності починає формуватися зачаток першого постійного великого кутнього зуба. Дещо пізніше, на 8-му місяці внутрішньоутробного розвитку, відбувається закладення за­чатків постійних різців та іклів. Таким чином, 16 постійних зубів зак­ладаються в ембріональний період.

Процеси звапнування твердих тканин постійних зубів почина­ються переважно після народження дитини. Найпершим мінералі­зується 6-й зуб, або перший великий кутній. На 9-му місяці внутріш­ньоутробного розвитку звапновується медіально-щічний горбок цьо­го зуба. На 2-му місяці життя дитини мінералізації піддаються всі горбки жувальної поверхні, на 9-му місяці — вся жувальна поверхня, в 3 роки — коронка зуба, в 4 роки відбувається звапнування біфур­кації коренів і починається їх формування, яке закінчується в 10 років.

Мінералізація постійних центральних різців верхньої і нижньої щелеп починається на 3-4-му місяці життя дитини. До 9 міс звапновується 1/3 коронок, до 2 років — половина коронок. До 3 років ко­ронки різців сформовані на 3/4, а в 4 роки виникають ознаки утво­рення шийок зубів, а потім і коренів. Закінчується формування ко­ренів у 9-10 років.

Звапнування постійних бічних різців нижньої шелепи почи­нається на 3-4-му місяці життя, а верхньої шелепи — на 9-12-му місяці. У 2 роки розмір бічних різців на верхній і нижній щелепах стає однаковим і становить 7 мм. У 4 роки закінчується мінералізація коронки зубів і виникають ознаки утворення шийок, наприкінці 5-го року життя починається формування коренів зубів, яке завершуєть­ся в 10-11 років.

Звапнування постійних іклів починається на 4-5-му місяці жит­тя. У 9 міс у них мінералізована верхівка коронки. З віком розвиток іклів уповільнюється. У 1,5 року висота коронки становить 4,5 мм, у 2 роки — 7 мм, у 3 роки сформованими є 2/3 коронок, у 6 років утво­рюються шийки зубів, на 8-му році починається формування коренів, яке завершується в 13—15 років.

У перших малих кутніх зубах вогнища мінералізації виникають у 1,5-2 роки, у 4 роки мінералізовано 1/2 коронок, у 6 років сформо­вано 3/4 коронок, у 7 років починається ріст коренів, а у 12-13 років цей процес закінчується.

Зачаток другого малого кутнього зуба виникає у 2 роки, у 2,5 року виявляються два вогнища мінералізації, у 5 років сформована 1/4 коронки, у 6 років — 1/2, в 7 років — уся коронка, у 9 років почи­нається звапнування кореня зуба, а у 12-14 років завершується фор­мування кореня.

Зачаток другого постійного великого кутнього зуба виникає у 2,5 року, в 3 роки піддаються звапнуванню горбки, а в 4 роки — вся жувальна поверхня, в 6 років половина коронки, у 8 років — уся ко­ронка, у 9 років формується біфуркація і починає рости корінь, фор­мування якого завершується в 15-16 років.

Зачаток третього постійного великого кутнього зуба формуєть­ся в 5 років, у 8 років починається звапнування його жувальної поверхні, у 12 років закінчується внутрішньощелепне формування ко­ронки.

Терміни мінералізації усіх постійних зубів можуть дещо варію­вати.

Таким чином, розвиток постійних і тимчасових зубів відбуваєть­ся однотипне, проте в різний час. У період, коли в тимчасових зубах відбуваються останні стадії розвитку, в щелепах є зачатки постійних зубів, що перебувають на більш ранніх стадіях.Тому в період від 3 до 6-7 років в обох щелепах можна виявити від 48 до 52 зубів.

Розвиток постійних зубів у цілому відбувається повільніше, ніж тимчасових. Так, наприклад, період формування тимчасових різців становить 2 роки, а постійних — близькою років.

Заміна тимчасових зубів на постійні починається у віці 5-6 років, після прорізування перших постійних великих кутніх зубів, які не мають тимчасових попередників. Цей період триває до 12 років і дістав назву періоду змінного прикусу. Заміна тимчасових зубів відбувається у тій самій послідовності, що їх прорізування.

Період прорізування постійних зубів у разі правильного роз­витку дитини збігається з часом випадання тимчасових зубів.

Після прорізування постійних зубів настає період формування та росту коренів і періодонту. Він триває близько 3,5-5 років залеж­но від групової належності зуба.

У процесі формування кореня як постійного, так і тимчасового зуба на рентгенограмі розрізняють 5 стадій: 1-ша — незавершеного росту кореня в довжину; 2-га — несформованої верхівки кореня;3-тя — незакритої верхівки кореня; 4-та — несформованого періодон­ту; 5-та — сформованого кореня і періодонту.

На стадії незавершеного росту корінь зуба в різному віці має різну довжину. На рентгенограмі ця стадія характеризується наявністю двох паралельно розташованих світлих смужок, що починаються від коронки зуба, поступово звужуються і закінчуються двома вістрями. Така будова кореня зумовлює хід кореневого каналу, який у цей пе­ріод поступово розширюється в напрямку верхівки кореня, що фор­мується, і на рентгенограмі має вигляд лійки. У нижньому відділі канал зливається з ділянкою округлої форми, що має чіткі контури. Ця ділянка має назву зони росту і за зовнішнім виглядом нагадує гра­нульому. З формуванням кореня вона зменшується і в стадії незакритої верхівки зникає, а замість неї певний час помітно розширену періодонтальну щілину. Тільки корінь досягає нормальної дов­жини, починається формування його верхівки.

Середні терміни прорізування постійних зубів

(по Боровському Є.В. і співавт, 1989 і Carlson B.M., 1994).

Терміни розвитку постійних зубів (за W.Kunzel, 1988)

Рентгенологічна картина стадії несформованої верхівки кореня і тканин, що її оточують, має такий вигляд: стінки кореня розташо­вані паралельно, товщина їх поступово зменшується, закінчуючись вістрями. Кореневий канал вужчий у ділянці, що прилягає до порож­нини зуба, і ширший біля верхівкового отвору, який формується. Це надає йому лійкоподібного вигляду. Періодонтальна щілина має од­накову товщину по всій довжині кореня. Біля верхівки кореня вона зливається із зоною росту. Верхівковий отвір дуже широкий.

У стадії незакритої верхівки кореня стінки його мають таку саму будову, як і в стадії несформованої верхівки. Проте стінки його товщі і в ділянці верхівки кореня не повністю зімкнуті. Тому на рентгено­грамі чітко виявляється проекція верхівкового отвору, якої у сфор­мованому корені немає. Кореневий канал широкий, але з меншим діаметром біля верхівки кореня, а не біля шийки зуба. Періодонталь­на щілина стає видимою також у ділянці верхівки кореня, де вона ширша, ніж в інших відділах кореня.

Ширшою періодонтальна щілина залишається ще певний час після того, як верхівка кореня зуба завершить увесь розвиток. Ця ста­дія формування кореня дістала назву стадії реформованого перідонту. Згідно з даними літератури, розширена періодонтальна щіли­на виявляється у ділянці 111 зубів у віці від 7 до 11 років, 62|26 — від 8 до 1 Іроків, у 3|3 зубах - від 11 до 16 років, у 54|45 зубах - від 13 до17 років.

У стадії сформованого кореня і періодонту (стабілізації) періо­донтальна щілина має рівномірну товщину на всьому протязі кореня — від шийки зуба до його верхівки. Верхівковий отвір на рентгено­грамі не виявляється. Зміни ширини періодонтальної щілини в бік її зменшення або збільшення в стадії стабілізації свідчать про наявність патологічного процесу в періодонті