Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Формування кореня і періодонту





Формування кореня зуба починається перед його прорізуван­ням, тобто в постембріональний період. Він починається до прорізу­вання зуба і триває деякий час після нього. На цей час коронки тим­часових зубів в основному сформовані. У ділянці країв емалевого орга­на клітини внутрішнього та зовнішнього емалевого епітелію зберіга­ються, інтенсивно розмножуються і перетворюються на так звану еп­ітеліальну кореневу піхву Гертвіга, яка відіграє важливу роль в утво­ренні кореня зуба.

Клітини епітеліальної піхви глибоко вростають у прилеглу ме­зенхіму, відокремлюючи ту ділянку, з якої згодом утворюється корінь зуба. Таким чином, емалевий орган, який в основному відповідає за утворення емалі, відіграє важливу роль і у визначенні зовнішньої форми коронки та коренів майбутнього зуба.

Мезенхімні клітини зубного сосочка, які зсередини прилягають до піхви Гертвіга, перетворюються на дентинобласти, що беруть участь в утворенні дентину кореня. Після виникнення дентину шар епітеліальних клітин піхви Гертвіга втрачає свою безперервність, роз­падається на окремі епітеліальні острівці, зв'язані між собою пере­тинками. Більшість острівців розсмоктується і зникає, деякі залиша­ються і з них утворюються так звані острівці Малассе (епітеліальні перлини) — епітеліальні залишки на поверхні кореня в періодонті. Вони можуть бути джерелом розвитку кіст.

Складніший розвиток кореня відбувається в багатокореневих зубах. Спочатку утворюється єдиний широкий кореневий канал, який у процесі розвитку розділяється на два або три рукави залежно від виду зуба.

Дентин кореня відрізняється за хімічним складом від коронко­вого дентину, він менше мінералізований, колагенові фібрили не ма­ють чіткої орієнтації, швидкість його утворення дещо нижча.

Під час формування кореня край епітеліальної кореневої піхви, що росте, може зустріти на своєму шляху кровоносну судину або нерв.У такому разі він обростає по краях ці структури і в цій ділянці коре­ня згодом виникне дефект дентину — додатковий (латеральний) ка­нал кореня зуба, що поєднує пульпу з періодонтом. Такі канали мо­жуть стати шляхами поширення інфекції.

Розвиток цементу. Після розпаду піхви Гертвіга мезенхімні клітини зубного мішечка стикаються з дентином кореня. При цьому вони перетворюються на цементобласти (клітини, аналогічні осте­областам), які починають відкладати цемент на поверхню кореня зуба. Утворення цементу відбувається в постембріональний період беспосередньо перед прорізуванням зуба. Цемент за своєю структурою подібний до грубоволокнистої кістки. Цементобласти за своєю будовою не відрізняються від остеобластів. Вони утворюють колагенові волокна та основну речовину, що мінералізується з утворенням кристалів гідроксіапатиту. З роз­витком міжклітинної речовини цементобласти перетворюються на цементоцити.

Спочатку утворюється цемент, який не містить клітин (без-клітинний, або первинний); він повільно відкладається у міру про­різування зуба, покриваючи 2/3 поверхні кореня, що розташована ближче до коронки.

Після прорізування зуба утворюється цемент, який містить клітини (клітинний, або вторинний). Клітинний цемент розташова­ний в апікальній третині кореня. Він утворюється швидше, ніж безклітинний, але за ступенем мінералізації поступається йому. Утво­рення вторинного цементу є безперервним процесом, унаслідок чого його шар з віком стовщується.

Розвиток періодонту і кісткової альвеоли. Періодонт утво­рюється з мезенхіми зубного мішечка паралельно з утворенням ко­реня. Після утворення цементу з мезенхімних клітин внутрішнього шару зубного мішечка решта клітин його зовнішнього шару диференціюється у фібробласти і дає початок утворенню щільної сполуч­ної тканини періодонту. Пучки колагенових волокон періодонту од­ним кінцем замуровуються в основну речовину цементу, другим — переходять до основної речовини альвеолярної кістки. Завдяки цьо­му корінь щільно прикріплюється до стінки кісткової альвеоли.

Товщина пучків волокон періодонту зростає тільки після про­різування зуба і початку його функціонування. Упродовж усього життя відбувається постійна перебудова періодонту відповідно до умов навантаження, що змінюються.

Формування кореня і періодонту в тимчасових зубах триває від 1,5-2 років (різці) до 2-2,5 років (ікла, великі кутні зуби) після про­різування.

Наступним етапом розвитку тимчасових зубів є період стабіл­ізації.

Період стабілізації — це період розвитку функціонально повно­цінного тимчасового прикусу. Він характеризується тим, що всі тка­нини зуба та його корінь повністю сформовані і перебувають у ста­більному стані. Цей період триває у середньому 2,5-3 роки. Водно­час на процеси росту і формування жувального апарату дитини істотно впливають функціональні подразники, саме тому в цей період до­цільно давати жувальні навантаження для забезпечення повноцін­ного розвитку жувальних і мімічних м'язів, щелеп, тканин пародонту.

Починаючи з 5-6 років відбувається заміна тимчасового прику­су на постійний. Цьому передує ріст зачатків постійних зубів і фізіо­логічне розсмоктування коренів тимчасових зубів.

Унаслідок вертикального просування постійного зуба в щелепі він починає тиснути на кісткову пластинку, що відокремлює його від комірки тимчасового зуба. У сполучній тканині, розташованій у цьо­му місці, диференціюються остеокласти, які активно резорбують кісткову тканину.

У процесі подальшого росту постійний зуб тисне на корінь тим­часового зуба. У сполучній тканині навколо кореня також диферен­ціюються остеокласти (точніше — одонтокласти), які починають резорбувати корінь тимчасового зуба. Ці гігантські багатоядерні кліти­ни виникають швидше за все внаслідок злиття мононуклеарних клітин макрофагальної лінії. Вони розташовуються на поверхні ко­реня зуба, в лакунах, мають значні розміри, їх цитоплазма містить численні мітохондрії та лізосоми. Початковий етап руйнування тка­нин кореня зуба (цементу і дентину) одонтокластами полягає в їх демінералізації; в подальшому відбувається позаклітинне руйнування і внутрішньоклітинне перетравлювання продуктів розпаду їхнього органічного матриксу. Під час резорбції дентину процес його руйну­вання прискорюється внаслідок того, що відростки одонтобластів глибоко проникають у дентинні канальці.

Розсмоктування коренів тимчасових зубів починається з тієї ділянки кореня, до якої ближче розташований зачаток постійного зуба. Тому потрібно знати розташування зачатків постійних зубів щодо коренів відповідних тимчасових зубів. Зачатки постійних фрон­тальних зубів розташовуються біля язикової поверхні коренів тим­часових зубів, причому ікла значно далі від коміркового краю щеле­пи, ніж різці. Зачатки малих кутніх зубів розташовані між коренями тимчасових великих кутніх, на нижній шелепі — ближче до заднього кореня, на верхній — до дистально-щічного і далі від піднебінного кореня.

В однокореневих тимчасових зубах ділянка розсмоктування спочатку виникає на язиковій поверхні кореня, а потім охоплює корінь з усіх боків і поширюється в напрямку від верхівки кореня до коронки зуба. Язикова поверхня розсмоктується більше, ніж губна, тому на рентгенограмі на цьому місці виявляється коса лінія.

У тимчасових великих кутніх зубах процес розсмоктування по­чинається з внутрішньої поверхні коренів, тобто з тієї, що повернута до міжкореневого проміжку, де розташований зачаток постійного зуба. Іноді розсмоктування повернутої до зачатка поверхні кореня настільки виражене, що резорбція досягає кореневого каналу. Корінь зуба стоншується, проте має нормальну довжину. Дистальна поверх­ня кореня резорбується пізніше.

Якщо зачаток постійного зуба відсутній, то розсмоктування ко­реня відповідного тимчасового зуба відбувається не завжди або не на всю довжину і з меншою інтенсивністю. Такі тимчасові зуби можуть довго перебувати у щелепі.

Пульпа тимчасового зуба в період його резорбції бере активну участь у процесах руйнування зуба. У ній диференціюються остеокластоподібні клітини, що здійснюють резорбцію предентину і ден­тину з боку пульпи зуба. Процес розпочинається в корені, а потім охоплює коронкову пульпу. Тимчасові великі кутні зуби з ураженою пульпою змінюються раніше, ніж такі самі зуби зі здоровою пульпою.

Процеси резорбції кореня тимчасового зуба призводять до втра­ти його зв'язку зі стінкою альвеоли і виштовхування його коронки в ротову порожнину. Видалення коронки найчастіше відбувається під дією жувальних сил. При цьому може виникнути слабка кровотеча з пошкоджених дрібних судин. Грануляційна тканина, що утворюєть­ся на місці розташування коронки, швидко епітелізується.

Випадіння тимчасових зубів відбувається, як правило, симетрич­но на правій і лівій половинах щелеп; у дівчаток цей процес відбу­вається швидше, ніж у хлопчиків. На нижній щелепі всі зуби, за ви­нятком других тимчасових молярів, випадають швидше. Процес ви­падіння зубів — генетичне зумовлений.

Резорбція коренів тимчасових зубів йде нерівномірно і визначається співвідношенням їх із зачатком постійних зубів. За даними Виноградової Т.Ф., 1985, при відсутності зубо-щелепових аномалій у дітей спостерігається три типи резорбції коренів тимчасових зубів (фізіологічна резорбція):

 Перший тип рівномірна резорбція усіх коренів, яка починається в ділянці верхівок, поширюється по вертикалі, зменшуючи корінь в довжину.
 Другий тип поряд з частковою резорбцією коренів і ділянки біфуркації переважає резорбція одного кореня, яка повернута до зачатку постійного зуба.
 Третій тип переважає резорбція ділянки біфуркації. При цьому може зберігатись морфологічна повноцінність апікальної частини.

 

Резорбція однокореневих зубів частіше здійснюється по першому типу, багатокореневих – по другому та третьому типах. На пізніх стадіях у фізіологічній резорбції бере участь пульпа зуба, яка здійснює резорбцію дентину зі сторони порожнини зуба. Джерелом остеокластів при цьому є клітини пульпи. Поряд з фізіологічною під впливом ряду причин (хронічне запалення, ідіопатична резорбція, наявність новоутворень) може розвиватись патологічна резорбція коренів.

Date: 2015-07-01; view: 945; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.005 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию