Активна і пасивна лексика. Архаїзми, їх типи

Активна лексика – це широко вживані загальнозрозумілі слова, якими по​слуговуються всі мовці, і які становлять основу словникового складу мови. Ця лек​сика охоплює споконвічно українські та іншомовні слова, серед яких є і терміни, що вживають люди певних професій.

Пасивна лексика – це слова, що не належать до повсякденного мовного вжитку, а саме: нові слова (неологізми) й застарілі слова (архаїзми та історизми).

Неологізми (гр. neos – новий, logos – вчення, слово) – це нові слова, слово​сполуки, фразеологізми, що виникають у мові для означення нових предметів, явищ, подій, понять. Неологізми бувають загальномовні та індивідуальні.

Загальномовні дають назву новому, досі не названому поняттю, отже, є ней​тральними. Найчастіше – це лексичні неологізми, що утворені за допомогою внут​рішніх ресурсів мови: афіксації, основоскладання та складання частин слів. Напри​клад, у сучасній мові преси є надмір слів, похідних від Европа. За чинним правопи​сом це: європеїзуватися, європеїзація, євробанкноти, євровізи, євроімідж, євроклас, європарламент, європростір, євроуніверситет, єврозабігайлівка, євроінтелекту- али, єврознаменитості, антиєвропейськість. Порівняймо також низку сучасних назв осіб: веб-дизайнер, PR-технолог, інтернет-автор, драг-дилер, спічрайтер, VIP-пілот, VIP-тренер, VIP-гість, VIP-u, мажоритарний фондових.

Поряд з лексичними неологізмами є чимало неологізмів семантичних, тобто це слова, що здавна існують у мові, але набувають нових значень. Наприклад, ко​манда (Президента), мутант (духу), (національні) манкурти, адмінресурс, (чорний) піар. Заміна попередніх найменувань новими інколи сприяє мовній економії: дру​карка (замість друкувальний пристрій), мишка (пристрій для користування курсо​ром), пароль (слово, застосовуване для отримання доступу до даних комп'ютера). Сфера вживання загальномовних неологізмів – діловий, науковий і публіцис​тичний стилі мови.

Індивідуальні, які дають нову, експресивно-емоційну, образну назву понят​тю, яке вже має словесне позначення в мові. Наприклад: У вишині хмарки рожево гриві, од тисяч ніг гуде органом бук (В. Сосюра); А край вулиць, з-за хмар-білотканок злотолиций зайнявся світанок (М. Рильський); Багато таких вас - хитроверхих на світі розвелось (М. Стельмах).

Неологізми – це історична категорія. Мовці сприймають їх як нові, поки но​вими й незвичними є означувані ними поняття. Первісно неологізмами були слова: читанка (увів М. Шашкевич), крок, відгук (запровадив М. Грушевський), звіт, людс​тво (І. Верхратський), нерви, енергія, мистецтво, променистий, палкий, переможець (О. Пчілка), байдужість, млявий, мрія, приєм​ність (М. Старицький), часопис (І. Карпенко-Карий), внутрішній, зовнішній, зміст, народний (А. Кримський), невпинний, отвір, привид (І. Франко), проте згодом ці сло​ва пройшли стадію освоєння і стали активною лексикою української мови.

Застаріла лексика – це слова, що іншими назвами відтворюють минуле. Сфера застосування – мова науки та художньої літератури. До застарілої лексики належать історизми й архаїзми.

Історизми – це слова, що є назвами специфічних реалій минулих епох. Істо​ризми не мають відповідників у сучасній лексиці, вони – єдиний засіб точного і пря​мого називання певних історичних реалій. Наприклад: верста, волосний, кошовий, карафка, земство, магістрат, намітка тощо.

Архаїзми – це слова, що вийшли з активного фонду мови, бо означувані ними поняття отримали нові назви. Розрізняють: 1) лексичні, тобто слова, що цілком застаріли: глагол (слово), болещі (хвороби), перст (палець), благоденствіє (доста​ток), хурдиба (в'язниця), куртасик (короткий жупан); 2) лексико-фонетичні, у яких інший (ніж у літературній мові) звук чи наголос: фільозоф, пашпорт, цитаделя; 3) лексико-словотвірні, котрі відрізняються суфіксом чи префіксом: військовики, (військові); 4) морфологічні, що мають відмінну від сучасної словоформу: люде (за​мість люди), оная (замість іншая); 5) семантичні, у яких застаріле окреме значення: броня (у значенні зброя), худий (у значенні поганий).