Електронний цифровий підпис

Закон України «Про електронний цифровий підпис» визначає статус електронного цифрового підпису та регулює відносини, що виникають при використанні електронного цифрового підпису.

Електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються
до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та
призначені для ідентифікації підписувача цих даних.

Електронний цифровий підпис - вид електронного підпису,
отриманого за результатом криптографічного перетворення набору
електронних даних, який додається до цього набору або логічно з
ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та
ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис
накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за
допомогою відкритого ключа.

Засіб електронного цифрового підпису - програмний засіб,
програмно-апаратний або апаратний пристрій, призначені для
генерації ключів, накладення та/або перевірки електронного
цифрового підпису. Особистий ключ - параметр криптографічного алгоритму формування електронного цифрового підпису, доступний тільки підписувачу. Відкритий ключ - параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб'єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису. Засвідчення чинності відкритого ключа - процедура формування
сертифіката відкритого ключа.

Сертифікат відкритого ключа (далі - сертифікат ключа) -
документ, виданий центром сертифікації ключів, який засвідчує
чинність і належність відкритого ключа підписувачу. Сертифікати
ключів можуть розповсюджуватися в електронній формі або у формі
документа на папері та використовуватися для ідентифікації особи
підписувача.

Компрометація особистого ключа - будь-яка подія та/або дія,
що призвела або може призвести до несанкціонованого використання
особистого ключа.

Підписувач - особа, яка на законних підставах володіє
особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку
вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час
створення електронного документа.

Стаття 2 цього ж закону встановлює, що суб’єктами правових відносин у сфері послуг електронного цифрового підпису є:

· підписувач;

· користувач;

· центр сертифікації ключів;

· акредитований центр сертифікації ключів;

· центральний засвідчувальний орган;

· засвідчувальний центр органу виконавчої влади або іншого
державного органу;

· контролюючий орган.

Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

· електронний цифровий підпис підтверджено з використанням

посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

· під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

· особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу,

зазначеному у сертифікаті.

Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Підписувач має право:

· вимагати скасування, блокування або поновлення свого
сертифіката ключа;

· оскаржити дії чи бездіяльність центру сертифікації ключів у
судовому порядку.

Підписувач зобов'язаний:

· зберігати особистий ключ у таємниці;

· надавати центру сертифікації ключів дані згідно з вимогами статті 6 цього Закону для засвідчення чинності відкритого ключа;

· своєчасно надавати центру сертифікації ключів інформацію про
зміну даних, відображених у сертифікаті ключа.

Процедура накладання електронного цифрового підпису здійснюється відправником (підписувачем) документу із використанням його особистого ключа. При виконанні цієї операції на вхід відповідної програми подаються дані, які треба підписати, та особистий ключ підписувача.

Програма створює із даних за допомогою таємного ключа унікальний блок даних фіксованого розміру (власний ЕЦП), який може бути справжнім тільки для цього особистого ключа та саме для цих вхідних даних. Тобто, ЕЦП це своєрідний цифровий відбиток особистого ключа і документа.

В подальшому ЕЦП, як правило, додається до вхідного документа (або розміщується в окремому полі документу) і така комбінація даних (документ +ЕЦП) утворює захищений електронний документ.

Перевірка електронного цифроого підпису (ЕЦП) одержаного документа виконується отримувачем з використанням відкритого ключапідписувача (відправника).

Для виконання цієї операції необхідно отримати відкритий ключ відправника (наприклад, із довідника) та захищеного документа (тобто даних документа та даних ЕЦП). Відповідний програмний модуль перевіряє, чи дійсно цифровий підпис відповідає документу та відкритому ключу. Якщо в документ або у відкритий ключ внесено будь-які зміни, перевірка закінчиться із негативним результатом.

Для повноцінного функціонування системи електронного цифрового підпису (ЕЦП) необхідно забезпечити доступ отримувача до достовірної копії відкритого ключа відправника та можливість перевірити, що ця копія відкритого ключа належить саме цьому відправнику. Для виконання цього створюються спеціальні захищені довідники ключів, які ведуться спеціальними установами центрами сертифікації ключів (ЦСК)

Якщо розшифрування інформації без знання особистого ключа досить непроста справа, то підроблення відкритого ключа є не таким складним завданням. Достатньо просто повідомити потенційному відправнику таємної інформації підроблений ключ й, перехопивши переслане таємне повідомлення, отримати доступ до цієї інформації. Можливо також поширити дезінформацію від імені іншої особи, що не може ні призвести до різних негативних наслідків.

Природно, що зловмисник не зможе довго користуватися підробленим ключем. Однак цього може виявитися достатньо для того, щоб користувачу, ключ якого було підроблено, в подальшому шифрування вже не знадобилося. Таким чином, вкрай необхідно пересвідчитися у справжності отриманого відкритого ключа. Засвідчити чинність ключа, отриманого Вами, може будь-хто, кому Ви безумовно довіряєте. Саме так це відбувається у випадку звичайних текстових повідомлень. Ваша довірена особа може завірити Вас в справжності підпису під повідомленням, після чого Ви зможете самі визначити, чи справжній цей підпис.

З використанням сучасних алгоритмів цифрового підпису забезпеченню гарантії справжності відкритих ключів служить сертифікат відкритого ключа.

Сертифікат відкритого ключа- документ, виданий Центром сертифікації ключів(ЦСК), який засвідчує чинність і належність відкритого ключа. підписувачу. Сертифікати ключів можуть розповсюджуватися в електронній формі або у формі документа на папері та використовуватися для ідентифікації особи підписувача.

Посилений сертифікат ключа - сертифікат ключа, виданий акредитованим центром сертифікації ключів(АЦСК), засвідчувальним центром.

Сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані:

· найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру);

· зазначення, що сертифікат виданий в Україні;

· унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа;

· основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа;

· дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката;

· відкритий ключ;

· найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа;

· інформацію про обмеження використання підпису.

Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

На виданий сертифікат ключа встановлюється термін дії. Наприклад, він може бути чинним протягом 365 днів. По закінченню цього терміну його власнику видається новий сертифікат. Існує непряма залежність корисного терміну дії від інформації, яку містить сертифікат. Чим більше інформації містить цей документ, тим менше корисний термін його дії.

Це пов’язано з тим, що інформація може змінюватися, й власнику доведеться видати новий сертифікат до того, як вибігає термін дії старого. До того ж будь-яка інформація, яку містить сертифікат, стає загальнодоступною. З цього випливає, що до сертифікату необхідно включати як можна менше інформації.

Процедура відкликання сертифікату є невід’ємною частиною процесу сертифікації. Існує багато причин для відкликання сертифікату раніше закінчення терміну його дії. Наприклад, його власник змінив місце роботи або втратив свій цифровий ключ.

У таких випадках сертифікат необхідно відкликати достроково, щоб його неможливо було використати випадково або із зловмисними намірами

Згідно Закону України "Про електронний цифровий підпис", послуги ЕЦП, в тому числі й видачу сертифікатів відкритих ключів, здійснює Центр сертифікації ключів (ЦСК).

Центром сертифікації ключів може бути юридична або фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, який надає послуги в сфері ЕЦП й засвідчив свій відкрий ключ в органі технічного управління сфери ЕЦП – центральному засвідчувальному органі.

Акредитований центр сертифікації ключів (АЦСК) - центр сертифікації, який пройшов добровільну процедуру акредитації, яка підтверджує його здатність виконувати зобов’язання щодо обслуговування посилених сертифікатів ключів.

Додатково до обов’язківих вимог, встановленим Законом для центів сертифікації ключів, акредитований центр сертифікації ключів(АЦСК) повинен використовувати для надання послуг в сфері цифрового підпису лише надійні засоби ЕЦП.

Якщо фізична або юридична особа бажає стати учасником системи ЕЦП (в термінах Закону – підписувачем), вона звертається безпосередньо в ЦСК, (АЦСК) або до його уповноваженого представника, який в ході процедури реєстрації з певним ступенем достовірності здійснює ідентифікацію заявника й отримуваних від нього даних, необхідних для формування сертифіката відкритого ключа(посиленого сертифіката відкритого ключа). Центр сертифікації ключів формує сертифікат відкритого ключа користувача завіряє його своїм підписом. Новий сертифікат переміщується до бази даних дійсних сертифікатів ЦСК й стає доступним для користувачів по загальнодоступним телекомунікаційним каналам.

Отже, електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються
до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та
призначені для ідентифікації підписувача цих даних. Засіб електронного цифрового підпису - програмний засіб,
програмно-апаратний або апаратний пристрій, призначені для
генерації ключів, накладення та/або перевірки електронного
цифрового підпису. Особистий ключ - параметр криптографічного алгоритму формування електронного цифрового підпису, доступний тільки підписувачу. Відкритий ключ - параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб'єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису. Засвідчення чинності відкритого ключа - процедура формування
сертифіката відкритого ключа.

Отже, у першому розділі ми розглянули теоретичні аспекти електронного декларування на прикладі Міністерства доходів і зборів України. Згідно чого ми можемо зробити висновки, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Електронне декларування – запровадження нових технологій митного оформлення – електронного декларування є одним із домінуючих напрямків діяльності митних органів держави, а також одним кроком до переходу митних органів на роботу за міжнародним стандартом.

Використання такої системи сприяє полегшенню митних процедур, дозволяє максимально прискорити строки проходження вантажів через митницю і одночасно підвищити ефективність митного контролю. На сьогодні в митній для учасників зовнішньоекономічної діяльності створюються всі умови для спрощення і максимального прискорення митного оформлення товарів.

При дослідженні теми ми встановили, що електронний документ немає юридичної сили без цифрового підпису.

РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕЛЕКТРОННОГО ДЕКЛАРУВАННЯ НА БАЗІ ХАРКІВСЬКОЇ МИТНОЇ СЛУЖБИ

2.1.Схема проходження вантажу через митний кордон України (митне електронне оформлення)

Переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає електронному митному оформленню, порядок якого визначається розділом 3 Митного кодексу України (статті 37—43).

Відповідно до українського митного законодавства, митне оформлення - сукупність дій, пов'язаних з пропуском в Україну чи за її межі товарів, переміщуваних через митний кордон України. Митне оформлення проводиться шляхом здійснення відповідних митних процедур. Митні процедури - здійснення контролю за дотриманням порядку переміщення товарів, їх огляд, оформлення документів, накладення митного забезпечення, перевірка правильності заповнення вантажної митної декларації, нарахування сум, що підлягають сплаті, підготовка статистичних даних та інші дії, що виконуються митними органами України відповідно до законодавства України в галузі митної справи.

Прийняття ВМД до оформлення - процедура попередньої перевірки відомостей, зазначених у ВМД, на відповідність вимогам, які визначені у нормативних актах з митних питань та поданих у комерційних документах.

Повне оформлення ВМД - проставлення на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці.

Начальник митниці визначає посадову особу (чергового по митниці, начальника вантажного відділу або іншу уповноважену особу), відповідальну за прийняття ВМД, комерційних та інших документів. Ця особа не повинна брати безпосередньої участі у митному оформленні товарів.

Тривалість митного оформлення товарів визначається кожною митницею окремо, залежно від характеру товару, обсягу товарної партії, від того, чи підлягає той або інший товар перевірці інших контролюючих служб.

Відповідальна особа після перевірки поданих документів на комплектність і відповідність іншим вимогам передає їх начальнику підрозділу митної статистики. За наявності достатніх підстав на кожному з етапів відповідальною особою може бути відмовлено у митному оформленні у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Для реалізації комплексу функцій, покладених на митні органи, насамперед необхідно здійснити митний контроль і митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщаються через митний кордон країни учасниками ЗЕД. Ці функції покладені на митні органи у зв'язку з тим, що при перетинанні митного кордону товарам и і транспортними засобами є можливість зібрати в одному місці, в одному органі всю необхідну для прийняття обґрунтованих рішень інформацію про переміщення товарів і самі ці товари, зіставити наявні в документах відомості з фактичними даними про товари, виявити випадкові або навмисні невідповідності між двома видами Інформації, зафіксувати їх, виправити помилки і запобігти можливим збиткам для держави, з'ясувати та усунути причини й умови появи порушень законів і митних правил, вжити заходів щодо встановлення причетних до них осіб, здійснити юридичну оцінку цих порушень.

Метою здійснення електронного митного оформлення є:

1. Забезпечення митного контролю, який здійснюється службовими особами митниці шляхом перевірки документів, необхідних для такого контролю, митного огляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, особистого огляду, переогляду, обліку предметів, які переміщуються через митний кордон України, а також в інших формах.

2. Застосування засобів державного регулювання, основною метою яких є стя гнення в Державний бюджет податків при переміщенні товарів через митний кордон України, а також захист національного ринку від неякісних імпортних товарів І забезпечення підтримки національного виробника шляхом надання йому можливості конкурувати з іноземними суб'єктами підприємницької діяльності.

Порядок здійснення операцій з митного оформлення визначається Державною митною службою України відповідно до Митного кодексу України. Оформлюються митні документи українською мовою або офіційними мовами митних союзів, якщо Україна е їх членом.

Митне оформлення суб'єктів ЗЕД здійснюється службовими особами митниці в місцях розташування митниць - зонах митного контролю - спільно з зацікавленими державними органами впродовж часу, визначеного митницею.

Алгоритм митного оформлення вантажу зображений в додатку 1.

Території зон митного контролю встановлюються:

1) у пунктах пропуску через державний кордон України - митницею за погодженням із прикордонними військами;

2) у пунктах на митному кордоні України, що є межами спеціальних митних зон - митницею самостійно;

3) на територіях І в приміщеннях підприємств, що зберігають товари та інші предмети під митним контролем, - митницею самостійно.

Переміщення товарів та інших предметів на територію зони митного контролю чи за її межі контролюється митницею. Митне оформлення має проводитися митницею, в зоні діяльності якої розташовані власники товарів та інших предметів, за виняткомПереміщення товарів та інших предметів на територію зони митного контролю чи за її межі контролюється митницею. Митне оформлення має проводитися митницею, в зоні діяльності якої розташовані власники товарів та інших предметів, за винятком випадків, урегульованих чинним законодавством України.

Схема митного оформлення при імпорті товарів зображена в додатку 2.

При вивезенні товарів, транспортних засобів і виїзді осіб послідовність операцій при здійсненні митного контролю змінюється, хоча це істотно не впливає на принципову схему організації митного контролю.

Митне оформлення здійснюється в 4 етапи:

1-й етап - попередні операції та перевірка ВМД і документів підрозділом митної статистики. Разом з ВМД подається її електронна копія. Крім цього, підрозділ митної статистики перевіряє наявність фактів застосування до суб'єкта ЗЕД санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Перевірка на цьому етапі завершується проставленням штампа "Перевірено";

2-й етап - перевірка ВМД та документів, заявленої митної вартості і нарахування митних платежів відділом митних платежів митниці, відділом тарифів та митної вартості у порядку, визначеному нормативними актами Дсржмитслужби. Перевірка закінчується проставленням штампа "Сплачено";

3-й етап - перевірка вантажним відділом митниці зазначених декларантом відомостей у ВМД на відповідність митним правилам та поданим комерційним Документам. Після перевірки на всіх аркушах ВМД проставляється штамп "Під митним контролем" та реєстраційний номер. ВМД реєструється у журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї процедури ВМД вважається прийнятою до оформлення і декларант несе юридичну відповідальність за зазначені в ній відомості. На цьому етапі декларація не може бути відкликана декларантом. Кожній ВМД присвоюється реєстраційний номер у порядку, визначеному Держмитслужбою. Реєстраційний номер заноситься до журналу обліку ВМД.

Журнал обліку ВМД містить:

• порядковий номер ВМД;

• дату реєстрації;

• реєстраційний номер ВМД;

• тип ВМД;

• відомості про відправника та одержувача (назва, юридична адреса, для резидентів код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України);

• відомості про особу, яка відповідає за фінансове врегулювання (сторону зовнішньоекономічного контракту);

• відомості про декларанта;

• прізвище, ім'я та по батькові, номер штампа "Під митним контролем" та номер особистої номерної печатки інспектора, який завершив митне оформлення заданою ВМД;

• номер документа про відмову в митному оформленні;

• примітки.

До графи "Примітки" журналу обліку ВМД вносяться відомості про відмову в митному оформленні та зазначаються причини відмови. За рішенням начальника митниці до журналу обліку ВМД можуть вноситись інші додаткові відомості.

ВМД не приймається для оформлення:

• якщо вона подається без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів;

• якщо вона заповнена декларантом з порушенням Положення про вантажну митну декларацію та інших нормативних актів;

• якщо вона заповнена з підчистками та помилками. Виправлення у ВМД можуть бути зроблені шляхом перекреслений помилкових та внесення правильних відомостей (друкованим способом або від руки). У ВМД не допускається більше трьох виправлень. У графах 12, 22, 37, 42, 45, 46, 47 виправлення не допускаються. Кожне виправлення засвідчується печаткою декларанта. Посадові особи органів Державної митної служби не мають права з власної ініціативи, за дорученням або проханням декларанта заповнювати ВМД, змінювати або доповнювати відомості, зазначені в ній, за винятком тих граф або відомостей, заповнення яких належить до компетенції органів Державної митної служби;

• в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Вантажним відділом приймається рішення про здійснення огляду товару. На звернення отримувача товару може бути оформлений Акт про огляд за формою, яка встановлюється Держмитслужбою.

4-й етап - проведення у разі необхідності огляду товару та повне оформлення ВМД.

З метою митного контролю та митного оформлення митниця може брати проби і зразки товарів та інших предметів для проведення дослідження їх. За згодою митниці проби і зразки товарів та Інших предметів, щодо яких митне оформлення не було закінчено, можуть братися для контролю іншими державними органами. Дослідження можуть проводитися державними контролюючими органами фітосанітарного, ветеринарного та екологічного контролю, органами з сертифікації продукції, санітарно-епідеміологічною службою та іншими, а також митною лабораторією. Проби і зразки товарів та інших предметів беруться в мінімальних кількостях, що забезпечують їх дослідження. Взяття проб та зразків, дослідження їх. а також розпорядження ними не повинно необгрунтовано затримувати пропуск товарів та інших предметів. У разі відмови в пропуску через митний кордон України товарів та інших предметі и митниця зобов'язана надавати зацікавленим особам вичерпні роз'яснення вимог митного оформлення, виконання яких забезпечує можливість пропуску. При цьому підприємство або громадянин, які представляють товари та інші предмети до митного о*формлення, повинні усунути виявлені недоліки і пройти митне оформлення.

Митне оформлення переміщення через кордон товарів та інших предметів, що належать суб'єктам підприємницької діяльності, здійснюється із застосуванням уніфікованого адміністративного документа форми МД-2 (і при потребі форми МД-3 і МД-8) - вантажної митної декларації (ВМД). Порядок використання і заповнення ВМД регламентується "Положенням про вантажну митну декларацію*, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, а також Інструкціями про порядок заповнення ВМД, затвердженими наказами Державної митної служби України.

Процес митного оформлення товарів та інших предметів складається з двох частин (черговість їх здійснення залежить від напрямку переміщення через кордон - експорт або Імпорт):

• представлення ВМД до внутрішньої митниці та її оформлення. ВМД подається до митниці підприємствами, які здійснюють декларування товарів на підставі договору і діють за дорученням суб'єкта підприємницької діяльності або безпосередньо представником суб'єкта підприємницької діяльності;

• пропуск прикордонною митницею товарів через митний кордон України із використанням ВМД (при імпорті - попередньої ВМД).

З початку 2000 р. при імпорті в Україну застосовується попереднє декларування таких товарів та інших предметів: зі сплатою митних платежів:

• тих, що підлягають обкладенню акцизним збором (лікеро-горілчані вироби, легкові автомобілі тощо);

• групи товарів, що переміщуються автомобільним транспортом, перелік яких затверджується Держмитслужбою (різноманітні продукти харчування, папір, книги, одяг і взуття, товари народного вжитку побутова апаратура, запасні частини до автомобілів тощо);

без сплати митних платежів:

• решта товарів, що переміщуються автомобільним транспортом.

Остаточне митне оформлення вантажу здійснюється на внутрішній митниці. При необхідності додаткових досліджень товарів або більш поглибленого вивчення наданих декларантом документів співробітниками митниці, які перевіряють ВМД, може бути направлено запит, наприклад, до митної лабораторії для уточнення хімічного складу товару, до відділу технічних засобів контролю для проведення контролю носії інформації, відділу тарифів і вартості для перевірки заявленої вартості та експертизи сертифікатів, які засвідчують країну походження товарів, тощо. Завершення митного оформлення кожним із співробітників фіксується відтисками штампів та контрольними відмітками на зворотному боці ВМД.