Обробка результатів

Мета обробки результатів – визначення зв’язку між ранговими оцінками рис особистості, які входять в уявлення “Я-ідеальне” і “Я-реальне” Міра зв’язку встановлюється за допомогою коефіцієнта рангової кореляції Ч. Спірмена. Оцінки від 1 до 20 пропонованих рис в обох рядах приймаються за їхні ранги. Різниця рангів, що визначають місце тієї чи іншої риси особистості, дає можливість вирахувати Коефіцієнт за формулою:

де: n – число запропонованих рис особистості (n = 20),

d - різниця номерів рангів.

Щоб вирахувати коефіцієнт, потрібно спочатку вирахувати на бланку, в спеціально відведеній колонці, різницю, рангів (d) за кожною запропонованою рисою. Потім кожне одержане значення різниці рангів (d) підносять до квадрата і пишуть результат на бланку в колонці (d²) додають суму вносять у формулу.

Коли кількість рис дорівнює 20, то формула має спрощений вигляд:

г = 1-0,00075xSd².

коефіцієнт рангової кореляції (г) може бути в межах від –1 до +1. Коли одержаний коефіцієнт не менше –0,37 і не більше +0,37 (при p = 0,05), то це вказує на слабкий незначний зв’язок (або на те, що його немає) ___ уявленнями людина про риси свого ідеалу і про свої реальні риси. Таким показник може бути отримано через недотримання досліджуваним інструкції. Та якщо інструкція виконувалася, то подібний зв’язок означає нечітке і недиференційоване уявлення людини свого ідеального “Я” і “Я реального”.

Значення коефіцієнта кореляції від +0,38 до +1 засвідчує наявність позитивного зв’язку між “Я-ідеальним” і “Я-реальним”. Якщо з’ясовано позитивний зв’язок між “Я-ідеальним” і “Я-реальним” то величина коефіцієнта засвідчує завищення самооцінки. При цьому, якщо значення перебуває в інтервалі від –0,38 до –1 засвідчує значущий негативний зв’язок між “Я-ідеальним” і “Я-реальним”. Він відображає невідповідність або розбіжність уявлення людини про те, якою їй потрібно бути, і те, якою вона є за її уявленнями насправді. Цю невідповідність пропонується інтерпретувати як занижену самооцінку. Чим ближче коефіцієнт до –1, тим більший ступінь невідповідальності.

2. Шкала визначення ступеня самоповаги Розенберга.

За допомогою цієї шкали можливо виявити важливий компонент самооцінки – глобальне відношення до себе. Відношення це знаходить прояви в тривожності, репресивності, психосоматичних відхиленнях (чим воно нижче, тим їх більше), а також активності в спілкуванні, прагненні до лідерства та почуття між особистісної безпеки (чим вище глобальне само відношення, тим сильніші ці почуття). Опитувальник складається із десяти суджень, на кожне з яких пропонується чотири градації відповідей, кодованих в балах за схемою:

Судження.

1. Я відчуваю, що я достойна людина, в усякому разі, не менш ніж інші.

2. Я завжди схильний відчувати себе невдалим.

3. Мені здається, що я не маю особливо чимось пишатися.

4. Мені здається, що у мене є низка гарних якостей.

5. Я здатен дещо робити не гірше, ніж більшість.

6. Я до себе добре відношусь.

7. В цілому я собою задоволений.

8. Мені б хотілося більше поважати себе.

9. Іноді я ясно відчуваю власну непотрібність.

10. Іноді я думаю, що у всьому поганий.

Код опитувальника: прямі питання – 1, 3, 4, 6;

Зворотні питання – 2, 5, 7, 8, 9, 10;

Максимально можлива сума балів – 40, мінімальна – 10; чим більша сума балів, тим більше ступінь самоповаги у піддослідного.