З. Науково-популярна та художня література у навчанні історії

v Художня та науково-популярна література у навчанні історії

художня література, використовувана на уроці, до­помагає конкретизації історичного матеріалу і формуванню в учнів яскравих образів минулого, що є складовою частиною їх історичних уявлень. Художня книга дозволяє підтримувати увагу учнів, сприяє розвитку інтересу до предмета.

Умовно художню літературу підрозділяють на дві великі групи.

1) літературні джерела досліджуваної епохи – твори, автори яких є безпо­середніми свідками чи учасниками описуваних подій. Ці джерела не завжди зрозумілі учням, і на уроці використовують­ся лише фрагменти, заздалегідь відібрані вчителем.

2) історична белетристика – художні твори про дослі­джувану епоху, створені письменниками пізнішого часу. Книги істо­ричної белетристики, що реконструюють історичну дійсність, як пра­вило, написані на основі наукового дослідження минулого, вивчення історичних джерел, наукових досліджень і монографій.

Ще влітку при складанні тематичного планування вчитель на ос­нові фонду дитячих бібліотек складає списки книг для позакласного читання.

Під час підготовки тексту художнього твору до відтворення на уроці варто продумати, що менш суттєве в уривках варто скоротити, як зробити зв'язки між ними, якими повинні бути переходи. Фрагменти творів мають бути короткими, влучними.

Продумується також використання книжок, відомих учням з уроків літератури чи позакласного читання. Так, при вивченні теми «Стародавня Індія» учні самі можуть розповісти про природу Індії, згадавши повість Р. Кіплінга «Мауглі».

Перш ніж зупинитися на сюжеті книжки, учитель надає інфор­мацію про автора, і якщо потрібно, то коротко розповідає про зміст книжки. Потім пропонує учням запитання і завдання, а після читання уривка проводить за ними бесіду. Матеріал художнього твору надалі входить у повторення і перевірку знань учнів.

Учні мають аналізувати історичний твір з позиції відповідності його історичній науці; рецензувати; самостійно працювати над текс­том книжки, підбираючи приклади, складаючи анотації. В анотації їм пропонується враховувати таке:

1. Епоха (період), подія (явище), відбиті у творі.

2. Найбільш важливі і яскраві події твору.

3. Історичні й типові персонажі і колізії, що відбувалися з ними.

4. Ставлення автора до описуваних подій і героїв.

5. Висловлення власної думки про книжку та оцінка її художньої цінності.

Велике значення мають художні твори у моральному вихованні учнів. Дізнаючись про вчинки історичних особистостей, учні часто переносять себе в ті ж умови. На уро­ках варто піднімати питання про доцільність тих чи інших дій, про по­рядність, гідність, добросердя, вірність дружбі.

Застосування історичної інформації у вигляді науково-популярних видань, ста­тей, довідкових матеріалів тощо підвищує ефективність шкільного навчання історії. Важливим є те, що опрацювання учнями науково-популярної та довідкової літератури створює умови для формування у них умінь самостійно працювати з такими видами текстів і на цій основі обґрунтовувати та аргументувати власні судження та висновки.

Три основні способи використання науково-популярної та довідкової літератури:

1) як джерела знань при підготовці до уроку;

2) як органічної частини історичного навчального матеріалу, що викладається вчителем

3) як засобу організації самостійної пізнавальної діяльності.

Опрацювання таких видів текстів у навчанні історії є обов'язковою умовою підвищення предметної компетентності учнів.