Загальногалузеві

набуваються учнем впродовж засвоєння змісту тієї чи іншої освітньої галузі у всіх класах середньої школи

предметні

набуваються учнем впродовж вивчення того чи іншого предмета у всіх класах середньої школи.

3. Засоби організації систематичних курсів історії: лінійний та концентричний.

v Порівняльна характеристика лінійного та концентричного підходів до структури шкільної історичної освіти

Основу історичних знань школярів складають факти, що дозво­ляють розкрити істотні зв'язки і відносини між ними: наступність, причинно-наслідкові зв'язки, їхнє осмислення в історичному процесі.

= об'єкт вивчення історії - минуле людей і людства в їх природному і соціальному розвитку (людина - природа - суспільство).

Основні системні характеристики об'єкта - історичний час, історичний простір, історичний рух.

Названий об'єкт (минуле) може бути представлений на різних рівнях: історія людини, історія соціальних груп і соціумів; історія всесвітня; історія цивілізацій і держав; історія етнонаціональна; історія регіональна; історія краю.

Основні домінанти шкільного курсу в Україні - вітчизняна історія і всесвітня історія.

Цілі навчання історії поряд з іншими факторами (рівень розвитку суспільства, можливості державної підтримки освіти і т. п.) визначають структуру історичного змісту.

Під структу­рою розуміють порядок, послідовність викладання історії.

У методиці розроблені лінійна і концентрична і структури історичної освіти.

Лінійний принцип структури історичної освіти передбачає однократне, хронологічно послідовне вивчення історичного минулого. Школярі протягом декількох років у хронологічній послідов­ності знайомляться з найбільш важливими і значними фактами і вітчизняної і зарубіжної історії.

Концентричний принцип – вивчення історії розрахована на дво-триразовий розгляд одних і тих самих хронологічних відрізків історичного минулого, кожного разу підвищуючи рівень аналізу.

Насправді ані та, ані інша структура освіти не існують у чистому вигляді.

Таким чином, процес шкільної історичної освіти можна уявити як візерунок «кіл» і «ліній».

достоїнства і недоліки кожного варіанта

XIX - XX ст. рос. Імп. (концентрична структура). Минуле Росії гімназисти вивчали тричі:

у 1-2-х кл. у рамках елементарного курсу

у 4-6-х - у рамках систематич­н… (?)

у 7-8-х класах як додатковий курс;

1934 p., відновлюючи історію як самостійний навчальний предмет у школах СРСР, керівниками освіти була обрана лінійна структура освіти. Справа у тому, що цілям, поставленим комуністичною партією і радянською державою перед шкільною історичною освітою, ідеально відповідав основний принцип лінійності - «дотримання історико-хронологічної послідовності у викладі історичних подій з обов'язковим закріпленням у пам'яті учнів важливих історичних явищ, історичних діячів, хронологічних дат».

Лінійна структура припускає вивчення послідовних станів історії людства з найдавніших часів протягом усього шкільного курсу - кожен етап один раз. Така структура має ряд позитивних моментів. Переваги лінійної побудови в тому, що вона відповідає структурі історичної науки. При економії часу лінійний принцип дозво­ляє уникнути повторень. Вивчення нового матеріалу підтримує інте­рес учнів до предмета. Вона дає мож­ливість формувати поняття, виявляти причинно-наслідкові зв'язки, Яскраво і жваво викладати історичні факти.

Разом з тим, у такої структури є і серйозні недоліки. Насамперед історія давнього світу і середніх століть, що вивчалися в молодших класах, засвоюються на елементарному рівні. Спроби заповнити цю прогалину ведуть до перевантаження дитини. Порушується синхронізація вітчизняної і зарубіжної історії, у школярів не створювалося цілісного уявлення про хід історичного процесу.

У зв'язку з введенням у СРСР у 1959 р. загальної восьмирічної … відбулася перебудова викладання історії на основі принципу концентризму. Учні, закінчуючи восьмирічну школу, повинні були ма­ти уявлення про історію своєї країни і зарубіжних країн з найдав­ніших часів до сучасності. У старших 9-11-х класах - систематичні курси історії СРСР, нової і новітньої історії; у випускному класі - суспільствознавство. Цією структурою усувалися головні недоліки колишньої лінійної побудови. Зникло перевантаження учнів, відкрилася можливість більш широкого застосування активних методів і організації самостійної роботи учнів.

Разом з тим, не був проведений достатньо продуманий відбір змісту і відповідних прийомів викладу програмного матеріалу в кожному з кон­центрів. Історія СРСР XIX і XX ст., нова і новітня історія викладалися в підручниках для старших класів конкретніше, ніж у 8-му класі. Обид­ва ступені були неприпустимо зближені, що створювало труднощі у навчанні.

достоїнства навчання по концент­ричному принципу побудови шкільного курсу історії. Концентрична структура припускає повернення до досліджуваного матеріалу. Одне і те саме питання розглядається кілька разів у різних класах, причому його зміст поступово розширюється, збагачується новою інформа­цією, зв'язками і залежностями. На перших ступенях навчання дають­ся елементарні уявлення, що поступово поглиблюються і розширю­ються. У цьому випадку в навчання історії вводиться пропедевтичний курс. Принцип концентризму широко розповсюджений у зарубіжній школі і школах пострадянських держав (Велика Британія, Бельгія, Нідерланди, Росія, Литва, Латвія й ін.). Така структура дозволяє ви­вчати різні етапи історії людства з однаковою глибиною.

ряд переваг:

1) правильно визначений обсяг, специфіка змісту і форми викладу історичного матеріалу в кожному з концентрів відповідно до вікових особливостей. Зміст для основної школи не є зменшеною копією систематичного курсу середньої школи. У кожного концентра своя специфіка відбору матеріалу;

2) між відповідними розділами існує розрив у часі (3-4 роки), недоцільним є введення більше двох концентрів (крім пропедевтики);

3) є відповідні підручники і навіть навчально-методичні комплекти, що враховують особливості концентричного викладання історії.

Така структура дозволяє:

- інтенсифікувати процес вивчення історії;

- більш чітко синхронізувати курси вітчизняної і загальної історії, а також створити єдиний інтегрований курс;

- врахувати можливість у другому концентрі систематизувати й узагальнювати весь історичний матеріал на основі формаційного, цівілізаційного, культурологічного й ін. підходів;

- від подійно-хронологічного принципу вивчення минулого перейти до проблемного, міжпредметного, тематичного;

- активно використовувати різноманітні методи історичного дослідження в роботі з автентичними текстами;

- стає можливим природне введення в другому концентрі профіль­ного і модульного навчання, орієнтованого на інтереси і профорієнтацію учнів старших класів.

4. Характеристика сучасної системи шкільної історичної освіти в Україні.

v Характеристика сучасної системи шкільної історичної освіти в Україні

Зміст навчального історичного матеріалу побудований на основі синтезу культурологічного, цивілізаційного та соціоантропоцентричного підходів у контексті всесвітньої та європейської історії. Людина розглядається як суб'єкт і творець історичного процесу. Методологія відбору змісту програмного матеріалу базується на системі таких за­гальнолюдських і громадянських цінностей українського суспільства як гуманізм, Батьківщина, самовизначення, права і свободи людини, держава, громадянин, людина, сім'я тощо.

Вітчизняну і всесвітню історію представлено у вигляді двох курсів, що є важливим для цілісного уявлення про кожен з них. Разом з тим, процеси, події і явища вітчизняної історії висвітлюються у контексті загальноєвропейської та світової історії.

Зміст курсів інтегрує соціальну, економічну, політичну та духовну іcторію та висвітлює тісний взаємозв'язок усіх сфер людського буття.

Певну увагу приділено регіональній та місцевій історії (Іс­трії краю), що дає можливість виховувати патріотичні та держав­ницькі почуття та якості школярів, посилює інтерес до історичної інформації. Такі теми потребують широкого залучення учнів до самостійної пізнаваль­ної діяльності, зокрема з елементами досліджень.

Програмою передбачено максимальну мінімізацію знань учнів, що відкриває можливості значної активізації пізнавальної діяльності школярів та запобігає їх перевантаженню.

З психолого-дидактичної точки зору систему шкільної історичної освіти побудовано на поєднанні діяльнісного та компетентнісного підходів до навчання.

Систему побудовано на основі часових норм базового навчально­го плану 12-річної загальноосвітньої школи.